* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Уроки першого туру

08:58 20.01.2010

Уроки першого туру

Перша реакція  націонал-демократичного середовища  свідчить про  те, що  результати  першого туру виборів дуже засмутили патріотів. Одні заявляють про кризу ідеології, інші звинувачують  виборчий штаб Ющенка, треті  дорікають самі собі браком єдності  і неспроможністю сконцентруватись на єдиному кандидатові. Хоча, якщо бути чесним, навіть об’єднання  Тягнибока і Костенка з метою підтримки кандидатури Віктора Ющенка не гарантувало його входження в другий тур. Надто пізно про це  заговорили. Головна помилка націонал-демократів в іншому. Вони не повинні були б грати за  правилами політичної системи олігархів ні під час виборів, ані в процесі щоденної партійної діяльності. За їхніми правилами демократи програватимуть завжди, а їхні ж вороги гордо ходитимуть перед народом рядженими націонал-демократами в дорогих вишиванках. Вони впевнено обіцятимуть українцям довгоочікуване, водночас руйнуючи все українське  під корінь. Чому? Тому, що справжня національна  демократія  завжди усім заважатиме грабувати  землю наших  предків і  з самого початку нам пропонують фальшивку замість демократії.  Неформат справжнього українського не примха продюсерів – це явище суто економічне і диктується  правилами поведінки олігархічного капіталу в Україні. Домінуюча політика і багата верхівка не має сентименту до українського національного тільки тому, що  це  підтримує національну демократію, бо вона реально стоїть на заваді швидкому збагаченню без врахування інтересів народу, нації. Саме тому націонал-демократи є чужими в цій політичній системі  і  ніколи не зможуть нарівні з олігархічними політструктурами «бавитись політики» . Щоб перемагати в умовах олігархічної політичної системи, українським партійцям треба мати іншу стратегію - реально допомагати людям в кожному місті і селі, говорити з людьми і  завжди бути впевненими в собі, не поборюючи один одного. Про засади сучасного, системного будування єдиної націонал-демократичної сили ми ще вдосталь поговоримо після виборів, а зараз варто невідкладно провести консультації і дійти згоди щодо спільних дій в останньому періоді виборів.

Непорушним є  додержання головного правила націонал-демократії – пошанування  гуманітарних і духовних цінностей українців, щодо яких політичного компромісу бути не може. Тому на виборах президента націонал демократи можуть підтримувати тільки  того кандидата, який  живе згідно національних принципів українців, особисто в родині та політичному оточенні додержується гуманітарних і духовних цінностей українців, пропонує позитивну програму збереження і розвитку самобутності  етнічних українців як основу створення громадянського суспільства. В сучасних умовах глобалізації тільки національно-демократична схема громадянського суспільства гарантує сильний державний устрій, пріоритет національних інтересів і достаток громадян. З цих позицій і варто оцінювати  кандидатів у другому турі президентських виборів. Жаль, що нашого кандидата серед них в другому турі не буде.

Віктор Янукович  не є  носієм цінностей націонал-демократії і  ніколи на цю роль не претендував. Партія регіонів виступає політичним противником націонал - демократії. Це означає, що Янукович буде президентом типу Кравчука чи Кучми. Він швидко забуде про обіцяну другу державну мову, але й не дбатиме про підтримку мови, культури, духовності українців. Зрештою, маючи переважаючу  чисельність і глибокі традиції автохтонів, українці більшість прав повинні взяти собі самі, не покладаючись на владу, але зараз українство ослаблене і підтримка конче потрібна. При президенті Януковичу  націонал-демократи  матимуть суперника – своєрідний стимул створити єдину силу, щоб конкурувати з Партією регіонів і домагатись визнання власних прав. Ця боротьба однозначно матиме успіх, бо з метою поширення президентського впливу на всю Україну Янукович змушений буде зменшити передвиборчий проросійський радикалізм  і  толеруватиме  розвиток націонал-демократії та націоналізму на сході і  півдні України. В цих умовах, за п’ять років,  націонал-демократи зможуть не тільки наростити силу в бортьбі , але й висунути свого єдиного кандидата у  президенти і  наступним президентом стане націонал-демократ.  Відповідно, єдина націонал-демократична сучасна політична сила здобуде великий вплив у парламенті,  докорінно змінить  його орієнтацію на захист  національних інтересів та задоволення потреб громадян. Якість життя українських громадян наближатиметься до стандарту Європи.    

Юлія Тимошенко теж не є носієм цінностей націонал-демократії і її політичне оточення має практично однакове  з Партією регіонів за несприйняттям цінностей націонал-демократії. Проте «Вона» майстерно маскується під націонал-демократичного кандидата і  її високопрофесійний виборчий штаб підготував вичерпний перелік обіцянок, які давно очікуються українцями. Ця технологія залучення демократичного електорату  наразі непогано працює, що підтверджуюється фактом  масової підтримки  Юлії Тимошенко виборцями Західної України в першому турі виборів. Така поведінка «західняків» свідчить лише про те, що навіть серед жителів традиційно патріотичних регіонів,  занадто мало здатних тверезо аналізувати політику. Останнє є провиною і наслідком ледачої політики націонал-демократів, які здебільшого нехтували постійною роботою з людьми в кожному селі та місті. Можна не сумніватись, що простодушні виборці і в другому турі надаватимуть перевагу Юлії Тимошенко, не задумуючись над наслідками свого вибору для української націонал-демократії, особистого успіху і майбутнього України. А наслідки можуть бути поганими. Яскравий приклад - історія руйнування Народного Руху. Тепер це маріонеткова партія з брендом націонал-демократії, де  націонал-демократи вже нічого не вирішують і найкраще для них – це вихід з партії. Націонал-демократична спільнота з болем душі мусить оголосити НРУ   несамостійною і втраченою для національного блоку партією, яка вже не має права робити політичні заяви від націонал-демократів. В такий же спосіб  можуть атакуватись й інші партії, а решті загрожує  деградація  через  відсутність відкритого політичного опонента. Вже сьогодні  деякі нерозважливі націоналісти готові вважати БЮТ рідною національно-демократичною силою.  На відміну від Януковича Юлія Тимошенко не зацікавлена оновлювати парламент і змінювати уряд, бо матиме змогу контролювати уряд і  спробує збільшити вплив на парламент. Вона не упустить можливості сконцентрувати  у власних руках максимальну владу, в тому числі й інформаційну. Парламент ризикує стати залежним від президента та уряду і буде змінюватись не шляхом виборів, а під дією сили  та іншого впливу домінуючої влади. Дочасних виборів не буде, а чергові мають шанс пройти із завищеним прохідним відсотком, щоб не допустити в парламент незручних націонал-демократів та націоналістів. Для  збереження необхідної ілюзії проукраїнськості  в олігархічні партійні списки і далі записуватимуть певне число титулованих демократів, але їхня роль буде не кращою від вже модного політ-ескорту у вишиванках. Сконцентрувавши владу, в тому числі й інформаційну, Юлія Тимошенко зможе гарантовано забезпечити собі дві каденції президентства з претензією на третій, подібний на варіанту Путіна. Змінити її теоретично може тільки кандидат  від націонал-демократів, але ЮВТ сама оголосить себе президентом від націонал-демократів і може не допустити, щоб молодий кандидат  від націонал-демократів зміг показатись нації і скласти їй конкуренцію. Таким чином реальна  зміна президента  може настати лише  через п’ятнадцять років і то без гарантії обрання кандидата, який реально сповідуватиме цінності націонал-демократії. Можливе президентство  Юлії Тимошенко  під брендом націонал-демократії  позбавить сенсу її критику націонал-демократами в очах суспільства, а це загрожує деградацією  і ослабленням націонал-демократичної політичної сили і національного громадського  і політичного руху. Замість української України можемо одержати дивну радянську державу з такою ж позитивною оптимістичною публічною пропагандою успіхів влади і  щасливого сьогодення українців, а самих українців зроблять байдужими до політики,  власного громадського життя і  яловими  в сенсі демократії, лукаво приспаними в толерантному малоросійстві за пророцтвом Тараса Шевченка. Важко собі уявити, що може статись з нацією, яка спатиме ще найближчі п’ятнадцять років в наш час жорсткої глобалізації і світового рейдерства  хижого фінансового капіталу!

Звідси простий і очевидний висновок –як не парадоксально, національна демократія  і національна державність матимуть  більші шанси  перемогти тільки у випадку президентства Віктора Януковича, перебуваючи  з ним у відкритій боротьбі і гартуванні сили.  Тому національною мотивацією другого туру президентських виборів є  недопущення перемоги Юлії Тимошенко. Це підказує елементарна  логіка і нічого особистого. Щиро визнаючи її блискучий політичний талант і неабиякі здібності впливати на маси, допускати  її до президентства націоналісти і націонал-демократи не мають права. Пора відвикати голосувати серцем, адже  державницька політика  вище особистих симпатій чи неприязні. Ми ж обираємо не  особу, а  правильну дорогу нації!

Володимир ФЕРЕНЦ