* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Шмок нашого часу

16:33 08.08.2007

Шмок нашого часу

У Вадима Бойка у романі “Слово після страти” є такий персонаж Янкельшмок, який був стукачем і співпрацював з адміністрацією концтабору. Вадим Якович не знав, що таке шмок і запросто використав ім’я, яке було не просто ім’ям в’язня, а діагнозом по життю. Микола Лукаш пояснив йому, що у євреїв є два слова на означення чоловічого статевого органу: потц і шмок. Перший – це той, серйозний, в силі. А другий – безсилий, той, що просто є, але провисає і вже ніколи не стане першим.

Прочитавши статтю Марыны Сытнык, розміщену на сайті http://www.vovremya.info/?id=5205, мені чомусь одразу прийшло на думку ім’я справжнього автора статті, такого собі зашифрованного сучасного янкельшмока.

Але почнемо з цитати зі статті (мова оригіналу): “Финансирование литературы в 2006 было выше, чем в 2005, но ниже, чем в 2007. Но государственных мужей по-прежнему не интересуют литературные тенденции. В 2002 году начальник Управления внутренней политики «медведчуковской» АП Олег Рафальский сумел выбить нефтедолларов на смену власти в НСПУ, создав «Литературный Форум» под формальным руководством писательницы Наталии Околитенко, и реальным – журналиста Романа Кухарука. Но ни поменять власть, ни заполучить Дом писателей на Банковой вместе с подвальным рестораном «Энэй», ни поучаствовать в распродаже десятков писательских санаториев в Крыму и в Карпатах не удалось.”

Стара добра звичка задавати уточнюючі запитання провокує спитати: по-перше, хто такий Олег Рафальський?

Як казав один мій знайомий, хто то знає, той знає. Олег Рафальський, блискучий організатор, науковець, громадський і політичний діяч ніколи не приховував інформацію про себе. А наш піддослідний (прихований янкельшмок) просто нещасний земляк Рафальського, який завжди мріяв познайомитись з Олегом Олексійовичем, а друзям і знайомим розказував, що добре знає його і “вирішує через нього питання для людей”. Але піддослідний говорив завжди, багато і бездумно. І в цей раз промахнувся, написавши відвертий наклеп на земляка, на авторитеті якого часто виїжджав.

Але повернемось до запитань.

Що таке нафтодолари? Звідки нафта? Росія? Іран? Кувейт? Чи з Прикарпаття? Звідки вони були взялися у тодішньго начальника Управління внутрішньої політики «медведчуківської» АП? Це також брехня, якщо тільки піддослідний не приймав безпосередньої участі у транспортуванні нафтодоларів, про які мова (як, до речі, працюючи у штабі веселого кандидата Андрія Чорновола).

Ще питання. Хіба “Літературний форум” був створений у 2002 році? Наш піддослідний ніколи не вмів працювати з інформацією. Готуючи розгромну, на його думку, для “Літературного форуму” статтю, він навіть не перевірив інформацію, яка є відкритою. У 2002 році Літературного форуму ще не було.

У жовтні 2003 року, під час славнозвісного з’їзду письменників – членів НСПУ у Пущі-Водиці, у Молодому театрі в Києві проходив установчий з’їзд “Літературного форуму”. З’їзд був легітимний, керівництво було обрано загальним голосуванням.

На час створення “Літературного форуму” Роман Кухарук був не тільки журналістом, а й письменником, автором 15 книжок.

А війна між Околітенко та Яворівським була останнім аргументом для молодих письменників для створення реальної альтернативи НСПУ.

Під час з’їзду письменників– членів НСПУ у 2004 році, що проходив на вулиці, “Літературний форум” проводив фестиваль “Поетична зима” у будинку огранної та камерної музики у місті Біла Церква, що на Київщині.

А оскільки створення альтернативної творчої спілки не передбачає зміну влади в іншій творчій спілці, звинувачення на адресу “Літературного форуму” і його керівництва піддослідним безпідставні, необгрунтовані і просто брехливі. Це продукт його хворої уяви і, можливо, травмованої у дитинстві психіки.

Вже більше трьох років існує Всеукраїнська творча спілка “Літературний форум”, створена 29 жовтня 2003 року.

Спілка займається видавничою, просвітницькою, організаційною діяльністю на всеукраїнському рівні.

З 2005 року працює сайт в інтернеті www.litforum.org.

Проведено два фестивалі „Поетична зима” в 2004 і 2006 роках в місті Біла Церква Київської області (500 учасників, 32 переможці).

Починаючи з липня 2005 року щонеділі відбуваються „Недільні зустрічі” – серія авторських вечорів.

Починаючи з жовтня 2005 року здійснюються виїзні засідання „Літературного форуму” в реґіонах. Проведено зустрічі з літературною громадськістю міст Київської області (Біла Церква, Миронівка, Яготин, Українка, Кагарлик, Тетіїв, Тараща, Богуслав, Гостомель, Ірпінь), Вінницької області (Лука Мелешківська), Хмельницької області (Полонне), Чернігівської області (Ріпки, Сосниця, Десна), Житомирської області (Коростень, Малин), у містах Суми, Полтава, Лубни.

У січні 2006 року поновлено щорічний конкурс кращих творів для дітей імені Володимира Кобилянського.

З вересня 2006 року проводяться засідання „Українського клубу”(м. Київ).

З грудня 2006 року за підтримки Міністерства оборони України триває Всеукраїнська акція «Українські письменники – українській армії”, оголошено Всеукраїнський конкурс серед військовослужбовців на кращу історію про армійське життя.

В грудні 2006 року стартувала видавнича програма “Літературного форуму”.

Але на про діяльність і плани “Літературного форуму” цей матеріал. У нас є піддослідний.

Як казав один мій знайомий (цитата): “вскрытие покажет”. Отже, після різних там маніпуляцій виявилось, що наш піддослідний – петрощербина, а Марыны Сытнык – його дружина, якій він постійно зраджує чи то за звичкою, чи то за потребою.

А хто ж такий петрощербина?

Це ціла історія.

На радіо Старшокласник на Всеукраїнський конкурс молодих поетів надходила купа листів від юного поета з села Сушки Коростенського району Житомирської області Звали молодоє дарованіє петрощербина.

Згадуваний Роман Кухарук вів цей конкурс. За 9 років лауреатами конкурсу стали відомі сьогодні поети Юрій Сегеда, Артем Захарченко, Петро Гнида, Лілія Демидюк, Юлія Шешуряк, Максим Лижов та багато інших.

Петрощербина теж був відзначений як переможець, запрошений на фестиваль поезії і Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Той же Кухарук посприяв тому, щоб тодішній голова НСПУ Юрій Мушкетик написав потрібну рекомендацію талановитому поету. І молодоє дарованіє стало студентом факультету літературної творчості Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Замість того, щоб бути чемним студентом, добрим письменником, чесним журналістом, вправним політтехнологом, відповідальним за свої слова громадянином, просто порядною, вдячною людиною (а була і така перспектива), петрощербина був з позором вигнаний з університету.

І працює бідна дитина своєї мами з того часу скрізь і всім.

Письменник ніякий. Не має серйозних публікай, доброго імені в літературі, авторитету серед літераторів різних поколінь. Журналіст – брехливий, людина – непорядня. Під час виборів підробляв підписи, крав інформацію у людей, які платили йому копійки на життя. Політтехнолог? – не політтехнолог. Вже мовчу про те, що петрощербина помічений у крадіжках (і неодноразово публічно виставлений злодієм), наклепі і брехні.

В психології є такий феномен: людина, яка постійно говорить неправду, на певному етапі починає забувати, де правда, а де брехня. Нажаль для неї, адже її брехня стає яскраво помітною. Особливо через роки.

На свому сайті в інтернеті він пише, що має вищу освіту – це неправда. Те, що має книжку– теж брехня. Є хіба що невидана у 2003 році книжка “малюнкиздохлимирибами”. Але це називається ненадрукований рукопис.

Коли петрощербина пише брехливу статтю про “Літературний форум” – він пише про людей, які творили цю спілку заради спілкування (і я мав щастя бути серед них) і проти тих тих, хто сьогодні з нами.

Якщо петрощербина має іншу думку він може прийти на будь-яке засідання “Українського клубу”, де збираються члени Літературного форуму у тому числі, і подискутувати, якщо вистачить сміливості, а не підставляти свою дружину. Це не по-джентельменськи і некрасиво по відношенню до його маленької дитини.

P.S.: Неприбуття петрощербини на відкриту дискусію будемо вважати визнанням ним брехливості статті, підписаної його дружиною.

Якщо петрощербина не припинить брехати про Літфорум, йому доведеться повернутися в Сушки розказувати свиням всю правду про Літфорум і писати свою тіпапоезію. Це не погроза. Це констатація факту.

ОЛЕКСІЙ УСАЧОВ

Голова Секретаріату

Всеукраїнської творчої спілки

“Літературний форум”