* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

НЕБЕСА ЧИ БЕЗОДНЯ?

22:50 13.10.2009

НЕБЕСА ЧИ БЕЗОДНЯ?

Автокефалія Української Церкви: Шлях спасіння чи безодня прокляття?

   Символ Віри в молитві до Бога кличе нас до єдиної Вселенської Церкви. Правда життя полягає в тому, що ми її не маємо. Одні добродії кажуть, що причиною тому є амбіції церковних очільників, інші акцентуються на людських гріхах, але якби там не було ситуацію варто сприймати по факту.

3 + ?

     Якщо звернутись до соціології, то біля 40 % вірних ідентифікують себе з Київським патріархатом, 30 %  - з Московським, і саме співпраця чи ворожнеча між провідними конфесіями визначають стан релігійної терпимості. Нещодавно створена міжцерковна комісія, окрім задекларованого невизначеного об’єднання ставить перед собою значно прозаїчніші цілі – елементарне співіснування (якого ніколи не було). Зрозуміло, що Москва готова взяти нас, вірних, під свій омофор, але, вочевидь, не готова взяти Святійшого патріарха Філарета, предстоятеля Української Православної Церкви Київського патріархату. І мова тут не йде про анафему, що з точки зору церковного права взагалі нонсенс, просто елементарне неприйняття і стара образа. Московська патріархія закидає йому, що під час відходу зникла церковна каса, а бухгалтер випав з вікна. Отже, як ми бачимо, об’єднання між КП і МП цілком можливе, якщо вивести за дужки Філарета. Виникає питання, що робити з Українською Автокефальною Православною  Церквою на чолі з предстоятелем блажейннішим  Мефодієм. Відповідь теж очевидна: надати йому гарну посаду єпископа Галицького (Львівського та Тернопільського ). Адже не секрет, що особисту загрозу для себе він вбачає в уніатах, з якими йде справжня війна за кожен храм Західної України. Приїзд делегації Вселенського патріарха варто сприймати, як тактичний хід, адже до цього 5 років успішно діяла подібна переговорна група між МП та УАПЦ. Хоч видимих результатів досягти не вдалось, але відбулась легітимізація в очах вірних, а це вже не мало.

Констатинополь веде свою гру, суть якої зводиться до максимального затиснення МП (збереження своєї першості в православ’ї), розширення кількості парафій серед тубільного населення, в т.ч. серед українців. Але приймати під омофор УАПЦ  він не збирається, адже окрім розколу у православ’ї це призведи до суттєвого обтяження самого Вселенського патріарха Варфоломія, який, як відомо, є турецьким державним службовцем. Вселенській патріарх добре пам’ятає історію іншого патріарха, що свого часу продав автокефалію Московській церкві, за що був задушений у Порті. На Сході самодіяльність строго карається. Турецька еліта ідею української автокефалії поки що не сприйняла.

   Є і більш фантастичні проекти отримання автокефалії, зокрема від Ватикану. Прообразом може служити середньовічна Унія, коли питанням компромісу став обряд [православний]. Централізоване підпорядкування і визнання всіх указів папи швидко нівелювало всі ‘‘досягнення‘‘.       

Показною є реакція на приїзд делегації Вселенського патріархату до Києва: дехто дивиться на неї з щирою надією, дехто - з неприхованим страхом.

Українська Автокефальна Православна Церква, найменша з трьох українських православних Церков, виявила ініціативу і звернулася з листом до Вселенського Патріарха Варфоломія I: архиєреї УАПЦ попросили благословення Патріарха на входження своєї Церкви до складу Вселенського Патріархату на правах автономії. Рішення про це ухвалили на Архиєрейському соборі цієї Церкви під головуванням її Предстоятеля митрополита Мефодія.

Речник УАПЦ протоієрей Євген Заплетнюк висловив сподівання, що делегація Вселенського Патріархату допоможе «знайти швидке і якісне вирішення тієї непростої ситуації, в якій перебуває українське православ’я».

«Ми не можемо далі перебувати в канонічній ізоляції. Ми розуміємо, наскільки ненормальною є ця ситуація, і сподіваємося, що Вселенська Патріархія допоможе нам лікувати ті рани, які є в українській Церкві», –
відреагував протоієрей Євген Заплетнюк.

УПЦ (МП) і УПЦ КП: переговори – це добре, але…

УПЦ
 (МП) також поділяє стурбованість розколом православ’я і вітає візит делегації з Константинополя.

Але прес-секретар Предстоятеля УПЦ (МП) отець Георгій Коваленко наголосив: «Константинопольський Патріарх добре розуміє, що вирішення питання єдності українського православ’я не має порушити єдності всього православ’я. Переговори – це добре. Проте ми залишаємося на позиції, що будь-яке рішення щодо України не може ухвалюватися одноосібно Вселенським Патріархом без узгодження з Російською Православною Церквою».

У Київському Патріархаті теж вітають зусилля Константинополя для «налагодження церковного миру в нашій країні». Однак
, там нагадують, що «делегації Вселенського Патріархату вже неодноразово приїжджали до України так само, як і делегації українських Церков їздили до Константинополя, і поки це ні до чого не призвело».

Чітко висловився речник УПЦ Київського Патріархату єпископ Євстратій Зоря, який так прокоментував ініціативу УАПЦ: «Якщо йдеться про те, що якась частина української Церкви увійде до складу Константинопольського Патріархату на невизначений термін, то поки такий шлях не веде до об’єднання православної Церкви в Україні».

Напередодні візиту УПЦ (МП) і УПЦ КП домовилися про діалог

Перед приїздом делегації Вселенського Патріархату до Києва ситуація суттєво змінилася. Уперше за весь час розколу в українському православ’ї 2 жовтня у Києво-Печерській Лаврі зустрілися представники робочих груп Українських Православних Церков Київського й Московського Патріархатів і домовилися про умови ведення діалогу «з метою подолання існуючого церковного поділу».

Але 9 вересня Священний Синод УПЦ (МП) під головуванням митрополита Володимира (Сабодана) вирішив його розпочати. Згодом 14 вересня свою робочу групу для підготовки  створив і Синод УПЦ КП.

Засідання робочих груп між Московським і Київським Патріархатами виробило спільний протокол, у якому, зокрема, зазначено: «Діалог має здійснюватися в дусі миру й порозуміння. Сторони  повинні прагнути вирішувати мирним шляхом усі конфлікти, що виникають. Під час спільних засідань у матеріалах і документах, які стосуються підготовки до діалогу та самого діалогу, вживати назви й титули так, як вони прийняті у кожної зі сторін. Ця практика, однак, не означає визнання цих назв і титулів».

Сторони домовилися паритетно почергово готувати й проводити подальші зустрічі.

У такій ситуації, вважають експерти, українське православ’я може отримати від візиту делегації Вселенської Патріархії поштовх для виходу «з глухого кута розколу» і зменшення впливу Російської Православної Церкви.

Константинополь може дати альтернативну лінію для об’єднання

   Вирішення питання створення єдиної помісної православної Церкви, можливе через відновлення історичної справедливості – входження в Константинопольський патріархат. Зрозуміло, що РПЦ з цим років п’ять погоджуватись не будуть, КП і МП теж не возрадуються цій новині.

Принципово - ініціювати процес, наслідок - справа часу.

   Як відомо, свободу виборють, її не отримують у дар. Золотоверхий Київ, на пагорбах якого проповідував ще апостол Андрій Первозванний, Київ, що отримав хрещення у водах Йордану-Дніпра з рук рівноапостольного князя Володимира, над якими палає вогненний хрест очищення, стане православною столицею слов’ян – Східним Єрусалимом. У Бога немає часу, і все це все виглядає так мілко…

Віталій ЛИТВИНЕНКО