* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Київські перегони - 7. Щасливе число для Києва?

17:47 20.05.2008

Київські перегони - 7. Щасливе число для Києва?

Пункт перший. ІСХУЄДЬ К’Х’мера

Всі знали, що Бектурсунов бездар. Так само як його підтирач Ще Й Бина. Але ніхто не знав, що настільки.

І ось маємо – шедевр члеєна НСПУ Леніда Чєрновєцкого.

Жодної живої думки, жодної краплі правди, жодного факту. Все -- суцільне лайно під назвою «ЖЗЛ»: ГРУ фореве.

Спочатку Льонічка служив у внутрішніх військах МВС.

Потім, не дослуживши строкової служби – пішов на зочно (!) а потім очно в Харківський юридичний інститут.

Після того – одразу – слєдак у Київській прокуратурі.

Потім – заступник проректора КДУ імені Т. Шевченка.

Потім – банк.

Потім – ВР.

Потім – мерство.

Гарна кар’єра, нічого не скажеш.

Мудаки-борзописці здали шефа з потрохами.

Читайте і насолоджуйтесь.

І голосуйте – серцем, печінкою і іншими частинами тєла.

МАКСИМ ХАРКІВЕЦЬ.

Пункт другий. ВИБОРИ МЕРА ТА КИЇВРАДИ - 2008

В неділю 18 травня було перше засідання Київського клубу на тему "Вибори у Києві: за кого голосувати тим, хто не визначився?"

Оскільки під час круглого столу я зробив досить багато заміток для свого виступу, я вирішив сформувати це в невелику статтю. До виборів лишається тиждень, але думаю ці замітки можуть допомогти зорієнтуватись читачам.

На відміну від більшості експертів, політологів та соціологічних служб, я не вважаю що Черновецький стане мером. Я прогнозую що він раптово помре, чи то від передозу наркотиками чи то від інфаркту. Або його заберуть марсіани на Марс чи кудись подалі. Потім будуть призначені нові вибори, але вже в два тури. Просто не віриться, що Черновецький стане мером ще раз, бо сенсу у виборах тоді не було ніякого. Не віриться, але я можу помилятись.

Якщо все-таки Черновецький стане мером - то більшість в Київраді буде анти-мерською. І це добре для київської громади, тому що конфілкти між мером та більшістю депутатів не дозволять дерибанити землі та інші ресурси. Принаймні в таких об'ємах.

Дата виборів 25-го травня і неявка на вибори буде високою. Оскільки кількість виборців, які не визначились - приблизно 40%, відповідно чималий відсоток проголосує проти всіх. Але частина просто проіґнорує вибори. Погода має бути гарною, якраз ідеальний час вибратись з міста на природу. А якщо й лишатись в Києві, то нащо стояти в чергах? Дехто має саме таку майже принципову позицію.

Проаналізуємо агітацію, ту маркетингову і політичну кампанію яка зараз триває в Києві.

Черновецький. Дуже дебільна агітація з неприхованим використанням адмінресурсу. Чого вартий бігборд "Хліб дешевше ніж в Україні". Позабавив момент коли Черновецькому обличчя заклеїли мордою зеленого інопланетянина. Прикол в тому, що я одразу й не зрозумів і подумав, що так і справді так було задумано

Катеринчук. Ефективна кампанія. Спочатку почали з наклейок і бігбордів "Соромно". Наприклад "Соромно коли мер не може зв'язати два слова", "Соромно коли в православній столиці мер сектант". Спочатку не було зрозуміло хто за цим стоїть, але потім вони запустили свою агітацію, "Команду за яку не соромно". Оригінальний слоган - "Київрада перезавантаження". "Вечірній Київ" подавав дані, що рейтинг Катеринчука вже переріс рейтинг Кличка. За які ж такі якості вибратимуть Катеринчука та його команду? Чи є щось окрім привабливої зовнішньості Катеринчука та новизни цього блоку? Може закос під матрицю? Були зроблені оригінальні графітті, що свідчить як про креавтину ідею та новий підхід до реклами. Це не просто напис на паркані чи стіні, це досить красивий малюнок. А так графітті використовується давно і багатьма силами. На вулиці Індустріальній великими літерами написана назва Аграрної партії та її номер у бюлетені.

Кличко. Агітація досить примітивна, що певним чином і спричинило зниження його рейтингу. А також люди, які йдуть в блоці Кличка не надто приємні для киян. Наприклад там є Плачков, завдячуючи якому пам'ятик Катерині ІІ стоїть в Одесі.

БЮТ. Агітація примітивна, але вона і не могла бути іншою. Примітивна, але ефективна. Досягнули того чого прагнули - передали "ніякому" Турчинову частку авторитету Юлії Тимошенко. А те, що Юля очолює список кандидатів до Київради - це нонсенс і це дуже смішно, але також ефективно.

ГАК. Та сама технологія, яка класно спрацювала на минулих виборах навряд чи спрацює цього разу.

Дуже смішить реклама УНП, неодноразово помічав брудну вантажівку, обклеєну гаслом УНП та їхнім номером в списку до Київради. Не знаю чи така машина одна чи декілька, але такий підхід не може бути переконливим.

А найбільше посміховисько цих виборів це - Юрій Клейнос. Його агітація зводиться до маленьких наклейок в метро "Київу потрібен тверезий мер". Не знаю, може й справді Юрій не п'є, але таке гасло наштовхнуло мене на думку, що набагато ефективнішим було би гасло

"Київу потрібен п'яний мер", результат в десятки разів перевищив би результат Клейноса. Можна знайти багато причин чим п'яний мер краще за тверезого, наприклад якщо він п'є - менше часу лишається на дерибан землі, корупцію та вживання чогось шкідливішого.

Один з кандидатів в мери (прізвище на запам1ятав бо наклейку бачив лише одного разу) нічим не відзначається окрім пики гопніка.

Я думаю, що ВО Свобода пройде, може набрати і 5%. Помітно, що в них з'явився певний ресурс і вони прорвали інформаційну блокаду. Я голосуватиму за Свободу хоча б тому що по-перше вони піднімають питання нелегальної міґрації, що є однією з найбільших проблем сьогодення і не тільки в Україні а й в усій Європі. По-друге вони за сильну президентську владу і за український Київ, що найближче з-поміж інших блоків до мого ідеалу. Також Свобода одна з небагатьох партій яка живе не від виборів до виборів, а постійно. Постійно приймають участь в акціях, вшануваннях пам'яті героїв, наприклад нещодавно зупинили марш наркоманів. Список кадидатів в депутати достатньо якісний.

НДП піднімають питання 10 соток для всіх киян, ця тема не нова і не прогресивна.

Ви напевне помічали написи на заборах "геї за литвина, геї за пилипишина" або навіть такий оригінальний як "пилипишин не гей". Написи здійснені кривим почерком і явно непрофесійно. Але навіщо і кому потрібна така реклама чи антиреклама? Очевидно самому Пилипишину, щоб показати яка серйозна анти-реклама задіяна проти нього.

Не бачу смислу в скуповуваннів голосів, але на цих виборах воно також задіяне. Я мав нагоду спілкуватись з семінаристами, які навчаються і мешкають в Михайлівському соборі, а цей район є вотчиною Пилипишина.

То вони кажуть - Будем голосувати за Пилипишина, бо він заплатив 100 гривень і заплатить ще.

- Отримав - то радій, а голосувати можеш за кого завгодно, - пояснюю я.

- Та ні, ти не розумієш, там такі люди - вони взнають. А чим поганий Пилипишин? Та й взагалі я не киянин, в цьому Києві жити не буду і мені пофіг що тут буде.

От така дуже духовна позиція. Але хай це не буде анти-рекламою чи звинуваченням Пилипишину, бо подібне роблять й інші кандидати, ті про кого я чув - Луценко, Катеринчук і звісно чемпіон по підкупу - це Черновецький, навряд чи хтось в цьому його переплюне. Суми які називались приблизно однакові - в районі 300 грн., звісно що з авансом.

Горбаль агітує своїм обличчям, це вже наче "Дивлюся в дзерклало - бачу Катеринчука" або я не знаю чим пояснити. А по списку Партії Регіонів балотується чи то піп чи то архиєписком.

Загалом для цієї виборчої кампанії характерна дуже велика кількість наметів. Багато задіяно медіа - це особливо помітно у БЮТ та НУНС, чимало екранів встановлено по місту. Першими це використала організація "Я киянин" ще задовго до виборів транслюючи документальний фільм про Черновецького, до речі вельми інформативний фільм.

Попри наявність реклами, банерів та великої кількості сайтів, все-таки інтернет слабо задіяний. А кількість користувачів інтернету в Києві найбільша в Україні і де, як не на київських виборах задіювати ці відносно нові засоби агітації? Але зі зростанням українського сегменту цієї всесвітньої мережі, відповідно зростатиме і кількість політики в інтернеті.

З сайту

Пункт третій і цього разу останній. «…не всі в Києві освиніли…»

Ця фраза рухівця Володимира Черняка, сказана свого часу в прямому ефірі тодішньому представнику Президента України у м. Києві, голові Київського міської держадміністрації (КМДА) Леоніду Косаківському, стала однією з причин його програшу на перших мерських виборах у Києві (1994р.).

Загалом події 1994 року за своїм значенням набагато більше вплинули на розвиток України, ніж «Помаранчева революція» в 2004р., і за важливістю поступається лише 1991-му, коли обрали шлях незалежного розвитку. Натомість у 1994 р. було визначено напрям руху. На жаль, не зовсім вдалий. Та й основи сьогоднішньої місцевої політики в столиці були закладені в тому ж таки році.

Насамперед- це вибори мера. Вони, фактично, були не лише першими, а й єдиними реальними виборами до сьогоднішніх. Бо назвати мерські кампанії 1999, 2002, 2006рр. виборами можна лише з натяжкою.

1999 року Олександру Омельченку поталанило з головним конкурентом, ним став Григорій Суркіс, бо від участі у виборах відмовилися колишні міські керівники: Леонід Косаківський та Іван Салій. Тому вся кампанія звелася до протистояння двох кандидатів: господарник проти олігарха. Підтримку Омельченку висловили практично всі політичні сили: від Руху до комуністів.

У 2002р. серйозних опонентів Олександру Омельченку взагалі не було. Попередник Омельченка Леонід Косаківський знову зняв свою кандидатуру на виборах мера. Таке рішення він мотивував тим, що міська виборча комісія не створила рівних можливостей для всіх кандидатів у веденні передвиборчої кампанії.

Упевненість у «непотопляємості» Омельченка призвела до того, що 2006 р. Олександр Олександрович фактично не вів виборчої кампанії. Сам Леонід Черновецький, чия команда найсерйозніше з усіх кандидатів підійшла до виборів, не був упевнений в успіху. А потужні політичні сили навіть не висунули своїх кандидатів.

А ось кампанія 1994р. за своїм накалом не поступалася нинішній. Слід зазначити, що чинний на той час закон про вибори містив значно жорсткіші вимоги щодо реєстрації охочих балотуватися на посаду мера, ніж зараз. Тоді всі без винятку претенденти зобов’язані були внести грошову заставу в розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, а також зібрати на свою підтримку підписи у не менш ніж 1% населення міста, тобто близько 26 тисяч громадян. Ці вимоги виконали лише п’ятеро кандидатів. Головним борцем за крісло голови Київської міської ради був тодішній представник Президента України у м. Києві, голова КМДА Леонід Косаківський. Незважаючи на певні успіхи у розвитку міста у складних умовах 90-их (було збережено високі темпи будівництва, черговики отримували квартири, оновлювався рухомий склад громадського транспорту) Косаківському заважав імідж номенклатурника та лівого політика.

Ведмежу послугу своєю діяльністю робили й комуністів, вони розвішували листівки, на яких закликали киян голосувати за кандидата в депутати, комуніста, Юрія Крикуна, в президенти – Леоніда Кучму, на міського голову Леоніда Косаківського. Відповідно праві націонал-демократичні сили, які і призначення Леонідом Кравчуком на посаду представника Президента України у м. Києві Леоніда Косаківського взяли «в штики», висунули свого єдиного кандидата від націонал-демократичних сил – представника Руху Володимира Черняка. Який був чільником виборчого блоку «Столиця» на виборах до Київради. Між цими двома кандидатами і розгорілася головна боротьба. Згідно з тодішнім законодавством вибори мера відбувалися в два тури. Для перемоги одразу в першому турі за кандидата на посаду голови ради повинні були проголосувати не менше 10% внесених до списку виборців. Але 17 червня 1994 року, за десять днів до виборів, Верховна Рада змінила закон і підвищила необхідну для проходження планку до 25% включених до списку виборців (на цих виборах змінити закон не вдалося). Враховуючи, що явка в Києві на виборах у ті роки коливалася десь у межах 60%, для того, аби вкластися в цю норму, необхідно було набрати більше половини голосів тих, хто прийшов на виборчі дільниці. Тому вибори, що відбулися 26 червня 1994 року, не визначили переможця: Леонід Косаківський набрав 324024 голоси (17,05 % загальної кількості виборців, або 31,6% від тих, що прийшли на вибори), Володимир Черняк — 294194 (15,48 %, або 28,7% відповідно). І було призначено другий тур.

Між першим та другим туром штаб Черняка вирішив організувати теледебати. Розпочав їх Володимир Черняк, але натомість відповіді на запитання, він оголосив заяву доволі різкого змісту щодо ходу передвиборчої кампанії, сказавши «коронну» фразу: «…не всі в Києві освиніли…». Після чого демонстративно залишив студію. Леонід Косаківський залишився в ефірі та спокійно відповів на запитання. Як показали опитування, ця ситуація додала йому голосів тих, хто сумнівався. За підсумками голосування в другому турі, 10 липня 1994 року, перемогу здобув Леонід Косаківський, за якого віддали свої голоси 549904 виборці (29,59 % загальної кількості виборців, або 54,6 % від тих, що взяли участь у голосуванні), Володимир Черняк набрав 403367 голосів (21,71 %, або 40% відповідно).

Так, першим обраним у незалежній Україні мером столиці став представник Президента України у м.Києві, голова КМДА Леонід Косаківський.

Другою важливою подією для столиці були вибори до Верховної Ради, стартувавши навесні 1994р., вони в Києві затягнулися на два роки. Вже у 1990р. діяло правило, за яким для перемоги кандидату потрібно набрати 50% +1 голос, а якщо жоден кандидат не набирав потрібної кількості голосів, то відбувався другий тур, який і визначав переможця. Та законодавці внесли в закон про вибори нові норми про те, що переможець у другому турі має набрати понад 50% голосів і при цьому явка виборців повинна бути не менше ніж 50%. А в разі, коли жоден кандидат не набирав потрібної кількості голосів, то оголошувались нові вибори, але цим кандидатам заборонялося брати участь у виборах. Усі ці нововедення призвели до того, що через низьку явку виборців вбори у більшості округів столиці постійно визнавали недійсними. Відтак, з 24 округів депутатів обрали лише в 11. Серед цих 11 депутатів від Києва був і теперішній мер столиці Леонід Черновецький та його опоненти Володимир Бондаренко (БЮТ) і Антолій Коваленко (Блок Кличка ), які тоді дебютували у великій політиці. Хоча практично всі від Києва депутати відчули на собі «мінуси» низької виборчої активності, але висновки зробили різні.

Так, Леонід Черновецький зрозумів важливість створення ефективної системи роботи з виборцями, що й зумовило його співпрацю з релігійною громадою. Про це він розповів у своєму інтерв’ю задовго до сходження на посаду мера: " Мой приход к Богу связан был с моими политическими амбициями, когда я в 95-м или 96-м году, уже сейчас точно не помню, в очень изнурительной борьбе пытался стать депутатом Верховного Совета. Это никак не получалось, потому что тогда, согласно тому выборному закону, на избирательные участки должно было прийти не менее 51% избирателей. А Дарница, в связи с тем, что на ее территории прекратил действовать один из крупнейших в Украине заводов радиоэлектроники, была полностью разочарована в перестройке, и никто не хотел идти голосовать. Я дважды пытался сделать это с помощью разных PR- акций, но люди ничему не верили, говорили со мной только о колбасе и всяких насущных вещах, а политикой совершенно не интересовались. Да и я, собственно говоря, был далек от представления, как их нужно защищать. Затем я через одного из своих бывших партнеров пришел к пастору Сандею, и он в присутствии большого количества людей помолился за меня. А я ставил условие, чтобы мой приход в церковь – и этого я очень боялся, не доверял церкви - был связан именно с большим количеством людей, которых я бы мог агитировать за себя. И чудо! За меня помолилось около тысячи человек, моих будущих избирателей, и я увидел в их глазах огонь веры и счастья"…

Як наслідок, явка на виборах в окрузі Черновецького ( Дарницький виб. окр. №5) становила 55.9%, і за нього віддали свої голоси 80.27% виборців.

Після перемоги команда Черновецького налагодила системну роботу з виборцями, яка не зводилася до простої "роздачі гречки", про що так люблять говорить антимерівські політики. Але щодо матеріальної допомоги опозиція меру лукавила. Адже і вони надавали її, використовуючи підконтрольні фонди: Володимир Бондаренко - голова правління благодійного фонду "Рідна Оселя", а Анатолій Коваленко - президент фонду Святого Андрія Первозванного. Правда у діяльність цих фондів не було закладено систематичності роботи з виборцями. А як показав випадок у Росії з Михайлом Ходорковським, навіть масштабна громадська діяльність без системності малоефективна. Лише мізерний відсоток людей, охоплений діяльністю його фонду «Открытая Россия», виступив на його захист і намагався втілити його ідеї. Тож тепер Михайло Ходорковський шиє рукавиці в колонії.

І хоча політичним силам, що нині активно борються з Леонідом Черновецьким, протягом багатьох років неодноразово пропонувалося почати системну роботу з виборцями, вони ці пропозиції клали «в довгу шухляду» або відмовлялися, вважаючи, що це не на часі. Напевне, вони більш розраховують на PR- акції. Але, як засвідчили вибори мера 1994р. з Леонідом Косаківським, розрахунок лише на PR- акції та те, що «…не всі в Києві освиніли…» чи то пак «…не всі в Києві продались за гречку…», навіть за умови виборів у два тури, зміни виборчого закону напередодні голосування та висування єдиного кандидата не гарантують перемоги представнику опозиції.

Сергій Васильченко