9 вересня 2014 в прес-центрі інформаційної агенції “Укрінформ” засновники Міжнародного літературного конкурсу “Коронація слова” оголосили рік “Воскресіння розстріляного відродження” за підтримки Міністерства оборони, Міністерства культури, Державного агентства України з питань кіно.

15-та ювілейна Церемонія “Коронації слова - 2015” буде присвячена саме темі “Воскресіння розстріляного відродження”. Попередня концепція обговорювалась 4 вересня на закритій нараді з кураторами кожної номінації: “Романи”, “Кіносценарії”, “П’єси”, “Пісенна лірика”. 17 вересня засідала закрита робоча група зі створення кіно на дану тематику.

З важливих питань, які йшлися на прес-конференції - це питання втілення теми на державному рівні, в театрі, кіно, книгах, а також посилення “Дитячої номінації” стратегічними партнерами - Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, вокально-хореографічний ансамбль “Зернятко”.

 

Юрій Логуш: "Наступну Церемонію нагородження присвячуємо "Воскресінню розстріляного відродження". В 30-х роках випали з літературного процесу понад 300 письменників, які були розстріляні або вбиті в інший спосіб, або чиї роботи були спотворені або вони мали мовчати чи поїхати та продовжувати роботу закордоном. Кількість письменників  є приблизно такою ж, яку відкрила "Коронація слова". На сьогодні конкурсом відзначено 389 авторів".

 

 

Тетяна Логуш, засновниця конкурсу: "Наступний 2015 рік є дуже визначним, як і для "Коронації слова", так і для нашої країни, адже конкурс відзначатиме свій ювілейний 15-ий рік. Це творче, натхненне життя. Багато особистостей нам казали, що це як третя хвиля літератури. Можна провести паралель між "розстріляним відродженням" 20-30-х років та "Коронацією слова", яка відкриває плеяду нових сучасних письменників, ми маємо багато раніше невідомих письменників, також письменників, чиї романи стали бестселерами. Відбуватиметься "Гранд  Коронація" (приймаються рукописи до 1 березня 2015) та "Коронація слова" (приймаються рукописи до 1 грудня 2014). В "Гранд  Коронації"  приймають участь лише перші премії у номінаціях "Романи", "Кіносценарії", "П'єси" та "Пісенна лірика" і вона відбувається раз в 5 років. Це цілком окремий конкурс, але в рамках  "Коронації слова"".

 

Тетяна Белімова, доцент кафедри української мови та літератури Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна», лауреатка "Коронації слова": "Хочу, перш за все, подякувати засновникам "Коронації слова" пані Тетяні Логуш та пану Юрію Логушу за ідею наступну, 15 церемонію нагородження цього Міжнародного конкурсу присвятити Розстріляному відродженню. Попри те, що вже багато зроблено для повернення і популяризації спадщини Розстріляного відродження, все ж його доробок потребує сучасного переосмислення і прочитання. Багато українців залишаються не поінформованими у достатній мірі щодо митців і творів цього художнього феномену. З такого кута бачення, повернення і популяризація спадщини Розстріляного відродження набуває особливої актуальності. З цією метою було запропоновано дві нові спецвідзнаки, які стосуються усіх 4 номінацій "Коронації слова".Перша спецпремія "Розстріляне відродження: перерваний текст". Також Коронація слова заохочує митців до створення белетризованих біографій митців Розстріляного відродження, а також до роботи над текстами, які б розкривали маловідомі факти цього культурного ренесансу України".

 

Про плідну підтримку Міністерства культури заявили Марія Височанська - начальник відділу бібліотек та читання та Михайло Швед - заступник директора департаменту мистецтв та навчальних закладів.

 

Пилип Іллєнко, голова державного агентства України з питань кіно:

Я хотів би подякувати усім, хто заснував, організовує та підтримує з року в рік «Коронацію слова», тому що це надзвичайно важливо, це формування національного культурного простору, якого не вистачає.

Це приклад системної багаторічної праці, який мають наслідувати абсолютно всі, хто хочуть мати культурний простір. З кіноматографічної точки зору, нам це цікаво як драматична основа майбутніх фільмів. Дійсно, той сценарний конкурс, який відбувається в рамках «Коронації слова»,  дуже сприяє і наші кіноматографісти беруть в ньому участь та відслідковують його.

Вже декілька сценаріїв втілено: «Іван Сила», «Гніздо горлиці», який зараз на завершальній етапі. Ми його підтримали фінансово, попри скрутний час. Я думаю, що це незвичайний проект, тому що виконавець головної ролі Віталій Лінецький трагічно пішов з життя, але наразі, режисер фільму продовжує роботу, я бажаю Тарасові Ткаченку та Риммі Зюбіній успіхів в роботі, ми будемо їм допомагати. Я сподіваюся, що і в подальшому ми будемо запускати картини за мотивами переможців та учасників «Коронації слова».

Як казав Фредеріко Фелліні: «Щоб зробити вдалий фільм треба три речі – це хороший сценарій, хороший сценарій і хороший сценарій». Дякую, що запросили брати участь в цьому проекті. 

Зараз відбувається процес великої суспільної дискусії щодо засилля на наших екранах іноземної, антиукраїнської, низькоякісної продукції, яка дуже шкодить нашому культурному, інформаційному та духовному простору. Я думаю, що варто не просто обмежувати її вплив, але й пропонувати якісний український продукт. Для цього потрібна підтримка держави, в першу чергу фінансова, і я сподіваюся, що ті проблеми, які відчуває наша економіка не стануть перешкодами для того, щоб переконати всіх, що кіно, мистецтво та література є також ефективною зброєю, вона є потужнішою за автомати. Якби ми спрямовували більше коштів на розвиток мистецьких індустрій, то зараз би не було проблем у державі з якими ми зустрілися".

 

 

Олена Голубєва, керівник навчально-виробничої студії "Червоний собака":

Я дуже вдячна за те, що мені випала честь представляти анімацію в дуже знаковому і великому культурному явищі як «Коронація слова». Анімація – це те, що неможна зробити в кіно і те, що ви не можете зробити, взявши в руки камеру. Анімація – це необмежена можливість втілення образів, втілення літератури, музики, інтегральне мистецтво, яке поєднує в собі все, щоб ви не вигадали. Технік дуже багато і методів також. Анімація на теренах України зазвичай асоціюється з дитячою і, дійсно, діти є першоглядачами, тому можна окремо казати, що той глядач, який буде дивитися українську анімацію, він виросте дорослим глядачем. Кінематографічна історія починається досить рано для дитини, згідно з дослідженнями, вона починає дивитися на екран протягом більше ніж двох годин вже з 3-4 років. У нас немає стільки анімації, тому ми розуміємо, що саме діти дивляться. Для мене цінність проекту, який було дуже вдало названо Тетяною Логуш «Коронація-анімація», полягає в тому, що анімація не зосереджується тільки на дитячій. Якщо нам вдасться розвивати різні жанри: документальна анімація, анімація як метафоричне вираження: дуже гострі соціальні проблеми, підкреслює дуже складні переживання, надає глядачеві той рівень рефлексії, який потребує наше суспільство для нашого розвитку. Цього року відкриваємо спеціальну відзнаку за короткометражний анімаційний сценарій. Формальні вимоги: сценарій до 15 сторінок, драматургія та образи повинні бути найяскравішим втіленням саме анімації. І я не можу сказати, що тут необхідно дотримуватися традиційного голівудського сценарію, немає обмежень у використанні саме кіномови, тому, якщо  анімаційний сценарій може відштовхуватися від характеру руху, і автори бачать як це рухається, це можна описувати. Якщо автори відштовхуються від матеріалу (мальована анімація чи пластилін), можна відштовхуватися від характеру цих матеріалів і безперечно, там виникатимуть фантастичні образи, які намагаються вписатися в кіноматографічні рамки. Від Державного агентства з питань кіно є свої конкурси, але я можу сказати, що цього замало, анімації повинно бути більше. В Україні є декілька фестивалів і я сподіваюся, що започатковані вечори української анімації будуть продовжуватися. Зі свого боку ми розгорнули діяльність по залученню студій, ми очікуємо отримати багато cценаріїв. Ми вже мали досвід з іншим проектом у 2007 році і отримували коротенькі сценарії, але тоді були інші можливості. Зараз ми знаємо, що отримаємо велику кількість сценаріїв. Зі свого боку - ми знайдемо можливості для авторів, щоб цей проект з режисерським сценарієм, візуальним оформленням був підготовкою до залучення інвестицій не тільки в Україні, а й за межами, в рамках промо української культури".

 

 

Римма Зюбіна, актриса: "Сьогодні в мене є багато питань до театру: Яким має бути театр? Чи ми маємо розважати глядачів і не помічати те, що відбувається навколо? Коли ми викладаємо репертуар більш серйозний, і репертуарна політика грунтується на класиці, на глибокому матеріалі, то глядач відповідає своєю присутністю або відсутністю в залі, тим що їм і так достатньо трагедій та драм у житті. Опускатися на поталу глядачеві, якому цікаво лише посміятися, зазвичай, це гумор, перенесений з телеекранів? Смаки теж виховуються, якщо давати людині несвіжу, неякісну їжу, то смак людини зіпсовується і так само люди просто призвичаюються до такої їжі. Саме це відбувається з нашим театром. Якщо поєднати театр з темою «Розстріляного відродження», то найяскравішим прикладом людини постраждавшої в 30-х роках є Лесь Курбас – український реформатор театру. Якби не ця втрата, втрата драматурга М.Куліша, втрата такої кількості інтелігенції, патріотичної, української, можливо б зараз українська культура перебувала б на зовсім іншому рівні. Всі ми з вами знаємо, що все це робилося свідомо, а останні 20 років не вбивали митця, а просто не давали йому слова, не давали йому реалізації, а це можливо навіть гірше ніж, коли вбивають кулею. Художник має йти на компроміси, писати те, що цікаво замовнику, партії, керівництву. Весь час жити в страху і бути недолюбленим, незрозумілим. Ми знаємо, як можна підлаштовуватися під тоталітарну систему. Поєднання театру та «розстріляного відродження» на тлі Курбаса, Куліша, театральної сфери мені здається дуже цікавим. Я граю в Молодому театрі, в приміщенні на вулиці Прорізній,17, де колись дійсно працював Лесь Курбас, це сталося символічно. Завдяки «Коронації слова» у мене зараз є головна роль за сценарієм, який переміг у конкурсі, - «Гніздо горлиці». Завдяки конкурсу здійснилася моя мрія. Я вважаю зовсім непоміченою в нашому культурному просторі постать Квітки Цісик. Колись мене її музика та голос вивів з «депресії». Було дуже важко жити, я прослухала її до ранку (всього два альбоми). Я вже знала все, що відомо про цю співачку, американку українського походження, яку називаю українкою. Мені здається, що саме тоді коли ти дуже мало знаєш про людину і тільки чуєш її голос, зовсім різний, в різних стилях виконання, знаєш її вчинок, коли виконання синглу до фільму «Ти освітлюєш моє життя» отримав Оскара. Але нагороду їй тоді не вручили, бо на Церемонії вручення цю пісню заспівала донька продюсера, і Квіста Цісик в свої молоді роки, живучи в Америці, не відсуджувала своє право на цю пісню. Вона відмовилася і відпустила цю ситуацію. Можливо, її життя зовсім змінилося б, вона б стала не лише рекламним голосом, але й досягла інших висот. Минулого року «Коронація слова» дозволила мені зробити відзнаку від мене на твір, присвячений Квітці Цісик. Також є бажання зняти про неї кіно, і зіграти її в ньому. Я сама читаю, сама плачу гроші, сама хочу знятися.

Якщо в мене є питання щодо зміни репертуару в театрі, то щодо книги я питань не маю. Книга об’єднує. Я мрію, щб ніколи більше не повернулися керуючі люди до міністерства, які б говорили, що української літератури немає, і немає чого там читати".

 

 

Олексій Сергієнко, начальник відділу гуманітарної політики Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України:

“Збройні сили ніколи не були відірваними від суспільства, хоча певні проблеми стосовно позитивного іміджу війська за останні роки ми маємо. Але можна переконливо стверджувати, що в усі часи кожен військовослужбовець на підсвідомому рівні відчуває нагальну потребу у мистецтві: і кіно, і театру, і книжок, і інших видах мистецької, у тому числі аматорської діяльності.

Безумовно, навіть у мирні часи діяльність військової людини дуже лімітована розпорядком дня, обслуговуванням техніки, перевіркою бойової готовності, зрештою веденням бою. Але навіть у нинішніх складних умовах ми намагаємося регулярно організовувати виступи військових і цивільних творчих колективів, у тому числі за сприяння Міністерства культури,  у місцях тимчасового  перебування наших підрозділів.

Варто зазначити, що люди завжди чекають цих культурно-мистецьких заходів. Бо ведення бою не є постійною категорією. Звичайно він може бути різної тривалості.  І коли бійці мають можливість у хвилини відпочинку бачити виступи артистів та митців, у їх очах  відбивається радість і надія у мирне життя. Треба бачити радість в очах поранених під час концертів у госпіталях. Попри свої тяжкі стани вони бачать, що про них не забувають, що вони не залишені наодинці зі своїми бідами ...

Я щиро вдячний всім артистам за їх без перебільшення творчий подвиг, за те, що вони ризикуючи власним життям і здоров’ям, приїжджають на фронт, у госпіталі, розуміючи, що вони роблять надзвичайно важливу справу.

Шановна Пані Тетяно, дуже вдячний за теплі слова щодо діяльності центрального Будинку офіцерів, на базі якого проведено 14 церемонію «Коронації слова». Те, що відбулося цього року для Збройних сил має велике значення. І я наполягаю, щоб такі заходи відбувалися постійно. І якщо така ініціатива не буде підтримана, той, хто буде заперечувати цю ініціативу, не має майбутнього і має бути переданий забуттю.

Тому я пропоную Церемонію нагородження проводити традиційно в центральному Будинку офіцерів Збройних Сил України.

Нажаль за усі роки незалежності військова культура сфера значно втратила: із 90 до 20 скорочено кількість будинків офіцерів у гарнізонах, чисельність їхнього персоналу катастрофічно недостатня для ведення культурологічної діяльності. Але попри це ми знаходимо можливості проводити і мистецькі акції і реалізовувати інші творчі прооекти, завдячуючи таким фондам, як “Мистецька скарбниця”, громадським організаціям і всім небайдужим до долі держави та її Збройних Сил.

Людина завжди прагне до культури, мистецтва. І людина військова у цьому ні в якому разі не виняток. Сучасний військовослужбовець прагне розширювати власний світогляд і дізнатися про щось нове, розвиватися, самовдосконалюватися.

Військові бібліотеки, яких ми маємо близько 260, мають безпосередній зв’язок з головною бібліотекою – Центрального Будинку офіцерів. А військові бібліотеки також потребують і оновлення фондів і технічної модернізації. Є нагальна потреба їх наповнення українською цікавою сучасною літературою. Усі благодійні надходження книжок ми з радістю приймаємо. Гарантую, що кожна книга дійде до військового споживача, для якого вона призначена.

Для організації масових заходів у Центральному Будинку офіцерів Збройних Сил України є можливість кіно, відео, іншого презентаційного показу, проведення виставок, балів, урочистих прийомів. Тому, сподіваємося, що скоро ситуація в країні стабілізується. Колись все ж набридне робити такі безчинства нашому колишньому старшому брату, якого ми таким вважали, на превеликий жаль. Проситимемо Бога, щоб найскоріше російський ворог  залишив Україну. І переконаний, що подальша співпраця Міністерства оборони України та “Мистецької скарбниці” буде яскравою і багатогранною.

Також запрошуємо вас до співпраці з іншими будинками офіцерів, у першу чергу львівським, одеським, вінницьким, харківським, а у подальшому з усіма військовими закладами культури. Я переконаний, що з часом все стане на свої місця. Бо проти законів природи, проти законів життя і проти Божих законів ще нікому не вдавалося іти. Немає такої сили, що їх подолає. Є люди, що тимчасово намагаються переконати себе в тому, що вони всесильні. Але це тимчасово".

 

 

Анна Заклецька, стратегічний партнер “Дитячої Коронації слова”:

"Дитяча номінація - це величезна глиба, яку варто розвивати й розвивати. Ми декілька років поспіль благали, щоб дитяча пісенна лірика була розширена до музичних казок і колискових, але безумовно є ще дитяче кіно, дитяча анімація та будь-який напрям, який має місце в дитячому контексті. Дуже логічним є мій виступ на завершенні, бо ми окреслили різноманітні можливі сфери і галузі. Профілактика цьому  - виховання нового покоління, дітей нової України. Ті дітки, які трирічні, дворічні, яким зараз 10–16 років, це майбутні актори, діячі, міністри. Ми маємо подбати, щоб «Коронація слова» стала соціальним проектом у всіх сенсах. Мій друг, іноземний політик сказав таке: «Якщо в Європі вчать, як думати, то в Радянському союзі нас вчили, що думати». Дуже хочеться відійти від цієї істини і ми вже від неї відходимо дуже дорогою ціною. Ми маємо багато ідей для розвитку дитячої та просвітницької культури. Ми в буквальному сенсі хочемо співпрацювати з усіма навчальними закладами України, щоб вести просвітницьку діяльність та зацікавлювати дітей, студентів, їх батьків кіно, анімацією, книгами, щоб самі писали, самі ставили та створювали. Як і моя мама, я впевнена, що все буде добре у нового покоління, яке ми будемо виховувати через любов. Якісно нове покоління дітей буде мислити через нове світосприйняття".

 

 

 

 

Римма Зюбіна, актриса: "Найстрашніше при згадці про розстріляне відродження - те, що в один день на Соловках було знищено сто наших митців, розстріляно, як відзнака до святкування революції (3-7 листопада). Якщо в 30-х роках налічувалося 5 тисяч українських письменників, то що треба було зробити над собою, щоб дозволити собі таку роскіш писати та мислити українською. Такі уроки історії не мають проходити повз".

 

Дякуємо спонсорам та партнерам конкурсу!

 

Генеральний спонсор конкурсу - Монделіс Україна

Генеральний інформаційний партнер - Інтер

 

Почесний спонсор - Відродження

Офіційний партнер - Центральний будинок офіцерів Збройних сил України

Меценат конкурсу - Богдан Батрух

Партнер телеверсії - Перший Національний

Генеральний Інтернет-партнер - Актівмедіа

Партнер Інтернет-трансляції - Адамант

Партнер прес-конференцій - Укрінформ

Головний літературний партнер - Літературна Україна

Партнер кейтерингу - Прем'єр палац

Поліграфічний партнер - ВЕТА

Партнер дизайну - Арт ок

Юридичний партнер - Гелон

Мобільний партнер - МТС

Міжнародний інформаційний партнер - Час і події

Експерт відомих імен - ГУЧНІ ІМЕНА

 

Партнери Львів

Львівська мерія

Мережа “Локаль”

Ресторації “Лівий берег”, “Копальна кави”

ТВК “Південний”

Комфорт хостел

Цитадель Інн