22 січня о 17:00, у фестиваль ресторації "Диван" літературний портал "Літфест" (www.litfest.ru) організовує чергові читання. Цього разу запрошуємо на поетичний вечір під назвою "Жива риба", де ви зможете почути творчість двох прекрасних та самобутніх рибок, поеток-двотися...чників - Анни Малігон та Карини Тумаєвої.

Дівчата читатимуть, розповідатимуть цікаві історії, що пов'язані із їх творчістю та окремими віршами, а також відповідатимуть на питання гостей події.

=======================================

Про авторів.

Анна Малігон.

Закінчила Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя (2006), магістратуру Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2008). За фахом – філолог. Лауреат обласних, всеукраїнських та міжнародних літературних конкурсів:
- "Молоде вино" (м. Київ, 2001р.);
- “Гранослов" (м. Київ, 2002 р.);
- “Культреванш” (м. Київ, 2004 р.);
- “Спробуй” (м. Чернігів, 2004 р.);
- "Любіть Україну” (м. Київ, 2005 р.);
- “Смолоскип” (м. Київ, 2005 р., 2006 р., 2011р.) та інших.

Лауреат Міжнародної україно-німецької премії імені Олеся Гончара (2009 р.). Брала участь у нарадах творчої молоді (м. Коктебель, 2002 р., м. Ірпінь, 2002–2008 рр.), літературних фестивалях (фест. у рамках Форуму видавців у Львові, “Київські лаври”, “Гоголівка” та ін.)

Публікувалась у численних літературних альманахах, антологіях ( “Дві тони…”, “Літпошта” тощо) часописах (зокрема, “Березіль”, “Вітчизна”, “Кур’єр Кривбасу” тощо).

2003 р. вийшла друком поетична збірка "Дзвінок у двері”.
З 2004 р. – член Національної Спілки письменників України.

=======================================

Карина Тумаєва.

Народилася 15 грудня 1990 року в м. Києві, де мешкає й дотепер. Поетка, художниця, слемерша, бібліофілка, меломанка.

Учасниця числених літературних акцій, фестивалів, слемів, etc. Лауреат конкурсу “Смолоскип” – 2010 (2 премія). Поетичний Президент України – 2010.
Публікації: журнал “Просто неба”, альманахи фестивалів “Гоголівка”,
Львівського форуму видавців, “Березневі коти”.

Дивиться артхаус, слухає треш, читає Фройда.
Готується до друку перша збірка віршів "ZOO".

=======================================

Анна Малігон
Продавчиня живої риби

Продавчиня живої риби стає міською,
міняє ключі, забуває рипіння гравію.
Вона обростає спокоєм і лускою
і осягає нову географію
світу, що вперто застиг на перетині станцій…
Цю глибину не злякати діодами.
Світ, напевно, так і зостанеться
перенаселеним ідіотами,
з якими не зжитись, не розійтися.
Прийде господар, подобу посмішки зліпить,
стане напроти, Честер губами стисне,
«Бляха, знову в машині залишив Зіппо!».
І їй доведеться вогонь прикривати руками,
І заглядати в очі йому улесливо.
Він назве її дівчинкою з сірниками,
а риба буде хвостами плескати.
Потім дозволять піти раніше
Хоч би на дно – аби не тривожили.
Вона орендує маленьку нішу
і відчиняє не кожному.
А коли засинають вогні й дороги,
і зорі зріють на всі карати,
хтось розгортає долоні її вологі,
обіцяючи не карати.
Каже: солодка моя, ось я, один у всьому
перевертаюся зародком і вібрую,
скільки про мене мовчали соми,
скільки тобі торохтіли руни
про те, що може колись настати,
як риби зійдуть аплодисментами,
бо ніяке підвищення ставки
їх не робить безсмертними.
Тому вертайся, живи граційно, звучи гортанно
понад жлобськими аудитами,
доки ти на плаву, доки сили у тебе стане,
доки товар твій дихає…

http://litfest.ru/publ/176-1-0-10886


ФУГУ

Прижилися, згорнувши хребти, нерозривно чужі…
Нам хотілося льоду і плакати… вперше… А вдруге
не хоронять нікого. А що це блищить на ножі?
То не зародок моря, то серце убитої фугу.

Виривай обережно, як око зі сну виривай,
Не від світу цього, не від кухні – воно самородок.
Так блаженно стискаються тільки ворота у рай.
Вибирати не варто, бо вибір і сам тебе "зробить”.

Фугу в синіх одежах бреде вітражами до хмар,
Її тупіт – важкий, її подих – незмінно у спину.
На високому березі вже зачекався човняр,
язиком витираючи крапельки адреналіну.

Фугу міряє танцями вічно солону пітьму,
випускаючи мантри у тихі глибини наосліп.
Хто нутром доторкнутись до неї посміє, тому
будуть довго світити її порцелянові кості.

І ти міцно заснеш у собі, за останні часи
заплативши покорою, першу любов жовтоперу
понесеш у долонях, як Бога… І тетрадоксин
замуркоче по тілу, чистіший за душу паперу.

Тут, на білих диванах, посіяно палеоліт,
бо немає нам руху, як ліків немає від зради.
Під чужими світилами б’єшся, мов фугу об лід.
А яка мені радість…?
Скажи, ну яка мені радість?!…

http://litfest.ru/publ/221-1-0-7174

=======================================

Вхід та вихід - безкоштовні.
Адреса проведення: м. Київ, Бесарабська пл, 2.

Приходьте знайомитись!