На Самбірщині якось тихо і буденно сприйняли звістку про те, що згідно з Указом Президента України Віктора Ющенка присвоєно звання «Заслуженого працівника сільського господарства України» голові райдержадміністрації Іванові Білаку.

Кажу, тихо, ніби буденно. Бо своїми діями, працею та результатами на всіх попередніх посадах Іван Білак довів, що він давно завартував такого визнання. З ним, з його думкою, яка завжди прагматична, раціональна, рахуються в Києві, Львові, а на Самбірщині й поготів.

Тому й вітання Іван Білак від друзів, знайомих з нагоди «Заслуженого…» отримав скоріше всього задля форми, уваги до нього. Бо усвідомлювали, якби був вибір, кому присвоювати це звання, то однозначно перевагу б віддали йому. Нагорода завжди знаходить свого героя.

Іван Білак залюблений у сільське господарство, тваринництво зокрема. Через це й обрав фах ветеринара. Але цим не обмежувався. Добре розумівся в економіці, будівництві, механізації. Ще в дитинстві до всього проявляв цікавість, хотів усе знати.

Ділові риси Івана Білака досягли своєї вершини, коли став директором м’ясокомбінату. Це був найважчий період – стара господарка занепадала, валилася, а нових методів роботи, які б забезпечили успіх колективові, ніхто не знав. І тут він чи не першим в області зважився на реформи. Нові. Ризиковані. А час підтвердив, що виправдані і правильні. Про приватну фірму «Білаки» заговорили в Україні на всіх рівнях. Про неї писали, знімали документальні фільми. Бо було що показати.

Часто доводиться вислуховувати докір, мовляв, Іван Білак розвалив стрілковицький колишній колгосп. Він нічого не руйнував, навпаки, продовжував йому життя як тільки міг. Недосконала колективна форма управління, яку не раз реформували, дожила до свого природного кінця. І на ній поставлено крапку.

Таку логіку добре усвідомив Іван Білак. Він знає, що тільки приватник може забезпечити стабільність, дати людям добре оплачувану роботу. На агрофірмі «Білаки» пастух заробляв півтори тисячі гривень на місяць. Про інших працівників, здається, не варто говорити.

Усе краще, екзотичне Іван Білак стягував до себе. Розводить продуктивних корів, породистих коней, свиней. А страуси, карпатські буйволи, міні-зоокуток… «Гостинний двір» сьогодні став окрасою і відомим поза межами України.

Самбірщина – аграрний район. Хто його може вивести із занепаду. Звичайно, фахівець. Ставши головою РДА, Іван Білак налагодив співпрацю з районною радою, яка затвердила декілька цільових програм підтримки розвитку землеробства, тваринництва. Він контролює, щоб кожна гривня, вкладена в ці галузі, ефективно працювала на результат. Не забуває про ремонт сільських Народних домів, відкриття дитячих садків, кваліфіковано вирішує інші господарські, економічні питання. З користю для району використовує статус депутата обласної ради. Не було хаосу і під час липневої повені, яка підтопила окремі села. Для оперативної допомоги людям Іван Білак не шкодував ні коштів, ні пального, ні інших матеріалів приватної фірми, за що голова ОДА Микола Кміть подякував йому. Зовсім недавно для потерпілих від стихії, які з різних причин сільрадами не були внесені до списку, «вибив» 1 млн. 280 тисяч гривень. Загалом 1094 жителі підтоплених сіл за пошкоджені господарські споруди, присадибні ділянки отримають відшкодування.

Давно помічено, що будь-яке питання Іван Білак вирішує спокійно, без показухи. Його практично неможливо обдурити. Сам внутрішньо організований, порядку й самовіддачі вимагає і від тих, хто поруч. Бо він державна людина. А держава – це село, район… Голова РДА за те, щоб українці господарювали на рідній землі, а не тимчасові - іноземні інвестори.