* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

„Важко йти на вибори вдруге, коли вперше ти не виконав своїх обіцянок”

15:43 08.08.2007

Досьє: Філіппов Володимир Вікторович

Народився в Богуславі, що на Київщині. Закінчив історичний факультет КНУ ім.. Т. Шевченка. В Університеті почалося активне громадсько-політичне життя (студентська рада в гуртожитку, студентський парламент Університету). Був членом Народно-демократичної ліги молоді (молодіжне крило НДП). Працював на державній службі затим розпочав кар’єру в Партії регіонів. Останні три роки очолює Київську міську організацію молодіжного крила Партії регіонів. Заступник голови всеукраїнської організації Віталія Хомутинніка.

Трохи про себе

Я завжди цікавився політикою і свій шлях пройшов не за рік і не два. Я вже 8 років у Києві, стільки і цікавлюся політикою взагалі. Починав із молодіжної політики і не уявляв себе поза нею. У Київраду йшов п’ятим номером у списку як представник молоді.

Вдається ефективно працювати у молодіжній сфері?

Вдається. Я на це і орієнтувався, бо вважаю, що багато політиків сьогодні мають хибну думку про те, що виборці бачать і сприймають тільки передвиборчі гасла, а не бачать і не стежать за тим, чим займаються депутати. Я єдиний депутат цього скликання, який сам написав заяву, що хоче працювати в комісії в справах, сім’ї, молоді, спорту та туризму. Більше ніхто з депутатів не виявив такого бажання, хоча я знаю багато депутатів які йшли в політику під гаслами захисту молоді і яких молодь підтримала.

А чому Ви обрали саме Партію регіонів?

Я працював з різними політичними силами, потім якось була перерва і була нагода подумати хоча пропозицій не бракувало. Вирішив продовжити політичну кар’єру, а Партія регіонів – був свідомий вибір. Тоді на мене більше вплинула наявність таких особистостей як Микола Азаров. Мені довелось спілкуватися із Дмитром Володимировичем Табачником – людина надзвичайного інтелекту і яка розуміється в усіх сферах життя. Прикладом для наслідування є Василь Горбаль який після закінчення Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка зробив блискучу кар’єру як бізнесмен, підприємець і політик. І те, що люди об’єдналися навколо цієї політичної сили визначило й мій вибір.

Я тоді ще не знав чи вдасться моя кар’єра в Партії регіонів оскільки там багато молодих амбітних людей, але так склалося, що вдалося. Та команда з якою ми починали (очолював тоді міську організацію Андрій Пінчук, а я був його заступником) сьогодні добилася успіхів. Партія регіонів виявилася єдиною партією яка врахувала позиції молодіжного крила, коли формувала свої списки. Сьогодні росте покоління нових українських політиків, які мають саме українське мислення.

Вважаєте себе політиком нового покоління?

Так я не пішов у бізнес і я не прийшов у владу для використання будь-якого адміністративного ресурсу. Я робив свою кар’єру в політичній боротьбі, в партійному будівництві. Постійно відстоював інтереси молоді на рівні партії, захищаючи та реалізовуючи різноманітні проекти. Так само зараз буде відбуватися і в органах державної влади. Я не державний службовець, не управлінець, і в мене немає керівника. Є програмні засади партії, і в них закладені ті речі, які спрямовані на підтримку молоді. Якщо я взявся за її реалізацію, то мушу робити.

В якій сфері Ви бачите продовження своєї кар’єри?

Це, передусім, реалізація молодіжної політики. Сьогодні ця сфера потребує змін, особливо у ставленні держави до спорту, до молоді. Ось зараз ми на рівні Києва серйозно думаємо над тим, що не мусить міський бюджет фінансувати професійний спорт. Як, наприклад, клуб Арсенал, тому що дві третини бюджету виділеного на спорт у 2006 році – це кошти на клуб Арсенал. Чому місто і люди мають платити заробітну плату футболістам які просто заробляють гроші і в той же час закривати спортивні школи? Ми зараз спрямовуємо ці кошти на розвиток юнацьких шкіл, на розвиток спорту та фізичної культури. Це очевидно, що люди займаються задля власного здоров’я, а це здоров’я нації.

В нас сьогодні говорять про підвищення пенсійного віку у зв’язку з тим, що багато пенсіонерів. В той же час багато молоді не може влаштуватися на роботу, не може працювати за своїм фахом. Успішні підприємства укомплектовані кадрами, там нормальна зарплата і їм не потрібно навчати молодь щоби ті здобували практику. Але треба змінювати таку ситуацію, треба давати шанс молодим.

Я ось дивлюся по моїм однокурсникам. Вони, маючи диплом, не можуть влаштуватися на роботу і прилаштовуються, де зможуть – охоронцями, адміністраторами, продавцями. На жаль, диплом не гарантує зараз працевлаштування і держава не може створити для молодої людини умови щоби та займалася науковою діяльністю. Зараз же максимум, що може держава – забезпечити молоду людину, сім’ю гуртожитком. І все.

Як до Вас ставляться колеги у Київраді?

Так як Київрада обиралася за списками, то змінився і її формат. Вже немає тієї Київради, коли були промерські сили і кілька опозиціонерів. Сьогодні це вже політичні сили. Вже багато суперечок точиться навколо програм. Хтось обіцяв ніколи не піднімати тарифи, а сьогодні реалії такі, що це необхідно робити. Є партійне керівництво всеукраїнського рівня, що також дає вказівки місцевим органам влади. Формат Київради змінився повністю. І все це цікаво, оскільки я набуваю досвіду, адже, наприклад, на розгляді сесії буває 90 питань, а то й більше. Все треба вивчити, треба отримати документи за 9 днів. Я, окрім того, що голова комісії в Київраді, співпрацюю з іншими комісіями, відвідую їх засідання. Цікавлюся, що там відбувається, які там суперечки. Слава Богу, у фракції в нас добра взаємодія між усіма. Виходячи з цього, безумовно, потрібно забувати про політику і більше займатися господарськими питаннями.

Які у Вас стосунки із секретарем Київради?

Це удача, що секретар Київради молода людина і тому ми розуміємо один одного. Принаймні з тими проханнями і пропозиціями з якими я звертався, мене завжди підтримували.

Йому нелегко в такому віці керувати такою величезною структурою, таким депутатським корпусом, адже в нас є депутати, які вже мають досвід роботи і у Верховній Раді. Однак робота вже вибудована, секретаріат Київради працює.

Я вважаю, що Олесю Довгому потрібна підтримка і я готовий його підтримати, тому що молодіжне мислення, бажання змінити щось на краще, молодечий оптимізм піде тільки на користь місту.

Чи монітори те Ви Київ, чи бачите свого виборця і потенційний електорат з яким треба працювати?

Партію регіонів більше будуть підтримувати робітники, люди похилого віку. Та я ставлю собі завдання якщо не привернути на нашу сторону молодіжний електорат, то, принаймні, суттєво збільшити кількість прихильних до нас молодих людей. Для цього треба попрацювати, бо дуже важко йти на вибори вдруге, коли вперше ти не виконав своїх обіцянок. Тому плани щодо розвитку спорту, молодіжної політики, молодіжного кредитування і соціального житла – все це підтримується мером, секретарем Київради. Адже, виявляється, якщо відійти від політичних гасел, то завдання в усіх однакові.

Можете коротко змалювати вирішення основних проблем столиці...

Житлово-комунальну треба міняти через зміну ставлення до людей ЖЕКів, та покращувати якість послуг. Можемо зберегти ці структури, якщо вони будуть надавати якісні послуги, якщо ж вони не будуть йди назустріч людям, то потрібно реформувати і створювати будинкові комітети. Коли люди будуть платити напрямку виконавцям робіт і будуть знати куди ці гроші йдуть, оминаючи ЖЕКи як посередники.

Щодо землевпорядкування, то треба розробляти генеральний план міста зі збереженням всіх історичних зон Києва, центру столиці. Ми мусимо жорстко стежити за зовнішнім виглядом столиці. Адже як буває – фірмочка отримала землю в центрі міста і вирішує чи будувати п’ятиповерховий офісний центр у стилі українського бароко, чи хмарочос. Ага, думають, хмарочос вигідніше, тому починають будувати хмарочос і псувати зовнішній вигляд Києва. Тому все це мусить бути прописано. – Хочете будувати? Будь ласка, дотримуйтеся чітко виписаних умов архітекторів.

З приводу доріг, то сьогодні будуються мости. Ми розвантажуємо наявні мости і до певної міри намагаємося вирішити проблему лівого берега. Хоча від пробок ми все одно нікуди не дінемося. Ми йдемо шляхом європейських столиць, які страждають від надміру транспорту. Частково вирішити проблему зможемо шляхом зведення паркінгів, естакад. Проблему із паркінгами ми можемо вирішити будуючи підземні паркінги або ж віддавати перші поверхи під паркінги. Інша справа щоби ці паркінги не були приватними, а кожна людина могла приїхати в центр міста і залишити тут авто за розумну ціну. Це повинні бути умови які закладає місто продаючи земельну ділянку. Таким чином ми вже розвантажуємо центр, бо зараз ми не можемо проїхати через те, що обабіч дороги всюди стоять автомобілі.

Комісія працює ефективно?

Так.

Хто входить у Вашу комісію і чи є у Вас команда?

В нашу комісію входить п’ять депутатів. На сьогодні комісія працює і в нас є розуміння того, що потрібно працювати. Решта членів комісії – це представники фракції БЮТ, але коли ми ставимо взаємні конкретні питання, то в нас немає протиріч.

Не всі члени комісії писали заяву про входження в комісію?

Таке було рішення Київради. Ніхто крім мене не писав заяву про роботу в комісії.

Про ефективність парламентської фракції маєте свою думку?

Там багато молоді. Віталій Хомутиннік, Віктор Янукович з якими ми постійно спілкуємося, радимося. Там Андрій Пінчук... так що там сильний молодіжний потенціал.

Як Вам потенціал фракції загалом?

Фракція вже показала себе створивши коаліцію. При чому нібито на противагу однодумцям. Адже загалом якщо математично підрахувати фракції НСНУ,БЮТ та СПУ то вони могли би створити коаліцію, але не було того стрижню навколо якого би об’єдналися і хто би міг взяти на себе відповідальність за роботу більшості. Це змогла зробити Партія регіонів і на сьогоднішній день фракція працює. В кожного депутата є свої громадські приймальні куди без проблем звертаються люди – це все контролюється керівництвом фракції. Люди які прийшли в парламент працювати мусять там лишатися, якщо ж прийшли бити байдики, то мусять написати заяву за власним бажанням. У списку є люди які можуть прийти у парламент і працювати. Особливо нам, молодим йде назустріч керівництво фракції – Раїса Василівна Богатирьова...

Наприклад, я нещодавно зустрічався з одним із депутатів щодо спортивних майданчиків. Ми говорили про те, що в Києві потрібно збільшити кількість спортмайданчиків із синтетичним покриттям. Їх зараз всього десять – це дуже мало. І ми домовилися, що будемо працювати у цьому напрямку, звернемося до міністра сім’ї та молоді Павленка і будемо працювати. Ось так і з іншими депутатами.

Як Ваша сім’я ставиться до Вашої діяльності, чи підтримує Вас?

Підтримку маю, але чесно кажучи від цієї діяльності я дещо страждаю. Моя сім’я складається лише з мене та дружини, ми давно вже разом і вона підтримує всі мої устремління. Але все одно я приїжджаю додому дуже пізно. Робочий день в мене, як правило, закінчується о 8-9 годині вечора, а починається не пізніше 9-ої.

Як батьки ставляться до Вашої діяльності?

Батьки тільки радіють, бо поки що я не зробив якихось кроків які би мене осоромили. Я відчуваю їхню підтримку і їхнє задоволення що мені вдалося зробити таку кар’єру. Я народився у звичайній сім’ї. В мене батько будівельник, мати вихователь в дитячому садочку. Всі родичі теж пишаються. Заздрощів чи чогось такого неативного я не зустрічав. Брати підтримують. У нас дуже дружня родина з усіма двоюрідними братами і сестрою. Під час виборів вони постійно підтримували мене. Іноді не завжди погоджуються, наприклад, щодо партії – чому саме так. Але загалом все гаразд, тільки бачимося мало. У нас з дружиною випадає разом провести лише неділю, бо в суботу мушу працювати – приходить багато кореспонденції на яку треба відповісти. А я більше роблю сам, а не скидаю на помічників.

Що Вам найбільшого дали батьки в житті?

В мене мама вихователька і таким яким я виріс – це заслуга мами. Вона завжди зі мною спілкувалася як із дорослою людиною. Зажди радилася зі мною. Навчання теж було фактично маминими стежками.

Тато навчив мене не здаватися і не зупинятися. Якщо щось запланував, то „собаки брешуть, а караван іде” – так і я, якщо щось запланував, то мушу зробити так я вважаю за потрібне і не змінювати принципів.

Які Ваші життєві принципи?

По-перше, ніколи не обманювати людей. По-друге, якщо вирішив, то роби це до кінця. І я ніколи не ображаюся на людей. Щоби людина не зробила, то живі істоти завжди можуть помилятися, а я не суддя. Бог розсудить хто правий, а хто ні.

Книжки читаєте?

Постійно. Останнім часом перечитував Пьюзо, але не „Хрещеного батька” – у нього і без цього багато цікавих речей. Перечитав класичні твори. Улюблена книга „Три товариша” Ремарка, читаю детективи. В мене немає певних уподобань щодо стилю чи автора. Останнім часом маю мало часу на книгу, але був у десятиденній відпустці і встиг дещо почитати.

Які книги найбільше на Вас вплинули?

Важко виокремити щось певне. Все потроху...

Зі світової літератури чи української?

Зі світової.

Яка музика до вподоби?

Я консервативна людина. Люблю старий російський рок. ДДТ, Крематорій і так далі.

Як ставитеся до театру?

Останній раз я був в театрі Російської драми на виставі „Пані міністерша”. Хоча загалом там буваю не часто, бо це як свято, а свята багато не буває.

Які Ваші захоплення?

Відпочивати на природі. Люблю спорт – кожної середи граю у футбол. Дуже люблю подорожувати Україною. Ми з дружиною, коли випадає нагода, розкриваємо карту України, вибираємо місто, знаходимо інформацію в Інтернеті, що там можна побачити і їдемо туди на авто. Ми так вже побували більш ніж у десятьох містах України. Всі чомусь намагаються їхати за кордон, а насправді не знають своєї країни.

Розмову вів Олексій Усачов