Якось, два роки тому, я мала змогу потрапити до кабінету української мови, який знаходиться в Університеті Піттсбурга, в основній будівлі університету (Cathedral of Learning) (м.Пітсбург, штат Пенсильванія, США).

Щойно увійшовши до кабінету я почула як молодий хлопець із сильним американським акцентом сумлінно намагається вимовити: « Микола хоче вареників». Хлопець, засоромившись, перевів подих і привітався на українській мові. Мене те неабияк вразило! Далі ми завели розмову як і чому він вивчає українську мову. Хлопець розповів, що його викладач, Катерина Довбенко, з самого початку зуміла привити зацікавленність до української культури, а тому він мріє навчитися розмовляти і відвідати Україну.

Як виявилось надалі, в Універсететі Піттсбурга розмістилося двадцять шість класних кімнат, котрі побудовані у різноманітних національних стилях: чехословацька, німецька, російська, англійська, французька, венгерська, польська, шведська, норвежська, грецька, югославська, китайська, австрійська, індіанська, турецька, уельська, дацька, філіпінська ...

Серед всіх кімнат належне місце займає українька кімната. Зайшовши до неї, я здивувалася: «Як же бездоганно студентам, викладачам та працівникам ВУЗа вдалося відобразити культуру України!» Стіни, доска, стіл та стільці - дубові, шафа – заповнена писанками, вишиванками, витинанками, а на чолі того оздоблення стоїть великий «Кобзар» Т.Г. Шевченка. Але не лише оздоблення та стиль кімнати говорять про красу та велич нашої країни, попри те все, у кімнаті панує якийсь особливий дух. (Вже потім, через кілька днів, я подумала, що такі відчуття має кожен відвідувач, що представляє ту чи іншу націю, бо в такі моменти відбувається якесь певне загострення любові та поваги до свого рідного.)

Подорож до кожної кімнати – то як подорож до кожної країни!

Також важливо наголосити на тому, що у кожній кімнаті є вмикач такого собі невеличкого «запису». Тобто кожен відвідувач, увімкнувши той пристрій, може прослухати інформацію про країну, її гімн та якусь цікаву розповідь про країну у кімнаті котрої він знаходиться.

Бібліотека університету також має чим здивувати читачів. Протягом двох років проживанні в м. Піттсбург я перечитала безліч книжок авторів сучасної української лутератури, а також мала змогу поновити в пам’яті всі класичні твори.

А тому можна вірити і сподіватися, що той студент, що так сумлінно навчався говорити українською, матиме змогу вивчити мову та культуру бездоганно. Але не тільки мову та культуру України, а й інших націй!