* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

ДВІ ДУЖЕ АКТУАЛЬНІ

10:09 25.12.2009

ДВІ ДУЖЕ АКТУАЛЬНІ

ПЕРША
Серед інформаційних повідомлень ЗМІ можна  надибати чимало сигналів  ще одного політичного лиха, яке загрожує  українцям  набагато загрозливішими наслідками, ніж синтетичний вірус грипу. По перше, ЦВК опинилось без фінансування, бо надійшло лиш 6%  фінансування. В публічних дискусіях, зокрема на радіо «Ера», представники БЮТ  вперто аргументують точку зору, згідно з якою уряд не має юридичних підстав  фінансувати вибори в наступному році. Проект бюджету завис в порожнечі і  відповідальність за його допрацювання почергово складають один на одного уряд і парламент. Парламент  цим особливо не переймається і готовий святкувати і  депутати будуть працювати на президентські і  майбутні парламентські вибори. Уряд киває на парламент. Президент пробує захистити національний резерв і  дорікає урядові  за використання коштів на рахунках Казначейства, по світі роз
’їжджають урядові посланці в пошуках кредитів. Схоже на те, що й грошей, призначених на вибори, немає. Інакше чому б урядові не дати ЦВК хоч призначене цьогорічним  бюджетом.
 Найгірше для Тимошенко те, що вона дуже втрачає довіру виборців і  реальний шанс стати президентом. За всіма ознаками вона однозначно програє ці вибори. В такій ситуації їй було б краще, якби вибори взагалі не відбулися. Тоді відповідальність за невдачі уряду можна  розподілити на двох, тобто покласти частину на діючого Президента, який не може не втрутитись в ситуацію як гарант національної безпеки і конституційного ладу. З Президентом   в такому разі доведеться хоч спочатку, але витримати нейтралітет. Можливо цим  пояснюється наказ Юлії Тимошенко своїм однопартійцям негайно припинити критику Ющенка . Опозиція  в особі регіонів теж доклалася до нинішнього стану України, тому у випадку зриву виборів їм нічого не залишається, як погодитись на  старий і технологічно налагоджений, але відкладений про всяк випадок варіант коаліції ПРіБЮТ. Маючи конституційну більшість можна зробити практично все - від  повного перекладення відповідальності за все на Президента, до абсолютного самозбереження  в парламенті  і зміни Конституції під парламентську республіку. Тоді й вибори президента втратять актуальність, бо  президента призначатиме парламент, якого нікому буде відправляти у відставку. Такий варіант може й не бути і  залишитись  лише поганим прогнозом, а може бути саме такий поворот справ і  тоді знайдеться ціла армія політологів та  аналітиків, які радо переконуватимуть українців, що це добре і  все зроблено у відповідь на віковічні сподівання українців та є достойним продовженням козацької державницької традиції. Є надія, що все якось налагодиться і після Різдва ми оберемо доброго президента, бо інакшого обирати збіднілим громадянам України немає  жодного сенсу.  Треба вірити в диво після Різдва, бо його українці  чекають давно…

                        ДРУГА

Обираючи президента, непогано відразу  правильно визначити хто гідний бути його наступником. Без цього політична перспектива України не може вважатись певною,  захищеною від традиційної колотнечі, взаємопоборювання і  врезультаті  ми опиняємося в штучно створеній ситуації вибору між гіршим і ще гіршим. Пройде час, забравши в минуле  сучасних лідерів виборчих перегонів, але Україна  залишиться  Україною. Для того, щоб  не втратити  віру в  українську Україну, саме зараз варто  малювати в уяві  далеку політичну перспективу. Зараз, коли глушить здорову думку передвиборча реклама  і  на слуху  не ті, кого ми хочемо бачити президентом, новий проект точно не сприйматиметься, але це ще не має значення. Мине час і все справдиться, все буде як ми захочемо, адже українців з українським мисленням  і душею  є  велика більшість громадян України. Достатньо захотіти і ми оберемо на другий термін Віктора Ющенка. Це дуже важливо для того, щоб зупинити скочування України в прірву кризи і  бідності. Стократ важливіше мати цей термін як передишку  для перегрупування  українських державницьких політичних сил і  просування молодого наступника Віктора Ющенка. Без цього періоду стабілізації  української національної політики є велика загроза  витіснення її на маргінес  бізнес-проектами, які  переймаються тільки розподілом і споживанням  поки ще є що споживати. Україні з поганою владою нема кого перемагати, окрім самих українців, бо вони ніколи з такою владою не змиряться. Якщо змиряться, то пропадуть і «…малого сліду не залишать», пригадуючи слова Тараса Шевченка. В цей момент тягар відповідальності національного лідера  дуже великий і  знайти такого лідера важливо саме зараз, щоб не жаліти і не згадувати опісля, що вчасно не підтримали і не зрозуміли.

Мені бракувало саме такої особи, щоб побудувати особистий проект  успішної української перспективи. Все вирішилось абсолютно випадково, після  ознайомлення  з інтерв’ю Вячеслава Кириленка, яке він дав Мустафі Наєму. Сумнівів не стало – це він, наступний після  Ющенка  український президент. Це він, український лідер і це звучить як присуд його особистої жертви, бо він від цього обов’язку перед нацією не відмовиться. Достатньо так сказати – і тисячі  куплених журналістів напишуть, що це брехня і нісенітниця, що президентом буде завжди той, хто купить чи обманом здобуде рейтинг і вкраде голос в довірливих українців. Ми повинні бути готовими до цього хоча б тому, що інформаційна травля Ющенка застала нас морально не готовими і багатьох звела на манівці. Ми знаємо, що добрий президент  не може бути такими як всі  кандидати, що голосно вимолюють собі народну підтримку, толочать все перед собою і летять на яскраве світло обіцяної влади над українцями. Вони знають, що робити з цією владою, як нарізати її великими шматками і  хизуватися повноваженнями, не бажаючи навіть як слід промовити слово, що споконвіку було українською мовою. Нам потрібний добрий президент, який за козацьким звичаєм тричі відмовиться і ніколи не буде агітувати за себе, лаючи попередника – президента з українців. Ми звикли до політиків –бійців, але час політиків  спокійних і твердих у вірі як скеля, які не галасують, але ніколи не відступлять і триматимуть тягар національної державності до призначеного часу, щоб передати такому ж як він  сам. Щоб зрозуміти, чи здатен на таке політик, достатньо інколи послухати його інтерн’ю, але не просте - зроблене  дуже талановитим  журналістом. Так от, завдяки Мустафі Наєму, я відкрив собі Вячеслава Кириленка як наступного молодого українського президента. Відтак я зацікавився створеною ним партією «За Україну» і  бачу сенс негайного саморозпуску  і входження в цю силу всіх державницьких політичних сил   з розрахунком  одержати найбільшу підтримку  українців  на парламентських виборах. При цьому в парламенті  вже не повинно бути ні комуністів, ні партій-бізнес-проектів. Тільки так зможемо повернути українське життя парламентові  і тільки з таким парламентом є сенс працювати доброму президентові. Всі інші шукачі посади глави держави готові працювати з будь-яким парламентом, але український президент ніколи не зможе працювати з кризовим і  депресивним парламентом, якому дуже важко сконцентруватись на національних інтересах, в тілі якого можливе співіснування діаметрально протилежне розуміння національного інтересу. Як би не було, але нарешті вимальовується успішна українська політична перспектива. Обираємо на другий термін Віктора Ющенка і формуємо єдину  державницьку партію «За Україну», куди входять всі українські сили, підтримуємо президента  у справі переобрання парламенту, призначенні  негаласливого, тихого і працюючого уряду і  енергійно долаємо всі проблеми. І наостанок – варто відтепер щодня нагадувати собі, що майбутнім  президентом стане В’ячеслав Кириленко. Звісно, автора називатимуть за цей заклик поганим словом, буде багато інформаційного шуму, кричатимуть, що все це маячня, але  це не більше, ніж ознака  неприязні  з боку  цинічно байдужих до української долі людей. Вони завжди так говоритимуть про кожного нормального державника з українців. Так говорити про справжніх українців за Петра, потім за Троцького, говорять  дотепер і аж захлинаються від радості, оголошуючи про нездатність українців бути президентами в Україні. Хочуть щоб і вкраїнці в таке повірили і дехто вже майже згідний. Не нам на це зважати, адже ми українці, автохтони – більшість. Ми стоїмо на плечах своїх великих предків  і мусимо  хоч щось зробити за тих, які загинули  за Україну  дуже молодими. Від нас не вимагається чогось надзвичайного  - лиш бути українцями. Можемо на це не зважати, займатись власною господаркою і так проспати свій вік.  лаючи владу і нарікаючи на долю і допомагати топтати поодиноких українців при владі, а можемо довести собі і світові, що Україна  не буде для нікого толокою і є в нас сила тримати  своїх національних лідерів над собою.

 

Володимир ФЕРЕНЦ