* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

ЛІБЕРАСТИЧНИЙ АТЕЇЗМ

19:15 08.04.2008

ЛІБЕРАСТИЧНИЙ АТЕЇЗМ

Кілька років тому Народний депутат Ю.Бойко звернувся до своїх колег з Комітету з питань науки і освіти з наступним листом.

"Проголошення незалежності України відкрило для українського народу шлях свободи і демократії. Українці нарешті змогли приступити до реалізації своїх невід’ємних прав, передбачених Всезагальною декларацією прав людини, зокрема права свободи совісті. Вік войовничого атеїзму, здавалося відійшов у минуле.

Тому дивним і неймовірним виглядає те, що в навчальних закладах України, особливо в загальноосвітніх, відкрито звучить проповідь атеїзму, практикується розпалювання міжрелігійної ворожнечі, виховується егоїзм і зневага до традиційних національних цінностей, зокрема до фізичної праці.

Про це свідчить аналіз шкільних підручників з історії, зокрема таких, як: Крижанівський О.П., Хірна О.О. Історія середніх віків. Підручник для 7-го класу середньої школи. Видання друге, виправлене і доповнене. – К., 2001;

Агібалова К.В. та ін. Всесвітня історія: Середні віки: Проб. підручник для 7 класу серед. шкіл. – К., 1995;

Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Нові часи (XVI – кінець XVIII ст.).: Підручник для 8 класу серед. Шкіл. – К., 2000 та інших.

Загалом названі підручники з світової історії і всі інші без винятку, є аналогами подібних підручників радянського періоду, з тією різницею, що вилучено цитати класиків марксизму-ленінізму. Але залишився комуністичний стержень – фальшива й матеріалістична марксистська т.зв. «формаційна» схема світової та української історії. Теорія діалектичного матеріалізму живе й отруює свідомість нашої молоді.

Що ж до змісту, то підручники середніх віків і нових часів взагалі називати підручниками не можна, оскільки це ніщо інше, як низькопробні антирелігійні та антихристиянські памфлети, не більше. Так, у «підручнику» середніх віків авторства Крижанівського О.П. і Хірни О.О. на 120-ти сторінках першої частини книги християнська церква згадується не менше 75 разів і завжди у негативному світлі. Християнство як релігія і Церква як організація наклепницьки звинувачуються у несотворенних речах, обливаються брудом, всіляко принижуються і зневажаються.

Християнські чесноти європейців – це, виявляється, «невігластво, релігійний фанатизм (сліпа відданість «своїй» релігії та нетерпимість до «чужих»релігій)», с. 4.

Церковні ієрархи – це «верхівка християнського духовенства», с. 7.

Перший Вселенський Собор – це «зібрання», с. 7.

Зневага до Римського Папи, єпископів, абатів: «папа», с. 16; «… папа Григорій VII (монахи називали його «святим чортом»), с. 81; „Папи, кардинали, єпископи, абати та інші князі церкви купалися в розкоші, мирян же закликали жити в бідності», с. 90; «єпископ доймав їх своїм самодурством», с. 71.

Зневага до монахів, чернечих орденів: «Серед них були і такі, що за монастирською стіною шукали дармового хліба чи переховувалися від суду», с. 45; «невгамовні англійські та ірландські монахи”, с. 78; в X – XV ст. монастирі „стали вмістилищем усіх людських пороків (перед усім пияцтва), с. 86; «… їх монастирі були найбагатшими й найрозбещенішими в Європі», с. 88.

Церква провокувала вбивства правителів: «... церква надалі не брала їх під свій захист, а отже дозволяла підданим позбавити їх влади чи навіть вбити (охочих зробити це, щоб догодити церкві, в середні віки не бракувало»), с. 90.

Союз Ватикану з європейським королівством – «політичне штукарство», с. 19.

Церква була винна у погіршенні європейської екології, бо «...християнство проголосило людину царем природи, царю ж, як уявлялося людині, все дозволено», с. 27.

Таке «пагане» християнство штучно протиставляється «хорошим» східним релігіям, передусім буддизму, які, мовляв, «на відміну від християнства, проголошували людину не царем природи, а всього лиш її частиною», с. 27.

В той же час зневага до ісламу, натяк на безумство його творця: «Спершу Мухаммеду здавалося, що він божеволіє, але поступово він звикся з думкою, що дійсно є божим пророком», с. 97.

Християнську церкву звинувачено в антисемітизмі: с. 23, 24, 70.

Похвальба єретикам: с. 91, 92.

Церква винна у зниженні народжуваності в Європі, бо «постійно рекомендувала мирянам взагалі не одружуватися», с. 24.

Виховувала зневагу до жінок теж Церква, «яка при цьому керувалася негативною християнською оцінкою «прародительки Єви», с. 25; «Цим поет кинув виклик середньовічній церкві, яка вважала жінку поплічницею диявола», с. 120.

Церква винна в нерегулярному харчуванні європейців, «бо гучні бенкети змінювалися тривалими постами, за дотриманням яких церква дивилася обома», с. 40.

Спотворено суспільну роль духовенства: «Основним обов’язком духовенства було здійснювати богослужіння та церковні таїнства (хрещення дітей, вінчання, причащання, сповідання тощо)», с. 43.

Духовенство було «слугами знаті», с. 45.

Церква провокувала війни: с. 5, 16, 23, 50, 78, 82, 83, 84, 86, 94.

Зневага до ікон, натяк на ідолопоклонство християн: «самоповага людини зросла настільки, що Бога почали зображувати в людській подобі», с. 113.

Зневага до Матері Божої, до святих, с. 71.

Зневага до Ісуса Христа: «Храм Гробу Господнього в Єрусалимі, побудований хрестоносцями на тому місці, де, як вірять християни, поховано Ісуса Христа», с. 82.

Хрестоносці – «розбійники з великої дороги», с. 84.

Зневага і висміювання християнської школи: «В школі і діти, і дорослі навчалися в одному класі. Жодної волі дітям не давали, їм забороняли голосно розмовляти, співати, гратися, за найменшу провину їх карали, навіть різкою. Вночі вони співали під вікнами городян релігійні пісні. Власне, не співали, а ревли диким голосом, щоб, за словами історика, враз підняти з ліжка доброчинного бюргера й змусити його поспішно відкупитися від страхітливої мелодії викинутим через вікно шматком ковбаси чи сиру», с. 106.

Церква: «- не дбала про соціальну справедливість;

- заохочувала й організовувала ті війни, які розширювали її впливи;

- вороже ставилася до іновірців та інакодумців, гальмувала розвиток науки;

- вбила клин між європейськими народами», с. 76.

Автори «підручника» зневажають працю селян. Селяни не працюють коло землі, або на землі, а «порпаються в землі», с. 53; «копирсаються в землі», с. 74.

«Бедуїни ставилися до селян-феллахів зневажливо, вважаючи гідним заняттям лише торгівлю, лихварство, військову справу та … поезію», с. 95.

Лихварство вихваляється, с. 70.

Книга переповнена русизмами: «чужаків», с. 7, «золотуху», с. 13, «доймати», с. 23, «випивки», с. 53, «шовкоткачих», с. 68, «устав», с. 86, «оборотнями», с. 113.

На перших ста сторінках тексту – не менше 30 русизмів.

Невдало підібраний ілюстративний матеріал. Цілком ймовірно, що навмисно, для глуму. Так, параграф про сімейне життя в середньовіччі «прикрашає» зображення Ізабелли Баварської – відомої розпусниці, однієї з призвідців Столітньої війни між Францією і Англією.

В такому ж за якістю «підручнику» Агібалової і Ко на с. 25 малюнок і підпис: «Розорення села під час війни. Мініатюра ХІ ст.».

В «підручнику» Крижанівського і Ко на с. 190 той же малюнок із підписом «Пограбування села під час гуситських воєн. Гравюра XV ст. » Хто ж із авторів бреше? Та й що це за такий безсмертний малюнок, який переходить із підручника в підручник з часів СРСР і досі?

Церква виставлена як апологет «відсталого» феодалізму: «посприяла феодалізації Європи», с. 70 для того, щоб продовжити її обпльовування в наступному, восьмому класі школи.

В підручнику Бірюльова І.М. Всесвітня історія. Нові часи (XVI – кінець XVIII ст.). – К., 2000 знайомі вирази: «Головне полягало в тому, що католицька церква була опорою феодального устрою, щоденно благословляючи владу монархів і привілейоване становище феодалів-дворян, а також і своє власне, аж ніяк не бідне існування», с. 8.

Церква була ідейним натхненником колоніальних загарбань: «Велику роль у підкоренні індійців відіграла католицька церква», с. 19.

Штучно роздуте питання т.зв. «реформації», протиставлення протестантизму католицизму.

Постійна зневага Церкви: «засилля католицької церкви» с. 24; «папське свавілля», с. 25; «претензії духовенства на пануюче становище в світі», с. 25; «затята католичка», с. 55; «бунти католиків», с. 57; «уніатська віра», с. 100 і так не менше 76 разів на 180 сторінках. Є тут й інші, не менш шкідливі ідеї, а саме – виховання у молоді зневаги до історичних і культурних традицій, до батьків (с. 137).

Таким чином, автори названих підручників, як і Міністерство освіти й науки України, яке офіційно допустило ці книги в загальноосвітні школи, порушили Конституцію України і чинне законодавство з питань свободи совісті. В цих книгах пропагується релігійна ворожнеча, бузувірство, блюзнірство, неповага до національних і релігійних святинь, невігластво, неповага до батьків, що є порушенням ст. 2 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року № 1296 – IV.

Пропоную:

* порушити клопотання перед органами виконавчої і судової влади про вилучення названих книг і їм подібних з шкільних та інших бібліотек, притягнення до кримінальної відповідальності і покарання винних у підриві суспільної моралі і прав людини авторів підручників і чиновників з Міністерства освіти і науки України, які їх опуси допустили у школи;

* для недопущення ведення у навчальних закладах України антиукраїнської, антидержавної, марксистсько-ленінської пропаганди провести Всеукраїнську науково-практичну конференцію інтелігенції з метою перегляду діючих нині шкільних програм, підручників та посібників стосовно їхнього впливу на здоров’я, мораль, виховання шкільної та студентської молоді і підготовки її до майбутнього громадянського і трудового життя;

* створити при Комітеті з питань науки та освіти Верховної Ради України експертну групу з професійних істориків усіх регіонів України для перегляду діючих нині шкільних та вузівських програм і підручників світової та вітчизняної історії, їх оцінки з погляду професіоналізму, суспільної моралі, права, та відповідності завданням державотворення в Україні, вироблення державної Концепції світової та української історії, єдиної програми і єдиних підручників для забезпечення навчального процесу».

Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти звернувся до Міністерства освіти й науки України за роз'ясненнями фактів, викладених у листі. Як це у нас заведено, написати відповідь доручили тим же авторам атеїстичних підручників. І вони відповіли, що все добре, що книги розумні, адже, мовляв, при їх написанні використано цілий ряд російських і перекладених російською з французької та інших мов «наукових праць» європейських соціалістів та інших комуністів і лібералів.

Така відповідь мене зовсім не здивувала. Бездумне переписування витворів атеїстичної пропаганди імперського керівного центру в’їлося в рабські підсвідомість наших провінційних пострадянських істориків середньовіччя настільки, що вони, за звичкою, й далі це роблять, навіть помінявши своє «наукове підданство» з радянського на псевдоєвропейське. Запопадливі перефарбовані необолонці не хочуть, чи не можуть бачити, що європейська освіта, як і політика, перебуває в руках місцевих соціалістів – братів-близнюків радянських комуністів і сліпо копіювати її не слід. Європейські ліві, якими кишма кишить, зокрема, в міністерстві освіти Франції та й інших країн Євросоюзу, ведуть справжню війну проти християнства в суспільному житті Європи, брутально виганяючи Христа з школи і сім’ї. Чи повинні й ми наслідувати новітніх спадкоємців Нерона? НІ!

Найбільше дивує мене в цій справі пасивність українських християн – і католиків, і православних і протестантів, а також батьків, які дозволяють отруювати свідомість українських дітей безсоромною проповіддю атеїзму й злісною антихристиянською пропагандою. Тільки через цю пасивність, байдужість, страхополохство й елементарну лінь старшого покоління, відповідального за виховання дітей і юнацтва, цинічні збоченці безкарно й масово навертають в сатанізм українську молодь, про що свідчить кримінальна хроніка і численні концерти рок-метал-груп на концертних майданчиках, зокрема й вузівських, України.

Гадаю, що пропозиції, викладені у листі о. Ю.Бойка кілька років тому слушні й зараз, надзвичайно актуальні й варті підтримки тієї частини українського суспільства, яка ще має щось святого в своїй душі і бачить місце української молоді не на «чорній месі», а у Божому Храмі.

Сергій Рудюк