* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Українське словникарство сьогодні

16:06 08.08.2007

Від початку нинішнього століття лексикографічні здобутки українського мовознаства збільшилися на понад п”ятдесять видань різного спрямування і різного гатунку. Цьому сприяли і споживчий інтерес, і цілеспрямована реалізація проекту “Словники України” відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 1999 року № 967 “Про розвиток національної словникової бази”. До видання словників час від часу звертаються не менше десятка видавництв. Однак провідними в цьому плані сьогодні є “Довіра”, “Перун” і – традиційно – “Наукова думка”.

Що ж нового прийшло на український книжковий ринок принаймні за минулий і вже нинішній академічний рік? Серед більше трьох десятків видань словникового типу за науковою, а затим і видавничою цінністю очевидно вирізняються насамперед три – “Етимологічний словник української мови” (ЕСУМ). Том четвертий. (К., “Наукова думка, 2003); словник-довідник “Фразеологія перекладів Миколи Лукаша” (К.: “Довіра”, 2002, перевидання 2003) та новий академічний “Російсько-український словник” (К.: “Абрис”, 2003). Відзначаються ці словники передовсім глибокою науковою вмотивованістю, новизною, впорядкованістю і, зрештою, необхідністю. Усі ці видання здійснені під грифом Національної академії наук, Інституту мовознавства ім О.О. Потебні і – безумовно – надовго і з користю увійдуть у науковий обіг. До речі, вже на серпневому Міжнародному з'їзді славістів у Любляні (Словенія) ці українські словники знайшли чимало прихильників і доброзичливих відгуків. На жаль, на сьогодні такий очікуваний і популярний четвертий том Етимологічного словника (Н-П) (редактори тому В. Т. Коломієць, В.Г. Скляренко) вийшов тільки тисячним тиражем, оскільки виконувався в проекті держзамовлення і розповсюджувався тільки безкоштовно по наукових закладах та найважливіших бібліотеках. Проте, як мені відомо з достовірних джерел, наразі “Наукова думка” готує комерційне видання словника, а отже, згодом заглибитися в історію походження слів зможе щораз більше зацікавлених.

Своєрідне видання словника-довідника “Фразеологія перекладів Миколи Лукаша” вже встигло завоювати свою нішу і серед мовознавців, літературознавців та просто шанувальників слова, і серед видавничих проектів. Кожен, хто візьме до рук цю ошатну книжку безперечно погодиться із журі, яке на минулорічному Книжковому ярмарку у Львові присудило виданню першу премію в галузі навчальної і наукової літератури. А укладачі – співробітники академічних інститутів О.І.Скопненко та Т.В.Цимбалюк – доклали максимум зусиль, щоб ця перша в історії вітчизняної лексикології “спроба описати індивідуально-авторські вживання фразеологічних одиниць, приказок, примовок, прислів”їв в мові перекладів видатного українського перекладача, літературознавця, лексикографа Миколи Лукаша” стала не просто науковим надбанням, а була цікавою і доступною усім, донесла максимум необхідної інформації, допомогла пізнати таїну українського слова, збагатити і оживити власне мовлення кожному, кому книжка потрапить до рук. Цьому безперечно сприяють і побудова словника та словникової статті, і дбайливо дібраний ілюстративний матеріал, і алфавітний покажчик, що подає як заголовний компонент усі значущі слова, що входять до складу фразеологічних одиниць, паремій та ін. словникового корпусу. А свідченням популярності видання є те, що після минулорічного тисячного тиражу, “Довіра” нещодавно перевидала словник накладом 10000.

Серед численних видань російсько- українських та українсько- російських словників щойно виданий в “Абрисі” “Російсько-український словник” вражає не тільки своєю масивністю (понад тисячу сторінок) і ошатністю, а передовсім науковою опрацьованістю матеріалу, залученням чималого арсеналу нових слів, які досі не були фіксовані не тільки в перекладних, а й у тлумачних словниках. Потенційні користувачі – а їх безсумнівно у такого видання знайдеться чимало, незважаючи на високу комерційну ціну книжки, – гадаю, належно оцінять роботу провідних українських лексикографів, передусім укладачів – співробітників академічних інститутів - та редактора цієї великої наукової праці В.В. Жайворонка.

Серед російсько-українських словників належне місце посідає і видання серії “Словники України” “Короткий російсько-український словник контрастивної лексики” – укладачі К. Ленець, Л. Ставицька – (К.: Довіра, 2002. – 284 с.), що вийшов під грифом Інституту української мови. Словник містить понад 7000 слів і розрахований, як зазначено у передмові, насамперед на широкий загал початківців, що бажають оволодіти основами української мови”, адже він містить лексику, що відрізняється у двох мовах коренями або афіксами. Такий словник добре слугуватиме для перекладу російський текстів різних жанрів і стилів українською мовою.

У тій же серії у видавництві “Довіра” побачило світ ще одне цікаве і потрібне видання словникового типу – розмовник, він же посібник для вищих навчальних закладів “Українсько-чеські паралелі в текстах і ситуаціях”. Книжка, над якою, зокрема, працювали відомі богемісти Й. Андерш, Л. Даниленко, О. Паламарчук, а також В. Русанівський, В. Чумак, В. Федонюк, стане у пригоді і славістам-науковцям, і студентам, і стане доступним і зручним посібником для опанування чеської мови всім, кого цікавить і кому хочеться володіти мовою.

З цілою низкою перекладних словників минулого року прийшло до споживача ВТФ “Перун”. Одночасно ними можна послуговуватися як посібниками для загальноосвітніх та вищих навчальних закладів. Словники цієї серії – “Італійсько-український. Українсько-італійський.”, “Іспансько-український. Українсько-іспанський”, “Французько-український. Українсько-французький”, “Португальсько-український. Українсько-португальський” – містять 50 000 найбільш уживаних слів та словосполучень відповідної іноземної та української мов і побудовані за гніздовою системою, що допомагає в користуванні. Безперечно, ці видання за форматом і об”ємом зручні для повсякденного користування і – особливо враховуючи сучасну міграцію українців на закордонні заробітки до Португалії, Іспанії та Італії – користуватимуться попитом не тільки у традиційних споживачів навчальної літератури. Таким же словником –книжкою в дорогу (враховуючи формат видання) може бути “Новий французько-український; українсько-французький словник харківського видавництва “Світовид” (Укладач А.М. Авраменко). У кожній частині цього видання вміщено понад 40000 слів сучасних мов. Виграшною рисою цього словника є те, що він поповнений лексикою, яка увійшла в сучасну розмовну та літературну мову за останні роки.

Цього року до видань словникового типу гідно долучилося і видавництво “Просвіта”. Вперше в українській та новогрецькій лексикографії з”явився перекладний новогрецько-український словник, що охоплює близько 22 тисяч слів. Цей словник – праця відомих науковців О.Пономаріва, Н. Клименко та Є Чернухіна, – що виданий за сприяння Афінської академії нук та Надзвичайного і Повноважного Посла Грецької Республіки в Україні в1999-2001 рр. Д. Кондумасу, покликаний передусім задовольнити потреби мовної практики українського читача. Окрім безсумнівно перекладацького використання, видання може виконувати роль правописного словника та словника наголосів, оскільки в ньому враховано грецьку орфографічну реформу 1982 року.

Українську орфографію, а також систему українських наголосів український споживач словникової продукції може успішно удосконалювати за виданнями, здійсненими у межах проекту “Словники України”. Це передовсім третє, перероблене і доповнене видання “Українського орфографічного словника” К.: Довіра, 2002), обсяг якого зріс порівняно з попереднім на 18 тисяч слів (укладачі - М.М. Пещак, В.М. Русанівський, ВВ. Чумак,І. В. Шевченко, Л.Л. Шевченко, Г. М. Ярун). Як відзначено у передмові до книжки, особливість цього орфографічного словника “полягає в тому, що його джерелом слугувала комп”ютерна лексико-парадигматична база Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, в якій реалізовано словозмінну класифікацію української лексики (автор І.В. Шевченко), розроблену на основі інформаційної теорії лексикографічних систем В.А. Широкова.. Значно поступається обсягом, але залишається зручним для користування, особливо для школярів, “Орфографічний словник української мови” А.А.Бурячка (четверте видання, К.: Наукова думка, 2002. – 464 с.). Знайде свого користувача і останнє за часом видання орфографічних праць - “Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики” – укладач і головний редактор В. Т. Бусел ( К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. - 896 с.). Важливою і популярною лексикографічною працею залишається “Словник наголосів” С. І Головащука ( К.: Наукова думка, 2003 (додрукований тираж), що містить понад 20000 слів, серед яких враховано “найскладніші випадки наголошування в сучасній українській мові”. У цьому словнику можна знайти також численні тлумачні та синонімічні пояснення і додаткові граматичні форми відмінюваних слів, що дозволяє словникові виконувати і правописні функції. Для науковців ще однією приємністю став величезний – 912 сторінок – “Кореневий гніздовий словник української мови: Гнізда слів з вершинами – омографічними коренями” (К.: Українсьька енциклопедія, 2002) Є. Карпіловської.

Кількість термінологічних словників, які з”явилися останнім часом, на жаль, ще недостатньо заповнює прогалини, що стосуються формування української терміносистеми. Однак, ті лексикографічні праці, що вийшли, заслуговують на увагу і, безсумнівно, швидко знаходять своїх користувачів. Серед них невеликий за обсягом (150 с.) “Український тлумачний словник театральної лексики” – укладачі В. Дятчук, М. Барабан, – що витримав уже друге видання у видавничому центрі “Просвіта”, а також “Словник-довідник термінів судової медицини” О.І. Герасименка, що вийшов у серії “Бібліотека словників” видавничого дому “Ін Юре” і містить 3200 судово-медичних, судово-психіатричних, судово-експертних, правничих та інших суміжних термінів, за винятком застарілих та недостатньо апробованих фахівцями нових термінів. Цікавою і корисною, незважаючи на окремі неточності, є – особливо для банківських працівників, бізнесовців, економістів, фахівців, які займаються валютно-кредитними та біржовими операціями – термінологічний перекладний словник Л. Вовк “Німецько-український словник банківської та біржової термінології” (Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 392 с.). Це одне з перших видань науково-довідкової літератури такого типу. Обсяг словника понад 8000 термінів, і він містить німецьку термінолою та українські еквіваленти та окремі тлумачення термінів зі сфери банківської та біржової діяльності.

Ще однією словниковою працею, що відразу ж по виході в світ, стала предметом активного обговорення не тільки серед науковців-філологів, а також, як кажуть, в народі став “Короткий словник жаргонної лексики української мови” Л. Ставицької (К.: Критика, 2003. – 336 с.). Авторка словника, відомий мовознавець, цією працею намагається довести конкурентноспроможність української мови “у розмовних, стилістично знижених сферах комунікації”. Що з цього вийшло – судіть самі.

А мені залишається лише коротко констатувати – українські словники виходять. І те, що більшість із них – вагомі наукові праці, свідчить про те, що не одному поколінню українців буде з чого і чужому научатись, й свого не цуратись і, “як парость виноградної лози”, пильно і ненастанно плекати рідну мову.

Оксана МИХАЛЬЧУК