Поволі спливає час першої десятирічки нового століття й тисячоліття. В літературному сенсі це час підбиття творчих підсумків нового літературного покоління “двотисячників” – поки що наймолодшого в українській літературі. І якщо на всеукраїнському рівні воно - те молоде покоління - вже є більш-менш сформованим і згуртованим, то на перефирії (суто у географічному розумінні цього слова) покоління двотисячників є дещо розпорошеним. Так у Києві в 2007 році вийшла антологія “Дві тонни” , котра, проте, не увібрала в себе найкращі творчі одиниці з покоління двотисячників. Тут навіть можна провести дискусію про підміну понять відомості і талановитості в сучасній молодій літературі. Але поза тим нове літературне покоління двотисячників є більш широким і, як на мене, виходить далеко поза межі “Двох тонн”. Оскільки мова ітиме тут про молодих львівських поетів – двотисячників то зупинюсь насамперед на львіській представниці “Двох тонн” епатажній Гриці Ерде. Більш відома у Львові худоджниця як поетка, вдатна до експерементів, творчих, і не тільки, вибриків вона чимось нагадує Ірену Карпу. Ще один чільний львівський поет - двотисячник Остап Сливинський, котрий на жаль не потрапив до згаданої антології, автор книги “Жертвоприношення великої жаби”. Ніна Галан є лауреаткою всеукраїнських літературних конкурсів. Властиво ці троє авторів, попри несхожість поміж собою, є , так би мовити, авангардом молодої львівської поезії, оскільки саме живучість поезії і відчуття ритму найбільш присутня у їх творчості.

Оксана Копак, Лілія Демидюк, Рута Вітер, Ігор Ясенівський, Юрій Кучерявий, Галина Гевків, Уляна Дудок, Олена Дуб, Анастасія Угрин, Злата Угрин, Юрій Синенький, Лариса Радченко, Петро Гнида є авторами більш близькими до спілчанського кола. Хоча дану “близькість” можна уважати суто умовною, оскільки лише певна причетність, насамперед в публікативному сенсі, повязує згаданих авторів із Спілкою письменників.

Третім колом львівської молодої поезії я б означив поетів-“слимаків”, себто постійних завсідателів слем - дійств і такого подібного. Публіка тут впереваж маловідома і графоманська. Хоча з великою натяжкою можна і тут виокремити достойних авторів. Це насамперед Альбіна Афанасьєва, Оксана Васьків, Оксана Максимик.

Мінусом молодої львівської поезії я б назвав відсутність змістовних антологій, зокрема і “двотисячників”. Єдиною такою спробою був вихід альманаху з архаїчною назвою “Грона” у 2006 році. Мало про львіських “двотисячників” відгукується і місцева преса. Хоча остання стаття у “Львівській газеті” “Покоління, яке не вибирає “пепсі” або Хто вони молоді поети Львова” вселяє надію.