ОЛІРНА

Світ нами позичений.

Григорій КВІТКА

Я позичив у Бога світи,

Аби тяжко у себе іти

І до себе від себе – душа

Як маленьке прозоре лоша

Трамонтановим подмухом з віч

Прошиває мов свічкою ніч

Теплим словом, сльозою краси.

Виринають знічев голоси.

Знепритомніла пісня як жар

Виривається словом до хмар.

Ув Олірні оливою злив

Ти, мій Господе, вічно щаслив.

Я си верну у твою любов –

У прамузику снів а основ –

І розтане розкришений лід –

Як покину позичений світ.

 

5 падолиста 2021 року.

Київ. Ніч.

МЕЖ РИБОЮ А ПТАХОМ

 

Не вимивай невимовне.

Допоки воно у тобі,

Воно твоє.

 

6 травня 2021

 

Київ, метро.

 

 

СОНЕТ ТРАВИ БЕЗКІНЕЧНИК

Коли пісні мойого краю

Пливуть у рідних голосах,

Мені здається, же збираю

Цілющі трави у лугах.

 

Максим РИЛЬСЬКИЙ.

 

Ні стежки, ні дороги. Лиш трава

У сонця золотому супокої.

Вона з собою вічно у двобої

Пахуча, передрадісна, жива.

 

 

У жайвора  під небом тятива --

Тече у світ з часів чужої Трої

У наші непротоптані сувої.

Трава триває. Вітер завива

 

А ми заводим плин у три роси,

Же у душі просторить голоси.

Її ґальоп розносить мурашва

 

У квіти віти літо. Голоси,

Уже весна відходить. У краси

Ні стежки, нів дороги, лиш трава...

 

21 квітня 2021

Зелений Гай

 

ТРИСОНЕТ САМОТИ БЕЗКІНЕЧНИК

 

1.

У сій нестерпній самоті

Цупкі як мур луб'яні стіни

Нестерпно душать. Скриком ріни

Нестерпне сонце у кроті

 

Шукає видива. Не ті,

Же ти їх велемовні кпини

Не випиваєш з України

А днесь виригуєш. Густі

 

Вікна ожинові кружала.

За ним трава густа і жала,

І ріки голі, без мостів.

 

Чужу, не свою ниву жала,

Душе моя. Трава сконала

У сій нестерпній самоті.

 

2.

 

Цупкі як мур луб'яні стіни

Немов Лук'янівки сади.

Вони міцні, вони сюди

Не пропускають навіть тіни

 

Свободи. Господи, покине

Мене ілюзія води.

Мине покоси лободи

І геть до Господа полине

 

Над полинами проминань

І закровить у ніч мовчань

Цупкі як мур луб'яні стіни.

 

3.

Нестерпне сонце у кроті

Перетинає жили -- схима

Немов пустеля несходима,

Де заблукали саме ті,

 

Кого ти бгаєш в радості

Своїх поез. Неопалима

Твоя душа сьогодні зрима.

Вона -- як мерва у куті

 

Палає полумом руїни.

Цупкі як мур луб'яні стіни.

Нестерпне сонце у кроті.

 

 

Ніяк не вибухне. Раїни

Не тямить  син твоєї тіни

У сій нестерпній самоті.

 

9 травня 2021

Київ, метро.

 

ВЕСНУВАЛЬНИЙ СОНЕТ ІЗ ДИМУ КВІТОК

 

Навчіть хтось курити квітки.

Се ж просто найкраще.

Сашко ЄЛІСЕЄВ

 

Переори весну у попіл,

Кури дерева, голоси,

Кури в усесвіти краси.

А московит їйо би прОпіл --

 

Прокинеться: вєсну прохльопіл.

Не потурай. Квітки неси

До рота, як любов оси

До грушки вичахлої. Ґоспіл

 

Остиг у розповиті крИги.

Кацапи, піяки, бариги

Не ймуть, коли прийде зима,

 

Стежок. Метафор переплиги.

Кури межу у скурві книги,

Коли дороги вже нема.

 

3 травня 2021

 

Середній Майдан Ніч.