мене цікавить ця тама з того приводу, що зарах власне нахожусь в такій ситуації, в мене є одна кохана людина , а я є одним кутом трикутної любові
хочу почути думку з того приводу, чи було колись таке з кимось? і взагалі чи можна назвати то коханням? чи може людина дійсно почувати щось однакове одразу до двох(не кажу вже про більше) і підтримувати такі стосунки? йдеться мова не про одружених люжей
чи може просто з кимось добре порозмовляти на душевні теми і вилити свою душу , а з іншою половинкою підтримувати фізичний контакт- а що якщо і в першої і в другої поливинки все з цим ок?нащо тоді дві особи? то це мабуть і є любов до двох? а може ще бути варіант коли між тими двома коханнями серйозна різниця в віці - і це приваблює ту третю особу в його обраницяхобранцях - тому і 2 ,чи може просто людина яка практикує дуїсте кохання знаходить риси в одній людині яких немає в іншій і навпаки, і просто не може відмовитися від когось одного? або одна із них є майже постійно вудсутньою, десь закордоном наприклад працює,це звичайно можна трактувати як звичайну зраду - але як не дивно навіть в таких ситуаціях (знаю такі випадки)звязок підтримується дуже тісний і щирий, такий який схожий на справжнє кохання, чому тоді людина , яка є власником двох сердець, при чому взаємного кохання - неможе відмовитися наприклад від того варіанту який постійно відсутній???-ну не хоче бо любить, як тоді з тим варіантом який є постійно біля нього - просто коханкакоханець - але за тривалий час можна змінити багато таких кандидатур - з однимоднію б стало вже не цікаво - виходить суперечення - нашо одній людині дві-любов чи шо? але наскільки тоді це справидливо по відношенню до тих двох половинок?і про яке відчуття того що "це моє", тобто відчуття властності може йти мова-як на мене це елемент справжнього кохння - і не йдеться мова про ревність....а ше гірше коли одне з трьох не знає про існування третього, точніше одна з двох половинок знає шо крім неї в її коханої людини є ше хтось-шо тоді робити змиритись-чи завести і собі ше одне кохання?