* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

ДЕПОМАРАНЧ: КІРЮША ҐУНДЯЄВ

01:19 03.09.2009

ДЕПОМАРАНЧ: КІРЮША ҐУНДЯЄВ

У російських ЗМІ з`явилася прихована реклама нового глави РПЦ Кіріла. Главі ортодоксальної Церкви приписують далеко не банальну і діяльну поведінку

 

Більшість православних про громадянина РФ на ім'я Кіріл Гундяєв, що став патріархом Московським і всєя Русі, знали досі не більше такого: голова відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату, постійний член священного синоду, митрополит смоленський і калінінградський. Почесний і дійсний член багатьох академій. .

 

І справді, служителі церкви не звикли розкривати подробиці свого особистого життя, поглядів і переваг. У випадку ж з Кірілом ми маємо прямо протилежну ситуацію. Він не тільки не приховував своїх радикальних релігійних поглядів, але і активно поширював їх як в Росії, так і за її межами. Він став першим церковним ієрархом Росії що узявся за ведення авторської телепрограми. «Слово пастиря» разом з беззмінним ведучим і одним з основних кандидатів на патріарший престол завдяки ОРТ регулярно дивилися мільйони віруючих.

 

Ідеї, що висуваються ним, оберталися навколо перетворення церкви на справжню державу в державі, забезпечення її фінансово, політично і організаційно. Саме Кіріл зажадав переказувати частину прибуткового податку росіян до бюджету релігійних організацій, зокрема Російській православній Церкві. Саме він почав активно пропагувати активне втручання Церкви в світське життя і в політику, зокрема для її впливу на владу з позиції «Священство вище царства».

 

Єдине, чого вже вдалося досягти Кірілу, - створення парамілітарного «православного корпусу» у прокремлівському молодіжному русі «Наші». Під час проведення архієрейського собору в Храмі Христа спасителя (Москва) «нашисти» спільно з міліцією охороняли довколишні райони, не випускали з метро прихильників опального митрополита Діоміда і перешкоджали роботі журналістів.

 

Виступаючи з урочистою промовою з нагоди своєї інтронізації, Патріарх назвав себе «захисником зовнішніх канонічних рубежів Церкви».

 

«Це служіння набуває особливого значення, яке виникло після утворення незалежних держав на просторі історичної Русі. Поважаючи їхній суверенітет і дбаючи про благо кожної з цих держав, патріарх в той же час покликаний піклуватися про збереження і зміцнення духовних зв'язків між народами, що населяють їх, в ім'я заощадження тієї системи цінностей, яку являє світу єдина православна цивілізація святої Русі», - наводить слова нового керівника РПЦ портал Форум.

 

Вважаючи своїм завданням і турботу про єдність уселенського православ'я, він завірив, що завжди буде відкритий «до діалогу з церквами-сестрами і до спільних зусиль, які допомогли б укріпити і удосконалити всеправославну співпрацю, добитися більшої координації пастирських і місіонерських зусиль».

 

Прикметно, що слова нового патріарха про єдність канонічної території слухав тільки один президент - Дмитро Медведев. Судячи з усього, відмова від боротьби за патріарший престол Київського митрополита Володимира означатиме, що РПЦ продовжує свій шлях до державної церкви РФ, і не більш того. З таким баченням виступив і сам Медведев. Імперські плани Кирила йому явно не до душі. «Робота між державою і церквою буде запитана в ім'я розвитку нашої країни і всіх православних народів», - сухо відзначив президент РФ.

 

Земляк Путіна

 

Згідно офіційної біографії, патріарх народився 20 листопада 1946 в Ленінграді в сім'ї репресованих служителів церкви. Потомствений священик.

 

У школі не вступав з релігійних переконань у піонери і комсомол. Став героєм антирелігійної публікації в міській газеті.

 

У 15 років пішов зі школи і працював в геологічній експедиції.

 

1969 р. - з відмінністю закінчив Ленінградську духовну академію.

 

1 червня 1970 отримав ступінь кандидата богослов'я за твір «Становлення і розвиток церковної ієрархії і учення православної Церкви про її благодатний характер».

 

3 квітня 1969 митрополитом ленінградським і новгородським Никодимом (Ротовим) пострижений в чернецтво, 7 квітня 1969 року рукопокладений в ієродиякона, 1 червня 1969 року - на ієромонаха.

 

Після закінчення академії був залишений при ЛДА професорським стипендіатом, викладачем догматичного богослов'я і помічником інспектора ЛДА. З 30 серпня 1970 - особистий секретар митрополита Никодима (Ротова), голови відділу зовнішніх церковних стосунків (ОВЦС). З цієї миті Кирило стає своєрідною візитною карткою РПЦ для країн Заходу. Як затверджують його опоненти, зарубіжні візити патріарха були безпосередньо пов'язані з його роботою у КДБ СРСР. У цьому відомстві Гундяєва знали під псевдонімом «Міхайлов».

 

У 1972 році супроводжував патріарха Пімена в його поїздці по країнах Близького сходу, а також до Болгарії, Югославії, Греції і Румунії.

 

У листопаді 1975 року на екуменічній асамблеї в Найробі засудив лист дисидента, о. Гліба Якуніна про гоніння на віруючих в СРСР і заперечував факти порушення прав віруючих.

 

З 18 листопада 1976 по 12 жовтня 1978 - заступник патріаршого екзарха західної Європи (за рапортом від 4 листопада 1976 року митрополита Никодима (Ротова), патріаршого екзарха західної Європи, про необхідність у зв'язку з п'ятим інфарктом призначити йому заступника - з пропозицією кандидатури Кирила).

 

12 жовтня 1978 звільнений з посади заступника патріаршого екзарха західної Європи і призначений таким, що управляє патріаршими приходами у Фінляндії (очолював їх до 1984 року).

 

З 27 по 29 березня 1979 р. брав участь в Консультації «Відповідальність Церков СРСР і США за роззброєння».

 

З 12 по 24 липня того ж року очолив делегацію РПЦ на всесвітній конференції «Віра, наука і майбутнє» у Кембріджі (США).

 

26 грудня 1984 призначений архієпископом смоленським і вяземським. Як відзначає інтернет-видання «Стрингер», переведення до Смоленська було для архієпископа Кіріла пониженням і свідчив про опалу з боку державних наглядацьких органів.

 

«...Про причини немилості, поширюються різні чутки. Одні пов'язують це з його реформаторською активністю у сфері Богослужіння: він не лише практикував використання російської мови в богослужінні, але і служив вечірню увечері, а не вранці, як це прийнято в РПЦ досі. Іншою причиною усунення владики Кіріла з «північної столиці» Росії називають його відмову проголосувати проти резолюції ЦК всесвітньої ради Церков, що засудила введення радянських військ до Афганістану. Тим часом «за» він теж не голосував, лише «утримався», що, втім, на ті часи теж було мало не подвигом», - писала Наталія Бабасян в статті «Зірка митрополита Кіріла» (Російський журнал, 01.04.1999).

 

Сам Кіріло вважає, що він став жертвою закритої постанови ЦК КПРС про боротьбу з релігійністю, прийнятого напередодні святкування 1000-ліття хрещення Русі, за надмірну активність на посаді ректора духовної академії: під час його ректорства був відкритий доступ в ЛДА випускників світських вузів, а в 1978 році - створено регентське відділення, на яке могли вступати і жінки.

 

З 14 листопада 1989 - голова відділу зовнішніх церковних стосунків (ОВЦС) і постійний член Священного синоду. Це призначення фактично свідчило про зняття з нього державної опали.

 

З 20 липня 1990 року - керівник патріаршими парафіями у Фінляндії.

 

25 лютого 1991 зведений в сан митрополита.

 

Колега Путіна

 

Проте якщо довіряти повідомленням російської і світової преси, далеко не все в житті Кирила настільки жертвенно і героїчно.

 

У 1996 році він увійшов до складу ради директорів банку «Пєрєсвєт», що обслуговував фінансові інтереси патріархії. Як твердять московські журналісти, з цієї миті почалися фінансові і майнові зловживання митрополита.

 

У вересні 1996 року газета «Московскіє новості» (N34) опублікувала повідомлення про те, що ВЗЦЗ, очолюваний митрополитом Кирилом, в 1994-96 рр. організував в 1994-96 роках ввезення підакцизних товарів (в першу чергу сигарет) в обхід митних зборів, під виглядом гуманітарної допомоги, на суми в десятки мільйонів доларів і в кількості десятків тисяч тонн. Звинувачення були підтримані іншими популярними світськими газетами (зокрема, «Московським комсомольцем» - журналістом Сергієм Бичковим). Вважається, що негласним ініціатором цих звинувачень був тодішній керуючий справами МП архієпископ Солнєчноґорскій Сергій (Фомін). Для розслідування цих повідомлень була створена внутрішньоцерковна комісія на чолі з архієпископом Сергієм (Фоміним).

 

Проте позиція митрополита Кіріла, який заперечував умисне ввезення в країну сигарет і говорив, що церква не могла відмовитися від нав'язаного нею подарунка, була підтримана архієрейським собором РПЦ 1997 року. Церкві вдалося заробити кілька сотень мільйонів доларів, а статки Кіріла тоді оцінили у півтора мільярди доларів. В даний час вони досягають, за деякими даними, 4 мільярдів.

 

У травні 2001 року той самий журналіст «Московського комсомольця» Сергій Бичков опублікував статтю «Митрополит з табакерки», в якій повторив колишні звинувачення на адресу митрополита Кіріла з приводу імпорту тютюну, а також вперше публічно ототожнив Кирила з діячем ВСЦ «агентом Міхайловим», згадуваним в раніше опублікованих матеріалах комісії Верховної Ради («комісії Якуніна-Пономарьова») про зв'язки КДБ і РПЦ за радянських часів.

 

Живе в офіційній резиденції ВЗЦЗ у Срібному борі (Москва).

 

У 2002 році купив пентхаус в будинку на набережній з вікнами на храм Христа спасителя (квартира зареєстрована на Гундяєва Володимира Михайловича, «про що є відповідний запис в кадастровій відомості» (The New Times. №50[96] від 15 грудня 2008).

 

У ЗМІ з'являлася «інформація про купівлю митрополитом віли в Швейцарії» (там же).

 

За словами Олександра Солдатова, головного редактора авторитетного видання, присвяченого релігійному і церковному життю, митрополит Кіріл - активний і досвідчений бізнесмен. Цікавиться грою на біржі, нафтовим бізнесом, торгівлею металами і автомобілями.

 

На своєму сайті «Антікомпромат» політолог Володимир Прібиловскій наводить згадку про агента «Міхайлова» в матеріалах комісії Якуніна-пономарева.

 

Січень 1973: «До Таїланду і Індії для участі в роботі ВРЦ (Всесвітньої ради церков, - Rupor) виводилися агенти органів КДБ «Магістр» і «Міхайлов». Ці агенти робили вигідний вплив на роботу ради і подали матеріали, що представляють оперативний інтерес про стан у ВРЦ і характеризуючі дані на окремих діячів. (...) Заст. начальника 4 відділу 5 управління КДБ при РМ СРСР підполковник Фіцев».

 

У окремому визначенні комісії Верховної ради мовилося також: «Комісія звертає увагу керівництва РПЦ на антиконституційне використання центральним комітетом КПРС і органами КДБ СРСР низки церковних органів в своїх цілях шляхом вербування і засилання до них агентури КДБ. Так, по лінії відділу зовнішніх церковних стосунків виїжджали за кордон і виконували завдання керівництва КДБ агенти, позначені кличками «Святослав», «Аламант», «Міхайлов», «Топаз», «Нестеровіч», «Ковалів», «Огнев», «Есауленко» та інші. Характер виконуваних ними доручень свідчить про невідокремленість вказаного відділу від держави, про його трансформацію на прихований центр агентури КДБ серед віруючих».

 

Захоплення Гундяєва нетипові для церковного середовища - він фанат гірських лиж (для цього купив собі немаленький будинок в Швейцарії), породистих собак, водних лиж і швидкісного водіння автомобіля.

 

За версією журналістів «Огонька», Кіріла «ось вже 30 років пов'язують найтепліші стосунки» з Лідією Михайлівною Леоновою, дочкою кухаря Ленінградського обкому КПРС.

 

 

За матеріалами "Рупор". Переклад ІА "Депомаранч"

 

8 ЛЮТОГО http://depomaranch.at.ua/news/2009-02-08-102

 

 

 

 

Філарет і Сабодан бачать Кіріла некиєвоцентристським ієрархом

21:11

Київ не заперечує московську автокефалію

У прес-центрі УПЦ Київської патріархії натякнули, що очікуваний візит патріарха Кіріла до України має бути «паломницьким і пастирським».

«Ми розуміємо прагнення нового Глави РПЦ розпочати своє патріаршество з відвідання київських святинь», говориться у заяві, яка загалом відтворює москвоцентристське бачення нинішніх реалій колишньої Київської Русі, за яким російська православна церква може бути автокефальною щодо української.

У київському патріархаті вважають, що, якщо патріарх Кіріл приїде в Київ, то українська громадськість має нагадати йому про прагнення віруючих "до автокефалії української Церкви, яке в Москві ігнорують", інформує «Хрещатик».

«Патріарху необхідно буде нагадати про те, що Українська Церква вже 90 років добивається визнання автокефалії. Нагадати, що собор УПЦ в листопаді 1991 р. прийняв постанову про необхідність автокефального статусу, архиєрейський собор РПЦ в квітні 1992 р. переніс розгляд цього питання на помісний собор, але цей собор, на якому Кирил головував, проігнорував проблему», говориться у заяві УПЦ КП.

 

В патріархії Кіріла називають по-київськи Кирилом, хоча бачать його попри все Кірілом.

«В Україні у Патріарха значна паства і він має законне право на спілкування з нею. Але буде прикро, якщо його пастирський і паломницький візит перетвориться на політичну провокацію, як це намагалися зробити з візитом його попередника влітку минулого року» – відзначили в прес-центрі УПЦ КП.

«Тоді всіляко намагалися принизити Україну, виставити її в негативному світлі: то не ті зустрічали, то прапори не повісили, то президент не так подивився, тощо. Після смерті Алексія ІІ всі російські телеканали в один голос почали стверджувати, що саме поїздка до Києва стала причиною погіршення здоров’я у патріарха, що в Києві його ледь не вбили. Таких провокацій не можна виключити і цього разу. Російські ЗМІ, за своєю поганою звичкою, спробують знову виставити Україну в найгіршому світлі» – підкреслили в Київській патріархії.

Митрополит київський УПЦ Володимир Сабодан сьогодні під час прес-конфреенції зазначив, що розмова про те, що Святіший обов'язково відвідає Україну, була, проте, коли це станеться, наразі невідомо. «Але, відверто кажучи, ми завжди готові», - наголосив архіпастир.

 

Характеризуючи пріоритетні завдання, які стоять перед Кірілом, блаженніший висловив упевненість, що святіший «покаже добрий приклад життя, поведінки й звершення високого служіння».

«Я давно знаю святішого патріарха Кирила, - зауважив владика. - Це людина активна, розумна, яка може грамотно повести діалог як із внутрішніми, так і з зовнішніми силами" , інформує веб-портал УПЦ

 

9 ЛЮТОГО http://depomaranch.at.ua/news/2009-02-09-110

 

 

 

Кирило рятує Кіріла від розводок по-київськи

19:18

Новий євразієць вважає, що предстоятель РПЦ трохи спізнився вчити українську

Патріарх Кіріл готовий вивчити українську і кілька разів просив про допомогу у цьому керівника відділу зовнішніх стосунків УПЦ архімандрита Кіріла (Говоруна), повідомив Хрещатик. Про це розповів вчора в ефірі TBi архимандрит Кирило (Говорун), якого висвятив в диякони, а потім в священики, на той час ще будучи єпископом, патріарх Кіріл.

За словами архимандрита, патріарх Кіріл дуже позитивно налаштований до України, дуже відкритий, дуже давно займається Україною і навіть кілька разів просив допомогти йому у вивченні української мови. «Він особисто мене про це просив кілька разів», –- уточнив представник УПЦ.

 

Як наголосив архимандрит Кирило, новий Глава РПЦ чудово розуміє, що забезпечити нормальні умови для існування церкви в Україні можна лише роблячи все для того, щоб не викликати роздратування політичних еліт країни.

 

Патріарх налаштований змінити атмосферу відносин між Росією і Україною, він розуміє, що ці відносини «зайшли в якийсь глухий кут», і він налаштований міняти клімат взаємин, відзначив архимандрит Кирил. В той же час представник УПЦ уточнив, що у Патріарха не повинно бути політичних переваг, але у нього є авторитет, і є настрій на те, щоб змінити атмосферу взаємин Росії і України.

 

Щодо проблеми церковних розколів в Україні Патріарх упевнений в необхідності прикласти максимум зусиль для об'єднання православ'я, при цьому методологія повинна бути не конфронтаційною, а навпроти, потрібні діалог і відвертість в рамках існуючих канонів, відзначив архімандрит Кирило.

 

Візит предстоятеля РПЦ до України можливий після Великодня, уточнив архимандрит Кирил.

"Пізно. Московський патріарх мав вивчати українську 600 років тому", прокоментував цю новину "Депомаранчу" керівник експертних програм центра "Євразія", лідер руху нових євразійців Віталій Чечило.

Невдовзі після інтронізації патріарха Кіріла київські ієрархи Сабодан і Філарет публічно дали знати, що вважають предстоятеля РПЦ москвоцентричним діячем.

Архімандрит Кирило поїхав до Москви, щоб допомогти Кірілу стати Кирилом, повідомляв "Депомаранч".

 

23 ЛЮТОГО http://depomaranch.at.ua/news/2009-02-23-144

 

 

 

 

До питання про євразійство, революцію, МВФ і філофейство

23:28

 З кризи постане імперія

 

З київською імперією постане новий біполярний світ, переконані новоєвразійці

 

Від початку 90-х у Києві діяв євразійський клуб, учасниками якого були зокрема Анатолій Лупиніс, Віктор Перепеча, Олександр Черемних та інші. Тодішні навоєвразійці, яких помилково назвивали радикальними націоналістами, вважали себе носіями революційної свідомості.

Новоєвразійці є найкатегоричнішими опонентами сучасного курсу уряду на євроатлантичну інтеграцію. Формалізація руху була найпершою реакцією на запізніле проголошення Бжезінським кінця біполярного світу і започатковані тоді переговори України з Міжнародним валютним фондом.

 Автором доктрини дестабілізації, яка є найвиразнішим документом цієї революційної свідомості, є Анатолій Лупиніс, засновник УНА-УНСО.

 

Наприкінці лютого 1995 року в Києві відбувся перший євразійський конгрес в якому брали участь радикальні праві партії з Росії, Дону, Кубані, Татарії, Білорусії (зокрема представники «Білого легіону» Грузії, Гагаузії і Придністров`я, а також катакомбна церква, зокрема істинно православна церква, очолювана митрополитом Лазарем. Головою новоєвразійського руху було обрано Анатолія Лупиноса, автора доктрини дестабілізації і євразійського маніфесту.

 

«Учасники конгресу констатували, що доктрина дестабілізації за своїм значенням і наслідками не поступається маніфесту комуністичної партії, а які наслідки комуністичного маніфесту відомі. Пізніше у Росії євразійському руху протиставили бундючну і безплідну москвоцентричну теорію києво-печерського ченця-втікача Філофєя, яку реанімував Олександр Дугін. Філофейство затягло багатьох східних новоєразійців до патріотичного болота», розповідає учасник руху, керівник дослідницьких програм центру «Євразія» Віталій Чечило.

 

Київський євразійський конгрес ухвалив київську декларацію, яка проголосила рух за відновлення імперії зі столицею у Києві і відновлення біполярного світу.

 

ДОКТРИНА ДЕСТАБІЛІЗАЦІЇ

 

Причина нежиттєздатності всього, що постало на руїнах СССР, полягає в нежиттєздатності того, що постало. Причиною провалу державницького будівництва в СНД є нерозуміння того, що омріяний вільний ринок вже не виконує жаданої універсальної посередницької функції. Необхідність позаекономічного регулювання економіки призвела до відновлення абсолютності конфлікту й насильства. Фактично цей світ знає лише ілюзорні пацифістські утопії, покликані приховувати реалії війни. Кожний миролюбивий демарш є стільки ж патетичним, скільки й лицимірним. Поняття війни є центральним і має не лише негативний, але й позитивний сенс. Логіка війни спрямовує підривний розум. Лише дуже наївні люди спромоглися сприйняти чергове перемир`я в світі за стан миру. Подолання патового протистояння НАТО й ВАПА відкриває епоху дестабілізації. Через повстання до перемоги війни!

Розвиток виробничих сил у сучасному суспільстві, в т.ч. постсовіцькому, сягнув рівня, на якому проблеми виробництва (перевиробництва) розподілу, поступається новому законові - законові непраці". Відмова від примусу до праці, в т.ч. економічного, стає загальною. Це суспільство не є здатним запропонувати інший сенс життя, окрім доступу до споживання. Доступу, що є закритим для мільйонів. Власність - крадіжка, конституція - брехня. Ліві об`єднуються з правими проти народу. Диктатура партій є гіршою з диктатур. Це покоління вийшло з Освенціму, сперечатися з ним безсенсово. Цей устрій не має більше жодного виправдання для власного існування. Звідси шизофренічні конвульсії ріжних партій, владних й судових органів і т.п. Єдиним цементуючим елементом, котрий дозволяє цьому устроєві триматися на ногах, є корупція.

Перенасиченість сучасного суспільства сутностями унеможливлює дефініцію істини. Політика відбувається зараз не на чорних і білих клітинах, а в голові шахового коня. Є дивним бажання бути ферзем в шаховій партії, в якій повинно бути гравцем. Межі політичної реальності і уявного світу все більше розмиваються, зрештою, психічна реальність повністю витісняє дійсну. Наші відомості про ворога є такими малими, а наші сили настільки мізерними, що ми цілком можемо дозволити собі рухатися в кожному довільно обраному напрямові.

Політика є хрестовим походом за ідею. Ми є носіями революційної свідомості. Для нас є добрим все те, що є справді радикальним (бути радикалом, значить розуміти сенс речей). Ми ховаємо трупи старих ідеологій. Цінності чужих світів нам потрібні лише як трофеї. Ікони ми намалюємо самі. Нас об`єднує одне, різне за змістом, але обов`язкове несприйняття всього, що є. Слова роз`єднують. Дія - об`єднує. Бунт має рацію. Жага руйнування є творчою жагою. Група, що бореться, є здатною просуватися вперед лише крізь конфлікти. Партія є армія. Партія сама повинна боротися. Без практики збройної боротьби програмові засади є пашталаканням. Коли я чую слово, моя рука тягнеться до пістолету. Насильство для нас є єдиним засобом спілкування з людьми. Бомби проти апарату гноблення ми кидаємо у свідомість мас. Їх виклик вбивство, наша відповідь вбивство. Вони вбивають, ми сплачуємо вбивством. У вбивстві їхній аргумент, у вбивстві наше спростування. Революціонер ставить себе поза законом як на практиці, так і емоційно. Він ототожнює себе з бандитами, грабіжниками, людьми, котрі нападають на суспільство, займаючись безпосереднім грабунком та знищенням чужої власності.

Революція почалася. Маси емансипувалися від питання власності, що панує при капіталізмі. Вони крадуть! Влади змагають перетворити військову ситуацію на політичну. Нашим обов`язком є перетворити політичну ситуацію на військову. Гвинтівка народжує владу. Провокація - репресія - революція. Ніяких довготривалих прогнозів, ніякої тактики, ніякого пашталакання з цих питань. Хто багато читає, той дурнішає, бо ворог наступає - ми відступаємо, ворог затримується - ми турбуємо, ворог зупинився - ми б`ємо, ворог відступає - ми наступаємо. Є помилковим починати збройну боротьбу лише тоді, коли згода мас є забезпеченою. Це означає зовсім відмовитися від боротьби, бо згода на неї може бути отримана лише завдяки самій боротьбі. Чи є правильним зараз організовувати збройний опір залежить від того, чи є це можливим. А чи є це можливим, засвідчить лише практика.

Розбивайте собачі голови! Невинних немає! Коли на заводі погана вентиляція, повинно підпалити помешкання директора. Акт революційної справедливості є найбільш високим актом гуманізму, можливим в суспільстві, поділеному на класи. Бути терористом в наші дні робить честь кожній людині доброї волі. Всі тварини є рівними, тільки деякі є рівнішими від інших. Толерація до зрадників народжує нові зради. Людина в мундирі - це свиня. Стрілянина по них справа дозволена. Гуманізм нічого не вартий, коли він не підтверджений подвійною перевагою в авіації та танках. Пацифізм - непогана річ, коли його пропагують переможці. Ми не потребуємо іншої діалектики, окрім діалектики ножів та пістолетів.

Повинно рекрутувати молодь, що втратила в житті надію, втратила надію в родині та суспільстві.

Yankee, go home!

Ми хочемо всього і негайно!

Шляхи революції ведуть на Схід!

 

 

28 ЛЮТОГО http://depomaranch.at.ua/news/2009-02-28-161

 

 

 

Майже кожний четвертий українець ладен пофілофействувати

13:34

35 відсотків українців - у ступорі

Майже 40% українців – за єдину помісну православну Церкву, підпорядковану Київському патріархату. Про це свідчать результати всеукраїнського опитування, який провів центр «Українське демократичне коло» на замовлення Інституту політики, повідомляє прес-служба Філарета.

 

39% опитаних відзначили, що в Україні повинна існувати єдина помісна православна Церква, підпорядкована Київському патріархату, а 24% дотримуються думки про те, що УПЦ повинна бути складовою Російської православної Церкви, пов’язаної з Московським патріархатом.

 

Разом з тим більш ніж третина респондентів (35%) вагалися з формулюванням свого ставлення до цього питання.

 

Опитування проведене з 30 січня по 5 лютого 2009 року. За місцем проживання опитано 1600 респондентів у віці від 18 років. Статистична похибка вибірки не перевищує ±2,5%

3 БЕРЕЗНЯ  http://depomaranch.at.ua/news/2009-03-03-170

 

 

Новоєвразійці закликали російських азіопатів та послідовників Філофея побачити у Молодові загрозливу реальність

22:22

Третій Рим слід захищати на підступах другого Єрусалима

 

Новоєвразійці ухвалили звернення до росіян з проханням «розплющити очі і побачити справжню небезпеку». Звернення не публікується у пресі і призначено для поширення засобами міжнародного руху. Про це "Депомаранч" повідомив керівник дослідницьких програм центра «Євразія» Віталій Чечило.

«Зміст відозви приблизно такий: досить гріти задниці сепаратистам на кшталт усіляких Васерманів та азіопатам, час отямитися і побачити, що справжня загроза Київській Русі наблизилася вже впритул до України – вона у Молдові», заявив ново євразієць.

Новоєвразійський рух засновано у Києві у 1992 році відомим дисидентом Анатолієм Лупиносом.

Васерман - апологет дзеркальної (щодо доктрини Володимира Годика) теорії про штучних українців – нащадків князів руських, нині активно публікується у засобах масової інформації східної Руси.

Філофей – монах, що втік з Києво-печерської Лаври, щоб проповідувати ідею третього Риму на противагу ідеї другого Єрусалиму.

8 КВІТНЯ http://depomaranch.at.ua/news/2009-04-08-230

 

 

 

 

АХІЛЕСОВА П`ЯТА ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТІВ

До візиту Московського партріарха

Галаслива боротьба з українськими повстанцями потрібна Кремлю, щоб приховати правду про армію Власова. Найслабше місце східної федерації – національно-етнічний склад її населення і його поведінку. Лояльність цього населення Кремлю – міф, точніше ідеологема. Всі московські царі це відчували і штучно підтримували постійний конфлікт між колискою імперії – Київською Руссю, ї її східною колонією – нинішньою Росією. Внаслідок конфлікту з метрпоолією штучно формувалися стосунки, подібні до взаємин батьків і дітей, щоправда конфліктних. Відтак, лише остаточно ісламізована Росія колись припинить постійну істерику через національно визвольні рухи в Україні.

стратегія ляльководів

Київ конфліктам з Москвою не дуже й опирався. Колонізовані народи протягом всього цього часу втягувалися в протиколоніальний рух як ніби-то руські люди і в такий спосіб асимілювалися принаймні ідеологічно. Як мінімум позбувалися тих орієнтирів, які вони мали за часів Кучума і Єрмака. Нині в Росії нащадки Кучума вередують, вимагаючи від України легітимізувати мову, яку їм мечем насаджував наймит Київської русі Єрмак Тимофійович. Київ може тішитися що майже тисячоліття тому обрав найефективнішу традицію асиміляції східного простору! За цієї стратегії навіть нащадки Кучума досі самі ллють воду на асиміляційний млин Києва.

дифузія відчуттів

Окремим епізодом у цій тисячолітній боротьбі за опанування східного простору є досі триваюча істерика Кремля на ОУН-УПА. Українці на ментальному рівні сприймають істеричну реакцію Кремля на бандерівців як наступ кучумців на Київську Русь. І лише останнім часом, до речі завдяки жертовній наполегливості Віктора Ющенка, ці дискомфортні відчуття поволі перетікають у природніше русло – Голодмору. Що ця триваюча дифузія почуттів нащадків Київської Русі таки відбувається ми можемо переконатися принаймні з того, як ми самі не перестаємо дивуватися з незатухаючої істерики Кремля з приводу протимосковського (для нас – протикучумського) руху – ОУН-УПА.

природа істерики

Поза всякий сумнів давньоруська протикучумська складова змісту українського національного визвольного руху – суттєвий фактор, який визначає незмінну позицію півкучумського Кремля. Так само суттєвим фактором є підсвідоме прагнення того ж Кремля остаточно не «покучумитися» і з цієї позиції ця істерика є навіть корисною, бо формує спільне ментальне тло – єдиний формат для почуттів усіх мешканців нинішньої Росії. Та в Кремлі ніколи так глибоко не копали, ніколи самі за собою таких тенденцій не помічали, ніколи не формували свою позицію за цими критеріями. Тим паче коли протибандерівська боротьба була у розпалі. То чому ця боротьба була такою жорстокою?!

тактичні потреби

Відповідь дуже проста. Армія генерала Власова була набагато чисельнішою, за військові підрозділи ОУН-УПА. Коли тверезо оцінити кількість і особливості того величезного людського матеріалу, що перейшов формально на бік Гітлера, а насправді рятувався від покучумленої більшовиками Росії, тяжко позбутися думки, що практично весь руський люд тодішньої Росії – до Уралу тікав від Сталіна. Кубань, Дон, краснодарський край, православний Північний Кавказ, Берестейщина і ще багато поструських земель відмобілізували до армії Власова силу народу. Не втягнутим у це масове протистояння практично цілковито кучумському на той час Кремлю були лише ті руські люди Росії, як були раніше мобілізовані до червоної армії і військ НКВД.

Українці чомусь і досі якось не зауважують, що наприклад Рівне після відходу гітлерівських військ заполонили східні люди на невеличких конях – тувинські дивізійними. А де в цей час були справжні руські?

Мешканці Донбасу добре знають, що власне німців у цій місцевості практично не було за часів німецької окупації. Із заходу Донецьк брали військовики генерала Власова, зі сходу – війська НКВД, які гнали перед собою практично беззбройних місцевих мешканців того ж Донбасу. Навіть нині ці етнічні подробиці так званої великої вітчизняної війни звісно були б у центрі уваги, що вже казати про 50-ті роки. Чим же було витіснено цей історичний досвід? Відповідь одна – істеричною реакцією на опір ОУН-УПА. Увагу нащадків посткучумських племен, упокорених Єрмаком, сконцентровано на часткових локальних процесах тодішніх історичних процесів – на так званих «звірствах» ОУН-УПА.

Відтак маємо відповідь на запитання, що є найкращим засобом від протибандерівської істерії будь-якого щиро обуреного кучумуватого нащадка сталінської пропаганди. А все дуже просто, будь які найфанатичніші пристрасті з приводу так званих звірств ОУН-УПА миттю гаснуть, якщо при цьому згадати про армію Власова. Проти цих нагадувань душа нинішнього росіянина нічим не захищена, і розмова одразу переходить на інший предмет.

Перевірено. І неодноразово!

 

Костянтин Шкробак, Центр досліджень "Євразія

18 ЛИПНЯ http://depomaranch.at.ua/news/2009-07-18-251

 

 

 

 

ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИЧИН, ДЖЕРЕЛ ТА МЕТИ ПОМАРАНЧІ В РОСІЇ

Патріарху Кірілу просто нікуди більше їхати, адже 80% парафій російської православної Церкви тут – в Україні. Точніше, в Україні і Білорусі, згідно з даними РПЦ. В заяві Філарета сказано, що в самій Росії – 50% парафій РПЦ, але, я пригадую, що публічно оприлюднені дані РПЦ інші. Можливо, маємо справу з якимось дипломатичними міркуваннями УПЦ КП.

Сам патріарх Кіріл, тобто Володимир Гундяєв, походить з родини, за нашими поняттями, інородців. Він народився в Ленінграді, але це не показово. Його батьки родом звідкись з-понад Волги. Здається, чуваші. Він, як не помиляюсь, так само чуваш, як і відомий актор Олег Табаков – єдиний хто не приховує своє походження, пишається ним, на відміну від решти які «косять» під етнічних руських.

У самій РПЦ – явний дисбаланс етнічного представництва у вищих ешелонах керівних органів. До 80 відсотків членів синоду – такі ж інородці, або навернені кучумці, як і патріарх Кіріл. Натомість не менше 80% єпископів - етнічні українці або українці в Росії – руські.

Така ж проблема і щодо національно-етнічного представництва в політикумі Росії. Остання руська людина в керівництві РФ, Росії – Михайло Горбачов, етнічний українець. Володимир Путін, наприклад, також, хоч і народився в Леніграді, але не є руським. Є свідчення, що його предки були земляками Распутіна і на початку минулого століття спростили прізвище, щоб не мати проблем з малоосвіченими матросами-чекістами.

Розподіл посад за такою пропорційною квотою завжди провокував низку проблем. Вирішується ця проблема по різному. Наприклад, відома справа Ленінградського обкому партії 1949 року, коли було розстріляно низку керівників достатньо високого рангу, зокрема і секретаря обкому, як не помиляюсь Олексія Кузнєцова, котрий пропонував виокремити Руську (Русскую) республіку окремо як суб`єкта СРСР. Не в складі Російської Федерації - тоді РСФСР, а як окрему республіку. Пропонувалися, що до складу російської республіки входитимуть північно-західні області тодішньої РСФСР від ленінградської до курської і до Поволжжя на схід. Ці кордони приблизно повторюють обшири східних завоювань Київської Русі до 12 століття, до часів хана Кучума і Єрмака. Змовники також пропонували утворити відповідно руську (русскую) компартію, якої, до речі, так ніколи і не було.

Руські і неруські – постійна проблема усіх органів управління східної федерації. Нещодавно, наприклад в Росії відбувся самміт руських і так званих росіян федерації. Це було на початку червня. Серед рекомендацій цього «круглого столу» - утворення партії за національною ознакою – це буквально дослівно повторює вимоги «антипартійної» групи Кузнєцова.

Щоправда державницькими апетитами нинішні руські в Росії і близько не можуть порівнятися із змовниками групи Олексія Кузнєцова, бо, за даними звіту про самміт «русских и россиян», нинішні руські в Росії не претендують ні на що більше, крім як на національно-культурну автономію в межах федерації. Їхні опоненти вміло конвертують образи упосліджених «русских Росии» на їхню ж балаканину та істерику «против зверств УПА», «искусственных украинцев Вассермана», «городов русской славы Севастополя и Одессы» та інші штучно підтримувані і виразно протиімперські ідеологічні проекти. Нещодавно одна з лідируючих гравців ПР-ліги України Олена ДЕРЕВ’ЯНКО, віце-президент Української ліги зі зв’язків з громадськістю, засвідчила, що з проектами, подібними озвученим на самміті «русских и россиян», до неї зверталися провідні політтехнологи Російської Федерації. Її колег цікавила її компетентна думка «щодо створення партії «русских в Украине».

Природно, Олену Бондаренко при цьому не повідомили, з якою метою цікавились її думкою, інакше вона не вважала цю ідею такою потішною. Принаймні такий висновок напрошується, коли співставити час проведення «круглого столу» політтехнологів Росії та самміту «русских и россиян» у тій самій Росії. Бо ж очевидно, що маємо до справи типову політтехнологію гасіння прагнення до самовизначення «русcких в России» – проектування стурбованості «руських» на імітований об`єкт такої стурбованості на терені колиски імперії – в Україні.

Про те, що коїться у таких сферах як захист «прав «русских» в Украине, і говорити не варто – виразне дзеркальне відображення того, що приховує цілковито кучумський Кремль у духовно-культурній сфері самої Росії.  На відміну від балаканини про захист «російської» в Україні та надання їй державного статусу а також захист «російськомовних» в Україні, які до «русских в России» взагалі жодного стосунку не мають, – типові тисячолітні інтриги кучумців – «агентов хана Батыя у лагере «русcкого героя» Александра Невского». Власне, всі помаранчеві ідеологеми не мають нічого спільного з синьо-жовтим в Україні і взагалі руським.  

Подібні ідеологічні проблеми існують і у збройних силах сусідньої федерації. Раніше, за часів СРСР, весь вищий генералітет був майже цілковито «руським» і навіть власне українським. Нині ж у верхівці армії є самі нащадки хана Кучума, а «русский» генерал «російської» армії – такий самий виняток як єврей у шахті, бо зустрічається лише в популярних «патріотичних «русских» телесеріалах.

Звісно, всі ці актуальні ідеологічні проблеми не оминули і Російську православну Церкву. Ординська модел російської деражви душитьне тільки сосупільство, але і церкву. Кіріл насправді не є патріархом росіян, бо його одноплемінники масово перетікають до язичництва чи будь-чого, що подалі від російського православ`я. Парафії РПЦ на селах понад Волгою швидко порожніють. Такі самі парафії навіть у містах-мільйонниках Росії перетворюються на секти «русских в России», які вже років з 50 інтенсивно розкладають ззовні ідейками на рівні Філофея, ченця дезертира з Києво-Печерської лаври. Хто стежить наприклад за київською публіцистикою відомого втікача з Москви Анатолія Стрєляного, звісно, звернув на це увагу (див газету «Комментарии» від 24 липня).

Може б Кіріл і не їхав до Києва, але на його «малій батьківщині» майже не залишилося православних, а змінювати віру йому вже запізно. І дух реліігйної свободи кихвстких паргорбів дає йому можливість відчути себе не кремлівським, а істинним патріархом. Бо ж дійсно зустірти його прийшли люди не за наказом правлячої партії "Єдіная Росія", а за покликом серця.

Віталій Чечило,

президент Центра імперських досліджень «Євразія»,

спеціально для ІА «Депомаранч»

25 ЛИПНЯ http://depomaranch.at.ua/news/2009-07-25-263

 

 

 

Патріарх Московський і всєя Русі Кіріл прибув до Києва під прапором зеленого кольору

 

Подію прокоментував президент центра імперських досліджень «Євразія» Віталій Чечило.

 

«Патріарх прибув під зеленим прапором Пророка (хай благословить його Алах і вітає). Штандарт патріарха має зелений колір. Під зеленим прапором Пророка (хай благословить його Алах і вітає) Кавказ воює з Російською Федерацією.

Зелений колір не є чимось новим для російської Церкви, для Росії взагалі.

Мало хто зараз знає, що після підписання Кючук-Кайнарджийського мирного договору 10 (21) липня 1774 року між Росією та Османською імперією, згідно з цим договором російській імператриці Катерині ІІ від султана був переданий титул каліфа правовірних, тобто їй було передано титул глави мусульманського світу.

Можна припускати, що Патріарх Кирило, мабуть бажає через невелику кількість пастви у Росії, поширити свій вплив також на мусульман. І тому він озброївся прапором Пророка (хай благословить його Алах і вітає), вирішив таким чином стати всеросійським патріархом. Не тільки православних, але і мусульман. Після кожного згадування цього прапора слід писати в дужках «хай благословить його Алах і вітає). В такий спосіб це слово згадується всюди, зокрема і в світській літературі. Алах акбар, дорогіє товаріші», заявив новоєвразієць.

 

Голова центра «Євразія» також пояснив, що хітон зеленого кольору, в якому також з`являвся на люди і перед телебаченням Патріарх, означає колір радості і до мусульманської символіки відношення не має. За словами дослідника, Патріарх Алексій приїздив до Києва із штандартом іншого кольору «здається, червоного».

 

Довідка ІА «Депомаранч»: за умовами Кючук-Кайнарджийського мирного договору було:

встановлена незалежність від Османскої имперії татар кримських, кубанських и інших., що були підпорядковані султанові лише у справах вероисповедання;

Россия здобуває Керч, Ені-Кале, Азов и Кінбурн;

Російські торгові кораблі отримують у турецьких водах такі самі привілеї що і французські та англійські;

за Росією визнається право захисту і покровительства християн у дунайських князівствах, зокрема у Молдавскому князівстві.

Джерело: вікіпедія.

 

28 ЛИПНЯ http://depomaranch.at.ua/news/2009-07-28-264

 

 

Кирило Говорун: Московський патріарх має штандарт зеленого кольору від часів Другої світової

 

"Кореспондент «Оранти» поцікавився в архімандрита Кирила Говоруна, чому московський гість з`явився у Києві під прапором зеленого кольору.

"Отче, чому штандарт патріарха Кирила зеленого кольору?

- Я не знаю, з чим пов`язаний цей колір, саме як колір Московського Патріарха, але це вже певна традиція. Алексій торік приїздив також зі штандартом це також був зелений колір. Йдеться про символіку саме Московського патріарха.

- Можливо, після 1774 року?

- Мені здається, що це досить недавня традиція. Десь з воєнних часів. З часів другої світової війни", звітує агенція "Оранта"

 

Президент центра імперських досліджень "Євразія" Віталій Чечило прокоментував це повідомлення для ІА «Депомаранч». На його думку, всіх подробиць появи зеленого кольору в символіці московського патріарха можливо не знає навіть сам Патріарх Кирил. За його словами, на момент укладення договору з Османською імперією у 1774 році інституту московського патріарха не існувало, бо його скасував Петро І 1703 року. Верховна влада руської православної Церкви на той момент здійснювалася царями. Інститут московського патріарха було відновлено 1917 року, але Сталін його знову скасував у 1927 році.

 

«У 1943 році Сталін відновив інститут московського патріарха, який на відміну від радянської влади був спадкоємцем царської Росії, і, відповідно, логічно, що московському патріарху відійшов титул каліфа правовірних мусульман, який Османська імперія делегувала Катерині ІІ за договором 1774 року», сказав Віталій Чечило.

З України Патріарх Кіріл вирушить до Туреччини, повідомила ІА "Оранта".

 

29 ЛИПНЯ http://depomaranch.at.ua/news/2009-07-29-265

 

 

 

Експерт "Українського клубу" прокоментував зелений колір на штандарті Патріарха Кіріла

Атрибутика християнства під протекторатом мусульман

 

Олексій Качковський: такі символи, з якими приїхав до Києва Патріарх Кіріл, характерні для християн, що перебувають під покровительством мусульман

 

На думку історика Олексія Качковського, експерта "Українського клубу", така еклектика характерна для християн, що жили під протекторатом мусульман. Зелений колір в атрибутиці християнства спостерігався наприклад у придунайських землях. Там навіть на хрестах можна було раніше, і досі там є такі церкви, де можна побачити зображення півмісця на хресті.

 

«Гадаю, Московська церква весь час прагнула поширитися на Балкани, тому початок відповідної атрибутики Молодови, як на мене, походить саме з Молдови. А більше, я, чесно кажучи, не знаю, звідки міг з`явитися зелений колір в атрибутиці Московського патріарха», сказав історик кореспондентові ІА «Депомаранч».

 

29 ЛИПНЯ http://depomaranch.at.ua/news/2009-07-30-266

 

 

 

Віталій Чечило: зелений колір Патріарха Кіріла - символ перемоги і Молдова тут ні до чого

МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХ ЗАСВІДЧИВ СПАДКОЄМНІСТЬ ТИТУЛІВ РОСІЙСЬКИХ ІМПЕРАТОРІВ

 

Олексій Качковський має рацію, що мусульманські кольори і символи в атрибутиці Московського патріарха Кіріла під час його візиту до Києва, характерні для християн, що перебували під протекторатом мусульман, але Балканські мотиви, на думку президента центра "Євразія", тут ні до чого.

"Коли йти за такою логікою, Молдова тут ні до чого. До часів Івана ІІІ християнські храми на території Росії споруджувалися винятково з дозволу хана, а той давав такий дозвіл, якщо на церкві буде зображення півмісяця. Древні церкви на теренах Росії також мають такі зображення, хоч на церкві на найдавнішому місці молитви Руси-України - Аскольовій могилі такого зображення нема", сказав кореспондентові ІА "Депомаранч" президент центра імперських досліджень "Євразія" Віталій Чечило.

У понеділок Віталій Чечило у коментарі для "Депомаранч" висловив думку, що зелений колір штандарта Московського патріарха Кирила, означає, що верховний глава Руської православославної Церкви є легітимним спадкоємцем титулів колишніх верховних правителів цієї Церкви - російських царів і зокрема титулу імператриці Катерини ІІ, який відійшов до неї від правителя Османської імперії за договором 1774 року.

"Від того час каліфом правовірних був не правитель Османської імперії, а російська Імператриція Катерина ІІ", заявив Віталій Чечило у своєму коментарі для "Депомаранч".

30 ЛИПНЯ http://depomaranch.at.ua/news/2009-07-30-267

 

 

 

Костянтин Бондаренко: титул каліфа може належати хіба Дмитрію Медведєву

 

Патріарх Кіріл не може бути спадкоємцем титулів імператриці Катерини, тому що її спадкоємцем може бути тільки Медведєв. За угодою 1774 року не просто титул дістався не просто імператриці, а главі держави. На той час не було патріархату і патріарх не може успадковувати якісь регалії, які отримували імператори. До 1918 року не було патріархату. Про це заявив ІА «Депомаранч» київський історик директор інститут імені Горшеніна Костянтин Бондаренко.

«Більшовики відмовлялися від боргових зобов`язань, а не від активів, історичної спадщини і так далі. Де факто Сталін почав реанімовувати все фактологічне навантаження, яке мали правителі царської Росії. Тобто можна сказати, що Сталін, коли він став «батьком народів», успадкував і титул халіфа, який перейшов за мирним договором 1774 року до імператриці Катерини», прокоментував історик дискусію на сайті ІА «Депомаранч».

«Візит московського патріарха насправді був суто ознайомчим. Без надмірної політизації. Я багато із чим не погоджуюся із московським гостем. Наприклад щодо спільної історії і відмови від героїзації якихось епізодів цієї спільної історії. Але Патріарха Кирила також можна зрозуміти, адже в ньому є два начала. Перше, це патріарх Кирило, друге – це Володимир Михайлович Гундяєв, громадянин Російської федерації. В першому випадку він мусить чинити як людина без громадянства, людина, яка стоїть над якимось національними процесами. В другому випадку він не може відірватися від російської своєї основи. Тому я думаю все слід сприймати як належне. Патріарх Кирило є земною людиною, попри його високий сан, і не завжди може відділяти Богове і Кесареве»,

сказав експерт.

 

30 ЛИПНЯ http://depomaranch.at.ua/news/2009-07-30-268

 

 

Провал візиту руського патріарха Кирила

10:54

НЕ МИР, АЛЕ МЕЧ

На зустрічі з Патріархом в усій Україні були присутні трохи більше 15 тисяч осіб. В деяких регіонах прихожанам навіть платили по 50 гривень, щоб вони йшли на зустріч з патріархом. В той самий час глава УПЦ Київського патріархата зібрав на одне своє богослужіння близько 12 тисяч осіб. І це за оцінками МВС.

 

Руський патріарх за безперервними служіннями практично не зустрічався із вірянами. Тобто він постійно перебував в оточенні ієрархів Церкви.

 

Московський «Левада-центр» проводив моніториг щодо кількості прихильників проголошення автокефальної церкви серед вірних московського патріархата. Напередодні візиту за проголошення було трохи більше 5 відсотків, наприкінці візиту опитування показало, що кількість прихильників автокефалії зросла до 12 процентів.

Візит розчарував простих людей, які бачили патріарха лише на моніторах телеекранів або лише здалеку. Патріарх говорив про бідність, але один день його візиту коштував УПЦ біля 80 тисяч доларів.

 

Найтеатралізованіше шоу було влаштовано в Донецьку з метою привернути увагу патріарха до проблем виборів. Знижував цінність візиту і той факт, що Янукович і його команда постійно перебували біля патріарха. Все це виглядало як один із політичних заходів партії регіонів, а не як візит до України.

 

Закордонні аналітики оцінюють візит патріарха як несвоєчасний і недоречний. Замість послабити протистояння, він його посилив. Тобто, Кирило по суті сказав "і приніс я вам не мир, але меч". Відтак питання автокефалії УПЦ буде загострене ще дужче. Тим паче після заяв Кирила, що Україна – столиця південного православ`я і що в Україні вже існує автокефальна Церква московського патріархата. Ці заяви московського гостя були глибоко політично помилковими і він став виглядати підозріло навіть для тих політики, які займали нейтральну позицію, як наприклад Юлія Тимошенко.

 

Ще одна помилка Патріарха полягає в тому, що він так і не зустрівся з Філаретом, який має в Україні менше храмів, але численнішу паству. Хто не зробив крок першим, потім буде лише наздоганяти події.

 

Анатолій Арістархов, експерт центра "Эвразія", м.Казань

 

6 СЕРПНЯ http://depomaranch.at.ua/news/2009-08-06-273

 

 

Дмитрій Медведєв не є главою мусульман, бо каліфом може бути лише патріарх Московський Кіріл

21:47

СПАДКОЄМЕЦЬ ІМПЕРІЇ

 ВІДВІДАВ ПРЕЗИДЕНТА РОСІЇ

 Президент центра «Євразія» заперечив заяву директора інституту ім. Горшеніна, що Президент Російської Федерації має титул каліфа правовірних, тобто є главою усіх мусульман, тому що спадкоємцем титулу є патріарх Московський.

 

«Дмитрій Медведєв не може бути спадкоємцем титулу каліфа правовірних, як твердить колега Костянтин Бондаренко, тому що він є Президентом Російської Федерації, яка на одну четверту менша за територію  імперії. Тільки Руська православна Церква залишилася в рамках російської імперії, у кордонах на 1917 року. Повсюди є принаймні приходи: і у Польщі, і у Фінляндії і в країнах колишнього Радянського Союзу. Відтак нині тільки патріарх може бути спадкоємцем титулу каліфа правовірних.

Після падіння Римської імперії її спадкоємцем залишився папа Римський. Звісно він є спадкоємцем не офіційно. Адже не йдеться про те, хто визнав папу Римського спадкоємцем Римської імперії, так само як ніхто на визнав титул каліфа правовірних мусульман, який перейшов йому від імператорів, а дістався Катерині ІІ. Але папа визнає себе спадкоємцем Римської імперії, принаймні неофіційно, бо його називають Римський первосвященик, а це імператорський титул. Папа Римський говорив про цю спадкоємність, доки Беніто Мусоліні не загнав його у 20-х роках на Ватиканський пагорб. Навіть у тих країнах, де зараз переважають протестанти, однаково є також і католицька Церква. Провінції підлеглі колишньому главі католицької Церкви – Іспанія і Португалія - свого часу завоювали наприклад Латинську Америку, Філіппіни», заявив новоєвразієць ІА«Депомаранч».

Ця спадкоємність, за словами експерта, не мала і не має жодних наслідків, «але він, папа Римський, і зараз об`єднує католиків по всьому світу».

 

7 СЕРПНЯ http://depomaranch.at.ua/news/2009-08-07-275

СПАДКОЄМЕЦЬ ІМПЕРІЇ МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХ ВІДМЕЖУВАВСЯ ВІД ЗАЯВИ ПРЕЗИДЕНТА РОСІЇ

 

ПАТРІАРХ КИРИЛО НАДІСЛАВ ТЕЛЕГРАМУ СОЛІДАРНОСТІ

 

Патріарх Московський і всєя Русі Кирило надіслав вдячну телеграму Президентові України Віктору Ющенку, де він, в цій телеграмі, щиро дякує за сприяння його візиту.

Експерти відзначають, що патріарх висловився, що він був вражений демократичністю української держави, правовою і релігійною свободою, які у цій державі панують.

«Складається враження, що ця телеграма по суті дезавуює антиукраїнську заяву Президента Медведєва, яку той зробив напередодні. Також це виглядає так, що в Росії чинні дві влади: одна церковна, вона ж проукраїнська і одна світська, вона ж антиукраїнська», заявив новоєвразієць Тарас Архипчук ІА «Депомаранч».

 

12 СЕРПНЯ http://depomaranch.at.ua/news/2009-08-12-280