* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

КОРАН у перекладі Валерія БАСИРОВА

05:18 29.02.2012

КОРАН у перекладі Валерія БАСИРОВА

П’ять сур  четвертого видання, виправленого і доповненого, перекладів смислів Корану українською мовою, здійснених Валерієм Басировим з арабської мови.

 

 

1

“АЛЬ-ФАТiХА”

Та, що відкриває 

 

1.    В ім’я Аллаха, Всемилостивого, Милосердного!

2.    Хвала Аллаху, Господові світів,

3.    Всемилостивому, Милосердному,

4.    Володареві Судного Дня!

5.    (Лише) Тобі ми поклоняємося і Тебе (одного) молимо про допомогу.

6.    Веди нас прямим шляхом,

7.    шляхом тих, кого Ти облагодіяв, а не (шляхом) тих, на кого упав гнів Твій, і не (шляхом) тих, що заблукали (віддалилися від Істини).

 

2

“АЛЬ-БАКАРА”

Корова 

 

В ім’я Аллаха, Всемилостивого, Милосердного!

1.    Аліф. Лям. Мім.

2.    Ця Книга, безсумнівно, керівництво для богобоязливих,

3.    хто вірить в Незриме, відправляє намаз і витрачає з того, чим Ми його наділили,

4.    хто вірить в те, що послано тобі (о Мухаммад!) і що було відкрито іншим (пророкам) і впевнені в іншому житті.

5.     Вони наслідують вірну пораду від їх Господа, і вони є тими, які досягнуть великого успіху.

6.    Воістину, невіруючим байдуже, застерігав ти їх чи не застерігав. Вони все одно не увірують (в Аллаха).

7.    Аллах поставив печатку на їхні серця і слух, і очі їх прикрив завісою. На них очікує велике покарання.

8.    Деякі люди кажуть: “Ми увірували в Аллаха і в Останній (Судний) день”. Проте (в глибині душі) вони не віряни.

9.    Вони намагаються ошукати Аллаха і тих, хто вірить, але обманюють лише самих себе і не усвідомлюють цього.

10. Їхні серця уражені недугою. Аллах употужнить їхню недугу. Їм уготовані болісні страждання за те, що вони брехали (самі собі).

11. Коли їм говорять: “Не поширюйте нечестя на землі!” — вони відповідають: “Навпаки! Тільки ми і сіємо добрі наміри”.

12. Воістину, саме вони поширюють нечестя, але вони не розуміють цього.

13. Коли їм говорять: “Увіруйте так, як увірували люди”, — вони відповідають: “Невже ми увіруємо так, як увірували дурні?” Воістину, саме вони є дурнями, але вони не бажають це зрозуміти.

14. Коли вони зустрічають віруючих, то говорять: “Ми увірували”. Коли ж вони залишаються наодинці зі своїми дияволами, вони говорять: “Воістину, ми — з вами. Ми лише насміхаємося”.

15.    Аллах поглузує з них і збільшить їхнє беззаконня, у якому вони блукають наосліп.

16. Вони — ті, які купили оману за ціною істини. Але не вигідний цей торг. (Через це) вони втратили вірний шлях.

17. Вони подібні до того, хто розпалив вогонь. Коли ж вогонь осяяв усе навколо, Аллах позбавив їх світла і залишив їх у темряві, де вони нічого не бачать.

18.    Глухі, німі, сліпі! Вони не повернуться (до Бога).

19. Чи ж вони подібні до тих, які опинилися під зливою з неба. Вона несе морок, грім і блискавку. Вони ж у смертельному страху затикають вуха пальцями від ударів блискавок. Воістину, Аллах не упустить жодного невіруючого!

20. Блискавка ладна відняти в них зір. Коли вона спалахує, вони вирушають в дорогу, коли ж спускається морок, вони зупиняються. Якби Аллах побажав, Він позбавив би їх слуху і зору. Воістину, Аллах здатний на будь-яку річ!

21. О люди! Поклоняйтеся вашому Господові, Який створив вас і тих, хто був перед вами, — тоді, можливо, ви зможете бути праведними.

22. Він зробив для вас землю ложею, а небо — покрівлею, послав з неба воду, аби виростити плоди для вашого харчування. Тому, коли вам вже відома (Істина), нікого не порівнюйте з Аллахом.

23. Якщо у вас є сумніви щодо того, що Ми послали Нашому рабу (Мухаммаду), то складіть хоча б одну подібну суру і викличте ваших свідків, окрім Аллаха, якщо ви говорите правду.

24. Якщо ж ви цього не зробите, — побійтеся Вогню, розпалюванням для якого є люди і камені. Він уготований для невіруючих.

25. Обрадуй тих, які увірували і чинили праведні діяння, тим, що їм уготовані Райські сади, в яких течуть ріки. Всякий раз, коли їм подаватимуть плоди для споживання, вони говоритимуть: “Це те, чим годували нас раніше”. Але їм даватимуть щось схоже. У них там будуть очищені (позбавлені недоліків) подружжя, і вони перебуватимуть там вічно.

26. Воістину, Аллах не бентежиться наводити притчі про комара чи про шляхетніше з Його творінь. Ті, які увірували, знають, що це — істина від їхнього Господа. Ті ж, які відкидають віру, говорять: “Чого хотів Аллах, коли наводив цю притчу?” За допомогою неї Він багатьох вводить в оману, а багатьох наставляє на вірний шлях. Проте Він вводить в оману за допомогою неї лише нечестивців,

27. які порушують заповіт Аллаха після того, як вони уклали його, розривають те, що Аллах наказав підтримувати, і поширюють нечестя на землі. Вони усі ті, хто помилився!

28. Як ви можете не вірити в Аллаха, тоді як ви були мертві, і Він оживив вас? Потім Він накаже вам померти, потім оживить, а потім ви будете повернені до Нього.

29. Він — Той, Хто створив для вас все, що на землі, а потім звернувся до неба і утворив сім небес. Він знає про всяку річ.

30. Господь сказав ангелам: “Я поставлю на землі намісника”. Вони сказали: “Невже Ти поселиш там того, хто поширюватиме неправедне і проливатиме кров, тоді як ми прославляємо Тебе хвалою й освячуємо Тебе?”. Він сказав: “Воістину, Я знаю те, чого ви не знаєте”.

31. І Він навчив Адама всіляким іменам, а потім показав все (створіння, яким були дані імена) ангелам і сказав: “Назвіть мені все це, якщо ви говорите правду”.

32. Вони відповіли: “Пречистий Ти! Ми знаємо лише те, чому Ти навчив нас. Воістину, Ти — Усезнаючий, Премудрий”!

33. Він сказав: “О Адаме! Повідай їм про їхні імена”. Коли Адам повідав їм (про їхні імена), Він сказав: “Хіба Я не говорив вам, що знаю сокровенне на небесах і на землі, і знаю, що ви робите відкрито і що приховуєте (у серцях)?”

34. І ось Ми сказали ангелам: “Упадіть ниць перед Адамом”. Вони упали ниць, і лише Ібліс відмовився, загордився і став одним з невіруючих.

35. Ми сказали: “О Адаме! Оселися в раю разом зі своєю дружиною. Їжте там уволю, де побажаєте, але не наближайтеся до цього дерева, інакше опинитися одними з беззаконників”.

36. Диявол же спонукав їх спіткнутися об нього і вивів їх відтіля, де вони знаходилися. І тоді Ми сказали: “Звергніться і будьте ворогами один одному! Земля буде для вас обителлю і предметом користування до певного терміну”.

37.    Адам прийняв слова від Свого Господа, і Він прийняв його (Адамове) покаяння. Воістину, Він — Той, що Приймає покаяння, Милосердний!

38. Ми сказали: “Звергніться разом (всі)!” Якщо до вас з’явиться керівництво від Мене, то ті, які підуть за Моїм керівництвом, не зазнають страху і не будуть засмучені.

39. А ті, які не увірують і вважатимуть за неправду Наші знамення, будуть мешканцями Вогню. Вони перебуватимуть там вічно.

40.  О сини Ісраїла (Ізраїлю)! Пам’ятайте Мою милість, яку Я надав вам. Будьте вірні заповіту зі Мною, і Я буду вірний заповіту з вами. Мене одного бійтеся.

41. Увіруйте в те, що Я послав на підтвердження того (Писання), що є у вас, і не станьте першими, хто відмовився увірувати в це. Не продавайте Мої знамення за мізерну ціну і Мене одного бійтеся.

42. Не огортайте істину в неправду і не приховуйте істину, тоді як ви знаєте її.

43. Відправляйте намаз, виплачуйте закят і кланяйтеся разом із тими, що кланяються.

44. Невже ви станете закликати людей до чесноти, віддавши забуттю самих себе, адже ж ви читаєте Писання? Невже ви не схаменетесь?

45. Зверніться по допомогу до терпіння і молитви. Воістину, це тяжкий тягар для всіх, окрім покірливих,

46. які переконані в тому, що вони зустрінуться зі своїм Господом і що вони повернуться (назавжди) до Нього.

47. О сини Ісраїла (Ізраїлю)! Пам’ятайте про Мою милість, яку Я надав вам, а також про те, що Я прославив вас над світами (іншими людьми).

48. І бійтеся того дня, коли жодна душа не принесе користі іншій і коли не буде прийняте заступництво, коли не можна буде відкупитися і коли їм не буде надана підтримка.

49. Ось Ми врятували вас від Фараона та його людей. Вони піддавали вас жахливим тортурам, вбивали ваших синів і залишали в живих ваших жінок. Це було для вас великим випробуванням від вашого Господа.

50. Ось Ми розверзли для вас море, врятували вас і на ваших очах потопили рід Фараона та його людей.

51. Ось Ми визначили Мусі (Мойсею) сорок днів, а коли він був відсутнім, ви почали поклонятися тельцю, і впали у великий гріх.

52. Після цього Ми пробачили вас, — і ви могли стати вдячними.

53. І коли Ми послали Мусі (Мойсею) Книгу і розрізнення, — ви могли піти вірним шляхом.

54. Муса (Мойсей) сказав своєму народу: “О мій народе! Ви були несправедливі до себе, коли почали поклонятися тельцю. Покайтеся перед своїм Творцем і вбийте в собі самих себе. Так буде краще для вас перед вашим Творцем”. Потім Він прийняв ваші покаяння. Воістину, Він — Той, що приймає Покаяння, Милосердний!

55. (Згадайте) як ви сказали: “О Myca (Мойсей)! Ми не повіримо тобі, поки не побачимо Аллаха відкрито”. Вас вразила блискавка (чи спіткала загибель), поки ви дивилися.

56. Потім Ми воскресили вас після смерті, — і ви могли стати вдячними.

57. Ми осінили вас хмарами і послали манну і перепелів: “Куштуйте блага, якими Ми наділили вас”. Але, (вчинивши опір), вони не Нам заподіяли шкоду — а своїм душам.

58. Ми сказали: “Увійдіть до цього міста і їжте досхочу усе, що побажаєте. Увійдіть у браму, поклонившись, і скажіть: “Пробачення прошу у Бога!” (І тоді) Ми пробачимо ваші гріхи і примножимо винагороду для тих, хто творить добро”.

59. Але беззаконники замінили слово, яке їм говорилося, на інше, тому Ми опустили на беззаконників покарання з неба за те, що вони поводилися нечестиво.

60. (Згадайте) як Муса (Мойсей) просив води для свого народу, і Ми сказали: “Удар своїм ціпком по каменю”. З нього забили дванадцять джерел, і всі люди довідалися, де їм слід пити. Їжте і пийте з того, чим наділив Аллах, і не робіть на землі зла, поширюючи нечестя!

61. (Згадайте) як ви сказали: “О Муса (Мойсей)! Ми не зможемо перетерпіти одноманітну їжу. Помолись за нас своєму Господові, щоб Він зростив для нас з того, що виростає на землі, овочі, огірки, часник, сочевицю і цибулю”. Він сказав: “Невже ви просите замінити краще на те, що гірше? Спустіться в місто, і там ви отримаєте все, про що попросили”. Їх спіткали приниження і бідність. Вони накликали на себе гнів Аллаха тим, що відкидали знамення Аллаха і несправедливо убивали пророків. Це сталося тому, що вони були неслухами і переступали межу дозволеного.

62. Воістину тим, хто вірить, а також іудеям, християнам і сабіям, які увірували в Аллаха й в Останній день (Судний день) і чинить праведні діяння, уготована винагорода їхнього Господа. Вони не пізнають страху і не будуть засмучені.

63.    І (пам’ятайте): Ми скріпили з вами Завіт і спорудили над вами гору: “Міцно дотримуйтесь того, чим Ми вас обдарували, і пам’ятайте про те, що в них (відкрито для вас) — можливо, ви станете богобоязливими”.

64. (Але ж) після цього ви відвернулися, і якби не милість і милосердя Аллаха до вас, ви неодмінно опинилися б у числі тих, хто зазнав збиток.

65. Вам відомі ті, які порушили суботу. Ми сказали їм: “Оберніться на мавп жалюгідних!”

66. Це покаранням Ми зробили прикладом для них самих та їх нащадків, а також повчанням для богобоязливих.

67. Муса (Мойсей) сказав своєму народу: “Аллах наказує вам зарізати корову”. Вони сказали: “Невже ти глузуєш з нас?” Він сказав: “Спаси мене Аллах виявитися одним з неуків”.

68. Вони сказали: “Помолися за нас своєму Господові, щоб Він роз’яснив нам, яка вона”. Він сказав: “Бог говорить, що вона не стара і не телиця, середня за віком між ними. Виконайте ж те, що вам наказано!”

69. Вони сказали: “Помолися за нас своєму Господові, щоб Він роз’яснив нам, якої вона масті”. Він сказав: “Він говорить, що ця корова яскраво-жовтого кольору. Вона радує тих, що дивляться на неї”.

70. Вони сказали: “Помолися за нас своєму Господові, щоб Він роз’яснив нам, яка ж вона, адже корови лише здаються нам схожими одна на одну. І за бажанням Аллаха наш вибір буде вірним”.

71. Він сказав: “Він говорить, що ця корова не привчена орати землю або зрошувати ниву. Вона здорова і не має жодних плям”. Вони сказали: “Тепер ти приніс істину”. Потім вони (іудеї) зарізали її, хоча були близькі до того, щоб не зробити цього.

72. І (коли) ви загубили душу — почали сперечатися із цього приводу (звинувачуючи один одного у цьому). Але Аллах виявляє те, що ви приховуєте.

73. Ми сказали: “Вдарте його (убитого) частиною її (корови)”. Так Аллах повертає до життя мертвих і показує вам Свої знамення, щоб ви могли (усе це) усвідомити.

74. З того часу ваші серця озлобилися і стали, як камені, чи навіть ще міцнішими. Воістину, серед каменів є такі, з яких б’ють джерела. Серед них є такі, котрі розколюються і проливають воду. Серед них є такі, котрі руйнуються від страху перед Аллахом. Аллах не перебуває в невіданні про те, що ви здійснюєте!

75. Невже ви сподіваєтеся, що вони повірять вам, якщо деякі з них чули Слово Боже і свідомо спотворили його після того, як зрозуміли його значення?

76. Коли вони зустрічали віруючих, вони говорили: “Ми увірували”. Коли ж вони залишалися наодинці один із одним, то казали: “Невже ви розповісте їм про те, що відкрив вам Аллах (в Книзі), щоб вони могли сперечатися з вами за допомогою цього перед вашим Господом? Невже ви не розумієте цього?”

77. Невже вони не розуміють, що Аллах знає все, що вони приховують (у своїй душі) і оприлюднюють?

78. Серед них є неуки, які не знають Писання, а лише вірять химерним мріям і роблять припущення.

79. Горе тим, які пишуть Книгу власними руками, а потім говорять: “Це — від Аллаха”, — щоб отримати за це нікчемну ціну. Горе їм за те, що написали їхні руки, — за зиск, що хочуть вони отримати за неї!

80. Вони говорять: “Вогонь торкнеться нас лише на лічені дні”. Запитай (о Мухаммад!): “Невже ви взяли у Аллаха обітницю? Аллах ніколи не порушує своїх обітниць! Чи ж ви наговорюєте на Аллаха те, чого не знаєте?”

81. Воістину! Ті, які користь знайшли у злі, — виявилися оточеними своїм гріхом. Вони стануть мешканцями Вогню. І перебуватимуть там вічно.

82. А ті, які увірували і робили праведні діяння, виявляться мешканцями Раю. Вони перебуватимуть там вічно.

83. І Ми уклали із синами Ісраїла (Ізраїлю) Завіт про те, що ви не будете поклонятися нікому, окрім Аллаха; робитимете добро батькам, а також родичам, сиротам і біднякам; будете чемно вести бесіди з людьми, відправляти намаз і виплачувати закят. Але згодом ви відвернулися (від Нашого Завіту) з відразою, за винятком не багатьох.

84. І Я уклав з вами Завіт про те, що ви не будете проливати вашої крові і виганяти один одного з ваших жител. Потім ви визнали це, засвідчивши про це.

85. Але згодом саме ви почали вбивати один одного, а інших виганяти із власних жител, допомагаючи одним проти інших в гріху і несправедливості. А якщо вони приходять до вас полоненими, то ви викуповуєте їх. Але ж вам було заборонено виганяти їх. Невже ви станете вірувати в одну частину Писання і відкидати іншу частину? Відплатою тому, хто здійснює подібне, буде ганьба в мирському житті, а в День воскресіння вони будуть піддані ще більш жахливішим тортурам. Аллах не перебуває в невіданні про те, що ви робите!

86. Вони купили мирське життя за Останнє життя. Їхні муки не будуть полегшені, і їм не буде надана допомога.

87. Ми дали Мусі (Мойсею) Писання і відправили слідом за ним посланців. Ми дали Ісі (Ісусові), синові Мар’ям (Марії), докази (ясні знамення) і укріпили його Святим Духом (Джібрілем). І чи не ви кожного разу, коли посланець приносив вам те, що було вам не до душі, виявляли зарозумілість, нарікали брехунами одних і вбивали інших?

88. Вони сказали: “Серця наші покриті завісою (або переповнені знаннями)”. О ні, це Аллах прокляв їх за їхню зневіру. Як же мала їхня віра!

89. (Згадай) коли до них прийшла Книга від Аллаха, аби затвердити істинність того, що було у них. Раніше вони благали про перемогу над невіруючими. Коли ж до них прийшло те, що вони взнали, вони відмовилися увірувати в нього. То ж нехай впаде прокляття Аллаха на невіруючих!

90. Погано те, що вони купили за свої душі, не увірувавши в послане Аллахом і заздривши тому, що Аллах посилає Свою милість тому зі Своїх рабів, кому побажає. Вони накликали на себе гнів, один поверх іншого. Невіруючим уготовані принизливі муки.

91. Коли їм говорять: “Увіруйте в те, що послав Аллах”, — вони відповідають: “Ми віруємо лише в те, що було послано нам”. Вони не вірують у те, що з’явилося згодом, хоча це є Істина, яка підтверджує правдивість того, що є в них. Скажи їм (о Мухаммад!): “Чому ж раніше ви вбивали пророків Аллаха, якщо ви були віруючими?”

92. Муса (Мойсей) з’явився до вас з виразними знаменнями, але за його відсутності ви почали поклонятися тельцю, будучи беззаконниками.

93. І (згадайте): Ми уклали з вами Завіт і спорудили над вами гору: “Міцно дотримуйтеся того, що Ми дарували вам, і слухайтесь”. Вони сказали: “Чуємо, але не послухаємося”. Їхні серця всотали любов до тельця унаслідок їхньої зневіри. Скажи: “Погане те, що велить вам ваша віра, якщо ви взагалі є віруючими”.

94. Скажи: “Якщо Остання обитель у Аллаха призначена лише для вас, а не для інших людей, то побажайте собі смерті, якщо ви говорите правду”.

95. Проте вони ніколи не побажають собі цього через те, що приготували їхні руки. Аллах відає про беззаконників.

96. Ти неодмінно переконаєшся, що вони жадають життя більше всіх людей, навіть більше язичників. Кожний з них прагнув би прожити тисячу років. Але навіть довге життя анітрохи не віддалить їх від мук. Аллах бачить те, що вони здійснюють.

97. Скажи (о Мухаммад): “Хто є ворогом Джібрілу (Гавриїлові)?” Він звів його (Коран) на твоє серце із зволення Аллаха на підтвердження правдивості того, що було колись, як вірне керівництво і блага звістка для віруючих.

98. Якщо хто ворогує з Аллахом і Його ангелами, посланцями, Джібрілом (Гавриїлом) і Мікаїлом (Михайлом), — то Аллах є ворогом невіруючих.

99. Ми послали тобі ясні знамення, і не вірують в них лише нечестивці.

100. Невже усякий раз, коли вони укладають Договір, частина з них відкидає його? На жаль, більшість з них не вірують (в Аллаха).

101. Коли до них прийшов посланець (Мухаммад) від Аллаха, який підтвердив правдивість того, що було у них, деякі з тих, кому було дароване Писання, відкинули Святе Письмо Аллаха за спину (Книгу), наче вони не знають про неї.

102. Вони пішли за тим, що читали дияволи в царстві Сулеймана (Соломона). Сулейман (Соломон) не був невіруючим. Невіруючими були дияволи, і вони виучували людей чаклунству, а також тому, що було послане двом ангелам у Вавилоні — Харуту і Маруту. Але вони (ангели) нікого не виучували, не сказавши: “Воістину, ми є спокусою, не ставай же невіруючим”. Вони виучувалися у них тому, що шкодило і не приносило їм користі. Вони знали, що тому, хто набув це, немає долі (блаженства) в Останньому житті. Прикро те, що вони продали свої душі (заради зла)! Якби вони лише знали!

103. Якби вони увірували (в Аллаха) і були богобоязливі, то винагорода від Аллаха була б кращою для них. Якби вони лише знали!

104. О ті, які увірували! Не кажіть Посланцю: “Піклуйся про нас!” — а кажіть: “Наглядай за нами!” і слухайте. А невіруючим уготовані болісні страждання.

105. Частина людей із Святого Письма і язичники не хочуть, щоб вам посилалось благо від вашого Господа. Аллах же відзначає Своєю милістю, кого побажає. Аллах володіє великою милістю!

106. Коли Ми скасовуємо чи змушуємо забути один айят, то наводимо той, котрий кращий від нього, або рівний йому. Хіба ти не знаєш, що Аллах здатний на всяку річ (володіє великою милістю)?

107. Хіба ти не знаєш, що Аллаху належить влада над небесами і землею і що немає у вас, окрім Аллаха, ні заступника, ні помічника?

108. Або ж ви хочете попросити вашого Посланця, як раніше вони (сини Ісраїла) попросили Мусу (Мойсея)? Хто змінив віру на невіру, той уже збився з прямої дороги.

109. Після того, як прояснилася їм істина, багато з людей Святого Письма із заздрості своєї хотіли б відвернути вас від віри, коли ви вже прийняли її. Пробачте їх і будьте великодушні, поки Аллах не з’явиться зі Своїм велінням. Воістину, Аллах здатний на всяку річ!

110. Відправляйте намаз і виплачуйте закят. Все те добре, що ви бажаєте для себе, ви знайдете у Аллаха. Воістину, Аллах бачить те, що ви здійснюєте!

111. Вони (іудеї, християни) сказали: “Не увійде до Раю ніхто, окрім іудеїв або християн”. Такі їхні (марні) мрії. Скажи їм (о Мухаммад!): “Наведіть ваш доказ, якщо ви говорите правду”.

112. О так! Хто підкорить своє лице Аллаху, здійснюючи добро, той отримає винагороду від свого Господа. Вони не пізнають страху і не будуть засмучені.

113. Іудеї говорять: “Християни основи не мають”. А християни говорять: “Основи не мають іудеї”. Хоча читають ту ж Книгу. До цих слів подібні розмірковування тих, які поки не розуміють. В День воскресіння Аллах розсудить їх в тому, в чому вони не знаходили спільної думки.

114. Хто може бути найправеднішим за того, хто забороняє в мечетях Аллаха згадувати ім’я Його і прагне зруйнувати їх? Їм варто було б входити туди тільки з почуттям страху. Ганьба їм в мирському житті, а  в Останньому житті — великі муки.

115. Аллаху належать схід і захід. Куди б ви не обернулися, усюди буде Лик Аллаха. Воістину, Аллах — Всеосяжний, Усезнаючий!

116. Вони сказали: “Аллах узяв Собі сина”. Пречистий Він! Навпаки, Йому належить те, що на небесах і на землі. Йому одному всі підкоряться!

117. Він — Творець небес і землі. Коли Він приймає рішення, то варто Йому сказати: “Будь!” — як це збувається.

118. Ті, котрі позбавлені знання, питають: “Чому Аллах не говорить з нами? Чому знамення не приходить до нас?” Такі ж слова виголошували їхні попередники. Їхні серця схожі. Ми вже роз’яснили знамення людям переконаним!

119. Ми відправили тебе (о Мухаммад!) з істиною добрим вісником і застережливим напутником, і ти не відповідатимеш за мешканців Пекла.

120. Іудеї і християни не будуть задоволені тобою, поки ти не станеш дотримуватись їхньої релігії. Скажи (о Мухаммад!): “Шлях Аллаха — це праведний шлях”. Якщо ж ти станеш потурати їхнім бажанням після того, як до тебе з’явилося знання, то Аллах не буде для тебе ні Заступником, ні Помічником.

121. Ті, кому Ми дарували Книгу і хто читає її належним чином, дійсно вірують в неї. А ті, хто відкидають істину, що в ній, неодмінно опиняться в збитку.

122. Сини Ісраїла (Ізраїлю)! Пам’ятайте про милість, яку Я надав вам, а також про те, що Я виділив вас з-поміж інших людей.

123. Бійтеся дня, коли жодна душа не принесе користі іншій (душі) і коли не можна буде відкупитися, коли нічим не допоможе заступництво і коли їм (грішним душам) не буде надана підтримка.

124. І випробував Господь Ібрахима (Авраама) повеліннями, і той виконав їх. Він сказав: “Я зроблю тебе імамом для людей”. Ібрахим (Авраам) сказав: “І з мого потомства?”. Аллах сказав: “Мій Заповіт не торкнеться беззаконників”.

125. І Ми зробили Будинок (Каабу) притулком для людей і безпечним місцем. Зробіть же місце Ібрахима (Авраама) місцем моління. Ми звеліли Ібрахиму (Аврааму) і Ісмаїлу (Ізмаїлу) очистити Мій Будинок (Каабу) для тих, хто здійснюють обхід, перебувають (у ньому), кланяються і падають ниць (перед Аллахом).

126. І сказав Ібрахим (Авраам): “Господи! Зроби це місто безпечним і обдаруй плодами лише тих його жителів, які увірували в Аллаха й в Останній день”. Він (Аллах) сказав: “А невіруючим Я дозволю користуватися благами нетривалий час, а потім змушу їх страждати у Вогні. Яке ж то погане місце прибуття!”

127. І Ібрахим (Авраам) та Ісмаїл (Ізмаїл) підняли підмурок Будинку (Кааби): “Господь наш! Прийми це від нас! Воістину, Ти усе чуєш, усе знаєш!

128. Господь наш! Зроби нас покірними Тобі, і підкори наших нащадків Своїй волі. Покажи нам обряди і місця для поклоніння і прийми наше покаяння. Воістину, Ти — Той, що приймає Покаяння, Милосердний!

129. Господь наш! Направ до них посланця з них самих, який прочитає їм Твої айяти, навчить їх Писанню і мудрості й очистить душі їх. Воістину, Ти — Усемогутній, Премудрий!”.

130. Хто ж відвернеться від релігії Ібрахима (Авраама), окрім дурня? Ми вибрали його в мирському житті, а в Останньому житті він буде в числі праведників.

131. І сказав Господь Ібрахиму (Аврааму): “Підкорися!” Він сказав: “Я підкорився Господові світів”.

132. Ібрахим (Авраам) і Йакуб (Іаков) заповідали це своїм синам. Йакуб (Іаков) сказав: “О сини мої! Аллах вибрав для вас релігію. І вмирайте не інакше, як будучи мусульманами”.

133. Чи ж ви знаходилися поруч, коли смерть з’явилася до Йакуба (Іакова)? Він сказав своїм синам: “Кому ви будете поклонятися після мене?” Вони сказали: “Ми будемо поклонятися твоєму Богу і Богу твоїх батьків — Ібрахима (Авраама), Ісмаїла (Ізмаїла) і Ісхака (Ісаака), Єдиному Богу. Йому одному ми підкоряємося”.

134. Цей народ уже пішов (у небуття). Вони отримають те, що вони заслужили, а ви отримаєте те, що ви заслужили, і вас не питатимуть про те, що вони чинили.

135. Вони сказали (іудеї і християни): “Наверніться в іудаїзм чи християнство, і ви підете прямим шляхом”. Скажи їм (о Мухаммад!): “Ні (наш шлях) у релігію Ібрахима (Авраама), який був ханіфом і не був одним із язичників”.

136. Скажіть: “Ми увірували в Аллаха, а також у те, що було послано нам (у Корані) і що було послано Ібрахиму (Авраамові), Ісмаїлу (Ізмаїлові), Ісхаку (Ісааку), Йакубу (Іакову) і колінам (дванадцятьом синам Йакуба), що було даровано Мусі (Мойсею) і Ісі (Ісусу) і що було даровано пророкам від їхнього Господа. Ми не робимо відмінностей між ними, і Йому (Аллаху) одному ми підкоряємося”.

137. Якщо вони увірують у те, у що увірували ви, то підуть прямим шляхом. Якщо ж вони відвернуться, то опиняться в розладі з істиною. Аллах порятує тебе від них, тому що Він усе чує, усе знає!

138. Скажи: “Такий сібхгат Аллаха! А чия релігія може бути кращою за релігію Аллаха? Йому одному ми поклоняємося”.

139. Скажи: “Невже ви станете сперечатися з нами щодо Аллаха, тоді як Він є нашим Господом і вашим Господом. Нам дістануться наші діяння, а вам — ваші діяння, і ми щирі перед Ним”.

140. Невже ви скажете, що Ібрахим (Авраам), Ісмаїл (Ізмаїл), Ісхак (Ісаак), Йакуб (Іаков) і коліна (дванадцять синів Йакуба) були іудеями або християнами? Скажи: “Ви краще знаєте чи Аллах? Хто може бути несправедливішим за того, хто сховав наявне в нього свідчення від Аллаха? Аллах не перебуває в невідомості щодо того, що ви робите”.

141. Цей народ вже минув. Вони отримають те, що вони заслужили, а ви отримаєте те, що ви заслужили, і у вас не питатимуть про те, що вони здійснювали.

142. Дурні люди скажуть: “Що змусило їх відвернутися від кібли, до якої вони поверталися обличчям раніше?” Скажи їм (о Мухаммад!): “Схід і захід належать Аллаху. Він наставляє, кого побажає, на прямий шлях”.

143. Ми зробили вас (мусульмани) общиною, що дотримується середини, щоб ви свідчили про все людство, а Посланець свідчив про вас самих. Ми призначили кіблу, до якої ти повертався обличчям раніше, лише для того, щоб відрізнити тих, хто піде за Посланцем, від тих, хто обернеться назад. Це виявилося важким випробуванням для всіх, окрім тих, кого Аллах повів вірним шляхом. Аллах ніколи не дасть пропасти вашій вірі. Воістину, Аллах жалісливий і милосердний до людей!

144. Ми бачили, як ти (о Мухаммад!) звертав своє обличчя до неба, і Ми повернемо тебе до кібли, якою ти залишишся задоволений. Зверни ж своє обличчя у бік Заповідної мечеті. Де б ви не були, звертайте ваші обличчя в її сторону. Воістину, ті, кому даровано Святе Письмо, знають, що така істина від їхнього Господа. Аллах не перебуває в невідомості щодо того, що вони коять.

145. Яке б знамення ти не показав тим, кому було даровано Святе Письмо, вони все одно не стануть звертатися до твоєї кібли, а ти не станеш звертатися до їхньої кібли. Ніхто не стане звертатися до кібли інших. А якщо ти станеш потурати їхнім бажанням після того, як до тебе прийшли знання, тоді ти опинишся у числі беззаконників.

146. Ті, кому Ми дарували Книгу, знають його (Мухаммада), як знають своїх синів. Однак частина їх свідомо приховує істину.

147. Істина — від твого Господа. Тому не будь в числі тих, хто сумнівається.

148. У кожного є сторона, куди він повертається обличчям. Прагніть випередити один одного в добрих справах. Де б ви не були, Аллах приведе усіх вас разом. Воістину, Аллах здатний на всяку річ!

149. Відкіля б ти не вийшов, звертай обличчя у бік Кааби (Заповідної мечеті). Воістину, така істина від твого Господа. Аллах не перебуває в невідомості щодо того, що ви здійснюєте!

150. Відкіля б ти не вийшов, звертай обличчя у бік Заповідної мечеті. Де б ви не опинилися, звертайте ваші обличчя (община Мухаммада) в її бік, щоб у людей, якщо тільки вони не беззаконники, не було аргументу проти вас. Не бійтеся їх, а бійтеся Мене, щоб Я довів до кінця Мою милість до вас. Мабуть, ви підете прямою дорогою.

151. У такий же спосіб Я відправив до вас Посланця з вашого середовища, який читає вам Наші айяти, очищає вас (ваші душі і розум), навчає вас Святому Письму і мудрості, навчає вас тому, чого ви не знали.

152. Пам’ятайте Мене (віруючі), і Я пам’ятатиму про вас. Дякуйте Мені і не будьте невдячні Мені!

153. О ті, котрі увірували! Зверніться по допомогу до терпіння і намазу. Воістину, Аллах — з терплячими!

154. Не кажіть про тих, хто загинув на шляху Аллаха: “Мерці!” Навпаки, вони живі, але ви не відчуваєте цього.

155. Ми неодмінно випробуємо вас незначним страхом, голодом, втратою майна, людей і плодів. Порадуй (о Мухаммад!) терплячих,

156. які, коли їх наздоганяє лихо, говорять: “Воістину, ми належимо Аллаху і до Нього повернемося”.

157. Вони удостоюються благословення свого Господа і милості. Вони йдуть прямою (праведною) дорогою.

158. Воістину, ас-Сафа й аль-Марва (два пагорби) — одні з обрядових знамень Аллаха. Хто здійснює хадж до Кааби чи мале паломництво, той не вчинить гріха, якщо пройде між ними (пагорбами аль-Сафа і аль-Марва). А якщо хто добровільно робить добру справу, то Аллах — Вдячний, Усезнаючий!

159. Воістину, тих, котрі приховають послані Нами виразні знамення і вірне керівництво після того, як Ми роз’яснили це людям у Святому Письмі, прокляне Аллах і проклянуть ті, які проклинають,

160. за винятком тих, котрі розкаялися, виправили вчинене і почали роз’яснювати істину. Я прийму їхні покаяння, бо Я — Той, що приймає Покаяння, Милосердний!

161. Воістину, на тих, що не увірували і померли невіруючими, лежить проклін Аллаха, ангелів і людей — усіх.

162. Це триватиме вічно. Їхні муки не будуть полегшені, і вони не матимуть відстрочки.

163. Ваш Бог — Бог Єдиний. Не існує божества, окрім Нього, Всемилостивого, Милосердного!

164. Воістину, у створенні небес і землі, у зміні ночі і дня, у кораблях, що пливуть по морю з тим, що приносить користь людям, у воді, що Аллах послав з неба і за допомогою якої Він оживив мертву землю і розселив на ній всіляких тварин, у зміні вітрів, у хмарі, підлеглій між небом і землею, укладені знамення для тих людей, які розуміють.

165. Серед людей є такі, котрі прилучають до Аллаха рівних і люблять їх так само, як люблять Аллаха. Але ті, які увірували, люблять Аллаха сильніше. Якби беззаконники побачили, коли вони піддаватимуться тортурам, що могутність цілком належить Аллаху і що Аллах заподіює тяжкі муки.

166. Коли ті, за ким йшли, відречуться від тих, хто йшов за ними, і побачать муки, зв’язки між ними обірвуться.

167. Ті, котрі йшли за іншими, скажуть: “Якби в нас був ще один шанс, то ми відреклися б від них, подібно до того, як вони відреклися від нас”. У такий же спосіб Аллах покаже їм їхні діяння, щоб це засмутило їх. Вони ніколи не вийдуть з Вогню.

168. О люди! Їжте на землі те, що дозволено і чисте, і не йдіть шляхом диявола. Воістину, він для вас — явний ворог.

169. Воістину, він (диявол) підштовхує вас на злі і мерзенні справи і наговорює на Аллаха те, чого ви не знаєте.

170. Коли їм говорять: “Йдіть за тим, кого послав Аллах”, — вони відповідають: “Ні! Ми будемо йти за тими, за ким йшли наші батьки”. А якщо їхні батьки нічого не розуміли і не йшли прямою дорогою?

171. Невіруючі подібні до худоби, на яку гримає пастух, тоді як вона не чує нічого, окрім окриків і лементу. Вони глухі, німі і сліпі. Вони нічого не розуміють.

172. О ті, котрі увірували! Втішайтеся дозволеними благами, якими Ми наділили вас, і будьте вдячні Аллаху, якщо лише ви поклоняєтеся Йому.

173. Він заборонив вам мертвечину, кров, м’ясо свині і те, що принесено в жертву не заради Аллаха. Якщо ж хто-небудь змушений з’їсти заборонне, не виявляючи непослуху і не переступаючи межі необхідного, то немає на ньому гріха. Воістину, Аллах — Усепрощаючий, Милосердний!

174. Воістину, ті, котрі приховують послане Аллахом у Святому Письмі і купують це за малу ціну, наповнюють свої животи вогнем. Аллах не стане говорити з ними в День воскресіння і не очистить їх. На них чекають болісні страждання.

175. Вони купили оману за вірне керівництво і муки — за прощення. Наскільки ж вони готові терпіти Вогонь!

176. Це — тому, що Аллах послав Святе Письмо з істиною. А ті, котрі сперечаються щодо Святого Письма, перебувають в повному розладі з Істиною.

177. Благочестя полягає не в тому, щоб ви звертали ваші обличчя до Машріка і Магрибу. Але благочестивий той, хто увірував в Аллаха, в Останній день, в ангелів, в Святе Письмо, у пророків, хто роздавав майно, незважаючи на свою любов до нього, родичам, сиротам, бідним, подорожанам і тим, хто просив, витрачав його на звільнення рабів, відправляв намаз, виплачував закят, дотримував угоди після укладання, виявляв терпіння в нестатку, при хворобі і під час бою. Такі ті, які правдиві. Такі богобоязливі.

178. О ті, які увірували! Вам наказана відплата за убитих: вільний — за вільного, раб — за раба, жінка — за жінку. Якщо ж убивця пробачений своїм братом, то варто діяти по справедливості і сплатити йому викуп належним чином. Таке полегшення від вашого Господа і милість. А хто переступить межу дозволеного після цього, того спіткають болісні страждання.

179. Відплата рятує вам життя, о власники розуму! Мабуть, ви будете богобоязливі.

180. Коли смерть наближається до кого-небудь з вас і він залишає після себе добро, то йому запропоновано залишити заповіт батькам і найближчим родичам на розумних умовах. Такий обов’язок богобоязливих.

181. Якщо ж хто-небудь змінить заповіт після того, як він вислухав його, то провина лягає тільки на тих, хто його змінив. Воістину, Аллах усе чує, все знає!

182. Якщо ж хто-небудь побоюється, що заповідач поступить несправедливо чи скоїть гріх, і доможеться угоди між сторонами, то на ньому не буде гріха. Воістину, Аллах — Усепрощаючий, Милосердний!

183. О ті, котрі увірували! Вам наказаний піст, подібно тому, як він був наказаний вашим попередникам, — мабуть, ви злякаєтеся.

184. Тримати піст варто лічену кількість днів. А якщо хто з вас хворий чи перебуває в дорозі, то нехай постить стільки ж днів іншим часом. А тим, кому важко постити, повинні у спокуту нагодувати бідняка. А якщо хто добровільно робить добру справу, то тим краще для нього. Але вам ліпше постити, якби ви лише знали!

185. У місяць Рамадан був посланий Коран — вірне керівництво для людей, очевидні докази із вірного посібника і розрізнення (істини і неправди). Той з вас, кого застане цей місяць, повинний постити. А якщо хто хворий чи перебуває в дорозі, то нехай постить стільки ж днів іншим часом. Аллах бажає вам полегшення і не бажає вам ускладнень. Він бажає, щоб ви довели до кінця визначене число днів і звеличили Аллаха за те, що Він наставив вас на пряму дорогу. Мабуть, ви будете вдячні.

186. Якщо Мої раби запитають тебе (о Мухаммад!) про Мене, то знаходжуся Я близько і відповідаю на заклик того, хто молиться, коли він гукає до Мене. Нехай же вони відповідають Мені і вірують в Мене, — мабуть, вони підуть вірним шляхом.

187. Вам дозволено зближуватися з вашими дружинами у ніч посту. Ваші дружини — одяг для вас, а ви — одяг для них. Аллах знає, що ви зраджуєте самих себе (не слухаєте Аллаха і вступаєте в статеву близькість із дружинами по ночах під час посту в рамадані), і тому Він прийняв ваші покаяння і пробачив вас. Відтепер вступайте з ними в близькість і прагніть того, що наказав вам Аллах. Їжте і пийте, поки ви не зможете відрізнити білу нитку світанку від чорної, а потім постіть до ночі. Не вступайте з ними в близькість, коли ви перебуваєте в мечетях. Такі обмеження Аллаха. Не наближайтеся до них. Так Аллах роз’яснює Свої знамення людям, — мабуть, вони настрахаються.

188. Не з’їдайте незаконно між собою свого майна і не підкуповуйте суддів, аби захопити частину майна людей, свідомо здійснюючи гріх.

189. Вони запитують тебе про молодиків. Скажи (о Мухаммад!): “Вони визначають терміни часу для людей і хаджу. Благочестя не в тому, щоб ви входили у будинки із тильного боку. Але благочестивий той, хто богобоязливий. Входіть у будинки через двері і бійтеся Аллаха, — мабуть, ви виявитеся такими, що досягли успіху.

190. Бийтеся на шляху Аллаха з тими, хто б’ється проти вас, але не переступайте межу дозволеного. Воістину, Аллах не любить злочинців.

191. Вбивайте їх (язичників), де б ви їх не зустріли, і виганяйте їх звідти, звідки вони вас вигнали. Спокуса гірша за убивство. Але не бийтеся з ними в Заповідній мечеті, поки вони не стануть битися з вами в ній. Якщо ж вони стануть битися з вами, то вбивайте їх. Така подяка для невіруючих!

192. Але якщо вони припинять, то Аллах — Усепрощаючий, Милосердний.

193. Бийтеся з ними, поки не зникне спокуса і доки релігія цілком не буде присвячена Аллаху. Але якщо вони припинять, то зазіхати можна лише на беззаконників.

194. Заборонений місяць — за заборонений місяць, а за порушення заборон — відплата. Якщо хтось зазіхнув на вас, то і ви зазіхніть на нього, подібно до того, як він зазіхнув на вас. Бійтеся Аллаха і знайте, що Аллах — з богобоязливими.

195. Робіть пожертвування на шляху Аллаха і не прирікайте себе на загибель. І робіть добро, оскільки Аллах любить тих, хто творить добро.

196. Завершуйте хадж і мале паломництво в ім’я Аллаха. Якщо ви будете затримані, то принесіть у жертву те, що зможете. Не голіть ваші голови, поки жертовні тварини не досягнуть місця заклання. А якщо хтось з вас хворий або із-за голови своєї випробовує страждання, то він повинен як спокутування — постити, або роздати милостиню, або принести жертву. Якщо ж ви знаходитеся в безпеці, то всякий, хто здійснює мале паломництво і хадж, що переривається, повинен принести в жертву те, що зможе. Якщо ж він не зможе зробити цього, то він повинен постити три дні під час хаджу і сім днів після його закінчення — всього десять днів. Це поширюється на тих, чия родина не живе в Заповідній мечеті. Бійтеся ж Аллаха і знайте, що Аллах суворий у покаранні.

197. Хадж здійснюється у відомі місяці. Хто має намір зробити хадж у ці місяці, той не повинний вступати в статеву близькість, чинити гріхи і вступати в суперечки під час хаджу. Що б ви не зробили доброго, Аллах знає про це. Беріть із собою харчі, але кращим припасом є богобоязливість. Бійтеся ж Мене, о ті, що мають розум!

198. На вас немає гріха, якщо ви шукаєте милість від свого Господа. А коли ви повернетеся з Арафата, поминайте Аллаха в Заповідному місці. Поминайте Його, оскільки Він наставив вас на праведний шлях, хоча раніше ви були одними з тих, хто заблукали.

199. Потім вирушайте в дорогу відтіля, звідки вирушають інші люди, і благайте Аллаха про пробачення. Воістину, Аллах — Усепрощаючий, Милосердний!

200. Коли ви позавершуєте свої обряди, то поминайте Аллаха так, як поминаєте своїх батьків, і навіть більш того. Серед людей є такі, які говорять: “Господь наш! Обдаруй нас у цьому світі!” Але немає їм долі в Останньому житті.

201. Але серед них є такі, які говорять: “Господь наш! Обдаруй нас добром у цьому світі і добром в Останньому житті і захисти нас від мук у Вогні”.

202. Їм судилася доля за те, що вони придбали. Аллах швидкий у розрахунку!

203. Згадуйте Аллаха в лічені дні (протягом трьох днів у долині Міна). Хто квапиться і завершує обряд за два дні, той не чинить гріха. І хто затримується, той також не чинить гріха. Це стосується богобоязливих. Бійтеся ж Аллаха і знайте, що до Нього ви будете зібрані.

204. Серед людей є такий, чиї промови захоплюють тебе в мирському житті. Він закликає Аллаха засвідчити те, що у нього в душі, хоча сам є непримиренним сперечальником.

205. Коли він вирушає, то починає поширювати нечестя на землі, знищувати посіви і губити потомство. Але ж Аллах не любить нечестя!

206. Коли йому говорять: “Побійся Аллаха!” — гординя підштовхує його на гріх. Досить з нього Геєни! Яке ж погане це ложе!

207. Серед людей є й такий, який продає свою душу, сподіваючись здобути прихильність Аллаха. І Аллах поблажливий до рабів.

208. О ті, які увірували! Приймайте іслам цілком і не йдіть дорогою диявола. Воістину, він для вас — явний ворог.

209. А якщо ви спіткнетеся після того, як до вас з’явилися виразні знамення, то знайте, що Аллах — Усемогутній, Премудрий.

210. Невже вони очікують, лише на те, що Аллах з’явиться до них, під покровою хмар, разом з ангелами, і все буде вирішено? Лише до Аллаха повертаються справи.

211. Запитай синів Ісраїла (Ізраїлю), скільки виразних знамень Ми послали їм. Якщо хто проміняє милість Аллаха після того, як вона з’явилася до нього, то Аллах суворий у покаранні!

212. Мирське життя здається невіруючим прекрасним. Вони глумляться над тими, хто увірував. Але в День воскресіння богобоязливі виявляться вищими за них (невіруючих). Аллах дарує долю без розрахунку, кому побажає.

213. Люди були однією общиною, і Аллах відправив пророків добрими вісниками і застережними напутниками, послав разом з ними Святе Письмо з істиною, щоб розсудити людей в тому, в чому вони розійшлися в думках. Але розійшлися в думках щодо цього лише ті, кому було дароване Святе Письмо, після того, як до них з’явилися виразні знамення, унаслідок заздрості і несправедливого відношення один до одного. Аллах по своїй волі направив тих, які увірували, до істини, відносно якої вони розійшлися в думках. Аллах наставляє на пряму дорогу, кого побажає.

214. Або ви вважали, що увійдете до Раю, не випробувавши того, що спіткало ваших попередників? Їх приголомшували убогість і хвороби. Вони переживали такі потрясіння, що Посланець і ті, що повірили разом з ним, говорили: “Коли ж прийде допомога Аллаха?” Воістину, допомога Аллаха близька!

215. Вони запитують тебе (о Мухаммад!), що вони повинні витрачати. Скажи: “Будь-яке добро, яке ви роздаєте, має дістатися батькам, близьким родичам, сиротам, біднякам, подорожанам. Що б ви не зробили доброго, Аллах знає про це”.

216. Вам наказано битися, хоча це вам неприємно. Мабуть, вам неприємно те, що є благом для вас. І можливо, ви любите те, що є злом для вас. Аллах знає, а ви не знаєте.

217. Тебе запитують про битву у заборонений місяць. Скажи: “Битися в цей місяць — великий злочин. Проте збивати інших з дороги Аллаха, не вірувати в Нього, не пускати в Заповідну мечеть і виганяти відтіля її жителів — ще більший злочин перед Аллахом. Спокуса гірша, ніж вбивство. Вони (язичники) не перестануть битися з вами, поки не відвернуть вас від вашої релігії, якщо лише зможуть. А якщо хто з вас відступить від своєї релігії і помре невіруючим, то його діяння виявляться марними як у цьому світі, так і в Останньому житті. Вони є мешканцями Вогню і залишаться там вічно”.

218. Воістину, ті, які увірували, здійснили переселення (хіджру) і билися на шляху Аллаха, сподіваються на милість Аллаха. Адже Аллах — Усепрощаючий, Милосердний!

219. Вони запитують тебе (о Мухаммад!) про напої, що викликають сп’яніння, й азартні ігри. Скажи: “В них великий гріх, але є і (незначна) користь для людей, хоча гріха в них більше, ніж користі”. Вони запитують тебе про те, що вони мають витрачати. Скажи: “Надлишок”. Так Аллах роз’ясняє вам знамення, — мабуть, ви замислитесь

220. про цей світ і Останнє життя. Вони запитують тебе про сиріт. Скажи: “Доброчинність — добра справа. (Ви вчините добре), якщо об’єднаєте свої справи, сироти — ваші брати. Аллах відрізняє нечестивця, що поширює нечестя, від того, хто творить добро. Якби Аллах захотів, то поставив би вас у скрутне становище. Воістину, Аллах — Всесильний, Премудрий!”.

221. Не беріть шлюб з язичницями, поки вони не увірують. Безумовно, віруюча невільниця краща за язичницю, навіть якщо вона сподобалася вам. Не видавайте мусульманок заміж за язичників, поки вони не увірують. Безумовно, віруючий невільник краще за язичника, навіть якщо він сподобався вам. Вони кличуть до Вогню, а Аллах закликає до Раю і прощення зі Свого бажання. Він роз’яснює людям Свої знамення, — мабуть, вони згадають повчання.

222. Вони запитують тебе (о Мухаммад!) про менструації. Скажи: “Вони заподіюють страждання. Тому уникайте статевих стосунків з жінками під час менструацій і не наближайтеся до них, поки вони не очистяться. А коли вони очистяться, то приходьте до них так, як повелів вам Аллах. Воістину, Аллах любить тих, хто кається і любить тих, хто очищається”.

223. Ваші дружини є нива для вас. Приходьте ж на вашу ниву, коли і як побажаєте. Готуйте для себе добрі діяння, бійтеся Аллаха і знайте, що ви зустрінетеся з Ним. Порадуй же віруючих!

224. Нехай клятва ім’ям Аллаха не заважає вам творити добро, бути богобоязливим і мирити людей. Аллах — усе чує, все знає!

225. Аллах не прикличе вас до відповідальності за не умисні клятви, але прикличе вас до відповіді за те, що придбали ваші серця. Аллах — Усепрощаючий, Витриманий!

226. Ті, які заприсяглися не вступати в статеву близькість зі своїми дружинами, повинні вичікувати чотири місяці. І якщо вони передумають, то Аллах — Усепрощаючий, Милосердний!

227. Якщо ж вони вирішать розлучитися, то Аллах усе чує, все знає!

228. Розлучені жінки повинні вичікувати (не виходити заміж) протягом трьох менструацій. Не дозволено їм приховувати те, що створив Аллах у їхніх утробах, якщо вони вірують в Аллаха й в Останній день. Чоловіки протягом цього періоду мають право повернути їх, якщо захочуть примирення. (Відповідно до встановленого порядку), дружини мають такі ж права, як і обов’язки, хоча чоловіки і вищі їх за положенням. Аллах — Усемогутній, Премудрий!

229. Розлучення допускається двічі, після чого треба або утримувати дружину на розумних умовах, або відпустити її по-доброму. Вам не дозволено брати що-небудь з того, що дарував їм, якщо лише в обох сторін немає побоювання, що вони не зможуть дотримати обмеження Аллаха. І якщо ви побоюєтеся, що вони не зможуть дотриматися обмеження Аллаха, то вони обидва не зроблять гріха, якщо вона викупить розлучення. Такі обмеження Аллаха. Не переступайте ж їх. А ті, які переступають обмеження Аллаха, є беззаконниками.

230. Якщо він розлучився з нею втретє, то йому не дозволено одружуватися на ній, поки вона не вийде заміж за іншого. І якщо той розлучиться з нею, то вони не зроблять гріха, якщо возз’єднаються, вважаючи, що вони зможуть дотримати обмеження Аллаха. Такі обмеження Аллаха. Він роз’яснює їх для людей тих, що знають.

231. Якщо ви розлучилися з вашими дружинами і вони витримали необхідний термін, то або утримуйте їх на розумних умовах, або ж відпустіть їх на розумних умовах. Але не затримуйте їх, щоб нашкодити їм і переступити межу дозволеного. А хто поступить таким чином, той поступить несправедливо по відношенню до самого себе. Не вважайте знамення Аллаха жартом. Пам’ятайте про милість, що Аллах зробив вам, а також про те, що Він послав вам із Святого Письма і мудрості, щоб перестерігати вас. Бійтеся Аллаха і знайте, що Аллах відає про все суще!

232. Якщо ви розлучилися з вашими дружинами і вони дотримались покладеного на них терміну, то не заважайте їм виходити заміж за своїх колишніх чоловіків, якщо вони домовилися одне з одним на розумних умовах. Таке повчання тому з вас, хто вірує в Аллаха й у День останній. Так буде краще і чистіше для вас. Аллах знає, а ви не знаєте!

233. Матері повинні годувати своїх дітей грудьми два повні роки, якщо вони хочуть довести годування грудьми до кінця. А той, у кого народилося дитя, повинен забезпечувати харчування й одяг матері на розумних умовах. На жодну людину не покладається більше за її можливості. Не можна заподіювати шкоди матері за її дитину, а також батьку за його дитину. Такі ж обов’язки покладаються на спадкоємця батька. Якщо вони побажають відняти дитину від грудей за взаємною згодою і порадою, то не вчинять гріха. І якщо ви побажаєте найняти годувальницю для ваших дітей, то не вчините гріха, якщо ви розрахуєтеся з нею на розумних умовах. Бійтеся Аллаха і знайте, що Аллах бачить те, що ви робите!

234. Якщо хто-небудь з вас помре і залишить після себе дружин, то вони повинні вичікувати чотири місяці і десять днів. Коли ж спливе цей термін, то на вас не буде гріха, (о рідні), якщо вони поставляться до себе відповідним чином. Аллах відає про те, що ви робите!

235. На вас не буде гріха, якщо ви натякнете про сватання до жінок, або ж приховаєте це в душі. Аллах знає, що ви згадуватимете про них. Не давайте їм таємних обіцянок і кажіть тільки гідні слова. Не приймайте рішення одружитися, поки не мине визначений термін. Знайте, що Аллаху відомо про те, що у ваших душах. Остерігайтеся Його і знайте, що Аллах — Усепрощаючий, Витриманий!

236. На вас не буде гріха, якщо ви розлучитеся з дружинами, не торкнувшись їх і не встановивши для них обов’язкової винагороди (придане). Обдаруйте їх якнайкраще, і нехай багатий вчинить у міру своїх можливостей, а бідний — у міру своїх можливостей. Такий обов’язок тих, що творять добро.

237. Якщо ж ви розлучитеся з ними до того, як торкнулися їх, але після того, як встановили обов’язкову винагороду (придане), то віддайте їм половину встановленої винагороди, якщо лише вони не пробачать або не пробачить той, в чиїх руках шлюбна угода. Якщо ви пробачите, то це буде ближче до богобоязливості. Не забувайте про поблажливість стосовно одне до одного. Воістину, Аллах бачить те, що ви здійснюєте!

238. Оберігайте намази, і особливо, середній (після полудня) намаз. І стійте перед Аллахом покірливо.

239. Якщо ви настрашені, то моліться на ходу чи верхи. Коли ж ви опинитеся в безпеці, то згадуйте Аллаха так, як Він навчив вас тому, чого ви не знали.

240. Якщо хто-небудь з вас помре і залишить після себе дружин, то вони повинні заповідати, щоб їх забезпечували протягом одного року і не проганяли. Якщо ж вони самі підуть, то на вас не буде гріха за те, що вони розпорядяться собою таким чином. Аллах — Усемогутній, Премудрий!

241. Розлучених дружин належить забезпечувати розумним чином. Такий обов’язок богобоязливих.

242. Так Аллах роз’ясняє вам Свої знамення, — мабуть, ви зрозумієте.

243. Хіба ти не знаєш (о Мухаммад!) про тих, які залишили свої житла, побоюючись смерті, хоча їх були тисячі? Аллах сказав їм: “Помріть!” Потім Він оживив їх. Воістину, Аллах милостивий до людей, однак більша частина людей — невдячні!

244. Бийтеся на шляху Аллаха і знайте, що Аллах усе чує, все знає!

245. Якщо хто-небудь надасть Аллаху прекрасну позику, то Він збільшить її багаторазово. Аллах утримує і щедро обдаровує, і до Нього ви будете повернені.

246. Чи не знаєш ти про знать синів Ісраїла (Ізраїлю), які жили після Муси (Мойсея)? Вони сказали своєму пророку: “Признач для нас царя, щоб ми билися на шляху Аллаха”. Він сказав: “Чи можливо, коли вам буде наказано битися, ви не станете битися?” Вони сказали: “Чому ж нам не битися на шляху Аллаха, якщо ми вигнані з наших жител і розлучені з нашими дітьми?” Коли ж їм було наказано битися, вони відвернулися, за винятком небагатьох. Аллах відає про беззаконників.

247. Їхній пророк сказав їм: “Аллах призначив вам царем Талута (Саула)”. Вони сказали: “Як він може стати нашим царем, якщо ми більш гідні правити, ніж він, і у нього малий майновий статок?” Він сказав: “Аллах віддав перевагу йому над вами і щедро обдарував його знаннями і статтю. Аллах дарує Своє царство, кому забажає. Аллах — Охоплюючий, Усезнаючий”!

248. Їхній пророк сказав їм: “Знаменням його царства стане те, що до вас з’явиться скриня з умиротворенням від вашого Господа. У ній буде те, що залишилося після родини Муси (Мойсея) і родини Харуна (Аарона). Її принесуть ангели. Це буде знаменням для вас, якщо лише ви є віруючими”.

249. Коли Талут (Саул) виступив з військом в похід, він сказав: “Аллах буде випробувати вас рікою. Хто нап’ється з неї, той не буде зі мною. А хто не покуштує її, той буде зі мною. Але це не стосується тих, хто зачерпне пригорщу води”. Напилися з неї всі, за винятком деяких. Коли ж він і ті, котрі повірили в нього, перебралися через ріку, вони сказали: “Сьогодні ми не впораємося з Джалутом (Голіафом) і його військом”. Але ті, котрі були переконані, що зустрінуться з Аллахом, сказали: “Скільки нечисленних загонів перемогло багато чисельних загонів з волі Аллаха!” Аллах — з терплячими!

250. Коли вони з’явилися перед Джалутом (Голіафом) і його військом, то сказали: “Господь наш! Пролий на нас терпіння, зміцни нашу ходу і допоможи нам здобути перемогу над невіруючими”.

251. Вони розгромили їх з волі Аллаха. Давуд (Давид) убив Джалута (Голіафа), і Аллах дарував йому царство і мудрість і навчив його тому, чому побажав. Якби Аллах не стримував одних людей за допомогою інших, то на землі вчинився б безлад. Проте Аллах милостивий до світів!

252. Це айяти Аллаха. Ми читаємо їх тобі (о Мухаммад!) істинно, і ти — один з посланців!

253. Такі посланці. Одним з них Ми віддали перевагу перед іншими. Серед них були такі, з якими говорив Аллах, а деяких з них Аллах підняв до різних висот. Ми дарували Ісі (Ісусові), синові Мар’ям (Марії), виразні знамення і підтримали його Святим Духом (Джібрілем). Якби Аллах побажав, то наступні за ними покоління не билися б один з одним після того, як до них з’явилися виразні знамення. Проте вони розійшлися в думках, одні з них увірували, а інші не увірували. Якби Аллах побажав, то вони не билися б один з одним, але Аллах вершить те, що побажає.

254. О ті, які увірували! Робіть пожертвування з того, чим Ми наділили вас, до настання дня, коли не буде ні торгівлі, ні дружби, ні заступництва. А невіруючі є несправедливими.

255. Аллах — немає бога, окрім Нього, Живого, Вічного. Ним не опановують ні дрімота, ні сон. Йому належить те, що на небесах, і те, що на землі. Хто він такий, що може клопотати перед Ним без Його дозволу? Він знає їхнє майбутнє і минуле. Вони осягають з Його знання лише те, що Він побажає. Його Престол (Підніжжя Трону) охоплює небеса і землю, і не обтяжує Його оберігання їх. Він — Піднесений, Превеликий!

256. Немає примусу в релігії. Істина ясно відрізняється від омани. Хто відкидає зло і вірить в Аллаха, той схопився за найнадійніше держало, що ніколи не зламається. Аллах усе чує, все знає!

257. Аллах — Заступник тих, які увірували, яких Він виводить їх із темряви до світла. А заступниками і помічниками невіруючих є тагути, що виганяють їх зі світла до темряви. Вони є мешканцями Вогню і будуть там вічно.

258. Чи не знаєш ти (о Мухаммад!) про того, хто сперечався з Ібрахимом (Авраамом) стосовно його Господа, оскільки Аллах дарував йому царство? Ібрахим (Авраам) сказав йому: “Мій Господь — Той, Хто дарує життя й забирає його”. Він сказав: “Я дарую життя й забираю”. Ібрахим (Авраам) сказав: “Аллах змушує сонце сходити на сході. Тож примусь його зійти на заході”. І тоді той, хто не увірував, прийшов в замішання. Аллах не веде прямим шляхом несправедливих людей.

259. Чи поміркуй над словами того, хто проходив повз селище, зруйнованого дощенту. Він сказав: “Як Аллах воскресить це після того, як все це вмерло?” Аллах умертвив його на сто років, а потім оживив і сказав: “Скільки ти пробув тут?” Він сказав: “Я пробув день або частину дня”. Він сказав: “Ні, ти пробув сто років. Подивися на свою їжу і воду: вони навіть не змінилися. І подивися на свого осла. Ми неодмінно зробимо тебе знаменням для людей. Подивися ж, як Ми зберемо кістки, а потім покриємо їх м’ясом”. Коли це показали йому, він сказав: “Я знаю, що Аллах здатний на всяку річ”!

260. Ось сказав Ібрахим (Авраам): “Господи! Покажи мені, як Ти оживляєш небіжчиків”. Він сказав: “Хіба ти не віруєш?” Він сказав: “Звичайно! Але я хочу, щоб моє серце заспокоїлося”. Він сказав: “Візьми чотирьох птахів, заріж їх, притиснувши до себе, і поклади по шматочку на кожному пагорбі. А потім поклич їх, і вони стрімко прилетять до тебе. І знай, що Аллах — Всемогутній, Премудрий”.

261. Притчею про тих, хто витрачає своє майно на шляху Аллаха, є притча про зерно, з якого виросло сім колосків, і в кожнім колосі — по сто зерен. Аллах збільшує винагороду, кому побажає. Аллах — Усюдисущий, Всезнаючий!

262. Тим, хто витрачає своє майно на шляху Аллаха і не супроводжує свої пожертвування докорами й образами, підготовлена нагорода в їх Господа. Вони не зазнають страху і не будуть засмучені.

263. Добрі слова і прощення кращі від благодійності, за якою йде образливий докір. Аллах — Багатий, Витриманий!

264. О ті, які увірували! Не робіть ваші милостині марними через свої докори й образи, подібно до того, хто витрачає своє майно заради показухи і не вірують при цьому в Аллаха й в Останній день. Притчею про нього є притча про гладку скелю, покритої шаром землі. Але ось випала злива і залишила скелю голою. Вони не владні ні над чим з того, що придбали. Аллах не веде прямим шляхом невіруючих людей.

265. Притчею про тих, які витрачають своє майно, щоб здобути достаток Аллаха і укріпити себе, є притча про сад на пагорбі. Якщо його зросить злива, вона приносить плоди удвічі. Якщо ж його не зросить злива, то йому буває досить мжички. Аллах бачить те, що ви робите!

266. Чи захоче хто-небудь з вас, якщо в нього буде сад з фінікових пальм і виноградника, у якому течуть ріки і зростають усякі плоди, щоб його сад був уражений вогненним вихором і згорів, коли його спіткає старість, а його діти будуть ще слабкі? Так Аллах роз’ясняє вам знамення, — мабуть, ви розмірковуєте!

267. О ті, котрі увірували! Робіть пожертвування з придбаних вами благ і того, що Ми виростили для вас на землі, і не прагніть роздати як пожертвування погане, чого б ви самі не взяли, поки не заплющили очі. І знайте, що Аллах — Багатий, Достохвальний!

268. Диявол погрожує вам бідністю і наказує творити мерзенність. Аллах же обіцяє вам пробачення від Нього і милість. Аллах — Усюдисущий, Всезнаючий!

269. Він дарує мудрість, кому побажає, і той, кому дарована мудрість, нагороджений великим благом. Проте згадують повчання тільки ті, котрі володіють розумом.

270. Що б ви не витратили, яку б обітницю ви не дали, Аллах знає про це. Але для беззаконників немає помічників.

271. Якщо ви роздаєте милостиню відкрито, то це прекрасно. Але якщо ви приховуєте це і роздаєте її жебракам, то це ще краще для вас. Він пробачить вам деякі з ваших гріхів. Аллах відає про те, що ви здійснюєте.

272. Вести їх прямою дорогою — не твій (о Мухаммад!) обов’язок, тому що Аллах веде прямою дорогою тих, кого побажає. Усе, що ви витрачаєте, йде на користь вам самим. Ви витрачаєте це тільки з прагнення до Лику Аллаха. Що б з вашого добра ви не витратили, вам віддасться сповна, і з вами не вчинять несправедливо.

273. Милостиня надається біднякам, які затримані на шляху Аллаха або не можуть пересуватися по землі. Необізнаний вважає їх багатіями через їхню скромність. Ти взнаєш їх за прикметами: вони не випрошують у людей милостиню наполегливо. Яке б добро ви не витратили, Аллах знає про це.

274. Тим, хто витрачає своє майно вночі і вдень, таємно і відкрито, уготована винагорода від їх Господа. Вони не зазнають страху, вони не повинні сумувати.

275. Ті, які пожирають відсоток, повстануть, як повстає той, кого диявол повалив своїм дотиком. Це — тому, що вони говорили: “Воістину, торгівля подібна до лихварства”. Але Аллах дозволив торгівлю і заборонив лихварство. Якщо хто-небудь з них після того, як до нього з’явиться застереження від Аллаха, зупиниться, то йому буде прощене те, що було раніше, і його справа буде у розпорядженні Аллаха. А хто повернеться до цього, ті стануть мешканцями Вогню, у якому вони перебуватимуть вічно.

276. Аллах знищує відсоток і примножує пожертвування. Аллах не любить невіруючих, грішників.

277. Воістину, тим, які увірували і вершили праведні діяння, відправляли намаз і виплачували закят, уготована винагорода у їхнього Господа. Вони не зазнають страху і не будуть засмучені.

278. О ті, які увірували! Бійтеся Аллаха і не беріть відсоток з того, що залишився від лихварства, якщо тільки ви є віруючими.

279. Але якщо ви не зробите цього, то знайте, що Аллах і Його посланець оголошують вам війну. А якщо ви розкаєтеся, то вам залишиться ваш первинний капітал. Ви не поступите несправедливо, і з вами не поступлять несправедливо.

280. Якщо боржник перебуває у скрутному становищі, то дайте йому відстрочку, поки його становище не поліпшиться. Але дати милостиню буде краще для вас, якби ви лише знали!

281. Бійтеся того дня, коли ви будете повернені до Аллаха. Тоді кожна людина сповна отримає те, що надбала, і з ними не чинитимуть несправедливо.

282. О ті, котрі увірували! Якщо ви укладаєте угоду про борг на певний термін, то записуйте її, і нехай писар записує її справедливо. Писар не повинний відмовлятися записати її так, як його навчив Аллах. Нехай він пише, і нехай той, хто бере в борг, диктує і боїться Аллаха, свого Господа, і нічого не зменшує в ньому. А якщо той, хто бере у борг, недоумкуватий, немічний чи не здатний диктувати самостійно, нехай його довірена особа диктує по справедливості. За свідків призвіть двох чоловіків з вашого оточення. Якщо не буде двох чоловіків, то одного чоловіка і двох жінок, яких ви згодні визнати свідками, і якщо одна з них помилиться, то інша нагадає їй. Свідки не повинні відмовлятися, якщо їх запрошують. Не нехтуйте записати угоду, якою б вона не була — великою чи малою, аж до зазначення її терміну. Так буде справедливіше перед Аллахом, переконливіше для свідчення і кращим для запобігання сумнівів. Але якщо ви укладаєте готівкову угоду і розплачуєтеся один з одним на місці, то на вас не буде гріха, якщо ви не занотуєте письмово. Але прикличте свідків, якщо ви укладаєте торгову угоду, і не заподіюйте шкоди писареві і свідкові. Якщо ж ви скоїте це, то вчините гріх. Бійтеся Аллаха — Аллах виучує вас. Аллах відає про усе суще!

283. Якщо ви опинитеся в поїздці і не знайдете писаря, то призначте заставу, яку можна отримати на руки. Але якщо один з вас довіряє іншому, то нехай той, кому довіряється, поверне довірене йому й убоїться Аллаха, свого Господа. Не приховуйте свідчення. А в тих, хто приховує його, серце уражене гріхом. Аллахові відомо про те, що ви робите.

284. Аллаху належить те, що на небесах, і те, що на землі. Чи виявите ви те, що у ваших душах, чи приховаєте, Аллах пред’явить вам рахунок за це. Він прощає, кого побажає, і заподіює муки, кому побажає. Аллах здатний на всяку річ!

285. Посланець і віруючі увірували в те, що послано йому від Господа. Усі вони увірували в Аллаха, Його ангелів, Його Святе Письмо і Його посланців. Вони говорять: “Ми не робимо розрізнень між Його посланцями”. Вони говорять: “Слухаємо й коримося! Твого вибачення ми просимо, Господь наш, і до Тебе маємо прибути”.

286. Аллах не покладає на людину понад її можливості. Їй дістанеться те, що вона надбала, і проти неї буде те, що вона надбала. Господь наш! Не карай нас, якщо ми забули або помилилися. Господь наш! Не покладай на нас тягар, що Ти поклав на наших попередників. Господь наш! Не обтяжуй нас тим, що нам не під силу. Вибач нас! Пробач нас і помилуй! Ти — наш Заступник. Допоможи ж нам здобути гору над невіруючими людьми.

 

3

“АЛЬ ІМРАН”

“Сiмейство iмрана”

 

   В ім’я Аллаха, Всемилостивого, Милосердного!

1.    Аліф — Лям — Мім.

2.    Аллах — немає божества, окрім Нього, Живого, Того, що Підтримує життя.

3.    Він послав тобі (о Мухаммад!) Книгу з істиною на підтвердження того, що було до неї. Він послав Таурат (Тору) і Інджил (Євангеліє),

4.    які колись були керівництвом для людей. Він також послав Розрізнення (Коран), що поділив істину і неправдивість. Воістину, на тих, хто не вірує в знамення Аллаха, чекають тяжкі страждання, адже Аллах — Могутній, Здатний на відплату!

5.    Воістину, ніщо не сховається від Аллаха ні на землі, ні на небі.

6.    Він — Той, Хто надає вам ще в лоні (матерів) такий вигляд, який побажає. Немає божества, окрім Нього, Могутнього, Мудрого!

7.    Він — Той, Хто послав тобі (о Мухаммад!) Книгу, в якій виразно викладено айяти, що складають підвалини Святого Письма, а також інші айяти, що є алегоричними. Ті ж, чиї серця ухиляються від справжньої віри, пояснюють айяти, (що вимагають тлумачення, на свій розсуд), прагнучи посіяти розбрат, хоча точного тлумачення айятів не знає ніхто, окрім Аллаха. Ті ж, хто мають ґрунтовні знання говорять: “Ми увірували в нього (Коран). Усе це — від нашого Господа”. Проте згадують повчання тільки ті, котрі мають світлий розум.

8.    Господь наш! Не відводь наші серця від істини після того, як Ти наставив нас на прямий шлях, і даруй нам милість від Себе, адже Ти — Той, що Дарує!

9.    Господь наш! Ти збереш людей у день, в якому немає сумніву. Воістину, Аллах не порушує обіцянки.

10. Ні багатство, ні діти нічим не допоможуть перед Аллахом тим, хто не увірував. Вони є трісками для Вогню.

11. Це саме спіткало родичів Фараона і тих, які жили до них. Вони гадали, що Наші знамення є неправдою, і Аллах покарав їх за гріхи, адже Аллах суворий (і справедливий) у покаранні!

12. Скажи (о пророк) тим, які не увірували: “Ви будете переможені і зібрані в Геєні. Яке ж жахливе це ложе!”

13. Знаменням для вас стали дві армії при Бадрі: одна армія билася за віру Аллаха, інша ж складалася з невірних. (Та що билася за віру Аллаха), своїми очима бачила, що невірних удвічі більше. Аллах надає підтримку тим, кому побажає. Воістину, у цьому є повчання для тих, хто бачить (розумом).

14. Прикрашена в очах людей любов до насолод, що приносять жінки, сини, накопичені кантарами золото і срібло, прекрасні (відібрані) коні, худоба і ниви. Таке минуще задоволення мирського життя, але в Аллаха є найліпше місце повернення.

15. Скажи їм (о пророк): “Чи повідомити вам про те, що ліпше за це? Для тих, хто богобоязливий, у Господа є Райські сади, які напоюють ріки, і де вони перебуватимуть вічно, і матимуть також чистих дружин і прихильність від Аллаха”. Аллах бачить служителів Своїх,

16. які говорять: “Господь наш! Воістину, ми увірували. Прости ж нам наші гріхи і захисти нас від страждань у Вогні”.

17. Вони терплячі, правдиві, смиренні, роблять пожертвування і просять прощення у Бога на світанку.

18. Аллах засвідчив, що немає божества, окрім Нього, а також ангели і ті, що мають знання. Він підтримує справедливість. Немає божества, окрім Нього, Могутнього, Мудрого!

19. Воістину, релігією у Аллаха є іслам. Тих, кому було дароване Писання, спокусили розбіжності тільки після того, як вони отримали знання, через заздрість і несправедливе ставлення один до одного. Якщо хто не увірував у знамення Аллаха, то знайте — Аллах швидкий на розрахунок!

20. Якщо вони стануть сперечатися з тобою (о Мухаммад!), то скажи: “Я підкорив свій лик Аллаху разом з тими, хто пішов за мною”. Скажи тим, хто отримав Писання, а також неосвіченим людям: “Чи навернулися ви до ісламу?” Якщо вони навернуться до ісламу, то підуть прямим шляхом. А якщо вони відвернуться, то на тебе покладена лише передача одкровення. Аллах бачить тих, хто йому прислуговує!

21. Тих, котрі не вірують у знамення Аллаха, і вбивають пророків, не маючи на це жодного права, і убивають тих людей, що наказують поводитися справедливо, потіш (о Мухаммад!) болісними стражданнями.

22. Їхні діяння виявляться марними в цьому світі й в Останньому житті, і не буде в них помічників.

23. Хіба ти не бачив (о Мухаммад!), що тих, кому була послана частина Писання, закликають до Писання Аллаха, щоб воно розсудило між ними, але частина з них відвертається з відразою?

24. Це тому, що вони говорять: “Вогонь торкнеться нас, можливо, лише на лічені дні!” Їх звабило в їхній релігії те, що вони вигадували.

25. А що відбудеться, коли Ми зберемо їх у той день, у якому немає сумніву, коли кожна душа сповна отримає те, що вона заробила, і коли з ними не чинитимуть несправедливо?

26. Скажи: “О Аллах, Владика царства! Ти даруєш владу, кому побажаєш, і віднімаєш владу, у кого побажаєш. Ти звеличуєш, кого побажаєш, і принижуєш, кого побажаєш. Усе благо — у Твоїй Руці. Воістину, Ти здатний на всяку річ!

27. Ти подовжуєш день за рахунок ночі і подовжуєш ніч за рахунок дня. Ти виводиш живе з мертвого і виводиш мертве з живого. Ти даруєш долю без усякого рахунку, кому побажаєш”.

28. Віруючі не повинні вважати невіруючих своїми помічниками і друзями, оминаючи віруючих. А хто чинить так, той не має ніякого відношення до Аллаха, за винятком тих випадків, коли ви дійсно боїтеся їх. Аллах застерігає вас від Самого Себе, і до Аллаха ви всі повернетесь!

29. Скажи їм усім (о Мухаммад!): “Чи сховаєте ви те, що у ваших серцях, чи скажете уголос, Аллах все одно знає про це. Він знає про те, що на небесах і на землі. Аллах здатний на всяку річ”!

30. У той день, коли кожна душа побачить усе добре і зле, що вона зробила, їй захочеться, щоб між нею і між її злодіяннями була величезна відстань. Аллах застерігає вас від Самого Себе. Аллах жалісливий до тих, хто служить Йому!

31. Скажи їм (о Мухаммад!): “Якщо ви любите Аллаха, то йдіть за мною, і тоді Аллах полюбить вас і простить вам ваші гріхи, адже Аллах — Усепрощаючий, Милосердний!”

32. Скажи їм (о Мухаммад!): “Коріться Аллаху і Посланцю”. Якщо ж вони відвернуться, то — Аллах не любить невіруючих!

33. Воістину, Аллах обрав і підніс над світами Адама, Нуха (Ноя), рід Ібрахима (Авраама) і рід Імрана (Імрама).

34. Одні з них були нащадками інших. Аллах усе чує, все знає!

35. І ось сказала дружина Імрана (Імрама): “Господи! Я дала обітницю присвятити Тобі одному того, хто є в моєму лоні. Прийми ж від мене, адже Ти — Той, що Чує, Всезнаючий!”

36. Коли вона народила її, то сказала: “Господи! Я народила дівчинку”. Але Аллаху було краще знати, кого вона народила. Адже хлопчик не подібний до дівчинки. “Я назвала її Мар’ям (Марією) і прошу Тебе захистити її та її потомство від сатани вигнаного і битого (камінням)”.

37. Господь прийняв її якнайкраще, виростив її гідним чином і доручив її Закарійї (Захарії). Щоразу, коли Закарійа (Захарія) входив до неї в молитовню, він знаходив біля неї їжу. Він сказав: “О Мар’ям (Марія)! Відкіля в тебе це?” Вона відповіла: “Це — від Аллаха, адже Аллах надає їжу без усякого рахунку, кому побажає”.

38. Тоді Закарійа (Захарія) звернувся до свого Господа, сказавши: “Господи! Обдаруй мене прекрасним потомством від Себе, адже Ти прислухаєшся до благань!”.

39. Коли він стояв на молитві в молитовні, ангели звернулися до нього: “Аллах радує тебе звісткою про Йахйє (Іоанна), що підтвердить Слово від Аллаха і буде володарем, поміркованим чоловіком і пророком з числа праведників”.

40. Закарійа (Захарія) сказав: “Господи! Як може в мене народитися син, якщо старість уже наздогнала мене і дружина моя безплідна?” І він почув відповідь: “Як забажає Аллах, так і буде!”.

41. Закарійа (Захарія) сказав: “Господи! Покажи мені знамення”. (Аллах) сказав: “Твоє знамення полягатиме у тому, що ти будеш три дні розмовляти з людьми тільки знаками. Часто згадуй свого Господа і слав Його перед заходом і ранком”.

42. І ось сказали ангели: “О Мар’ям (Марія)! Воістину, Аллах обрав тебе, очистив і підніс над жінками усіх поколінь.

43. О Мар’ям (Марія)! Будь покірливою перед Господом твоїм, падай ниць і кланяйся разом з тими, хто кланяється (Богові)”.

44. Це — частина розповідей про заповітне, яке Ми відкрили тобі (о Мухаммад!) в одкровенні. Ти не був серед них, коли вони кидали свої писемні тростини, як жереб, аби взнати, хто з них буде турбуватися про Мар’ям (Марію). Ти не був серед них, коли вони сперечалися.

45. І ось сказали ангели: “О Мар’ям (Марія)! Воістину, Аллах радує тебе звісткою про Слово від Нього, ім’я якому — Месія Іса (Ісус), син Мар’ям (Марії). Його будуть шанувати в цьому світі й в іншому і буде він одним з наближених.

46. Він розмовлятиме з людьми, коли буде в колисці і коли буде дорослим, і стане одним із праведників”.

47. Вона сказала: “Господи! Як я можу мати сина, якщо мене не торкався жоден з чоловіків”. Він сказав: “Так! Аллах чинить те, що вважає за потрібне! Коли Він приймає рішення, то Йому варто лише сказати: “Будь!” — як це збувається.

48. Він навчить його Святому Письму і мудрості, Таурату (Торі) і Інджилу (Євангелію).

49. Він призначить його посланцем до синів Ісраїла (Ізраїлю). Він скаже: “Я приніс вам знамення від вашого Господа. Я виліплю вам із глини подобу птаха, подму на нього, і птах оживе з дозволу Аллаха. Я зцілю сліпого (чи позбавленого зору від народження; чи такого, що має слабкий зір) і прокаженого й оживлю мертвих з дозволу Аллаха. Я повідаю вам про те, що ви їсте і що припасаєте у своїх будинках. Воістину, у цьому є знамення для вас, якщо тільки ви є віруючими.

50. Я прийшов, аби підтвердити істинність того, що було в Таураті (Торі) до мене, і щоб дозволити вам частину того, що було вам заборонено. Я приніс вам знамення від вашого Господа. Бійтеся ж гніву Аллаха і коріться мені!

51. Воістину, Аллах — мій Господь і ваш Господь. Поклоняйтеся ж Йому, тому що такий правильний шлях!”.

52. Коли Іса (Ісус) відчув їхнє невір’я, він сказав: “Хто буде моїм помічником на шляху до Аллаха?” Апостоли сказали: “Ми — помічники Аллаха. Ми увірували в Аллаха. Будь же свідком того, що ми є мусульманами!

53. Господь наш! Ми увірували в те, що Ти нам послав, і пішли за посланцем. Занеси нас до числа тих, котрі свідчать”.

54. Почали вони хитрість задумувати (проти Месії), а (проти них) Ти почав здійснювати свій задум. Аллах — немає нічого кращого, ніж Його задум.

55. І ось сказав Аллах: “О Іса (Ісус)! Я упокою тебе і піднесу тебе до Себе. Я очищу тебе від тих, хто не увірував, а тих, хто йде за тобою, підніму до самого Дня воскресіння над тими, які не увірували. Потім вам належить повернутися до Мене, і Я розберуся в тому, в чому ви розійшлися в думках між собою.

56. Тих, які не увірували, Я піддам тяжким стражданням у цьому світі й в Останньому житті, і не буде в них помічників”.

57. Тих, які увірували і вершили добрі справи, Він обдарує винагородою сповна. Воістину, Аллах не любить беззаконників!

58. Це і є те, що Ми читаємо тобі (о Мухаммад!) з айятів і мудрого Нагадування (Священного Корану).

59. Воістину, Іса (Ісус) перед Аллахом подібний до Адама, якого Він створив з праху, а потім сказав йому: “Будь!” — і той виник.

60. Істина — від твого Господа. Тому не будь у числі тих, які сумніваються!

61. Тому, хто почне сперечатися з тобою (о пророк) про це після того, як до тебе прийшло знання від Аллаха, скажи: “Давайте прикличемо наших синів і ваших, наших дружин і ваших, прийдемо ми і ви, а потім помолимося і попросимо Аллаха проклясти брехунів!”

62. Воістину, це — правдива розповідь. Не існує іншого божества, окрім Аллаха, і, воістину, Аллах — Могутній, Мудрий!

63. Якщо ж вони відвернуться, то Аллаху відомо про тих, хто розповсюджує нечестя.

64. Скажи (о пророк!): “О люди, які мають Святе Письмо! Давайте прийдемо до єдиного слова для нас і для вас, про те, що ми не будемо поклонятися нікому, окрім Аллаха, не будемо прилучати до Нього ніяких спільників і не будемо вважати один одного панами поряд з Аллахом”. Якщо ж вони відвернуться, то скажіть: “Свідчіть, що ми є мусульманами”.

65. О люди Святого Письма! Чому ви сперечаєтеся щодо Ібрахима (Авраама), адже Таурат (Тора) і Інджил (Євангеліє) були послані тільки після нього. Невже ви не розумієте?

66. Ви були людьми, які сперечалися щодо того, що їм відомо. Чому ж тепер ви сперечаєтеся щодо того, що вам невідомо? Аллах знає, а ви не знаєте!

67. Ібрахим (Авраам) не був ні іудеєм, ні християнином. Він був ханіфом, мусульманином і не належав до числа язичників.

68. Воістину, найближчими до Ібрахима (Авраама) людьми є ті, котрі пішли за ним, а також цей Пророк (Мухаммад) і віруючі. Аллах — Заступник віруючих!

69. Деякі з тих, хто має Святе Письмо, бажають ввести вас в оману. Однак вони вводять в оману тільки самих себе, не розуміючи цього.

70. О люди Святого Письма! Чому ви не віруєте в знамення Аллаха, якщо ви самі цьому свідки?

71. Ті, хто отримав Святе Письмо! Чому ви наділяєте істину неправдою і приховуєте істину, хоча самі знаєте про це?

72. Деякі з тих, хто має Святе Письмо, говорять (своїм послідовникам): “Увіруйте в те, що послано віруючим, на початку дня і припиніть вірити наприкінці його. Можливо, вони відречуться.

73. Вірте тільки тим, хто пішов за вашою релігією, щоб ніхто не дістав те, що одержали ви, і не сперечалися з вами перед вашим Господом”. Скажи (о пророк!): “Воістину, вірним керівництвом є керівництво Аллаха”. Скажи: “Воістину, милість знаходиться в Руці Аллаха. Він дарує її, кому забажає. Воістину, Аллах — Усюдисущий, Всезнаючий!”.

74. Він обирає для Своєї милості, кого забажає. Аллах має велику милість!

75. Серед людей, котрі мають Святе Письмо, є такий, який поверне тобі цілий кантар, якщо ти довіриш його йому, але є і такий, який, якщо ти довіриш йому лише один динар, не поверне його тобі, поки ти не встанеш у нього над душею. Це тому, що вони гадають: “На нас не буде гріха через цих невігласів”. Вони свідомо зводять наклеп на Аллаха.

76. О ні! Якщо хто виконує зобов’язання і боїться Аллаха, то Аллах любить благочестивих!

77. Воістину, ті, хто продають завіт з Аллахом і свої клятви за незначну ціну, не матимуть місця в Останньому житті. Аллах не говоритиме з ними, не подивиться на них у День воскресіння і не очистить їх. Їм уготовані нестерпні страждання.

78. Серед них є такі, які спотворюють Писання своїми теревенями (про її зміст), щоб ви прийняли за Писання те, що не належить до нього. Вони говорять: “Це — від Аллаха”. Але ж це зовсім не від Аллаха! Вони свідомо зводять наклеп на Аллаха, в той час як у душі знають про це.

79. Якщо Аллах дарував людині Книгу мудрості (знання чи уміння приймати рішення), і пророцтво, то йому не личить казати людям: “Будьте рабами мені, а не Аллаху”. Навпаки, будьте духовними наставниками, оскільки ви навчаєте цій Книзі і вивчаєте її.

80. Йому також не личить наказувати вам визнавати ангелів і пророків своїми володарями. Хіба він наказуватиме вам стати невірними після того, як ви стали мусульманами?

81. І ось Аллах узяв заповіт з пророків: “Я обдарую вас із Книги і мудрості. Якщо ж після цього до вас з’явиться Посланець, який підтверджує істинність того, що є у вас, то ви неодмінно увіруєте в нього і допоможете йому”. Він (Аллах) сказав: “Чи згодні ви і чи приймаєте Мій заповіт?” Вони відповіли: “Ми згодні”. Він сказав: “Будьте ж свідками, і Я буду свідчити разом з вами”.

82. Ті ж, котрі відвернуться після цього, є грішниками.

83. Невже вони шукають іншу релігію, окрім релігії Аллаха, у той час, як Йому скорилися усі, хто на небесах і на землі, зі своєї волі чи з примусу, і до Нього вони будуть повернені.

84. Скажи (о Мухаммад!): “Ми увірували в Аллаха й у те, що послано нам, і в те, що було послано Ібрахимові (Авраамові), Ісмаїлу (Ізмаїлові), Ісхаку (Ісааку), Йакубу (Іакову) і колінам (дванадцятьом синам Йакуба) і в те, що було даровано Мусі (Мойсею), Ісі (Ісусу) і пророкам від їхнього Господа. Ми не робимо розходжень між ними, і Йому одному ми скоряємося”!

85. Від того, хто шукає іншу релігію окрім ісламу, це ніколи не буде прийнято, і в Останньому житті він опиниться серед тих, хто зазнає втрат.

86. Як же Аллах наставить на вірний шлях людей, які стали невіруючими після того, як вони увірували і засвідчили правдивість Посланця, і після того, як до них з’явилися виразні знамення? Аллах не веде прямим шляхом несправедливих людей.

87. Відплатою для них є прокляття Аллаха, ангелів і всіх людей (без винятку).

88. Кара для них буде вічною! Їхні страждання не будуть полегшені, і вони не матимуть відстрочки,

89. за винятком тих, які покаялися після цього і виправили скоєне. Воістину, Аллах прощає, Він —Милосердний!

90. Воістину, від тих, які стали невіруючими після того, як увірували, а потім збільшили своє невір’я, не буде прийняте їхнє каяття. Вони і є тими, котрі заблукали (в гріху).

91. Воістину, від тих, які не увірували і вмерли невіруючими, не буде прийнято навіть золото вагою усієї землі, якщо хто-небудь з них спробує відкупитися цим. Їм уготовані болісні страждання, і не буде в них помічників.

92. Ви (віруючі) не знайдете благочестя, поки не будете витрачати з того, що ви любите, і що б ви не витрачали, Господь знає про це!

93. Будь-яка їжа була дозволена синам Ісраїла (Ізраїлю), окрім тієї, котру Ісраїл (Ізраїль) заборонив самому собі раніше, ніж був посланий Таурат (Тора). Скажи: “Принесіть Таурат (Тору) і прочитайте його, якщо ви говорите правду”.

94. Ті ж, хто стануть зводити наклеп на Аллаха після цього, є беззаконниками!

95. Скажи (о Мухаммад!): “Аллах промовив істину. Дотримуйте ж релігії Ібрахима (Авраама), оскільки він був ханіфом-муслімом і не був язичником”.

96. Воістину, першим Будинком, що був споруджений для людей, є той, котрий знаходиться в Мецці. Він був споруджений як благословення й керівництво для світів.

97. У ньому є виразні знамення — місце Ібрахима (Авраама). Хто увійде до нього, буде у безпеці. Люди зобов’язані перед Аллахом здійснити хадж до Будинку (Кааби), якщо вони здатні пройти цей шлях. Якщо ж хто не увірує, то Аллах не має потреби (у жодному, що населяє світ).

98. Скажи (о Мухаммад!): “О люди Писання! Чому ви не віруєте в знамення Аллаха, у той час, як Аллах спостерігає за тим, що ви робите?”

99. Скажи (о Мухаммад!): “О люди Писання! Чому ви збиваєте віруючих зі шляху Аллаха, намагаючись спотворити його, будучи свідками правдивості Мухаммада й істинності ісламу? Аллах не перебуває в невідані того, що ви робите”.

100. О ті, які увірували! Якщо ви підкоритеся деяким з тих, кому була дарована Книга, то вони обернуть вас у невіруючих після того, як ви увірували.

101. Як ви можете не вірувати в той час, як вам читають знамення Аллаха, а Його Посланець є поміж вами? Хто міцно тримається за Аллаха, той дійсно наставлений на прямий шлях.

102. О ті, які увірували! Бійтеся Аллаха належним чином і вмирайте не інакше, як будучи мусульманами!

103. І міцно тримайтеся за верв (релігію) Аллаха всі разом і не розділяйтесь. Пам’ятайте про милість, що Аллах зробив вам, коли ви були ворогами, а Він згуртував ваші серця, і за Його милості ви стали братами. Ви були на краю прірви Вогню, і Він врятував вас. Так Аллах роз’ясняє вам Свої знамення, — можливо, ви підете прямим шляхом.

104. Нехай серед вас буде група людей, які закликатимуть до добра, дозволятимуть схвалюване і заборонятимуть непорядне. Саме вони процвітатимуть.

105. І не будьте схожими на тих, котрі розділилися і розійшлися після того, як до них з’явилися виразні знамення. Саме їм уготовані великі страждання

106. в той день, коли одні обличчя побіліють, а інші — почорніють. Тим, чиї обличчя почорніють, буде сказано: “Невже ви стали невіруючими після того, як увірували? Зазнайте ж страждань за те, що не вірили!”

107. Ті ж, чиї обличчя побіліють, будуть у милості Аллаха. Вони перебуватимуть там вічно.

108. Такі айяти Аллаха, що Ми повторюємо тобі (о Мухаммад!) з істиною. Аллах не бажає поводитися зі світами несправедливо.

109.  Аллахові належить те, що на небесах і на землі, і до Нього все повертається.

110. Ви найкращий народ на землі, який з’явився на благо людства, наказуючи робити добрі справи, утримуючи від поганих вчинків і який вірить в Аллаха. Якби люди Книги, увірували, то це було б краще для них. Серед них є віруючі, але більшість з них — нечестивці.

111. Вони (нечестивці) не заподіють вам ніякої шкоди, окрім обмовляння. Якщо ж вони стануть битися з вами, то повернуться до вас спиною (одразу починають тікати), після чого їм не допоможуть.

112. Де б їх не застали, їх уразить приниження, якщо тільки вони не опиняться під заступництвом Аллаха й заступництвом людей. Вони потрапили під гнів Аллаха, і їх уразила убогість. Це — за те, що вони не повірили в знамення Аллаха і несправедливо вбивали пророків. Це — за те, що вони ослухалися і переступали межу дозволеного.

113. Не всі вони однакові. Серед людей Писання, є праведні люди, котрі читають айяти Аллаха ночами, припадаючи ниць.

114. Вони увірували в Аллаха й в Останній день, наказують і квапляться робити добрі справи, утримують від поганих вчинків. Вони є одними з праведників.

115. Який би добрий вчинок вони не зробили, ніщо не буде відкинуте від них. Аллах знає богобоязливих!

116. Ні майно, ні діти нічим не допоможуть перед Аллахом тим, котрі не увірували. Вони будуть жителями Вогню і перебуватимуть там вічно.

117. Те, що вони витрачають у цьому мирському житті, подібно до морозного (чи завиваючого; чи вогненного) вітру, що вразив ниву людей, які поводилися несправедливо з собою, а потім занапастив її. Аллах не був несправедливий до них — вони самі поводилися несправедливо щодо себе.

118. О ті, які увірували! Не беріть своїми помічниками тих, хто не з вас. Вони не уникають випадку нашкодити вам і радіють з ваших труднощів. Ненависть уже проявилася в них на вустах, але в їхніх серцях приховується ще більша ненависть. Ми вже роз’яснили вам знамення, якщо ви тільки розумієте!

119. Ви любите їх, а вони вас, на жаль, не люблять. І ви вірите в Книгу (в цілому). Коли вони зустрічаються з вами, то говорять: “Ми увірували”. Коли ж залишаються на самоті, то кусають кінчики пальців від злості до вас. Скажи їм (о Мухаммад!): “Умріть від своєї злості! Аллаху відомі таємниці усіх сердець”.

120. Якщо з вами відбувається (щось) добре, це засмучує їх; якщо ж з вами трапляється нещастя, вони радіють. Але якщо ви будете терплячі і богобоязливі, то їхні підступи не заподіють вам ніякої шкоди. Воістину, Аллах охоплює усе, що вони здійснюють.

121. Ось ти (о Мухаммад!) залишив вранці свою родину, аби розставити віруючих по місцях для бою біля (гори) Ухуд. Аллах — чує все і знає про все!

122. Коли два загони серед вас готові були занепасти духом, Аллах був їхнім Захисником. Нехай же на Аллаха сподіваються віруючі!

123. Аллах уже допомагав вам при Бадрі, коли ви були слабкі. Бійтеся ж Аллаха, — можливо, ви будете вдячні Йому.

124. Ось ти (о Мухаммад!) сказав віруючим: “Хіба вам не досить того, що ваш Господь посилає вам на допомогу три тисячі ангелів?”

125. Звичайно, так! Якщо ж ви будете терплячі і богобоязливі, і якщо вороги нападуть на вас саме зараз, то ваш Господь надішле вам на допомогу ще п’ять тисяч позначених ангелів.

126. Аллах зробив це усе лише благою звісткою для вас і зробив це для того, аби ваші серця утішилися завдяки цьому, оскільки перемога приходить тільки від Всемогутнього і Мудрого Аллаха,

127. і щоб відсікти від невіруючих одну частину чи розбити їх так, щоб вони повернулися розчарованими.

128. Ти (о Мухаммад!) не приймаєш жодного рішення. Аллах або прийме від них покаяння, або покарає їх, адже вони є беззаконниками.

129. Аллаху належить те, що на небесах, і те, що на землі. Він прощає, кого побажає, і карає, кого забажає. Аллах — Той, що Прощає, Милосердний!

130. О ті, котрі увірували! Не поглинайте відсоток у багаторазово помноженому розмірі і бійтеся Аллаха, — можливо, ви процвітатимете!

131. Бійтеся Вогню, що уготовлений невіруючим.

132. Коріться Аллаху і Його Посланцю, — аби отримати милість!

133. Прагніть до прощення вашого Господа і Раю, який завширшки дорівнює небесам і землі, підготовленого для праведних,

134. які роблять пожертвування в радості й у горі, стримують гнів і прощають людей. Воістину, Господь любить тих, хто творить добро!

135. А тим, які вчинили непристойний вчинок чи несправедливо поступили проти самих себе, згадали Аллаха і попросили прощення за свої гріхи, — адже хто прощає гріхи, окрім Аллаха? — і тим, які свідомо не упираються у тому, що вони зробили,

136. дякою буде прощення від Господа їх і сади, де внизу течуть ріки, і де вони перебуватимуть вічно. Яка ж прекрасна подяка трудівникам (тим, хто робить добрі справи)!

137. До вас також відбувалося подібне (люди піддавалися спокусі, подібній до тієї, якій віруючі піддалися під час бою біля гори Ухуд). Помандруйте  землею і подивіться, яким був кінець тих, хто вважав брехунами посланців.

138. Це є роз’яснення людям, вірне керівництво і повчання для богобоязливих.

139. Не слабшайте і не засмучуйтеся, у той час, як ви будете на висоті, якщо ви увірували (в Бога).

140. Якщо ви поранені, то подібні поранення вже було завдано і тим людям. Ми чергуємо днями (щастя і нещастя) для людей, аби Господь довідався про тих, які увірували й обрав серед вас полеглих мучеників, адже Аллах не любить беззаконників,

141. і щоб Аллах очистив тих, які увірували і знищив невіруючих.

142. Чи думали ви, що увійдете до Раю, поки Аллах не довідався про тих з вас, хто бився і хто був терплячий?

143. Ви справді бажали смерті (собі), поки не зустрілися з нею. Тепер ви побачили її на власні очі.

144. Мухаммад є лише Посланцем. До нього теж були посланці. Невже, якщо він помре чи буде вбитий, ви повернетеся назад? Хто повернеться назад, той нітрохи не нашкодить Аллаху. Аллах же винагородить вдячних!

145. Жодна душа може загинути, лише як з дозволу Аллаха, у визначений термін. Тому, хто бажає винагороди у цьому світі, Ми дамо її, і тому, хто бажає винагороду в Майбутньому житті, Ми дамо її. Ми винагородимо вдячних!

146. Скільки було пророків, поруч з якими боролися багато набожних віруючих! Вони не занепадали духом від того, що спіткало їх на шляху Аллаха, не виявили слабкості і не упокорилися. Аллах любить терплячих!

147. Вони не вимовляли нічого, окрім слів: “Господь наш! Прости нам гріхи наші і те, у чому ми переступили межу, зміцни нашу ходу і даруй нам перемогу над людьми невіруючими”.

148. Аллах дарував їм винагороду у цьому світі і прекрасну віддяку в Майбутньому житті. Аллах любить тих, які сіють добро.

149. О ви, які увірували! Якщо ви підкоритеся невіруючим, то вони завернуть вас назад, і ви самі себе введете в оману.

150. Але Господь є вашим Захисником. Він — найкращий з Помічників!

151. Ми поселимо жах у серця невіруючих за те, що вони долучали до Бога співтоваришів, про яких Він не послав жодного доказу. Їхнім пристановищем буде Вогонь. О, який жахливий притулок лиходійників!

152. Аллах виконав дану вам обіцянку, коли ви убивали їх (невірних) з Його дозволу, поки ви не занепали духом, не стали сперечатися щодо наказу (Посланця) і не ослухалися після того, як Він показав вам те, що припало вам до смаку. Серед вас є такі, які прагнуть усіх благ у цьому житті, і такі, які бажають Майбутнього життя. Після цього Він змусив вас утікати від них, щоб випробувати вас. Він уже простив вас, адже Аллах поблажливий до віруючих.

153. От ви кинулися бігти, не оглядаючись один на одного, тоді як Посланець закликав вас, перебуваючи в останніх (найближчих до супротивника) лавах, і Аллах відплатив вам смутком за смуток, щоб ви не журилися про те, що було вами втрачено, і про те, що вразило вас. Аллаху відомо про те, що ви робите.

154. Після смутку Він послав вам заспокоєння — дрімоту, що охопила деяких з вас. Інші ж були стурбовані роздумами про себе. Вони несправедливо думали про Аллаха, як це робили в часи неуцтва, говорячи: “Чи ж могли ми самостійно прийняти будь-яке рішення?” Скажи (о пророк!): “Справи цілком належать Аллаху”. Вони приховують у своїх душах те, чого не відкривають тобі, говорячи: “Якби ми самі владні були прийняти будь-яке  рішення (чи якби ми  що-небудь отримали від цієї справи), то ми не були б убиті тут”. Скажи (о пророк!): “Навіть якби ви залишилися у своїх оселях, то ті, кому була визначена загибель, неодмінно прийшли б до місця, де їм призначено було полягти, і Аллах випробував би те, що ви маєте в душі, і очистив би те, що у ваших серцях. Аллаху відомі таємниці усіх сердець”.

155. Тих з вас, які повернули назад у той день, коли зустрілися два війська при горі Ухуд, сатана змусив відступитися через деякі їхні вчинки. Аллах уже простив їх, адже Аллах — Усепрощаючий, Витриманий!

156. О ви, які увірували! Не будьте схожими на тих, хто не вірить, які сказали про своїх братів, коли вони мандрували землею чи брали участь у поході: “Якби вони були поруч з нами, то не вмерли б і не були б убиті”, — щоб Аллах зробив це причиною скорботи у їхніх серцях. Аллах дає життя і забирає його, і Аллах бачить те, що ви робите!

157. І якщо ви будете вбиті на шляху (заради) Аллаха або (заради Нього) вмрете, то прощення від Аллаха і милість виявляться кращим за те, що ви накопичили.

158. Якщо ви вмрете чи будете убиті, то ви неодмінно будете доставлені до Аллаха.

159. З милості Аллаха ти (о Мухаммад!) був м’який щодо них. А якби ти був грубим і немилосердним, то вони неодмінно залишили б тебе. Вибач же їм, попроси для них прощення і радься з ними у справах. Коли ж ти приймеш рішення, то покладай надію на Аллаха, адже Аллах любить тих, хто вірить.

160. Якщо Аллах надасть вам підтримку, то ніхто не здолає вас. Якщо ж Він позбавить вас підтримки, то хто ж допоможе вам замість Нього? Нехай же на Аллаха сподіваються віруючі.

161. Пророку не личить незаконно привласнювати трофеї. Той, хто незаконно привласнює трофеї, прийде в День воскресіння з тим, що він привласнив. Потім кожна душа сповна одержить те, що вона заробила, і з ними не чинитимуть несправедливо.

162. Хіба той, хто отримав прихильність Аллаха, подібний до того, хто потрапив під гнів Аллаха і чиїм пристановищем буде Пекло?! Яке ж це жахливе місце прибуття!

163. Вони займуть різні ступені перед Аллахом, адже Аллах бачить те, що вони роблять.

164. Аллах уже зробив милість віруючим, коли відправив до них Посланця з них самих, котрий читає їм Його айяти, очищає їх і навчає їх Писанню ще й мудрості, хоча колись вони перебували в очевидній омані.

165. Коли нещастя спіткало вас після того, як ви заподіяли їм (язичникам) удвічі більше нещастя, ви сказали: “Відкіля все це?” Скажи (о Мухаммад!): “Від вас самих”. Воістину, Аллах має владу над всім.

166. Те, що спіткало вас у той день, коли зустрілися дві армії при Ухуді, відбулося з дозволу Аллаха для того, щоб Він взнав віруючих

167. і взнав лицемірів. Їм було сказано: “Прийдіть і стинайтеся на шляху Аллаха чи хоча б захистіть самих себе”. Вони сказали: “Якби ми знали, що бій відбудеться, то ми неодмінно пішли б за вами”. У той день вони були ближче до невір’я, чим до віри. Вони вимовляють своїми вустами те, чого немає в їхніх серцях, але Аллаху краще знати про те, що вони приховують.

168. Вони є тими, котрі сказали своїм братам у той час, як самі відсиджувалися у будинку: “Якби вони послухалися нас, то не були б убиті”. Скажи: “Відверніть смерть від себе, якщо ви говорите правду”.

169. Ніяким чином не вважай мертвими тих, хто був убитий на шляху Аллаха. Ні, вони живі й отримують долю від Свого Господа,

170. радіючи тому, що Аллах дарував їм Його щедрість, і тріумфуючи від того, що їхні послідовники, які ще не приєдналися до них, не зазнають страху і не будуть засмучені.

171. Вони радіють благодаті і милості від Аллаха і тому, що Аллах не втрачає нагороди віруючих,

172. які відповіли Аллаху і Його Посланцю навіть після того, як їх поранили. Тим з них, котрі вершили добро і були богобоязливі, уготована велика нагорода.

173. Люди сказали їм: “Народ зібрався проти вас. Побійтеся ж їх”. Однак це лише примножило їхню віру, і вони сказали: “Нам досить Аллаха, і який прекрасний цей Піклувальник і Охоронець!”

174. Вони повернулися з милістю від Аллаха і щедротами. Зло не торкнулося їх, і вони рушили за доброзичливістю Аллаха. Воістину, Аллах має велику милість!

175. То усього лише диявол лякає вас зі своїми помічниками. Не бійтеся їх, а бійтеся Мене, якщо ви є віруючими.

176. Нехай не засмучують тебе (о Мухаммад!) ті, які поспішають до невір’я. Вони нічим не нашкодять Аллаху. Аллах бажає залишити їх без долі у Останньому житті, на них чекає велике покарання.

177. Ті, хто купує невір’я за віру, не заподіють ніякої шкоди Аллаху, на них чекатимуть болісні страждання.

178. Нехай невіруючі не думають, що надана Нами відстрочка є благом для них. Ми надаємо їм відстрочку для того, щоб вони збільшили свої гріхи. На них чекає принизливе покарання.

179. Аллах не залишить віруючих у тому стані, в якому ви перебуваєте, поки не відрізнить погане від благого. Аллах не відкриє вам таємне знання, однак Аллах обирає серед Його посланців того, кого побажає. Увіруйте ж в Аллаха і Його посланців, адже якщо ви увіруєте і будете богобоязливі, то одержите велику нагороду.

180. Нехай не думають ті, хто шкодує витрачати те, що Аллах дав їм по Своїй милості, що вони поступають краще для себе. Навпаки, це гірше для них. У День воскресіння їхні шиї будуть обгорнуті тим, чого вони шкодували. Аллаху належить спадщина небес і землі, і Аллах знає про те, що ви робите.

181. Аллах почув слова тих, хто сказав: “Аллах бідний, а ми багаті”. Ми запишемо те, що вони сказали, і те, як несправедливо вони вбивали пророків, і скажемо: “Зазнайте смак мук від палючого Вогню.

182. Це — за те, що приготували ваші руки, адже Аллах не поводиться несправедливо з тими, хто прислуговує Йому”.

183. Вони сказали: “Аллах узяв з нас обіцянку не вірити жодному посланцю, поки він не з’явиться до нас з жертвою, яку з’їдатиме вогонь”. Скажи (о Мухаммад!): “До мене до вас приходили посланці з виразними знаменнями і з тим, про що ви говорите. Чому ж ви вбили їх, якщо ви говорите правду?”

184. Якщо вони визнають тебе брехуном, то брехунами вважали багатьох посланців до тебе, які принесли виразні знамення, книги і Святе Письмо, що опромінює (світло Істини).

185. Кожна душа скуштує смерть, проте лише у День воскресіння ви цілком отримаєте вашу плату. Хто буде вилучений з Вогню й уведений до Раю, той досягне успіху, а земне життя — усього лише насолода марнославством.

186. Ви неодмінно будете випробувані своїм майном і самими собою, і ви неодмінно почуєте від тих, хто сприймав Письмо до вас, і від язичників багато неприємних слів. Але якщо ви будете наполегливими і благочестивими, то саме у цих справах слід виявляти рішучість.

187. От Аллах узяв Заповіт з тих, кому було подаровано Письмо: “Ви обов’язково будете роз’яснювати його людям і не ховатимете його”. Але вони кинули його за спини і продали його за незначну ціну. Як же недобре те, що вони набувають!

188. Не думай, що ті, хто радіють своїм вчинкам і люблять, щоб їх розхвалювали за те, чого вони не робили, врятуються від мук. Їх чекають нестерпні страждання.

189. Аллаху належить влада над небесами і землею, і Аллах владний над всім.

190. Воістину, у створенні небес і землі, а також у зміні ночі і дня містяться знамення для тих, хто має розум,

191. які згадують Аллаха навстоячки, сидячи та лежачи на боці і розмірковують про створення небес і землі: “Господь наш! Ти не створив це марно. Пречистий Ти! Захисти ж нас від покарання у Вогні!

192. Господь наш! Той, кого Ти введеш у Вогонь, буде зганьблений, і не буде у беззаконників прихильників.

193. Господь наш! Ми почули оповісника (Мухаммада), який закликав до віри: “Увіруйте у вашого Господа”, — і ми увірували. Господь наш! Прости нам наші гріхи, відпусти нам наші прогрішення і дай вічний спокій разом із праведниками.

194. Господь наш! Даруй нам те, що Ти обіцяв нам через Своїх посланців, і не ганьби нас у День воскресіння, адже Ти не порушуєш обіцянок!”

195. Господь їх відповів їм: “Я не занапащу діяння, здійснені кожним з вас, чоловіком або жінкою. Одні з вас походять від інших. А тим, які переселилися чи були вигнані зі своїх жител, були піддані стражданням на Моєму шляху, боролися і були убиті, Я неодмінно прощу їхні злодіяння й уведу їх у Райські сади, в яких течуть ріки. Такою буде винагорода від Аллаха. Справді, в Аллаха — найкраща нагорода!”

196. Нехай не розчулюють тебе (о Мухаммад!) активні дії на землі тих, хто не увірував.

197. Це — усього лише метушня заради власного задоволення, а потім їхнім пристановищем буде Пекло. Яке ж це зле місце для відпочинку!

198. Але для тих, хто боїться свого Господа, уготовані Райські сади, в яких течуть ріки. Вони перебуватимуть там вічно. Так частує Аллах, і те, що в Аллаха, буде краще для благочестивих.

199. Воістину, серед людей Книги є такі, хто вірить в Аллаха й у те, що було послано вам і що було послано їм. Смиренні перед Аллахом, вони не продали знамення Аллаха за мізерну ціну. Їхня нагорода чекає на них у Господа їхнього. Воістину, Аллах швидкий на розрахунок!

200. О ви, які увірували! Будьте терплячими, запасайтеся терпінням, захищайте свої кордони і бійтеся Аллаха, процвітати!

 

4

“АН-НІСА”

“Жiнки”

 

   В ім’я Аллаха, Всемилостивого, Милосердного!

1.    О люди! Бійтеся вашого Господа, Який створив вас з однієї душі, а від неї створив їй пару і розселив від них по усій землі багато чоловіків і жінок. Будьте святобливими перед Аллахом, ім’ям Якого ви просите один одного, і поважайте родинні зв’язки. Воістину, Аллах спостерігає за вами!

2.    Віддавайте сиротам їхнє майно і не замінюйте погане на добре. Не беріть їхнє майно і не додавайте його до свого. Воістину, це є великим гріхом.

3.    Якщо ви боїтеся, бути несправедливими з сиротами-дівчатами, то одружуйтесь на інших жінках, які подобаються вам: на двох, трьох, чотирьох. Якщо ж ви боїтеся, що не будете однаково справедливі до них, то задовольняйтеся однією чи невільницями, якими володіють ваші десниці. Це ближче до того (благочестя), щоб уникнути несправедливості (чи бідності).

4.    Давайте жінкам їхній калим від чистої душі. Якщо ж вони по добрій волі віддадуть вам частину його, то можете приєднати його до свого майна на благо родини й утіху.

5.    Не віддавайте нетямущим своє майно, яке Аллах зробив засобом вашого існування. Але годуйте і вдягайте їх з нього та наставляйте їх на добродійність.

6.    Випробовуйте сиріт, поки вони не досягнуть шлюбного віку. Якщо помітите в них зрілість розуму, то віддайте їм їхнє майно. Не розтринькуйте його поспіхом, доки вони не стануть повнолітніми. Хто багатий, нехай утримається, а хто бідний, нехай бере його справедливою мірою. Коли ви віддаватимете їм їхнє майно, то робіть це в присутності свідків. Але досить (свідчення) Аллаха, перед Яким ви звітуєте про свої діяння.

7.    Чоловікам належить частка з того, що залишили батьки і найближчі родичі, і жінкам належить частка з того, що залишили батьки і найближчі родичі, мала вона (частка) чи велика, але то їхня частка, і належить вона їм по закону.

8.    І якщо під час розподілу спадщини присутні родичі, сироти і бідняки, то обдаруйте їх з неї і скажіть їм слово добре.

9.    І нехай побоюються ті, котрі боялися б за своїх немічних нащадків, якби їм довелося залишити їх після себе. Нехай вони бояться Аллаха і говорять розсудливі слова.

10. Воістину, ті, хто несправедливо витрачає майно сиріт, наповнюють свої черева Вогнем і горітимуть в Полум’ї.

11. Аллах приписує вам щодо ваших дітей: чоловіку дістається частка, рівна частці двох жінок. Якщо всі діти є жінками числом більш двох, то їм належить дві третини того, що залишив він (померлий). Якщо ж є лише одна дочка, то їй належить половина. Кожному з батьків належить одна шоста з того, що він залишив, якщо у нього є дитина. Якщо ж у нього немає дитини, то спадщину успадковують батьки, і матері дістається одна третина. Якщо ж у нього є брати, то матері дістається одна шоста частина після розподілу того, що заповідано ним або сплати боргу. Ваші батьки і ваші діти — ви не знаєте, хто з них ближчий і корисніший для вас. Такий припис Аллаха. Воістину, Аллах — Усезнаючий, Мудрий!

12. Вам належить половина того, що залишили ваші дружини, якщо у них немає дитини. Але якщо в них є дитина, то вам належить чверть того, що вони залишили. Такий розрахунок після вирахування за заповітом, що вони заповідали, чи виплати боргу. Їм належить чверть того, що ви залишили, якщо у вас немає дитини. Але якщо у вас є дитина, то їм належить одна восьма того, що ви залишили. Такий розрахунок після відрахування за заповітом, що ви заповідали, чи виплати боргу. Якщо чоловік чи жінка, котрі залишили спадщину, не мають батьків чи дітей, але мають брата чи сестру, то кожному з них дістається одна шоста. Але якщо їх більше, то вони мають рівні права на одну третину. Такий розрахунок після відрахування за заповітом, що він заповідав (померлий), чи виплати боргу, якщо це не заподіює шкоди. Така заповідь Аллаха, адже Аллах — Усезнаючий, Витриманий!

13. Такі обмеження (настанови) Аллаха. Тих, хто кориться Аллаху і Його Посланцю, Він допустить до саду, в якому течуть ріки. Вони перебуватимуть там вічно. Це і є великим щастям.

14. А тих, хто ослухається Аллаха і Його Посланця і знехтує Його настановами, Він ввергне у Вогонь, у якому вони перебуватимуть вічно. На них чекатиме принизливе покарання.

15. Проти тих з ваших жінок, котрі зроблять мерзенний вчинок (перелюбство), призвіть у свідки чотирьох (справедливих чоловіків) з вас. Якщо вони засвідчать це, то тримайте їх (жінок) у будинках, поки їх не відвідає смерть чи поки Аллах не встановить для них інше законне рішення.

16. Якщо двоє з вас (чоловік і жінка) зроблять такий вчинок (перелюбство), то піддайте обох покаранню. Якщо вони покаються і виправляться, то залишіть їх, адже Аллах приймає спокусу, Він — Милосердний!

17. Воістину, Аллах зобов’язався приймати покаяння від тих, хто робить дурний учинок через своє невігластво і врешті решт кається. Їхнє покаяння Аллах приймає, адже Аллах — Усезнаючий, Премудрий!

18. Але марно каятися тим, хто грішить, а коли до одного з них приходить смерть, то говорить: “Ось тепер я каюся”. І не буде прийнято покаяння від того, хто вмирає невіруючим. Для них Ми приготували болісне покарання.

19. О ви, які увірували! Вам не дозволено успадковувати дружин проти їхньої волі. Не чиніть їм перешкоди, щоб забрати частину посагу (з собою), що ви їм дали, якщо тільки вони не скоїли перелюбство. Живіть з ними гідно, і навіть (тоді) якщо вони неприємні вам. Вам може бути неприємно те, у що Аллах заклав багато добра.

20. Якщо ви забажали замінити одну дружину на іншу і якщо одній з них ви подарували кантар, то нічого не беріть собі з нього. Невже ви станете відбирати його, поступаючи брехливо і роблячи явний гріх?

21. І як ви можете відібрати це, якщо між вами була близькість і якщо вони узяли з вас тверду обітницю?

22. Не беріть шлюбу з тими жінками, на яких були одружені ваші батьки, якщо тільки це не відбулося колись (до ісламу). Адже це мерзенно і ганебно, до того ж цей звичай поганий.

23. Вам заборонені ваші матері, ваші дочки, ваші сестри, ваші тітки з боку батька, ваші тітки з боку матері, дочки брата, дочки сестри, ваші матері, які вигодували вас молоком, ваші молочні сестри, матері ваших дружин, ваші падчерки, які перебувають під вашим заступництвом, з матерями яких ви мали близькість, адже якщо ви не мали близькості з ними, то на вас не буде гріха; а також дружини ваших синів, котрих зачали ви. Вам заборонено одружуватися одночасно на двох сестрах, якщо тільки це не відбулося колись (до ісламу). Воістину, Аллах — Всепрощаючий, Милосердний!

24. І заміжні жінки заборонені для вас, якщо тільки вони не стали вашими невільницями. Такий припис Аллаха для вас. Вам дозволено шукати інших жінок для одруження, якщо ви прагнете до них, використовуючи своє майно та будучи цнотливими, а не розпусниками. А за те задоволення, що ви одержуєте від них, давайте їм установлену винагороду (придане). На вас не буде гріха, якщо ви прийдете до обопільної згоди після того, як визначите обов’язкову винагороду (придане). Воістину, Аллах — Усезнаючий, Премудрий!

25. Хто не має статку, аби взяти шлюб з віруючими цнотливими жінками, нехай одружується з віруючими дівчатами з числа невільниць. Аллаху краще знати про вашу віру. Усі ви (від Адама) один від одного. Тому одружуйтесь на них з дозволу їхніх родин і давайте їм винагороду гідним чином, якщо вони є цнотливими, а не розпусницями, які мають приятелів. Якщо ж після заміжжя вони (невільниці) зроблять мерзенний вчинок (перелюбство), то їхнє покарання повинно дорівнювати половині покарання вільних жінок. Брати шлюб з невільницями дозволено тим з вас, хто побоюється тягаря чи перелюбства. Але для вас буде краще, якщо ви виявите терпіння, адже Аллах — Всепрощаючий, Милосердний!

26. Аллах хоче дати вас просвітити, повести вас шляхами ваших попередників і прийняти вашу спокуту, адже Аллах — Усезнаючий, Премудрий!

27. Аллах хоче простити вас, а ті, хто потурає своїм пристрастям, бажають, щоб ви відхилилися від Нього якнайдалі.

28. Аллах бажає вам полегшення, адже людина створена слабкою.

29. О ви, які увірували! Не поглинайте свого майна між собою незаконно, а тільки шляхом торгівлі за обопільною вашою згодою. Не убивайте самих себе (один одного), адже Господь милостивий до вас!

30. Ми спалимо у Вогні того, хто скоїть це, переступивши за межу дозволеного, через несправедливість свою. Це не складе Нам труднощів!

31. Якщо ви будете уникати великих гріхів з того, що вам заборонено, то Ми простимо ваші злодіяння й уведемо вас до місця незрівнянного (до Едему).

32. Не бажайте того, за допомогою чого Аллах дав одним з вас перевагу над іншими. У чоловіків своя частка з того, що вони заслужили, і у жінок своя частка з того, що вони заслужили. Просіть в Аллаха Його милості, адже Аллах знає про все суще.

33. Кожній людині Ми визначили близьких, які успадковують з того, що залишили батьки і найближчі родичі. Віддавайте тим, з ким ви зв’язані клятвами, їхню частку. Воістину, Аллах над усім сущим свідок!

34. Чоловіки є піклувальниками жінок, тому що Аллах дав одним з них перевагу перед іншими і тому, що вони витрачають зі свого майна (на утримання родини). Праведні жінки покірні і зберігають своє лоно у час відсутності чоловіків, як заповів зберігати Аллах. А тих жінок, непокори яких ви побоюєтеся, умовляйте, уникайте на подружнім ложі (а якщо це не допоможе) — можете (злегка) ударити. Якщо ж вони стануть покірні вам, то не мстіться їм. Воістину, Аллах — Піднесений, Превеликий!

35. Якщо ви побоюєтеся розладу між ними, то відправте одного суддю з його родини і одного суддю з її родини. Якщо вони обоє побажають примирення, то Аллах допоможе їм. Воістину, Аллах усе знає, все відає!

36. Поклоняйтеся Аллаху і не прилучайте до Нього співтоваришів. Робіть добро батькам, родичам, сиротам, біднякам, сусідам з числа ваших родичів і сусідам, що не є вашими родичами, супутникам, мандрівникам і невільникам, якими опанували ваші правиці. Воістину, Аллах не любить гордіїв і бундючних,

37. які самі є скнарами, вимагають від людей бути скнарами і приховують те, що Аллах дарував їм зі Своєї милості. Ми приготували для невіруючих принизливі страждання.

38. Вони витрачають своє майно про людське око і не вірують в Аллаха й Останній день. Якщо сатана його супутник, то поганий такий спільник!

39. Що вони втратять, якщо увірують в Аллаха й Останній день і стануть споживати з того, чим наділив їх Аллах? Аллаху відомо про їхні діяння.

40. Аллах не чинить несправедливості навіть вагою в дрібну частку, а якщо учинок виявиться гарним, то Він примножить його й обдарує від Себе великою нагородою.

41. Що ж станеться, коли Ми приведемо по свідку від кожного народу, а тебе (о Мухаммад!) приведемо свідком проти цих?

42. Того Дня ті, які не увірували й ослухалися Посланця, побажають зрівнятися із землею. Вони не зможуть приховати від Аллаха жодного діяння.

43. О ви, які увірували! Не наближайтеся до намазу у п’яному вигляді, (почекайте) поки не станете розуміти те, що вимовляєте, і будучи в стані статевого опоганення, поки не викупаєтеся, якщо тільки ви не є подорожанином. Якщо ж ви хворі чи знаходитеся в подорожі, якщо хто-небудь з вас прийшов з вбиральні чи якщо ви мали близькість з жінками, і ви не знайшли води, то візьміть чисту землю й обітріть ваші обличчя і руки. Воістину, Аллах — Вибачаючий, Всепрощаючий!

44. Хіба ти не бачив (о Мухаммад!) тих, яким була дана частина Книги, що вони блудять самі і хочуть, щоб і ви збилися зі шляху?

45. Аллаху краще знати ваших ворогів. Досить того, що Аллах є Заступником! Досить того, що Аллах є Помічником!

46. Серед іудеїв є такі, які переставляють Слова (Писання) зі своїх місць і говорять: “Ми чули, але ослухаємося!” і “Послухай те, що не чув” і “Піклуйся про нас!” Вони викривляють свою мову і паплюжать релігію. А якби вони сказали: “Ми чули і коримося!” і “Вислухай!” і “Доглядай за нами!” — те це було б краще для них і вірніше. Однак Господь прокляв їх за невір’я, і вони не вірують, за винятком деяких.

47. О люди Книги! Увіруйте в те, що Ми послали (пророкові Мухаммаду) на підтвердження того, що є у вас, поки Ми не стерли ваші обличчя і не повернули їх назад, поки Ми не прокляли вас, як прокляли тих, які порушили суботу. Веління Аллаха непорушне!

48. Воістину, Аллах не прощає, коли до Нього долучають співтоваришів (інші божества), але прощає всі інші (чи менш тяжкі) гріхи, кому побажає. Хто ж прилучає співтоваришів до Аллаха, той чинить найвищий гріх.

49. Хіба ти не бачив тих, які вихваляють самі себе? О ні! Аллах вихваляє, кого побажає, і вони не будуть скривджені бодай на величину нитки на фініковій кісточці (на волосинку).

50. Поглянь, як вони зводять наклеп на Господа! Цього досить, аби вважати їх такими, котрі скоїли явний гріх!

51. Невже ти не бачив (о Мухаммад!) тих, кому дана частина Книги? Вони вірують в джибта і тагута і говорять невіруючим: “Ви йдете більш вірним шляхом, ніж віруючі”.

52. Вони — ті, кого прокляв Аллах, а кого прокляв Аллах, той не знайде заступника.

53. Чи володіють вони часткою влади? Якби так було, вони не дали б людям навіть борозенки на фініковій кісточці.

54. Чи заздрять вони тому, що Господь дарував людям зі Своєї милості? Ми вже обдарували рід Ібрахима (Авраама) Книгою і Мудрістю й обдарували їх великою владою.

55. Серед них є такі, котрі увірували в нього (Мухаммада), і такі, які відвернулися від нього. Досить того полум’я, що у Пеклі!

56. Воістину, тих, які не увірували в Наші знамення, Ми спалимо у Вогні. Усякий раз, коли їхня шкіра згорить, Ми замінимо її іншою шкірою, щоб вони скуштували страждання. Воістину, Аллах — Превеликий, Премудрий!

57. А тих, які увірували і робили праведні діяння, Ми введемо в Сади, у яких течуть ріки. Вони перебуватимуть там вічно. У них там будуть чисті подружжя. Ми введемо їх у тінь прохолодну.

58. Воістину, Аллах заповідає вам повертати довірене на збереження майно його власникам і судити по справедливості, коли ви судите серед людей. Прекрасне напучення Аллаха! Воістину, Аллах усе чує, все бачить!

59. О ви, які увірували! Коріться Аллаху, коріться Посланнику і тим серед вас, хто володіє впливом. Якщо ж ви станете сперечатися про що-небудь, то звернетеся з цим до Аллаха і Його Посланця, якщо ви віруєте в Аллаха й Останній день. Так буде краще і прекрасніше за значенням (чи за винагородою)!

60. Хіба ти (о Мухаммад!) не бачив тих, хто заявляє, що вони увірували у послане тобі й у послане до тебе, але хочуть звертатися до суду до тагута, хоча їм наказано не вірувати в нього? Сатана бажає ввести їх у глибоку оману.

61. Коли їм говорять: “Прийдіть до того (Корану і шаріату), що послав Аллах, і до Його Посланця”, — ти бачиш, як лицеміри рішуче уникають тебе.

62. А що буде, коли біда торкнеться їх за те, що приготували їхні руки, після чого вони прийдуть до тебе і будуть клястися Господом: “Ми хотіли тільки добра і примирення”?

63. Бог знає, що в них у серцях. Тому відвернися від них (о Мухаммад!), але перестерігай їх і говори їм наодинці (чи говори їм про них) переконливі слова.

64. Ми відправили посланців лише для того, щоб їм корилися з дозволу Аллаха. Якби ті, які поставилися несправедливо (самі) до себе, прийшли до тебе (о Мухаммад!) і попросили прощення в Аллаха (за те, що зробили), якби Посланець попросив прощення за них, то вони побачили, що Аллах — Всепрощаючий і Всемилосердний.

65. Та ні — клянуся твоїм Господом! — вони не увірують (в Істину Аллаха), поки не оберуть тебе суддею (аби розібратися) у всьому тому, що заплутано між ними, не перестануть відчувати в душі ніяковість від твого рішення і не підкоряться повністю.

66. І якби Ми наказали їм: “Убийте самих себе (нехай безневинні уб’ють беззаконників) чи залишіть свої будинки”, — то лише деякі з них зробили б це. А якби вони зробили те, від чого їх застерігають, то так було б краще для них і зміцнило б їхню (віру).

67. Отоді Ми дарували б їм від Себе велику нагороду

68. і повели б їх прямим шляхом.

69. Ті, які підкорюються Аллаху і Його Посланцю, виявляться разом із пророками, правдивими мужами, які загинули мучениками і праведниками, яких облагодіяв Аллах. Які ж прекрасні ці супутники!

70. Ось така милість від Господа, і досить для Нього, що Він знає про все.

71. О ви, які увірували! Дотримуйтесь обережності (на війні) і виступайте загонами або ж виступайте усі разом.

72. Воістину, серед вас є такий, котрий затримається, і якщо з вами трапиться нещастя, то він скаже: “Аллах зробив мені милість тим, що я не був присутній поруч з ними”.

73. А якщо ж на вас зійде милість від Аллаха, то він неодмінно скаже, немов між ним і вами ніколи не було ніякої дружби: “От якби я був разом з ними! Я домігся б тоді великого успіху!”

74. (А тому) нехай б’ються на шляху Аллаха ті, які купують (чи продають) мирське життя за життя Останнє. Того, хто буде битися на шляху Аллаха і буде убитий чи здобуде перемогу, Ми відзначимо самою великою нагородою.

75. Тоді чому вам не битися на шляху Господа і заради слабких чоловіків, жінок і дітей, які говорять: “Володарю наш! Виведи нас з цього міста, жителі якого є беззаконниками. Признач нам від Себе заступника і признач нам від Себе заступника?”

76. Ті, які увірували, б’ються на шляху Аллаха, а ті, котрі не увірували, б’ються на шляху тагута. Тому боріться з прибічниками сатани. Воістину, підступи сатани жалюгідні.

77. Хіба ти не бачив (о Мухаммад!) тих, кому було сказано: “Заберіть руки (не намагайтеся битися), відправляйте намаз і виплачуйте закят”. Коли ж їм було запропоновано битися, деякі з них почали боятися людей так, як бояться Аллаха, чи навіть більше того. Вони сказали: “Господи наш! Навіщо Ти наказав нам битися? От якби Ти надав відстрочку на невеликий термін!” Скажи: “Мирські блага нетривалі, а Останнє життя краще для того, хто благочестивий. Ви ж не будете скривджені навіть на величину нитки на фініковій кісточці”.

78. Смерть наздожене вас, де б ви не були, навіть якщо ви будете у високих вежах. Якщо до них приходить успіх, вони говорять: “Це — від Аллаха”. Якщо ж їх уразить зло, вони говорять: “Це — від тебе, Мухаммад!”. Скажи їм (о Мухаммад!): “Усе — від Аллаха”. Що ж трапилося з цими людьми, що вони ледь розуміють те, що їм говорять?

79. Усе благо, що дістається тобі, приходить від Аллаха. А все погане, що знаходить тебе, приходить від тебе самого. Ми відправили тебе Своїм посланцем до людей. Досить того, що Аллах є Свідком.

80. Хто скорився Посланцю, той скоряється Аллаху. А якщо хто відвертається, то Ми ж не відправили тебе охоронцем їхнього благочестя.

81. Вони говорять: “Ми покірні!”. Коли ж вони залишають тебе, деякі з них по ночах задумують не те, що ти говорив. Аллах записує те, що вони задумують по ночах. Відвернися ж від них (о Мухаммад!) і покладайся на Аллаха. Досить того, що Аллах є Опікуном і Охоронцем!

82. Невже вони (лицеміри) не задумуються над Кораном? Адже якби він був не від Аллаха, то вони знайшли б у ньому багато протиріч.

83. Коли до них доходить Його звістка про небезпеку чи безпеку, вони розголошують її. Якби вони звернулися з нею спочатку до Посланця або до того, хто має владу з числа мусульман, то допитливі довідалися б про неї від них. Якби не милість і милосердя Господа до вас, то ви, за винятком деяких, пішли б за сатаною.

84. Бийся (о Мухаммад!) на шляху Господа (воюй за віру), адже ти несеш відповідальність тільки за себе самого, і спонукуй до цього віруючих. Можливо, Бог стримає навалу невіруючих, Він — наймогутніший за усіх і найсуворіший в покаранні!

85. Хто буде клопотатися гарним заступництвом, той отримає частку від нього. А хто займеться непотрібним заступництвом, тому воно стане тягарем. Господь спостерігає за всім сущим!

86. Коли вас вітають, відповідайте ще кращим вітанням чи таким самим. Воістину, Аллах занотовує все (усьому веде лік)!

87. Аллах — окрім Нього немає бога! Він неодмінно збере вас у День воскресіння (на Суд), у якому немає сумніву. Чия мова правдивіше за мову Аллаха?

88. Чому ви розійшлися в думках щодо лицемірів на дві групи? Аллах відкинув їх назад за те, що вони придбали. Невже ви хочете наставити на прямий шлях тих, кого ввів в оману Аллах? Не знайти прямого шляху тому, кого Аллах вихопив з шляху.

89. Вони хочуть, щоб ви стали невіруючими, подібно до них, і щоб ви зрівнялися з ними. Тому не беріть їх собі в помічники і друзі, поки вони не переселяться на шляху Аллаха. Якщо ж вони відвернуться (приєднаються до ваших ворогів), то хапайте їх і вбивайте, де б ви їх не знайшли. Не беріть собі нікого з них ні заступників, ні помічників.

90. Винятком є ті, які приєдналися до народу, з яким у вас є договір, чи які прийшли розгубленими до вас: боротися проти вас чи проти свого народу? Якби Аллах побажав, то дозволив би їм здобути гору над вами, і тоді вони неодмінно билися б з вами. Якщо ж вони відступили від вас, не стали битися з вами і запропонували вам мир, то Аллах не відкриває вам шляху проти них.

91. Ви побачите, що інші (люди) хочуть одержати гарантії безпеки від вас і від свого народу. Усякий раз, коли їх заманюють до розбрату, вони беруть участь у заколоті. Якщо вони не відступлять від вас, не запропонують вам миру і не стримають свої руки, то хапайте їх і вбивайте, де б ви їх не знайшли. Ми надали вам очевидний доказ проти них.

92. Віруючому не личить вбивати віруючого, хіба що помилково. Хто б не вбив віруючого помилково, він повинний звільнити віруючого раба і вручити родині убитого відкуп (за кров), крім того, що роздадуть у вигляді милостині. Якщо віруючий був з ворожого вам племені, то слід звільнити віруючого раба. Якщо убитий належав до народу, з яким у вас є договір, то слід вручити його родині викуп і звільнити віруючого раба. Хто не зможе зробити цього, тому слід поститься протягом двох місяців безупинно як покаяння перед Аллахом. Аллах — Усезнаючий, Премудрий!

93. Якщо ж хто-небудь уб’є віруючого навмисно, то відплатою йому буде Пекло, у якій він перебуватиме вічно. Аллах розгнівається на нього, прокляне його і приготує йому великі страждання.

94. О ви, які увірували! Коли ви йдете у дорогу аби битися заради Аллаха, й побачите зустрічного, не кажіть, якщо він побажав вам миру: “Ти — невіруючий”, — прагнучи знайти тлінні блага мирського життя. В Аллаха є блага вагоміші. Такими ви були колись, але Аллах дарував вам милість (віру). Воістину, Аллах відає про те, що ви робите!

95. Ті з віруючих, котрі відсиджуються (удома), не рівні тим, що б’ються на шляху Аллаха своїм майном і своїми душами. Аллах підняв тих, хто бореться своїм майном і своїми душами, на різні ступіні. Проте кожному з них Аллах обіцяв Найкраще (Рай). Аллах підніс тих, котрі б’ються над тими, які відсиджуються завдяки великій нагороді —

96. ступінями від Нього, прощенню і милості. Аллах — Всепрощаючий, Милосердний!

97. Тим, хто чинив несправедливість щодо самих себе, ангели, коли будуть біля них під час смерті, скажуть: “У якому стані ви перебували?” Вони скажуть: “Ми були слабкі і пригноблені на землі”. Вони скажуть: “Хіба земля Аллаха не була великою для того, щоб ви переселилися на ній (знайшли нове місце)”. Їхнім притулком стане Пекло. Яке ж погане це місце прибуття!

98. Це не стосується лише тих слабких чоловіків, жінок і дітей, які не можуть пристосуватися і не знаходять правильного шляху.

99. Таких Аллах може простити, адже Аллах — Поблажливий, Всепрощаючий!

100. Хто здійснює переселення заради Аллаха, той знайде на землі багато притулків і достаток. Якщо ж хто-небудь залишає свій будинок, переселяючись до Аллаха і Його Посланця, після чого його наздоганяє смерть, то його нагорода лягає на Аллаха. Аллах — Всепрощаючий, Милосердний!

101. Коли ви мандруєте по землі, то на вас не буде гріха, якщо ви скоротите деякі з намазів, якщо ви побоюєтеся спокуси з боку невіруючих. Воістину, невіруючі є вашими явними ворогами!

102. Коли ти знаходишся серед них і керуєш їхнім намазом, то нехай одна група з них встане разом з тобою, і нехай вони візьмуть свою зброю. Коли ж вони зроблять земний уклін, нехай вони будуть за вами. Нехай потім прийде інша група, що ще не молилася, нехай вони помоляться разом з тобою, будуть обережні і візьмуть свою зброю. Невіруючим хотілося б, щоб ви безтурботно поставилися до своєї зброї і своїх речей, щоб вони могли напасти на вас лише один раз (покінчити з вами за один раз). На вас не буде гріха, якщо ви відкладете свою зброю, коли вас випробовуватиме негода чи хвороба, але будьте обережні. Воістину, Аллах приготував невіруючим принизливі страждання.

103. Коли ви відправите намаз, то у душі своїй прикличте Аллаха, коли ви будете стояти, сидіти чи лежати на боках. Коли ж ви виявитеся в безпеці, то відправляйте намаз. Воістину, намаз наказаний віруючим у визначений час.

104. Не виявляйте слабкості під час переслідування ворога. Якщо ви страждаєте, то вони теж страждають так, як страждаєте ви. Але ви сподіваєтеся одержати від Аллаха те, на що вони не сподіваються. Аллах — Усезнаючий, Премудрий!

105. Ми послали тобі (о Мухаммад!) Книгу з Істиною, щоб ти розбирав позови між людьми так, як тобі показав Господь. Тому не сперечайся за зрадників (не захищай зрадників)!

106. Проси прощення в Аллаха, адже Аллах — Всепрощаючий, Милосердний.

107. Не сперечайся за тих, котрі зраджують самих себе (не слухають Аллаха), адже Аллах не любить того, хто є зрадником, грішником.

108. Вони можуть сховатися від людей, але не сховаються від Аллаха, адже Він знаходиться з ними, коли вони вимовляють по ночах слова, якими Він не задоволений. Аллах охоплює те, що вони роблять.

109. От ви сперечаєтеся за них у цьому світі. Але хто стане сперечатися за них з Аллахом у День воскресіння? Чи хто буде їхнім захисником?

110. Якщо хто-небудь зробить злочин чи буде несправедливий щодо себе, а потім попросить в Аллаха прощення, то він побачить, що Аллах Всепрощаючий і Милосердний!

111. Хто зробив гріх, той зробив його на шкоду своїй душі. Аллах — Усезнаючий, Премудрий!

112. А хто зробив помилку чи гріх і звинуватив у цьому невинного, той звалив на себе тягар обмови й відвертого гріха.

113. Якби не милосердя і милість Бога до тебе, то група з них намірилася б увести тебе (о Мухаммад!) в оману, однак вони вводять в оману лише самих себе і нічим не шкодять тобі. Аллах послав тобі Писання і мудрість і навчив тебе тому, чого ти не знав. Милість Аллаха до тебе велика!

114. Від багатьох потаємних бесід немає добра, якщо тільки вони не закликають роздавати милостиню, робити схвалюване чи примирювати людей. Тому, хто чинить так, прагнучи до благовоління Аллаха, Ми даруємо велику нагороду.

115. А того, хто стане проти Посланця після того, як йому став зрозумілим прямий шлях, і він піде не шляхом віруючих, Ми направимо туди, куди він звернувся, і спалимо у Пеклі. Жахливе це місце прибуття!

116. Воістину, Аллах не прощає, коли до Нього долучають співтоваришів, але прощає всі інші (чи менш тяжкі) гріхи, кому побажає. А хто долучає до Аллаха співтоваришів, той впав у глибоку оману.

117. Вони волають замість Аллаха лише до істот жіночого роду. Вони волають лише до заколотного сатани.

118. Аллах прокляв його, і він (сатана) сказав: “Я неодмінно заберу призначену частину Твоїх рабів.

119. Я неодмінно введу їх в оману, збуджу в них надії, накажу їм обрізати вуха в худоби і накажу їм спотворювати творіння Аллаха”. Хто зробив сатану своїм заступником і помічником замість Аллаха, той уже зазнав очевидного збитку.

120. Він дає їм обіцянки і збуджує в них надії. Але сатана не обіцяє їм нічого, окрім зваби.

121. Їхнім пристановищем буде Пекло, і вони не знайдуть шляхи до порятунку звідти.

122. А тих, хто увірував і робив праведні діяння, Ми введемо в Сади, у яких течуть ріки. Вони перебуватимуть там вічно за щирою обіцянкою Аллаха. Чия мова правдивіше за мову Аллаха?

123. Цього не досягти за допомогою ваших бажань чи бажань людей, які мають Книгу. Хто чинить зло, той одержить за нього покару і не знайде для себе замість Аллаха ні заступника, ні помічника.

124. А ті, які чинитимуть деякі з праведних вчинків, чоловіки і жінки, увійдуть до Раю, і не будуть скривджені навіть на величину зморщечки з фінікової кісточки.

125. Чия релігія може бути прекраснішою за релігію того, хто підкорив свій лик Аллаху, і при цьому чинив добрі справи, і пішов за вірою Ібрахима (Авраама), сповідуючи єдинобожжя? Адже Аллах зробив Ібрахима (Авраама) Своїм другом.

126. Аллаху належить те, що на небесах, і те, що на землі. Аллах охоплює все.

127. Вони просять тебе винести рішення щодо жінок. Скажи (о Мухаммад!): “Аллах винесе для вас рішення щодо них і того, що читається вам у цій Книзі з приводу осиротілих жінок, яким ви не даєте того, що їм запропоновано, міркуючи про одруження на них, і з приводу малих дітей. А ще ви повинні ставитися до сиріт справедливо, і що б ви не зробили доброго, Аллаху відомо про це”.

128. Якщо жінка побоюється, що чоловік буде виявляти до неї ворожість чи відвертатися від неї, то на них обох не буде гріха, якщо вони укладуть між собою мир, тому що мирне рішення — найкраще. Душам властива скнарість, але якщо ви будете доброчесні і богобоязливі, то Аллах відає про те, що ви робите.

129. Ви не зможете ставитися до дружин однаково справедливо навіть при сильному бажанні. Не схиляйтеся повністю до одної, залишаючи при тому іншу у невизначеності. Але якщо ви виправите становище і будете богобоязливі, то, справді, Аллах — Всепрощаючий, Милосердний!

130. Якщо вони розійдуться, то Аллах збагатить кожного з них зі Своєї милості. Аллах — Всеохоплюючий, Премудрий!

131. Аллаху належить те, що на небесах, і те, що на землі. Ми заповіли тим, кому була послана Книга до вас, а також вам (мусульманам), щоб ви боялися Аллаха. Адже Аллаху належить те, що на небесах, і те, що на землі. Аллах — Усевладний, Достохвальный!

132. Аллаху належить те, що на небесах, і те, що на землі. Досить того, що Аллах є Опікуном і Хранителем!

133. О люди! Якщо Він побажає, то забере вас і приведе інших. Аллах здатний на це!

134. Якщо хто бажає винагороди в цьому світі, то в Аллаха є нагорода як у цьому світі, так і в житті Останньому. Аллах — чує все й усе бачить!

135. О ви, які увірували! Ті, хто свідчить перед Аллахом, нехай відстоюють справедливість, якщо навіть свідчення буде проти вас самих, чи проти батьків, чи проти близьких родичів. Чи буде він багатий чи бідний, Аллах близький до них обох. Не потурайте бажанням, щоб не відступити від справедливості. Якщо ж ви покривите душею чи ухилитеся (від справедливості), то знайте, Аллах відає про те, що ви робите!

136. О ви, які увірували! Віруйте в Аллаха, Його Посланця (Мухаммада) і в те Писання, що Він послав Своєму Посланцю, і в те Писання, що Він послав колись. А хто не увірував в Аллаха, Його ангелів, Його Писання, Його посланців і в Останній день, той впав у глибоку оману.

137. Воістину, Аллах не простить і не наставить на шлях тих, які увірували, а потім стали невіруючими, потім знову увірували, а потім знову стали невіруючими, і, (врешті решт), примножили своє невір’я.

138. Потіш звісткою про болісні страждання лицемірів,

139. які беруть своїми помічниками і друзями невіруючих замість віруючих. Невже вони хочуть знайти могутність з ними, якщо могутність властива лише Аллаху?

140. Він (Аллах) вже послав вам у цій Книзі, щоб ви не сідали разом з ними (невірними), якщо почуєте, як вони відкидають знамення Аллаха і насміхаються над ними, поки вони не захопляться іншою розмовою. Інакше ви уподібнюєтесь до них. Воістину, Аллах збере разом усіх лицемірів і невіруючих у Пеклі.

141. Вони чекають, коли вас захопить лихо. Якщо Аллах обдаровує вас перемогою, вони говорять: “Хіба ми не були з вами?” Якщо ж доля всміхається невіруючим, вони говорять: “Хіба ми не заступалися за вас (чи не допомагали вам) і не захистили вас від віруючих?” Аллах розсудить вас у День воскресіння. Аллах не відкриє невіруючим шляхи проти віруючих!

142. Воістину, лицеміри намагаються обдурити Аллаха, але це Він вводить їх в оману. Коли вони встають на намаз, то встають неохоче, показуючи себе перед людьми і згадуючи Аллаха про людське око.

143. Вони коливаються між цим (вірою і невір’ям), але не належать ні до тих, ні до інших. Для того, кого Аллах вводить в оману, ти вже не знайдеш дороги.

144. О ви, які увірували! Не беріть невіруючих собі в помічники і друзі замість віруючих. Невже ви хочете надати Аллаху очевидний довід проти вас самих?

145. Воістину, лицеміри будуть у найсильнішому полум’ї Пекла, і ти не знайдеш для них (заступника) помічника,

146. якщо тільки вони не покаються і виправлять скоєне, міцно схопляться за Аллаха й очистять свою віру перед Ним. Такі опиняться разом з віруючими — Аллах підготував велику нагороду для віруючих!

147. Навіщо Аллаху піддавати вас тортурам, якщо ви будете вдячні й увіруєте? Аллах завжди все чує, все знає!

148. Аллах не любить, коли злословлять уголос, якщо тільки цього не робить той, з ким поступили несправедливо. Аллах чує все, Він — Усезнаючий!

149. Якщо ви можете робити добрі вчинки, приховувати їх чи пробачати злочини (скоєні стосовно до вас), то Аллах — Всепрощаючий, Всемогутнiй!

150. Воістину, ті, хто не вірують в Аллаха і Його посланців, бажають відділити посланців від Аллаха, говорять: “Ми віруємо в одних і не віруємо в інших”, — і хочуть знайти шлях між цим (вірою і невір’ям),

151. є справжніми невіруючими. Ми приготували для невіруючих принизливі страждання.

152. А тих, які увірували в Аллаха і Його посланців і не роблять розходжень між кожним з них, Він обдарує. Аллах — Всепрощаючий, Всемилостивий!

153. Люди Книги просять тебе (о Мухаммад!), щоб ти звів їм Писання з неба. Мусу (Мойсея) вони попросили про ще більше, коли сказали: “Покажи нам Аллаха відкрито”. Тоді блискавка вразила (чи погибель знайшла) їх за їхнє невігластво. А потім вони стали поклонятися тельцю після того, як до них з’явилися виразні знамення, але Ми простили їм це і надали Мусі (Мойсею) явний доказ.

154. Ми спорудили над ними гору, відповідно до обітниці з ними, і сказали їм: “Увійдіть у ворота, схилившись!” Ми також сказали їм: “Не порушуйте суботи!” Ми уклали з ними суворий заповіт.

155. (І прокляли Ми їх). За те, що вони порушили свою обітницю, не увірували в знамення Аллаха, несправедливо вбивали пророків і говорили: “Наші серця покриті завісою (чи переповнені знаннями)”. О ні, це Аллах запечатав їхні серця за їхнє невір’я, і тому їхня віра незначна (чи лише деякі з них є віруючими).

156. За те, що вони не увірували, звели на Мар’ям (Марію) великий наклеп

157. і сказали: “Воістину, ми вбили Месію Ісу (Ісуса), сина Мар’ям (Марії), посланця Божого”. Однак вони не вбили його й не розіпнули, — це тільки здалося їм. Ті, які сперечаються з цього приводу, перебувають у сумніві і нічого не відають про це, а лише роблять припущення. Вони дійсно не вбивали його (чи достеменно невідомо чи вбивали його).

158. О ні! Це Аллах підніс його до Себе, адже Аллах — Превеликий, Премудрий!

159. Серед людей Писання не залишиться такого, котрий не увірує в нього (Ісу) до його смерті (до смерті Ісуса чи до своєї смерті), а у День їх Воскресіння він (Іса) буде свідком проти них.

160. За те, що іудеї чинили несправедливо і багатьох (людей) відвертали від шляху Аллаха, Ми заборонили їм блага, що були дозволені їм (які вони повинні були б мати).

161. А також за те, що вони давали гроші під проценти, хоча це було заборонено їм, за те, що незаконно привласнювали майно людей. Болісні страждання чекатимуть невірних за це.

162. Однак тих з них (людей Писання), які мають ґрунтовні знання і вірують у те, що послано тобі (о Мухаммад!) і що послано до тебе, які відправляють намаз, виплачують закят і вірують в Аллаха й Судний день, Ми відзначимо великою винагородою.

163. Воістину, Ми навіяли тобі (о Муххамад!) Одкровення, подібно до того, як навіяли його Нуху (Ною) і пророкам після нього. Ми навіяли Одкровення Ібрахиму (Авраамові), Ісмаїлу (Ізмаїлові), Ісхаку (Ісааку), Йакубу (Іакову) і колінам (дванадцятьом синам Йакуба), Ісі (Ісусу), Айубу (Іовові), Йунусу (Іоні), Харуну (Аарону), Сулейману (Соломонові). А Давуду (Давидові) Ми дарували Забур (Псалтир).

164. Ми відправили посланців, про яких Ми вже розповіли тобі колись, і посланців, про яких Ми тобі не розповідали. А з Мусою (Мойсеєм) Аллах вів бесіду.

165. Ми відправили посланців, що несли благу звістку і застерігали, щоб після пришестя посланців у людей не було ніяких доводів проти Аллаха. Аллах — Усемогутнiй, Премудрий!

166. Але Аллах сам свідчить про те, що Він послав тобі (о Мухаммад!). Він послав це по Своєму знанню (чи зі Своїм знанням). Ангели також свідчать, але досить того, що Аллах є Свідком!

167. Воістину, ті, які не увірували і відвертали інших зі шляху Аллаха, впали в глибоку оману.

168. Воістину, тих, які не увірували і поступили несправедливо, Аллах не простить і не поведе їх ніяким (іншим) шляхом,

169. окрім шляху в Геєну, у якій вони перебуватимуть вічно. Це для Аллаха зробити просто.

170. О люди! До вас з’явився Посланець (Мухаммад) з Істиною від вашого Господа. Увіруйте ж (в Істину), адже так буде краще для вас. А якщо ви не увіруєте (Аллаху не потрібна ваша віра), то Аллаху належить те, що на небесах і на землі. Аллах — Усезнаючий, Всемудрий!

171. О люди Книги! Не виявляйте надмірності у вашій релігії і говоріть про Аллаха тільки правду. Месія Іса (Ісус), син Мар’ям (Марії), є посланцем Аллаха, Його Словом, що Він послав Мар’ям (Марії), і духом від Нього. Віруйте ж в Аллаха і Його посланників і не говоріть: “Трійця!” Припиніть, адже так буде краще для вас. Воістину, Аллах є Єдиним Богом. Він пречистий і далекий від того, щоб у Нього був син. Йому належить те, що на небесах, і те, що на землі. Досить того, що Аллах є Опікуном і Хранителем!

172. Ні Месія, ні наближені ангели ніколи не вважають соромітництвом те, що вони є рабами Аллаха. А тих, хто вважатиме для себе принизливим поклонятися Йому і виявлять зарозумілість, він разом збере до себе.

173. Тих, які увірували і робили праведні діяння, Він обдарує (винагородить) сповна і навіть збільшить (цю винагороду) по Своїй милості. А тих, котрі вважали для себе принизливим поклонятися Йому і виявляли зарозумілість, Він піддасть болісним стражданням. Вони не знайдуть собі замість Нього ні заступника, ні помічника.

174. О люди! До вас уже з’явився доказ від вашого Господа, і Ми послали вам (через Коран) яскраве світло, що виведе вас на праведний шлях.

175. Тих, які увірували в Аллаха і твердо дотримуються Його (учення), Він введе у Свою милість і щедрість і поведе до Себе прямим шляхом.

176. Вони просять тебе (о пророк!) винести рішення. Скажи: “Аллах винесе для вас рішення щодо тих, хто не залишає після себе батьків чи дітей”. Якщо вмре чоловік, у якого немає дитини, але є сестра, то їй належить половина того, що він залишив. І одинак також передасть у спадок своїй сестрі, якщо в неї немає дитини. Якщо є дві сестри, то їм належать дві третини від того, що він залишив. Якщо ж вони є братами і сестрами, то чоловіку належить частка, рівна частці двох жінок. Аллах роз’ясняє вам це, щоб ви не впали в оману. Аллах відає про все суще.

5

“АЛЬ-МАЇДА”

Трапеза

 

В ім’я Аллаха, Всемилостивого, Милосердного!

1.    О ви, хто вірує! Будьте вірними зобов’язанням. Вам дозволена (для їжі) худоба, окрім тієї, про яку вам буде повідомлено (тут), і окрім здобичі, на яку ви наважилися полювати під час іхраму. Воістину, Аллах велить усе, що побажає.

2.    О ви, хто вірує! Не порушуйте святість обрядових знамень Бога і священного місяця. Не вважайте дозволеним замірятися на жертовних тварин, тварин (чи людей) з прикрасами (на шиї), (не затримуйте) людей, які приходять до Заповідного будинку (Аллаха), прагнучи до милості свого Володаря. Коли ж ви звільнитеся від іхраму, то можете полювати. І нехай ненависть людей, які перешкодили вам пройти до Заповідної мечеті, не підштовхне вас на злочин. Допомагайте один одному в благочесті і богобоязливості, але не допомагайте один одному в гріху і ворожнечі. Зважайте на те, що Аллах суворий у покаранні!

3.    Вам заборонена мертвечина, кров, м’ясо свині і те, над чим не було вимовлене ім’я Аллаха (чи те, що було зарізано не заради Аллаха), чи було задушено, чи забито до смерті, чи сконало при падінні, чи заколото рогами, чи задерто хижаком, якщо тільки ви не встигнете зарізати його, і те, що зарізано на кам’яних жертовниках (чи для ідолів), а також гадання по стрілах (жерців). Усе це є нечестя. Сьогодні невіруючі зневірились у вашій релігії. Не бійтеся ж їх, а бійтеся Мене. Сьогодні Я заради вас удосконалив вашу релігію, довів до кінця Мою милість до вас і схвалив для вас іслам як релігію. Якщо ж хто-небудь буде змушений піти на це (на вживання заборонених продуктів) від голоду, а не через схильність до гріха, то Аллах — Всепрощаючий, Милосердний!

4.    Вони (люди) запитують тебе (о Мухаммад!), що (у їжу) їм дозволено. Скажи: “Вам дозволена добра дичина. І те, що зловили для вас навчені хижаки, яких ви навчаєте, як собак, частина того, чому навчив вас Аллах, їжте і поминайте при цьому ім’я Аллаха. Зважайте на Аллаха, адже Аллах швидкий у розрахунку!”

5.    Сьогодні вам дозволена добра їжа. Їжа людей Писання також дозволена вам, а ваша їжа дозволена їм, а також вам дозволені цнотливі жінки з числа тих, які увірували і цнотливі жінки з числа тих, кому Писання було даровано до вас, якщо ви виплатите їм винагороду (придане), бажаючи зберегти цнотливість, не розпутствуючи і не беручи їх собі у подруги. Марні діяння того, хто відрікся від віри, а в Останньому житті він виявиться серед тих, хто зазнає великих втрат.

6.    О ви, хто вірує! Коли ви готуєтеся до молитви, то вмийте ваші обличчя і ваші руки по лікті, обітріть ваші голови й умийте ваші ноги по кісточки. А якщо ви перебуваєте в статевому опоганенні, то очиститеся. Якщо ж ви хворі чи подорожуєте, якщо хто-небудь з вас прийшов з вбиральні чи якщо ви мали близькість з жінками, і ви не знайшли води, то підіть туди, де є чиста земля й обітріть нею ваші обличчя й руки. Аллах не хоче створювати для вас труднощів, а хоче очистити вас і довести до кінця Свою милість щодо вас, — можливо, ви будете вдячні.

7.    Пам’ятайте про благословення Господа і про обітницю, що Він уклав з вами, коли ви сказали: “Слухаємо і коримося”. Зважайте на Аллаха, адже Аллаху відомо про те, що ви носите у собі!

8.    О ви, хто вірує! Будьте стійкими заради Аллаха, свідчіть неупереджено, і нехай ненависть людей не підштовхне вас до несправедливості. Будьте справедливі, тому що це ближче до благочестя. Зважайте на Аллаха, адже Аллах відає про те, що ви робите!

9.    Аллах обіцяв тим, хто увірував (у Його релігію) і робив праведні діяння, прощення і найвищу винагороду.

10. А ті, що не увірували і вважали за неправду Наші знамення, стануть мешканцями Пекла.

11. О ви, хто вірує! Пам’ятайте про милість, яку Аллах зробив вам, коли люди намірилися простягнути до вас свої руки, але Він забрав від вас їхні руки. Зважайте на Аллаха, і нехай на Аллаха покладаються віруючі!

12. Аллах склав обітницю із синами Ісраїла (Ізраїлю). Ми виділили з них дванадцять вождів (з нащадків Йакуба). Аллах сказав: “Я — з вами. Якщо ви будете відправляти намаз і виплачувати закят, увіруєте в Моїх посланників, допоможете їм і надасте Аллаху позику, не шкодуючи, тоді Я відпущу вам ваші гріхи і поведу вас у Сади (райські), в яких течуть ріки. А якщо хто-небудь з вас після цього стане невіруючим, то він зійде з прямого шляху”.

13. За те, що вони порушили обітницю, Ми прокляли їх і озлобили їхні серця. Вони спотворюють Слова (Писання), змінюючи їх місцями, і забули чимало з того, чому їх навчили. Ти (о Мухаммад!) завжди виявлятимеш їхню зраду, за винятком деяких з них. Пробач же їм і будь великодушним, адже Аллах любить тих, хто чинить добро.

14. Ми також склали обітницю з тими, хто сказав: “Ми — християни”. Вони забули чимало з того, що їм було наказано, і тоді Ми пробудили між ними ворожнечу і ненависть до Дня воскресіння. Тоді Аллах розкаже їм про їхні вчинки.

15. О люди Книги! До вас прийшов Наш Посланець (Мухаммад), аби роз’яснити вам багато чого з того, що ви приховуєте з Святого Письма, і утримуєтеся від багато чого. З’явилися до вас від Аллаха світло (Мухаммад) і виразне Святе Письмо.

16. За допомогою його Аллах веде по шляхах світу тих, хто прагне здобути Його прихильність. Він виводить їх за Своїм бажанням з темряви до світла і наставляє їх на прямий шлях.

17. Не увірували ті, які сказали: “Воістину, Аллах — це Месія, син Мар’ям (Марії)”. Скажи: “Хто може хоча б трохи перешкодити Аллаху, якщо Він захоче погубити Месію, сина Мар’ям (Марії), його матір й усіх, хто на землі?” Аллаху належить влада над небесами, землею і тим, що між ними. Він створює, що побажає. Аллахові підпорядковано все суще!

18. Іудеї і християни сказали: “Ми — діти Бога і Його улюблені”. Скажи: “Чому ж Він карає вас за ваші гріхи? О ні! Ви усього лише одні з людей, яких Він створив. Він прощає, кому побажає, і заподіює страждання, кому побажає. Аллаху належить влада над небесами, землею і тим, що між ними, і до Нього має бути повернення”.

19. О люди Книги! Після періоду, коли не було посланців, до вас з’явився Наш Посланець, даючи вам роз’яснення, щоб ви не говорили: “До нас ніхто не приходив з благою вістю, не було і напутника”. Він уже прийшов до вас. Аллах здатний на всяку річ!

20. І сказав Муса (Мойсей) сказав своєму народу: “О мій народе! Згадайте Божу благодать на вас, коли Він з вас самих поставив пророків, зробив вас царями й обдарував вас тим, чого не давав нікому з усіх народів.

21. О мій народе! Ступи на священну землю, що Аллах заповідав тобі, і не відвертайся від віри, бо це обернеться для тебе збитком і стражданням”.

22. Вони (люди) сказали: “О Муса (Мойсей)! Там живуть могутні люди, і ми не ввійдемо туди, поки вони не підуть відтіля. Якщо ж вони підуть відтіля, то ми увійдемо”.

23. Двоє богобоязливих чоловіків, на яких зійшла Божа милість, сказали: “Увійдіть (несподівано) до них через ворота. Коли ви увійдете туди, то неодмінно здобудете перемогу. Уповайте на Аллаха, якщо ви є віруючими”.

24. Вони сказали: “О Муса (Мойсей)! Ми нізащо не ввійдемо туди, поки вони перебувають там. Іди ти і твій Господь, і удвох бийтеся, а ми посидимо тут”.

25. Він (Муса) сказав: “Господи! Я владний тільки над самим собою і моїм братом. Розсуди між нами і нечестивими людьми”.

26. Він (Аллах) відповів (Мусі): “Тоді народ не зможе ступити на цю землю протягом сорока років. Вони блукатимуть по землі. Не засмучуйся долею нечестивих людей”.

27. Прочитай (о Мухаммад!) їм (іудеям) щиру розповідь про двох синів Адама. Ось вони обидва принесли жертву, і вона була прийнята від одного з них і була не прийнята від іншого. Він (один з братів) сказав: “Я неодмінно уб’ю тебе”. Він (інший) відповів: “Воістину, Аллах приймає (благодіяння) тільки від богобоязливих.

28. Якщо ти піднімеш (додав він) на мене руку, щоб убити мене, я все одно не підніму (свою) руку, щоб убити, на тебе. Воістину, я зважаю на Аллаха, Господа світів!

29. Я хочу, щоб ти повернувся з моїм гріхом і твоїм гріхом і був серед мешканців Вогню (у майбутньому житті). Така відплата беззаконникам”.

30. Душа підштовхнула його на убивство свого брата, і він убив його, але це не принесло йому заспокоєння.

31. Аллах послав крука, який почав розгрібати землю, щоб показати йому, як сховати труп його брата. Він сказав: “Горе мені! Невже я не можу, як цей крук, віднайти місце для поховання трупа мого брата?” Так до нього прийшло розкаяння (перед Богом).

32. З цієї причини Ми наказали синам Ісраїла (Ізраїлю): “Хто вб’є людину не за вбивство чи поширення розбрату на землі, той наче вбив усіх людей, а хто збереже життя людині, той наче збереже життя всім людям. Наші посланники вже з’явилися до них з виразними знаменнями, але багато хто з них після цього переступили межу дозволеного на землі”.

33. Воістину, ті, хто бореться проти Аллаха і Його Посланця і прагне вчинити на землі розбрат, повинні бути вбитими чи розп’ятими, або ж в них повинні бути відрубані навхрест руки і ноги, або ж вони мають бути вигнаними з країни. Це буде для них ганьбою в цьому світі, а в Останньому житті на них чекатимуть нестерпні страждання.

34. Винятком є ті, котрі покаялися і повернулися до того, як ви отримали владу над ними. Знайте ж, що Аллах — Всепрощаючий, Милосердний!

35. О ви, хто вірує! Бийтеся на шляху Аллаха, шукайте шляхи наближення до Нього і бийтеся заради Нього, — можливо, ви процвітатимете!

36. Воістину, якби в невіруючих було усе, що є на землі, і ще стільки ж, щоб відкупитися від страждань у День воскресіння, то це не було б прийнято від них. На них чекають болісна кара.

37. Вони захочуть вийти з Вогню (Пекла), але не зможуть вийти ніколи. На них чекають вічні страждання.

38. Злодію і злодійці відтинайте руки у відплату за те, що вони (їх душі) скоїли. Таке покарання від Аллаха, адже Аллах — Усемогутній, Премудрий!

39. Аллах прийме покаяння від того, хто покається після здійснення несправедливості і виправиться, тому що Аллах — Всепрощаючий, Милосердний!

40. Хіба ти не знаєш, що Аллаху належить влада над небесами і землею? Він піддає стражданням, кого побажає, і прощає, кого побажає. Аллах володарює над усім сущим!

41. О Посланець! Нехай тебе не засмучують ті, хто прагне сповідати невір’я і говорять своїми вустами: “Ми увірували”, — хоча їхні серця не увірували. Серед тих, хто сповідує іудаїзм є такі, хто охоче прислухається до неправди і прислухається до інших людей, що не прийшли до тебе (за порадою). Вони спотворюють Слова (Писання), змінюючи їх місцями, і говорять: “Якщо вам дадуть це, то беріть, але якщо вам не дадуть цього, то стережіться”. Того, кого Аллах бажає піддати спокусі, ти (о Мухаммад!) не владний захистити від Аллаха. Їхні серця Аллах не побажав очистити. У цьому світі їх очікує ганьба, а в Останньому житті на них чекатимуть великі страждання.

42. Вони охоче вислуховують неправду і споживають заборонне. Якщо вони прийдуть до тебе (о Мухаммад!), то розсуди їх чи відвернися від них. Якщо ти відвернешся від них, то вони анітрошки не нашкодять тобі. Але якщо ти винесеш рішення, то суди їх неупереджено. Воістину, Аллах любить неупереджених.

43. Але як вони виберуть тебе суддею, якщо в них є Таурат (Тора), що містить закон Аллаха? Навіть після цього вони відвертаються, тому що вони не є віруючими.

44. Ми послали (Мусі) Таурат (Тору), у якому міститься вірне керівництво і світло (Наше). Пророки, які скорилися, судили по ньому тих, хто сповідує іудаїзм. Рабини і первосвященики чинили в такий само спосіб і відповідно до того, що їм було доручено зберегти з Божої Книги. Вони свідчили про нього. Не бійтеся ж людей, а бійтеся Мене, і не продавайте Мої знамення за мізерну ціну. Ті ж, хто не приймають рішень відповідно до того, що послав Аллах, є невіруючими.

45. Ми наказали їм (іудеям) у ньому (Таураті) аби зберегти життя людині: душу — за душу, око — за око, ніс — за ніс, вухо — за вухо, зуб — за зуб, а за рани — відплата, (якщо це можливо). Але якщо хто-небудь пожертвує цим (відмовиться від свого права помститися злочинцю), то це стане для нього спокутою (його власних гріхів). Ті ж, хто не приймає рішень відповідно до того, що послав Аллах, є беззаконниками.

46. Слідом за ними Ми відправили Ісу (Ісуса), сина Мар’ям (Марії), з підтвердженням істинності того, що було колись послано в Таураті (Торі). Ми дарували йому Інджил (Євангеліє), у якому містилося вірне керівництво і світло (у напрямку прямого шляху до істини), що підтверджувало те, що було колись послано в Таураті (Торі). Він було вірним керівництвом і повчанням для богобоязливих.

47. Нехай люди Інджила (Євангелія) судять згідно з тим, що Аллах послав у ньому. Ті ж, хто не приймає рішень відповідно до того, що послав Аллах, є нечестивцями.

48. Ми послали тобі (о Мухаммад!) Книгу з Істиною на підтвердження колишніх Писань, і для того, щоб воно охороняло їх (чи свідчило про них; чи піднялося над ними). Суди ж їх згідно з тим, що послав Аллах, і не потурай їхнім бажанням, ухиляючись від Істини, що з’явилася до тебе. Кожному з вас Ми встановили закон і шлях. Якби Аллах побажав, то зробив би вас одним народом, однак Він розділив вас, щоб випробувати вас тим, що Він дарував вам. Змагайтеся ж у добрих справах. Усім вам належить повернутися до Аллаха, і Він повідає вам про те, у чому ви розходилися в думках.

49. Суди між ними (о Мухаммад!) згідно з тим, що послав Аллах, не потурай їхнім бажанням і стережись їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що послав тобі Аллах. Якщо ж вони відвернуться, то знай, що Аллах бажає покарати їх за деякі з їхніх гріхів. Воістину, багато людей є нечестивцями!

50. Невже вони шукають суду часів неуцтва? Чиї рішення можуть бути кращими за рішення Господа для людей переконаних?

51.  О ви, хто вірує! Не вважайте іудеїв і християн своїми помічниками і друзями, оскільки вони допомагають один одному. Якщо ж хто-небудь з вас вважає їх своїми помічниками і друзями, то він сам є одним з них. Воістину, Господь не веде прямим шляхом несправедливих людей.

52. Ти бачиш (о Мухаммад!), що ті, чиї серця уражені недугою, поспішають серед них і говорять: “Ми боїмося, що з нами може трапитися лихо”. Але, можливо, Аллах прийде з перемогою чи своїм велінням, і тоді вони стануть шкодувати про те, що приховували в собі.

53. Ті, котрі увірували, скажуть: “Невже це — ті, що приносили найбільші клятви ім’ям Бога про те, що вони були з вами?” Марні були їхні  вчинки, і охопило їх (душі) розчарування.

54. О ви, хто вірує! Якщо хто-небудь з вас відступить від своєї релігії, то Господь приведе інших людей, яких Він буде любити і які будуть любити Його. Вони будуть смиренні перед віруючими і непохитні перед невіруючими, будуть боротися за віру Аллаха і не боятимуться осудження осудних. Така Господня милість, що Він дарує, кому побажає. Аллах — Усюдисущий, Всезнаючий!

55. Вашим Заступником є тільки Аллах, Його Посланець і віруючі, котрі відправляють намаз, виплачують закят і схиляються (перед Аллахом).

56. Якщо вони вважають Аллаха, Його Посланця і віруючих своїми заступниками і помічниками, то — поборники Аллаха неодмінно виявляться переможцями!

57. О ви, хто вірує! Не вважайте тих, кому Писання було дано до вас і які знущаються з вашої релігії і вважають її розвагою, і невіруючих своїми помічниками і друзями. Зважайте на Аллаха, якщо ви є віруючими!

58. Коли ви закликаєте на намаз, вони насміхаються над ним і вважають її (молитву) розвагою. Це — тому, що вони є нерозумними людьми (позбавлені розуміння).

59. Скажи їм (о Мухаммад!): “О люди Книги! Невже ви дорікаєте нам тільки за те, що ми увірували в Бога, в те, що послано нам і що було послано колись, і в те, що більшість з вас є (перед Богом) нечестивцями?”.

60. Скажи їм (о Мухаммад!): “Чи повідомити вам про тих, хто одержить найгіршу відплату за свої діяння від Аллаха? Це — ті, кого Аллах прокляв, на кого Він розгнівався, кого Він перетворив у мавп і свиней і хто поклонявся тагуту. Їх чекатимуть найгірші місця (у пеклі) через те, що вони збилися з прямого шляху”.

61. Вони (лицеміри) сказали, коли прийшли до вас: “Ми увірували”. Однак вони ввійшли з невір’ям і вийшли з ним. Аллаху краще знати, що вони приховували (у своїй душі)!

62. Ти бачиш, що багато хто з них поспішають робити гріхи, ворогувати і їсти заборонне. Воістину, те, що вони роблять, жахливо!

63. Чому ж рабини і первосвященики не утримують їх від гріховних промов і поїдання заборонного? Воістину, жахливі їхні діяння!

64. Іудеї сказали: “Рука Аллаха скована”. Це їхні руки сковані, і вони прокляті за те, що вони сказали. Його обидві Руки простягнені (з щедротами), і Він витрачає (їх), як побажає. Послане тобі (о Мухаммад!) від твого Господа збільшує в багатьох з них несправедливість і невір’я. Ми посіяли між ними ворожнечу і ненависть аж до Дня воскресіння. Усякий раз, коли вони розпалюють вогонь війни, Господь гасить його. Вони прагнуть поширити на землі розбрат, але Господь не любить тих, хто поширює розбрат!

65. Якби люди Книги увірували і злякалися (Бога), то Ми простили б їм злодіяння і ввели б їх у Сади блаженства.

66. Якби вони керувалися Тауратом (Торою), Інджилом (Євангелієм) і тим, що було послано їм від їхнього Господа, то вони харчувалися б тим, що над ними, і тим, що в них під ногами. Серед них є помірковані люди (праведники, що увірували в Пророка Мухаммада), але погано те, що скоюють багато з них.

67. О Посланець! Повідай (людям) про те, що послано тобі від твого Господа. Якщо ти не зробиш цього, то не донесеш Його Послання. Аллах захистить тебе від людей. Воістину, Аллах не наставляє на прямий шлях невіруючих людей!

68. Скажи їм (о Мухаммад!): “О люди Книги! Ви не будете йти прямим шляхом, поки не станете керуватися Тауратом (Торою), Інджилом (Євангелієм) і тим, що послано вам від вашого Господа”. Послане тобі від твого Господа збільшує в багатьох з них несправедливість і невір’я. Не засмучуйся про невіруючих людей!

69. Воістину ті, хто увіровали (в Коран), а також іудеї, сабії і християни, які увірували в Аллаха й в Останній день і роблять праведні діяння, не пізнають страху і не будуть засмучені.

70. Ми вже уклали обітницю із синами Ісраїла (Ізраїлю) і відправили до них посланників. Щораз, коли посланники приносили їм те, що їм було не до душі, вони нарікали брехунами одних і вбивали інших.

71. Вони гадали, що не буде спокуси, і тому стали сліпі і глухі. Потім Господь прийняв їхнє покаяння, після чого багато хто з них знову стали сліпі і глухі. Аллах бачить те, що вони роблять.

72. Не увірували ті, хто говорить: “Аллах — це Месія, син Мар’ям (Марії)”. Месія сказав: “О сини Ісраїла (Ізраїлю)! Поклоняйтеся Аллаху, Господові моєму і Господові вашому”. Воістину, хто прилучає до Аллаха товаришів, тому Він заборонив Свій Рай. Його пристановищем буде Пекло, і в беззаконників не буде помічників.

73. Не увірували ті, хто говорить: “Аллах є третім у трійці”. Немає божества, окрім Єдиного Бога! Якщо вони не відречуться від того, що говорять, то невіруючих з їхнього числа торкнуться болісні страждання.

74. Невже вони не покаються перед Богом і не попросять у Нього прощення? Адже Аллах — Всепрощаючий, Милосердний!

75. Месія, син Мар’ям (Марії), був усього лише посланцем. До нього теж були посланці, а його мати була найправдивішою з жінок. Обоє вони вживали їжу. Подивися (о Мухаммад!), як Ми роз’яснюємо Свої знамення. А потім подивися, як вони відвертаються від Істини.

76. Скажи (о Мухаммад!): “Невже ви станете поклонятися замість Аллаха тому, що не владно принести вам ні шкоди, ні користі? Аллах усе чує і все знає!”

77. Скажи (о Мухаммад!): “О люди Книги! Не перетинайте межу істини у своїй релігії і не потурайте бажанням людей, які ще раніше впали в оману, ввели в оману багатьох інших і збилися з прямого шляху”.

78. Невіруючі сини Ісраїла (Ізраїлю) були прокляті мовою Давуда (Давида) і Месії Іси (Ісуса), сина Мар’ям (Марії). Це відбулося тому, що вони (невірні) ослухалися і переступали межу дозволеного.

79. Вони не утримували один одного від поганих вчинків, що вони робили. Жахливими були їх діяння!

80. Ти бачиш, о Мухаммад, що багато хто з них дружать з невіруючими. Недобре те, що підготували їм їхні душі, через те Господь розгнівався на них. Вони будуть каратися вічно.

81. Якби вони увірували в Аллаха, Пророка і в те, що було послано йому, то не стали б брати їх собі в помічники і друзі. Але багато хто з них є нечестивцями.

82. Ти неодмінно знайдеш найлютішими ворогами віруючих іудеїв і язичників. Ти також неодмінно знайдеш, що ближче усіх у любові до віруючих є ті, хто говорить: “Ми — християни”. Це — тому, що серед них є священики і ченці, і тому, що вони не виявляють зарозумілості.

83. Коли вони чують те, що було послано Посланцю, ти (о Мухаммад!) бачиш, як їхні очі переповнюються сльозами через Істину, що їм відкривається. Вони говорять: “Господи наш! Ми увірували. Запиши ж нас до числа свідків.

84. Чому нам не вірувати в Аллаха і ту Істину, що відкрилася нам? Ми бажаємо, щоб наш Господь увів нас у Рай разом із праведними людьми”.

85. Аллах винагородив їх за те, що вони сказали, Садами, у яких течуть ріки й у яких вони перебуватимуть вічно. Така нагорода тим, хто чинить добро!

86. А ті, хто не увірував і вважав неправдою Наші знамення, є мешканцями Пекла.

87. О ви, хто вірує! Не забороняйте блага, що Бог зробив дозволеними для вас, і не переступайте межу дозволеного. Воістину, Господь не любить злочинців!

88. Їжте з того, чим Бог наділив вас, дозволене і благе, і будьте благочестивими перед Богом, у Якого ви віруєте.

89. Господь не стягне з вас за марнослівні клятви, але стягне за те, що ви скріпили клятвами. У спокуту цього необхідно нагодувати десятьох бідняків  середнім (чи кращим) з того, чим ви годуєте свої родини, чи одягти їх, чи звільнити раба. Хто не зможе зробити цього, той повинний поститися протягом трьох днів. Така спокута ваших клятв, якщо ви заприсяглися і порушили клятву. Оберігайте ж свої клятви. Так Господь роз’ясняє вам Свої знамення, — можливо, ви будете вдячні.

90. О ви, хто вірує! Воістину, напої, що викликають сп’яніння, азартні ігри, кам’яні жертовники (чи ідоли) і гадальні засоби — скверна з діянь сатани. Тримайтеся подалі від них, — можливо, тоді процвітатимете.

91. Воістину, сатана за допомогою напоїв, що призводять до сп’яніння, і азартних ігор хоче посіяти між вами ворожнечу і ненависть і відвернути вас від поминання Аллаха і від намазу. Чи буде покладено цьому край?

92. Коріться Аллаху, коріться Посланцю й бережіться! Але якщо ви відвернетеся, то знайте, що на Нашого Посланця покладена тільки виразна передача одкровення.

93. На тих, хто увірував і чинив праведні діяння, немає гріха за те, чим вони харчувалися, якщо вони були богобоязливі, вірували і чинили праведні діяння, якщо після цього вони знову були богобоязливі і вірували, якщо після цього вони знову були богобоязливі і сіяли добро. Господь любить тих, хто робить добро!

94. О ви, хто вірує! Господь обов’язково піддасть вас іспиту (під час хаджу) дичиною, що зможуть дістати ваші руки і списи, щоб Господь довідався про тих, хто (у душі) боїться Його, — Того, якого не видно. А хто переступить межу дозволеного після цього, на того чекатимуть болісні страждання.

95. О ви, хто вірує! Не убивайте дичину, коли ви в іхрамі. Якщо хто-небудь з вас уб’є її навмисно, то відплатою за це буде худоба, подібна тій, що він убив. Виносять рішення про неї (про жертовну худобу) двоє справедливих чоловіків з вас, і ця жертва повинна досягти Кааби. Або ж для спокути цього варто нагодувати бідняків чи дотриматися рівноцінного посту, щоб він відчув згубність свого вчинку. Аллах простив те, що було колись, але якщо хто-небудь повернеться до цього, то Аллах помститься йому. Аллах — Усемогутній, Здатний на відплату!

96. Вам дозволена морська дичина і їсти те, (що викинуто на берег) в благо вам і подорожанам, але вам заборонена дичина на суші, поки ви перебуваєте в іхрамі. Зважайте на Аллаха, до Якого ви будете повернуті (в Судний день).

97.   Аллах зробив Каабу Заповідним будинком, а також священний місяць, жертовних тварин і тварин (чи людей) з прикрасами опорою для людей. Це — для того, аби ви знали, що Аллаху відомо про те, що на небесах, і на землі, адже Аллах знає про все суще!

98. Знайте, що Аллах суворий у покаранні і що Аллах — Всепрощаючий, Милосердний.

99. На Пророка не покладено нічого, окрім передачі одкровення. Аллах знає про те, що ви виявляєте, і те, що ви ховаєте (в душі).

100. Скажи, (о пророк, людям): “Погане і добре не рівні, навіть якщо достаток поганого сподобався тобі”. Зважайте ж на Аллаха, власники розуму, — можливо, ви процвітатимете.

101. О ви, хто вірує! Не запитуйте про речі, що засмутять вас, якщо стануть вам відомі. Але ж вони стануть вам відомі, якщо ви запитаєте про них, коли посилається Коран. Аллах простив вам це, тому що Аллах — Всепрощаючий, Витриманий!

102. Люди до вас запитували про них і з цієї причини стали невіруючими.

103. Аллах не давав розпорядження стосовно бахіри, саїби, васили і хамі. Проте невіруючі зводять наклеп на Аллаха, і переважна частина їх не розуміє.

104. Коли їм (невіруючим) говорять: “Прийдіть до того, що послав Аллах, і до Посланця”, — вони відповідають: “Нам досить того, на чому ми застали наших батьків”. Невже вони вчинять так, навіть якщо їхні батьки нічого не знали і не йшли прямим шляхом?

105. О ви, хто вірує! Подбайте про себе (свою душу). Якщо ви пішли прямим шляхом, то вам не заподіє шкоди той, хто впав в оману. Усім вам належить повернутися до Аллаха, і тоді Він повідає вам про те, що ви робили.

106. О ви, хто вірує! Якщо до кого-небудь з вас підійде смерть, і він залишить заповіт, то для свідчення між вами має бути двоє справедливих чоловіків з вас чи двоє інших не з вас, якщо смерть знайде вас тоді, коли ви мандруєте по землі. Затримаєте їх обох (свідків) після намазу, і якщо ви засумніваєтеся, то вони повинні заприсягтися Аллахом: “Ми не купуємо за них мирську вигоду, навіть якщо він є нашим близьким родичем, і не ховаємо свідчення Аллаха. В іншому ж випадку ми належимо до числа грішників”.

107. Якщо буде виявлено, що вони обоє винні в гріху, то нехай двоє інших найближчих родичів з числа тих, хто має законні права, займуть їхнє місце і заприсягнуться ім’ям Аллаха: “Наше свідчення правдивіше їхнього свідчення, і ми не переступаємо межу дозволеного. В іншому ж випадку ми належимо до числа беззаконників”.

108. Поступити так краще для того, аби вони принесли щире свідчення чи злякалися того, що інші клятви будуть принесені після їхніх клятв. Зважайте на Аллаха і слухайтесь (Його)! Аллах не веде прямим шляхом людей нечестивих!

109. У той день, коли Аллах збере посланців і скаже: “Що вам відповіли?” — вони скажуть: “Ми не маємо знання. Воістину, Тобі Одному відкрито усе потаємне”.

110. Аллах скаже: “О Іса (Ісус), син Мар’ям (Марії)! Пам’ятай про милість, яку Я надав тобі і твоїй матері. Я підтримав тебе Святим Духом (Джібрілем), завдяки чому ти говорив з людьми в колисці і будучи дорослим. Я навчив тебе Святому Письму, мудрості, Таурату (Торі) і Інджилу (Євангелію). За Моїм бажанням ти ліпив статуї птахів із глини і дув на них, і за Моїм бажанням вони ставали живими. За Моїм бажанням ти зціляв сліпого і прокаженого, за Моїм бажанням ти виводив небіжчиків живими з могил. Я відвернув від тебе (захистив тебе від) синів Ісраїла (Ізраїлю), коли ти з’явився до них з виразними знаменнями, а невіруючі з їхнього числа сказали, що це — усього лише очевидне чаклунство”.

111. Я навіював одкровення апостолам: “Увіруйте в Мене і Мого пророка”. Вони сказали: “Ми увірували! Засвідчи ж, що ми стали мусульманами”.

112. І сказали апостоли: “О Іса (Ісус), син Мар’ям (Марії)! Чи може твій Господь послати нам трапезу з неба?” Він сказав: “Бійтеся Аллаха, якщо ви є віруючими”.

113. Вони сказали: “Ми хочемо скуштувати її (цю їжу), аби наші серця заспокоїлися, аби ми довідалися, що ти сказав нам правду, і щоб ми були свідками про неї (їжу)”.

114. Іса (Ісус), син Мар’ям (Марії), сказав: “О Аллах, Господь наш! Дай нам трапезу з неба, що була б святом для усіх нас, від першого до останнього, і знаменням від Тебе. Наділи нас долею, адже Ти — Найкращий з Тих, хто Дарує долю”.

115. Аллах відповів: “Я пошлю її вам, але якщо хто-небудь після цього не увірує, то Я піддам його таким стражданням, яким Я не піддавав нікого у світі”.

116. І сказав Аллах: “О Іса (Ісус), син Мар’ям (Марії)! Чи говорив ти людям: «Прийміть мене і мою матір як двох богів поряд з Аллахом»?” Він (Іса) сказав: “Пречистий Ти! Як я міг сказати те, на що я не маю права? Якби я сказав таке, Ти знав би про це. Ти знаєш те, що в мене в душі, а я не знаю того, що в Тебе в Душі. Воістину, Тобі Одному відомо про потаємне!

117. Я не говорив їм нічого, окрім того, що Ти мені велів: “Поклоняйтеся Аллаху, моєму Господові й вашому Господові”. Я був свідком того (що вони робили), поки був серед них. Коли ж Ти упокоїв мене, Ти почав спостерігати за ними. Воістину, Ти — Свідок усього сущого!

118. Якщо Ти покараєш їх, вони — Твої раби. Якщо ж Ти простиш їм, то Ти Усемогутній, Премудрий”.

119. Аллах сказав: “Це — день, коли правдивим людям принесе користь їхня правдивість. Їм даровані Сади, у яких течуть ріки. Вони перебуватимуть там вічно”. Аллах задоволений ними, і вони задоволені Ним. Це — великий успіх!

120. Аллаху належить влада над небесами, землею і тим, що на них, і Він — Володар усього сущого!