Прем’єр-міністром України Ю.Тимошенко було ініційоване питання стосовно необхідності відставки Голови та членів правління НБУ. Головними звинуваченнями, що висунуті на адресу керівництва НБУ, є наступні:

1. Національний банк є головним винуватцем «спекулятивного» зниження курсу гривні до долара США до рівнів 7-9 грн. за долар, тоді як «справедливий економічно обгрунтований» курс має складати 6-6,5 грн. за долар США;

2. Операції рефінансування Національним банком комерційних банків використовувалися для підживлення спекулятивного попиту банків на іноземну валюту;

3. НБУ рефінансує банк «Надра» для «здійснення корупційних схем» п. Фірташем.

Аналіз кожного з наведених звинувачень дає суттєві підстави для сумнівів щодо їх обґрунтованості та адекватності позиції Голови Уряду. Зокрема:

1. Очевидною причиною різкої девальвації гривні до долару США є гострі диспропорції в платіжному балансі України, що різко посилилися в IVкварталі 2008 року. Останні дані за платіжним балансом (станом на жовтень-листопад 2008 року) наведено в Табл. 1.

Таблиця 1. Сальдо основних компонентів платіжного балансу України

Таким чином, дефіцит консолідованого платіжного балансу, без врахування змін резервів, становив в жовтні 23,7% ВВП, в листопаді – 26,2% ВВП. Зазначені показники є несумісними з стабільним валютним курсом і відображають фундаментальні економічні чинники, які не перетинаються зі «спекулятивними оборудками». Попри жорстку та болісну корекцію дефіцитів поточного рахунку платіжного балансу (передусім в частині торгового балансу), що завершиться ближчими місяцями, ризики подальшої девальвації гривні є значними з огляду на необхідість рефінансування в 2009 році близько 30 млрд. дол. США зовнішнього боргу в умовах глобального фінансового делівереджу та вкрай низького рівня довіри зовнішніх інвесторів до України (індикатором цього є зокрема значення CDS за облігаціями уряду на рівні 3200). В зазначених умовах намагання штучно укріпити курс до рівня 6-6,5 може стати черговою коштовною авантюрою з важкими наслідками і ймовірним дефолтом. Безумовно, Національний банк несе свою частку відповідальності в ситуації, що склалася. Водночас, формування фундаментальних передумов для девальвації гривні більшою мірою знаходиться в площині відповідальності уряду, що через інструменти зовнішньоторгівельної, фіскальної, соціальної політики має прямий вплив на формування зовнішньоекономічних грошових потоків.

Уряд несе пряму відповідальність за системне ігнорування числених сигналів про накопичення ризиків, що були достатньо очевидними щонайменше з ІІ кварталу 2008 року. Проте будь-яка негативна інформація, зокрема і зниження в червні суверенних рейтингів України міжнародними

рейтинговими агенціями, оцінювалася урядом як персональна образа і «заказуха продажных …», а ті хто її подавав зараховувалися до «ворогів народу». Аж раптом в жовтні 2008 року «шлюзи фінансової кризи відчинилися»…Уряд прозрєл… Стрелки переведены…

2. Станом на 01.01.2009 року кредити банків, надані фізичним та юридичним особам, становили 734 млрд. грн., депозити – 358 млрд. грн. Розрив між депозитами та кредитами, що сягнув 376 млрд. грн. і перевищив внутрішню клієнтську базу банків, традиційно забезпечувався зовнішніми позиками. В умовах різкого погіршення доступу до зовнішнього капіталу та відтоку клієнтських депозитів єдиним критично важливим джерелом для покриття гепів між активами та зобов’язаннями банків стало рефінансування з боку НБУ.

Намагання уряду «взяти під контроль» рефінансування банків, вимоги узгодження Національним банком операцій рефінансування з урядом є прямим втручанням в оперативну діяльність НБУ, що суперечить Конституції України, і несе пряму загрозу стійкості банківської системи. Тези про використання коштів від рефінансування для «спекулятивних оборудок» не витримують жодної критики. Зокрема, норматив довгої валютної позиції банків Н13.1 виріс станом на 01.01.2009 до 8,26 порівняно з 6,13 станом на 01.07.2008. Норматив короткої валютної позиції Н13.2 відповідно до 2,24 з 1,65. Це означає, що чиста довга валютна позиція банків зросла в номінальних обсягах приблизно на 300 млн. дол.. США за півріччя, що ніяким чином не могло вплинути на дестабілізацію валютного ринку, а отже банківська система не є «спекулятивном економічним агентом».

3. За відсутності доступу до внутрішніх звітів банку «Надра» важко робити компетентні висновки. Водночас, очевидним є наступне:

• Станом на 26.01.2009 банк не належить п. Фірташу і використовується як розмінна монета політиків;

• У разі підозри менеджменту банку в корупційних діях уряд зобов’язаний довести в суді відповідні звинувачення. В той же час постійні публічні звинувачення банку, не доведені документально, дестабілізують його роботу і створюють загрозу для збереження понад 10 млрд. грн. коштів сотень тисяч вкладників банку, що є сьомим за розмірами в Україні, а не «технічною установою», як це стверджують представники відомої політичної сили.

Сумнівність аргументованості звинувачень уряду на адресу керівництва НБУ є очевидною. Тиск уряду на НБУ є антиконституційним і загрожує подальшій дестабілізації економіки країни, банківської системи, та негативно впливає на економічні інтереси бізнесу та населення.