* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

КОРАН у перекладі Валерія БАСИРОВА

21:22 16.05.2009

ПОЯСНЕННЯ ПРО ТЕ, ЯК ВИНИКЛО ЦЕ ВИДАННЯ

Я й гадки не мав, що одного разу відкладу на потім рукописи власних книг і натомість почну уважно читати тексти Корану — книгу Аллаху, яку Він переказував Пророку Мухаммаду протягом двадцяти трьох років.

Оскільки я не знаю арабської мови, на якій записані тексти Священного Корану, звернувся по допомогу до російських видань. Невдовзі на моєму письмовому столі з'явилися тексти Священного Корану академіка Ігнатія Крачковського1, шейха Ельміра Кулієва2, професора Бетсі Шидфар3.

Розуміючи, що переклади з мов-посередників не розкриють усю глибину цього унікального твору, придбав Тафсір4, що детально розтлумачував усі айяти Священної Книги.

Переклади Священного Корану, із якими я ознайомився, суттєво відрізнялися один від одного. І це зрозуміло. Мовних відповідників оригінальним текстам немає, та й не може бути.

Учитуючись в окремі айяти, я бачив, що власна думка перекладача превалює над оригінальними текстами. Тому вони, тексти, часом різні. З окремими тлумаченнями я не погоджувався. Дійшов думки: спробувати викласти смисли Священного Корану у своєму розумінні.

Останнім поштовхом зважитись на цей крок став випадок.

Трохи історії з моєї родини.

Моя мама мала польське коріння, батько — тюркське. У батька це був другий шлюб. Коли я народився, так розповідала мені мама, він приніс свідоцтво про народження і сказав: “Сина звуть Валерій. Скоро поїдемо до моїх батьків”. Коли мені виповнилося рік, батько вирушив у подорож сам. Він більше не повернувся.

Пройшли роки. Я став батьком, згодом — дідусем. Часом задумувався: “А хто були мої рідні по батьковій лінії? Чому не повернувся батько?” Почав шукати рідних через Інтернет.

Одного разу я отримав листа від редактора нафтокамської газети “Красное знамя”. Гульназ Темірбаївна повідомила адресу, за якою, начебто, проживає моя сестра.

З нетерпінням очікував на свого листа-запит до людини, яка могла бути моєю сестрою.

І невдовзі надійшов лист з Оренбуржя.

Ось, що мені написала Західе Мерсаметдінова:

“Здрастуй мій незнайомий брат.

Редакція газети “Красное знамя” дала адресу, за якою проживає моя дочка. Вона і переслала мені твого листа. Наш батько, Магафур Сабірович Басиров, помер у 1997 році. Він тяжко хворів. За рік до смерті втратив зір. Тобі, мабуть, хочеться більше знати про батька. У 1948 році (після від'їзду до своїх батьків. — В. Б.) він знайшов нас у Киргизії. Туди мама виїхала, коли взнала, що батько хоче перевезти нову сім'ю до своїх батьків. Проте його батько не дав дозвіл на новий шлюб і відправив його до нас у місто Кзил-Кия, де ми жили. Батько довго не міг знайти роботу. Потім улаштувався у геологорозвідувальну партію і до 1954 року возив усю сім'ю по горах Тянь Шаню. Я поїхала на молодіжну будову до Нафтокамська і згодом батьки оселилися у мене. Батько до пенсії працював на будові”.

З наступного листа я взнав, що мій дід, Сабір Басиров, жив довго. Помер, коли йому було 93 роки. До революції 1917 року отримав освіту і був імамом у мечеті, вчителем у медресе. Він не міг припустити, аби його старший син узяв за дружину жінку іншої віри.

Тепер мені зрозуміло, чому батько не повернувся до мене. Переважило рішення діда: з одного боку дружина-мусульманка і четверо дітей, а з другого — дружина-християнка й одна дитина.

Можливо, не випадково, я почав вивчати Коран. Дивно так розпорядилася доля: родина по батьковій лінії — мусульмани, а по материній — християни. Виявляється, що висхідною крапкою двох релігійних ліній став я.

А потім мене охопило бажання зайнятися перекладом значень аятів Священного Корану.

Як же це було непросто.

Тому, оглядаючись на зроблене, низько схиляюся перед людьми, котрі працювали і працюють у царині перекладу Священного Корану.

Зазначу, що у світі вийшло друком більше сотні перекладів Священного Корану на різні мови. Перші спроби перекладу Священного Корану відомі у Х-ХI ст. Що стосується української мови, то на початку ХХ ст. львів'яни Олександр Абраньчак-Лисенецький та Володимир Лезевич оголосили про початок роботи над перекладом Священного Корану. У наш час завершили роботу над перекладом Священного Корану доктор філологічних наук Валерій Рибалкін та аспірант Національного університету Острозької академії Михайло Якубович. Причому вони здійснили переклад із мови оригіналу — з арабської.

Михайло Якубович частину Святого Корану надрукував у літературному журналі “Київсь-ка Русь” (Книга 9 (XVIII)) під назвою “Смисли Преславного Корану українською мовою, а схо-дознавець зі Львова Ярема Полотнюк видрукував частковий переклад у 1990 р. у часопису “Всесвіт”.

Отже, прийшла та мить, коли я маю винести на широкий читацький загал працю, яку обо-в'язковою мав завершити.

Пропоную ознайомитися з моїм розумінням благородного Писання, що було дароване Ал-лахом Пророку Мухаммаду.

Священний Коран — слово Бога. Задаю сам собі запитання: хіба слово Бога можна перет-лумачити? Звичайно ж, ні! Та я мусив пропустити через своє серце усі смисли айятів хоча б для того, аби зрозуміти самого себе.

Я свідомий того, що ця робота, позбавлена жодних вад, оскільки досконалістю визнача-ється лише один Він, — Господь. І мене тішить тільки те, що ця робота розпочата й завершена завдяки Його бажанню.

Велика за це вдячність і прихильність Йому — Господові світів.

Валерій БАСИРОВ

1 Коран. Перевод И. Крачковского. — Москва: Совместное советско-иорданское предприятие “Дом Бируни”, 1990. — 512 с.

2 Смысловой перевод Священного Корана на русский язык / Перевод с арабского Кулиева Эльмира: Комплекс имени Короля Фахда по изданию Священного Корана. Медина. Саудовская Аравия. — 2005. — 1074 с.

Коран. Перевод Э. Кулиева. — Москва. ООО Издательский дом “Умма”: Совместное издание с Московским Исламским университетом при финансовой поддержке Бейт аз-Закят Государства Кувейт. — 2006. — 808 с.

3 Коран. Перевод Б. Шидфар. — Москва, ООО Издательский дом “Умма”. — 2006. — 688 с.

4 Тафсир аль-Коран. Аль-Мунтахаб. — Москва, ООО Издательский дом “Умма”. — 2003. — 880 с.

1 СУРА «АЛЬ-ФАТІХА»,

яка, відкриває Книгу

1. В ім'я Аллаха, Милостивого, Милосердного!

2. Хвала Аллаху, Господові світів,

3. Милостивому, Милосердному,

4. Владарю Дня Воскресіння!

5. Тобі одному ми поклоняємося і тільки до Тебе звертаємося про допомогу.

6. Веди нас справжнім шляхом,

7. шляхом тих, кого Ти облагодіяв, не тих, на кого упав гнів, і не тих, хто заблукав.

2 СУРА «АЛЬ-БАКАРА»

(Медінська сура)

Корова

В ім'я Аллаха, Милостивого, Милосердного!

1. Аліф. Лям. Мім.

2. Це Святе Письмо, в якому немає сумніву, є вірним порадником для богобоязливих,

3. які вірують у заповітне, відправляють намаз і витрачають з того, чим Ми їх наділили,

4. які вірують у дароване тобі (о Мухаммад!) і послане до тебе і переконані у житті майбутньому.

5. Вони наслідують вірній пораді від їхнього Господа, і вони є тими, котрі досягли великого успіху.

6. Воістину, невіруючим байдуже, застеріг ти їх чи не застеріг. Вони все одно не повірять.

7. Аллах поставив печатку на їхні серця і слух, а на очах у них — покривало. Їм уготовані великі страждання.

8. Серед людей є такі, котрі говорять: «Ми увірували в Аллаха й у Судний день». Проте вони не є віруючими.

9. Вони намагаються ошукати Аллаха і віруючих, але обманюють лише самих себе і не усвідомлюють цього.

10. Їхні серця уражені недугою. Так употужнить Аллах їхню недугу! Їм уготовані нестерпні страждання за те, що вони брехали.

11. Коли їм говорять: «Не поширюйте нечестя на землі!» — вони відповідають: «Тільки ми і встановлюємо порядок».

12. Воістину, саме вони поширюють нечестя, але вони не усвідомлюють цього.

13. Коли їм говорять: «Увіруйте так, як увірували люди», — вони відповідають: «Невже ми увіруємо так, як увірували дурні?» Воістину, саме вони є дурнями, але вони не знають цього.

14. Коли вони зустрічають віруючих, то говорять: «Ми увірували». Коли ж вони залишаються наодинці зі своїми дияволами, вони говорять: «Воістину, ми — з вами. Ми лише знущаємося».

15. Аллах поглузує з них і збільшить їхнє беззаконня, у якому вони блукають наосліп.

16. Вони — ті, котрі обрали оману, а не вірне керівництво. Оманлива угода не принесла їм прибутку, і вони не пішли вірним шляхом.

17. Вони подібні до тих, хто розпалив вогонь. Коли ж вогонь засяяв навкруги, Аллах позбавив їх світла і залишив їх у темряві, де вони нічого не бачать.

18. Глухі, німі, сліпі! Вони не повернуться на вірну дорогу.

19. Чи ж вони подібні до тих, котрі опинилися під зливою з неба. Воно несе морок, грім і блискавку. Вони ж у смертельному страху затикають вуха пальцями від гуркоту блискавок. Воістину, Аллах укриває невіруючих!

20. Блискавка готова відняти в них зір. Коли вона спалахує, вони вирушають в дорогу, коли ж опускається морок, вони зупиняються. Якби Аллах побажав, Він позбавив би їх слуху і зору. Воістину, Аллах здатний на всілякі діяння!

21. О люди! Поклоняйтеся вашому Господові, Який створив вас і тих, хто був до вас, — тоді, можливо, ви настрахаєтесь.

22. Він зробив для вас землю ложею, а небо — покрівлею, звів з неба воду і зростив нею плоди для вашого харчування. Тому нікого не порівнюйте з Аллахом свідомо.

23. Якщо ж ви сумніваєтеся в тому, що Ми подарували (Коран) Нашому рабу, то складіть одну подібну суру і покличте своїх свідків, окрім Аллаха, якщо ви говорите правду.

24. Якщо ж ви цього не зробите — але ви ніколи цього не зробите, — то побійтеся Вогню, розпалюванням для якого є люди і камені. Він уготований невіруючим.

25. Порадуй тих, котрі увірували і чинили праведні діяння, тим, що їм уготовані Райські сади, у яких течуть ріки. Усякий раз, коли їм будуть подавати плоди для споживання, вони будуть говорити: «Це вже було даровано нам колись». Але їм будуть давати щось схоже. У них там будуть очищенні подружжя, і вони залишатимуться там вічно.

26. Воістину, Аллах не соромиться приводити притчі про комара чи про те, що більше за нього. Ті, котрі увірували, знають, що це — істина від їхнього Господа. Ті ж, що не увірували, говорять: «Чого хотів Аллах, коли наводив цю притчу?» За допомогою її Він багатьох вводить в оману, а багатьох наставляє на шлях істини. Однак Він вводить в оману за її допомогою тільки нечестивців,

27. які порушують завіт з Аллахом після того, як вони уклали його, розривають те, що Аллах велів підтримувати, і поширюють неправедне на землі. Саме вони виявляться в збитку.

28. Як ви можете не вірувати в Аллаха, тоді як ви були мертві, і Він оживив вас? Потім Він умертвить вас, потім оживить, а потім ви будете повернуті до Нього.

29. Він — Той, Хто створив для вас усе, що на землі, а потім звернувся до неба і зробив його сімома небесами. Йому відомо про всілякі діяння.

30. От твій Господь сказав ангелам: «Я установлю на землі намісника». Вони сказали: «Невже Ти оселиш там того, хто буде поширювати неправедне і проливати кров, тоді як ми прославляємо Тебе хвалою й освячуємо Тебе?». Він сказав: «Воістину, Я знаю те, чого ви не знаєте».

31. Він навчив Адама всіляким іменам, а потім показав їхнім ангелам і сказав: «Назвіть мені їхні імена, якщо ви говорите правду».

32. Вони відповіли: «Пречистий Ти! Ми знаємо тільки те, чому Ти навчив нас. Воістину, Ти — Той, Хто Знає, Мудрий»!

33. Він сказав: «О Адам! Повідай їм про їхні імена». Коли Адам повідав їм про їхні імена, Він сказав: «Хіба Я не говорив вам, що знаю таємне на небесах і на землі, і знаю, що ви робите відкрито і що ви приховуєте?»

34. От Ми сказали ангелам: «Упадіть ниць перед Адамом». Вони упали ниць, і тільки Ібліс відмовився, загордився і став одним з невіруючих.

35. Ми сказали: «О Адам! Оселися у Раю разом зі своєю дружиною. Їжте там досхочу, де побажаєте, але не наближайтеся до цього дерева, а не то виявитеся одними з беззаконників».

36. Сатана ж спонукав їх спіткнутися об нього і вивів їх відтіля, де вони знаходилися. І тоді Ми сказали: «Звергніться і будьте ворогами один одному! Земля буде для вас обителлю і предметом користування до визначеного терміну».

37. Адам прийняв слова від свого Господа, і Він прийняв його покаяння. Воістину, Він — Той, Хто Приймає покаяння, Милосердний!

38. Ми сказали: «Звергніться звідси всі!» Якщо до вас з'явиться керівництво від Мене, то ті, котрі підуть за Моїм керівництвом, не пізнають страху і не будуть засмучені.

39. А ті, котрі не увірують і вважатимуть за неправду Наші знамення, будуть мешканцями Вогню. Вони перебуватимуть там вічно.

40. О сини Ісраїла (Ізраїлю)! Пам’ятайте милість, котру Я зробив вам. Будьте вірні завіту зі Мною, і Я буду вірний завіту з вами. Мене одного бійтеся.

41. Увіруйте в те, що Я подарував на підтвердження того, що є у вас, і не станьте першими, хто відмовився увірувати в це. Не продавайте Мої знамення за мізерну ціну і Мене одного бійтеся.

42. Не огортайте істину в неправду і не ховайте істину, тоді як ви знаєте її.

43. Відправляйте намаз, виплачуйте закят і кланяйтеся разом із тими, що кланяються.

44. Невже ви станете закликати людей до чесноти, зрадивши самих себе, адже ж ви читаєте Святе Письмо? Невже ви не схаменетесь?

45. Зверніться по допомогу до терпіння і намазу. Воістину, намаз є тяжким тягарем для усіх, окрім покірливих,

46. які переконані у тому, що вони зустрінуться зі своїм Господом і що вони повернуться до Нього.

47. О сини Ісраїла (Ізраїлю)! Пам’ятайте про милість, котру Я зробив вам, а також про те, що Я підняв вас над світами.

48. Бійтеся того дня, коли жодна людина не принесе користі іншій і коли не буде прийняте заступництво, коли не можна буде відкупитися і коли їм не буде надано підтримки.

49. От Ми врятували вас від роду Фараона. Вони піддавали вас жахливим тортурам, убивали ваших синів і залишали в живих ваших жінок. Це було для вас великим іспитом (чи великою милістю) від вашого Господа.

50. От Ми розверзли для вас море, врятували вас і потопили рід Фараона, тоді як ви спостерігали за цим.

51. От Ми визначили Мусі (Мойсею) сорок днів, а після його відходу ви почали поклонятися тельцю, будучи беззаконниками.

52. Після цього Ми простили вам, — можливо, ви будете вдячні.

53. От Ми дарували Мусі (Мойсею) Святе Письмо, що відрізняє істину від неправди, — можливо, ви підете вірним шляхом.

54. От сказав Муса (Мойсей) своєму народу: «О мій народе! Ви були несправедливі до себе, коли почали поклонятися тельцю. Покайтеся перед своїм Творцем і убийте самих себе (нехай безневинні уб'ють беззаконників). Так буде краще для вас перед вашим Творцем». Потім Він прийняв ваші покаяння. Воістину, Він — Той, Хто Приймає покаяння, Милосердний!

55. От ви сказали: «О Myca (Мойсей)! Ми не повіримо тобі, поки не побачимо Аллаха відкрито». Вас вразила блискавка (чи знайшла смерть), тоді як ви спостерігали за цим.

56. Потім Ми воскресили вас після смерті, — можливо, ви будете вдячні.

57. Ми осінили вас хмарами і подарували вам манну і перепелів: «Втішайтеся благами, якими Ми наділили вас». Вони не були несправедливі щодо Нас — вони поступали несправедливо щодо себе.

58. От Ми сказали: «Увійдіть до цього міста і їжте досхочу, де побажаєте. Увійдіть у браму, поклонившись, і скажіть: «Прости нас!» Ми простимо ваші гріхи і збільшимо нагороду для тих, хто творить добро».

59. Беззаконники замінили сказане їм слово іншим, і Ми послали на беззаконників кару з неба за те, що вони поводилися нечестиво.

60. От Муса (Мойсей) попросив води для свого народу, і Ми сказали: «Удар своїм ціпком по камені». З нього забили дванадцять джерел, і всі люди довідалися, де їм слід пити. Їжте і пийте з того, чим наділив Аллах, і не робіть на землі зла, поширюючи нечестя!

61. От ви сказали: «О Муса (Мойсей)! Ми не зможемо перетерпіти одноманітну їжу. Помолись за нас своєму Господові, щоб Він зростив для нас з того, що виростає на землі, овочі, огірки, часник, сочевицю і цибулю». Він сказав: «Невже ви просите замінити краще тим, що гірше? Спустіться в будь-яке місто, і там ви отримаєте все, про що попросили». Їх уразили приниження і бідність. Вони викликали на себе гнів Аллаха тим, що відкидали знамення Аллаха і несправедливо убивали пророків. Це відбулося тому, що вони були неслухами і переступали межу дозволеного.

62. Воістину тим, що вірують, а також іудеям, християнам і сабіям, що увірували в Аллаха й в Останній день (Судний день) і чинили праведні діяння, уготована нагорода у їхнього Господа. Вони не зізнають страху і не будуть засмучені.

63. От Ми взяли з вас обіцянку і спорудили над вами гору: «Міцно дотримуйтесь того, що Ми дарували вам, і пам’ятайте про те, що міститься там, — можливо, ви схаменетесь».

64. Після цього ви відвернулися, і якби не милість і милосердя Аллаха до вас, ви неодмінно опинилися б у числі тих, що зазнали збитків.

65. Ви знали тих, котрі порушили суботу. Ми сказали їм: «Будьте мавпами жалюгідними!»

66. Ми зробили це зразковим покаранням для них самих і для майбутніх поколінь, а також повчанням для богобоязливих.

67. От Муса (Мойсей) сказав своєму народу: «Аллах наказує вам зарізати корову». Вони сказали: «Невже ти насміхаєшся над нами?» Він сказав: «Упаси мене Аллах виявитися одним з невігласів».

68. Вони сказали: «Помолись за нас своєму Господові, щоб Він роз'яснив нам, яка вона». Він сказав: «Він говорить, що вона не стара і не телиця, середня за віком між ними. Виконайте ж те, що вам велено!»

69. Вони сказали: «Помолись за нас своєму Господові, щоб Він роз'яснив нам, якої вона масті». Він сказав: «Він говорить, що ця корова світло-жовтого кольору. Вона радує тих, що дивляться».

70. Вони сказали: «Помолись за нас своєму Господові, щоб Він роз'яснив нам, яка ж вона, адже корови здаються нам схожими одна на одну. І якщо Аллах побажає, то ми підемо праведним шляхом».

71. Він сказав: «Він говорить, що ця корова не привчена орати землю чи зрошувати ниву. Вона здорова і не має жодних плям». Вони сказали: «Тепер ти приніс істину». Потім вони зарізали її, хоча були близькі до того, щоб не зробити цього.

72. От ви убили людину і стали сперечатися з цього приводу. Але Аллах виявляє те, що ви приховуєте.

73. Ми сказали: «Ударте його (убитого) частиною її (корови)». Так Аллах воскрешає мертвих і показує вам Свої знамення, — можливо, ви зрозумієте.

74. Після цього ваші серця озлобилися і стали, як камені, чи навіть ще жорсткішими. Воістину, серед каменів є такі, з яких б'ють джерела. Серед них є такі, котрі розколюються і проливають воду. Серед них є такі, котрі падають від страху перед Аллахом. Аллах не перебуває в невіданні про те, що ви робите!

75. Невже ви сподіваєтеся, що вони повірять вам, якщо деякі з них чули Слово Аллаха і свідомо спотворили його після того, як зрозуміли його зміст?

76. Коли вони зустрічали віруючих, вони говорили: «Ми увірували». Коли ж вони залишалися наодинці один із одним, то казали: «Невже ви розповісте їм про те, що відкрив вам Аллах, щоб вони могли сперечатися з вами за допомогою цього перед вашим Господом? Невже ви не розумієте цього?»

77. Невже вони не розуміють, що Аллах знає все, що вони приховують і оприлюднюють?

78. Серед них є неписьменні люди, що не знають Святого Письма, а лише вірять пустим мріям і роблять припущення.

79. Горе тим, котрі пишуть Святе Письмо власними руками, а потім говорять: «Це — від Аллаха», — щоб отримати за це мізерну винагороду. Горе їм за те, що написали їхні руки! Горе їм за те, що вони здобувають!

80. Вони говорять: «Вогонь торкнеться нас лише на лічені дні». Скажи їм (о Мухаммад!): «Невже ви уклали завіт з Аллахом? Але ж Аллах ніколи не зрадить Своїй обіцянці! Чи ж ви наговорюєте на Аллаха те, чого не знаєте?»

81. О ні! Ті, котрі надбали зло і виявилися оточеними своїм гріхом, стануть мешканцями Вогню. Вони будуть там вічно.

82. А ті, котрі увірували і робили праведні діяння, стануть мешканцями Раю. Вони будуть там вічно.

83. От Ми уклали із синами Ісраїла (Ізраїлю) завіт про те, що ви не будете поклонятися нікому, окрім Аллаха; будете робити добро батькам, а також родичам, сиротам і біднякам; будете говорити людям прекрасне, відправляти намаз і виплачувати закят. Але згодом ви відвернулися з відразою, за винятком деяких.

84. От Я уклав з вами завіт про те, що ви не будете проливати вашої крові і виганяти один одного з ваших жител. Потім ви визнали це, засвідчили це.

85. Але згодом саме ви почали убивати один одного і виганяти з жител, допомагаючи одним проти інших у гріхах і несправедливості. А якщо вони приходять до вас полоненими, то ви викуповуєте їх. Але ж вам було заборонено виганяти їх. Невже ви станете вірувати в одну частину Святого Письма і відкидати іншу частину? Відплатою тому, хто робить подібне, буде ганьба в мирському житті, а в День воскресіння вони будуть піддані ще жахливішим тортурам. Аллах не перебуває в невіданні про те, що ви учиняєте!

86. Вони купили мирське життя за Останнє життя. Їхні страждання не будуть полегшені, і їм не буде надана допомога.

87. Ми дарували Мусі (Мойсею) Святе Письмо і відправили слідом за ним чергу посланців. Ми дарували Ісі (Ісусу), сину Марьям (Марії), ясні знамення і зміцнили його Святим Духом (Джибрилем). Невже щораз, коли посланець приносив вам те, що було вам не до душі, ви виявляли зарозумілість, нарікали брехунами одних і убивали інших?

88. Вони сказали: «Серця наші покриті завісою (або переповнені знаннями)». О ні, це Аллах прокляв їх за їхню зневіру. Яка мала їхня віра!

89. До них з'явилося від Аллаха Святе Письмо, що підтверджує правдивість того, що було в них. Колись вони молились про перемогу над невіруючими. Коли ж до них прийшло те, що вони взнали, вони відмовилися увірувати в нього. Так нехай лишиться проклинання Аллаха над невіруючими!

90. Погано те, що вони купили за свої душі, відкинувши подароване Аллахом і заздрячи тому, що Аллах дарує Свою милість тому зі Своїх рабів, кому побажає. Вони викликали на себе гнів, один над одним. Невіруючим уготовані принизливі тортури.

91. Коли їм говорять: «Увіруйте в те, що дав Аллах», — вони відповідають: «Ми віруємо в те, що дали нам». Вони відкидають те, що з'явилося згодом, хоча це є істиною, що підтверджує правдивість того, що є в них. Скажи їм (о Мухаммад!): «Чому ж раніше ви убивали пророків Аллаха, якщо ви є віруючими?»

92. Муса (Мойсей) з'явився до вас з виразними знаменнями, але за його відсутності ви почали поклонятися тельцю, будучи беззаконниками.

93. От Ми уклали з вами завіт і спорудили над вами гору: «Міцно дотримуйтесь того, що Ми дали вам, і слухайтесь». Вони сказали: «Чули і не слухаємося». Їхні серця всотали любов до тельця через їхню зневіру. Скажи: «Погано те, що велить вам ваша віра, якщо ви взагалі є віруючими».

94. Скажи: «Якщо Остання обитель в Аллаха призначена тільки для вас, а не для інших людей, то побажайте собі смерті, якщо ви говорите правду».

95. Однак вони ніколи не побажають собі цього через те, що приготували їхньої руки. Аллах відає про беззаконників.

96. Ти неодмінно переконаєшся, що вони жадають життя більше всіх людей, навіть більше язичників. Кожний з них прагнув би прожити тисячу років. Але навіть довге життя нітрохи не віддалить їх від страждань. Аллах бачить те, що вони роблять.

97. Скажи: «Хто є ворогом Джибрилу (Гаврилові)?» Він спустив його (Коран) на твоє серце за бажанням Аллаха в підтвердження правдивості того, що було колись, як вірне керівництво і благої звістки для віруючих.

98. Якщо хто ворогує з Аллахом і Його ангелами, посланцями, Джибрілом (Гаврилом) і Микаїлом (Михайлом), то Аллах є ворогом невіруючих.

99. Ми дали тобі ясні знамення, і не вірують у них тільки нечестивці.

100. Невже усякий раз, коли вони укладають завіт, частина з них відкидає його? Більше того, більшість з них не вірують.

101. Коли до них прийшов Посланець від Аллаха (Мухаммад), що підтвердив правдивість того, що було в них, деякі з тих, кому було дане Святе Письмо, відкинули Святе Письмо Аллаха за спини, наче вони не знають істини.

102. Вони пішли за тим, що читали дияволи в царстві Сулеймана (Соломона). Сулейман (Соломон) не був невіруючим. Невіруючими були дияволи, і вони навчали людей чаклунству, а також тому, що було дано двом ангелам у Вавилоні — Харуту і Маруту. Але вони нікого не навчали, не сказавши: «Воістину, ми є спокусою, не ставай же невіруючим». Вони навчалися в них тому, як розлучати чоловіка з дружиною, але нікому не могли заподіяти шкоду без бажання Аллаха. Вони навчалися тому, що приносило їм шкоду і не приносило їм користі. Вони знали, що той, хто набув це, позбавиться долі (блаженства) у майбутньому житті. Прикро те, що вони продали свої душі (заради зла)! Якби вони тільки знали!

103. Якби вони увірували в Аллаха і були богобоязливі, то отримали б винагороду від Аллаха. Якби вони тільки знали!

104. О ті, котрі увірували! Не кажіть Пророку: «Піклуйся про нас!» — а кажіть: «Доглядай за нами!» і слухайте. А невіруючим уготовані нестерпні страждання.

105. Невіруючі люди (що мають) Святе Письмо і язичники не хочуть, щоб вам дарувалось благо від вашого Господа. Аллах же відзначає Своєю милістю, кого побажає. Аллах має велику милість!

106. Коли Ми скасовуємо чи змушуємо забути один аят, то наводимо той, котрий кращий від нього, або рівний йому. Хіба ти не знаєш, що Аллах володіє великою милістю?

107. Хіба ти не знаєш, що Аллаху належить влада над небесами і землею і що немає у вас, крім Аллаха, ні заступника, ні помічника?

108. Чи ж ви хочете попросити вашого Посланця, як колись вони (сини Ісраїла) попросили Мусу (Мойсея)? Хто змінив віру на зневіру, той уже збився з вірного шляху.

109. Після того, як прояснилася їм істина, багато хто з людей (що мають) Святе Письмо із заздрості своєї хотіли б відвернути вас від віри, коли ви вже прийняли її. Простіть їх і будьте великодушні, поки Аллах не з'явиться зі Своїм велінням. Воістину, Аллах здатний на всілякі діяння!

110. Відправляйте намаз і виплачуйте закят. Усе те добре, що ви бажаєте для себе, ви знайдете в Аллаха. Воістину, Аллах бачить те, що ви робите!

111. Вони (іудеї, християни) сказали: «Не ввійде до Раю ніхто, крім іудеїв чи християн». Такі їхні (марні) мрії. Скажи їм (о Мухаммад!): «Наведіть ваші докази, якщо ви говорите правду».

112. О ні! Хто підкориться Аллаху, роблячи добро, той одержить нагороду від свого Господа. Вони не зазнають страху і не будуть засмучені.

113. Іудеї сказали: «Християни не йдуть вірним шляхом». А християни сказали: «Іудеї не йдуть вірним шляхом». Усі вони читають Святе Письмо, але слова неосвічених людей схожі на їхні слова. У День воскресіння Аллах розсудить їх у тому, в чому вони не знаходили спільної думки.

114. Хто може бути неправдивішим за того, хто забороняє в мечетях Аллаха згадувати ім'я Його і прагне зруйнувати їх? Їм варто було б входити туди тільки з почуттям страху. Ганьба їм у мирському житті і великі страждання у майбутньому житті.

115. Аллаху належать схід і захід. Куди б ви не обернулися, усюди буде Образ Аллаха. Воістину, Аллах — Той, Хто Охоплює, Обізнаний!

116. Вони сказали: «Аллах узяв Собі сина». Пречистий Він! Навпаки, Йому належить те, що на небесах і на землі. Йому одному усе підкоряється!

117. Він — Творець небес і землі. Коли Він приймає рішення, то варто Йому сказати: «Будь!» — як це збувається.

118. Ті, котрі позбавлені знання, говорять: «Чому Аллах не говорить з нами? Чому знамення не приходить до нас?» Такі ж слова говорили їхні попередники. Їхні серця схожі. Ми вже роз'яснили знамення людям переконаним!

119. Ми відправили тебе (о Мухаммад!) з істиною добрим вісником і застережливим напутником, і тебе не питатимуть про мешканців Пекла.

120. Іудеї і християни не будуть задоволені тобою, поки ти не станеш дотримуватись їхньої релігії. Скажи їм (о Мухаммад!): «Шлях Аллаха — це праведний шлях». Якщо ж ти станеш потурати їхнім бажанням після того, як до тебе з'явилося знання, то Аллах не буде тобі ні Заступником, ні Помічником.

121. Ті, кому Ми дарували Святе Письмо і хто читає його належним чином, дійсно вірують у нього. А ті, котрі не увірують у нього, неодмінно опиняться в збитку.

122. О сини Ісраїла (Ізраїлю)! Пам'ятайте про милість, що Я надав вам, а також про те, що Я підняв вас над світами.

123. І бійтеся дня, коли людина не зможе принести користі іншій (людині) і коли не можна буде відкупитися, коли нічим не допоможе заступництво і коли їм не буде надана підтримка.

124. От випробував Господь Ібрахіма (Авраама) повеліннями, і той виконав їх. Він сказав: «Я зроблю тебе проводирем людей». Він сказав: «І з мого потомства». Він сказав: «Мій завіт не торкнеться беззаконників».

125. От Ми зробили Будинок (Каабу) пристановищем для людей і безпечним місцем. Зробіть же місце Ібрахіма (Авраама) місцем моління. Ми звеліли Ібрахіму (Аврааму) і Ісмаїлу (Ізмаїлу) очистити Мій Будинок (Каабу) для тих, хто здійснює обхід, перебуває (у ньому), кланяється і падає ниць (перед Аллахом).

126. От сказав Ібрахім (Авраам): «Господи! Зроби це місто безпечним і обдаруй плодами його жителів, що увірували в Аллаха й у Судний день». Він сказав: «А невіруючим Я дозволю користуватися благами недовгий час, а потім змушу їх страждати у Вогні. Яке ж то жахливе місце для перебування!»

127. От Ібрахім (Авраам) і Ісмаїл (Ізмаїл) підняли підмурок Будинку (Каабы): «Господь наш! Прийми від нас! Воістину, Ти — Той, Хто Чує, Знає!

128. Господь наш! Зроби нас такими, що підкорилися Тобі, а з нашого потомства — громаду, що скорилася Тобі. Покажи нам обряди поклоніння і прийми наше покаяння. Воістину, Ти — Той, Хто Приймає покаяння, Милосердний!

129. Господь наш! Направ до них посланця з них самих, котрий прочитає їм Твої аяти, навчить їх Святому Письму і мудрості й очистить їх. Воістину, Ти — Могутній, Мудрий!».

130. Хто ж відвернеться від релігії Ібрахіма (Авраама), крім дурня? Ми обрали його в мирському житті, а у загробному житті він буде в числі праведників.

131. От сказав Господь Ібрахіму (Аврааму): «Скорися!» Він сказав: «Я скорився Господові світів».

132. Ібрахім (Авраам) і Йакуб (Іаков) заповіли це своїм синам. Йакуб (Іаков) сказав: «О сини мої! Аллах обрав для вас релігію. І вмирайте не інакше, як будучи мусульманами».

133. Чи ж ви були присутні (іудеї), коли смерть з'явилася до Йакуба (Іакова)? Він сказав своїм синам: «Кому ви будете поклонятися після мене?» Вони сказали: «Ми будемо поклонятися твоєму Богу і Богу твоїх батьків — Ібрахіма (Авраама), Ісмаїла (Ізмаїла) і Ісхака (Ісаака), Єдиному Богу. Йому одному ми скоряємося».

134. Цей народ уже пішов (у небуття). Він отримає те, що заслужив, а ви отримаєте те, що ви заслужили, і вас не питатимуть про те, що він чинив.

135. Вони сказали (іудеї і християни): «Наверніться в іудаїзм чи християнство, і ви підете вірним шляхом». Скажи їм (о Мухаммад!): «Наш шлях у релігію Ібрахіма (Авраама), що був єдинобожником і не був одним із язичників».

136. Скажіть їм: «Ми увірували в Аллаха, а також у те, що було даровано нам (у Корані) і що було даровано Ібрахіму (Авраамові), Ісмаїлу (Ізмаїлові), Ісхаку (Ісааку), Йакубу (Іакову) і колінам (дванадцятьом синам Йакуба), що було даровано Мусі (Мойсею) і Ісі (Ісусу) і що було даровано пророкам від їх Господа. Ми не робимо розходжень між ними, і Йому (Аллаху) одному ми скоряємося».

137. Якщо вони увірують у те, у що увірували ви, то підуть вірним шляхом. Якщо ж вони відвернуться, то опиняться в розладі з істиною. Аллах урятує тебе від них, тому що Він — Той, Хто Чує, Знає!

138. Скажіть їм: «Така релігія Аллаха! А чия релігія може бути кращою за релігію Аллаха? Йому одному ми поклоняємося».

139. Скажіть їм: «Невже ви станете сперечатися з нами щодо Аллаха, тоді як Він є нашим Господом і вашим Господом. Нам дістануться наші діяння, а вам — ваші діяння, і ми щирі перед Ним».

140. Невже ви скажете, що Ібрахім (Авраам), Ісмаїл (Ізмаїл), Ісхак (Ісаак), Йакуб (Іаков) і коліна (дванадцять синів Йакуба) були іудеями чи християнами? Скажіть їм: «Ви краще знаєте чи Аллах? Хто може бути несправедливішим за того, хто сховав наявне в нього свідчення від Аллаха? Аллах не перебуває в необізнанності щодо того, що ви робите».

141. Цей народ уже минув. Вони отримають те, що вони заслужили, а ви отримаєте те, що ви заслужили, і у вас не питатимуть про те, що вони робили.

142. Дурні люди скажуть: «Що змусило їх відвернутися від Кібли, до якої вони поверталися обличчям колись?» Скажи їм (о Мухаммад!): «Схід і захід належать Аллаху. Він наставляє, за своїм бажанням, на праведний шлях».

143. Ми зробили вас (мусульмани) громадою, що дотримує середини, щоб ви свідчили про все людство, а Посланець свідчив про вас самих. Ми призначили Кіблу, до якої ти повертався обличчям колись, тільки для того, щоб відрізнити тих, хто піде за Посланцем, від тих, хто повернеться назад. Це виявилося важким випробуванням для усіх, крім тих, кого Аллах повів вірним шляхом. Аллах ніколи не дасть пропасти вашій вірі. Воістину, Аллах жалісливий і милосердний до людей!

144. Ми бачили, як ти (о Мухаммад!) звертав своє обличчя до неба, і Ми повернемо тебе до Кібли, якою ти залишишся задоволений. Зверни ж своє обличчя у бік Заповідної мечеті. Де б ви не були, звертайте ваші обличчя в її бік. Воістину, ті, котрим дароване Святе Письмо, знають, що така істина від їхнього Господа. Аллах не перебуває в невіданні щодо того, що вони коять.

145. Яке б знамення ти не показав тим, кому було дароване Святе Письмо, вони все одно не стануть звертатися до твоєї Кібли, а ти не станеш звертатися до їх Кібли. Ніхто не стане звертатися до Кібли інших. А якщо ти станеш потурати їхнім бажанням після того, як до тебе прийшли знання, тоді ти опинишся у числі нечестивців.

146. Ті, кому Ми дарували Святе Письмо, знають його (Мухаммада, Каабу), як знають своїх синів. Однак частина їх свідомо приховує істину.

147. Істина — від твого Господа. Тому не будь в числі тих, хто сумнівається.

148. У кожного є сторона, куди він повертається обличчям. Прагніть випередити один одного в добрих справах. Де б ви не були, Аллах приведе усіх вас разом. Воістину, Аллах здатний на всілякі діяння!

149. Відкіля б ти не вийшов, звертай обличчя у бік Заповідної мечеті. Воістину, така істина від твого Господа. Аллах не перебуває в невіданні щодо того, що ви робите!

150. Відкіля б ти не вийшов, звертай обличчя у бік Заповідної мечеті. Де б ви не опинилися, звертайте ваші обличчя (община Мухаммада) в її бік, щоб у людей, якщо тільки вони не беззаконники, не було доказу проти вас. Не бійтеся їх, а бійтеся Мене, щоб Я довів до кінця Мою милість до вас. Можливо, ви підете вірним шляхом.

151. У такий же спосіб Я відправив до вас Посланця з вашого середовища, що читає вам Наші аяти, очищує вас (ваші душі і розум), навчає вас Святому Письму і мудрості, навчає вас тому, чого ви не знали.

152. Пам'ятайте Мене (віруючі), і Я пам'ятатиму про вас. Дякуйте Мені і не будьте невдячні Мені!

153. О ті, котрі увірували! Звертайтеся по допомогу до терпіння і намазу. Воістину, Аллах — з терплячими!

154. Не кажіть про тих, хто загинув на шляху Аллаха: «Мерці!» Навпаки, вони живі, але ви не розумієте цього.

155. Ми неодмінно випробуємо вас незначним страхом, голодом, утратою майна, людей і плодів. Порадуй (о Мухаммад!) терплячих,

156. які, коли їх наздожене лихо, говорять: «Воістину, ми належимо Аллаху і до Нього повернемося».

157. Вони удостоюються благословіння свого Господа і милості. Вони йдуть праведним шляхом.

158. Воістину, ас-Сафа й аль-Марва (два пагорби) — одні з обрядових знамень Аллаха. Хто здійснює хадж до Кааби чи мале паломництво, той не вчинить гріха, якщо пройде між ними. А якщо хто добровільно робить добру справу, то Аллах — Вдячний, Той, Хто Знає!

159. Воістину, тих, котрі ховають даровані Нами безперечні знамення і вірне керівництво після того, як Ми роз'яснили це людям у Святому Письмі, прокляне Аллах і проклянуть ті, що проклинають,

160. за винятком тих, котрі покаялися, виправили вчинене і стали роз'яснювати істину. Я прийму їхні покаяння, тому що Я — Той, Хто Приймає покаяння, Милосердний!

161. Воістину, на тих, котрі не увірували і вмерли невіруючими, лежить прокляття Аллаха, ангелів і людей — усіх.

162. Це триватиме вічно. Їхні муки не будуть полегшені, і вони не матимуть відстрочки.

163. Ваш Бог — Бог Єдиний. Не існує божества, крім Нього, Милостивого, Милосердного!

164. Воістину, у створенні небес і землі, у зміні ночі і дня, у кораблях, що пливуть по морю з тим, що приносить користь людям, у воді, що Аллах дарував з неба і за допомогою якої Він оживив мертву землю і розселив на ній усіляких тварин, у зміні вітрів, у хмарі, підлеглій між небом і землею, укладені знамення для людей розуміючих.

165. Серед людей є такі, котрі прилучають до Аллаха рівних і люблять їх так само, як люблять Аллаха. Але ті, котрі увірували, люблять Аллаха сильніше. Якби беззаконники побачили, коли вони піддаватимуться тортурам, що могутність цілком належить Аллаху і що Аллах заподіює тяжкі муки.

166. Коли ті, за ким йшли, відречуться від тих, хто йшов за ними, і побачать муки, зв'язок між ними обірветься.

167. Ті, котрі йшли за іншими, скажуть: «Якби в нас був ще один шанс, то ми відреклися б від них, подібно тому, як вони відреклися від нас». У такий же спосіб Аллах покаже їм їхні діяння, щоб це засмутило їх. Вони ніколи не вийдуть з Вогню.

168. О люди! З того, що є на землі, їжте тільки те, що дозволено і чисте, і не йдіть шляхом шайтана. Воістину, він для вас — явний ворог.

169. Воістину, він (шайтан) підштовхує вас на злі і мерзенні справи і наговорює на Аллаха те, чого ви не знаєте.

170. Коли їм говорять: «Наслідуйте те, що подарував Аллах», — вони відповідають: «Ні! Ми будемо наслідувати те, на чому застали наших батьків». А якщо їхні батьки нічого не розуміли і не йшли вірним шляхом?

171. Невіруючі подібні худобі, на яку гримає пастух, тоді як вона не чує нічого, крім окриків і лементу. Вони глухі, німі і сліпі. Вони нічого не розуміють.

172. О ті, котрі увірували! Втішайтеся дозволеними благами, якими Ми наділили вас, і будьте вдячні Аллаху, якщо тільки ви поклоняєтеся Йому.

173. Він заборонив вам мертвечину, кров, м'ясо свині і те, що принесено в жертву не заради Аллаха. Якщо ж хто-небудь змушений з'їсти заборонне, не виявляючи непослуху і не переступаючи межі необхідного, то немає на ньому гріха. Воістину, Аллах — Той, Хто Прощає, Милосердний!

174. Воістину, ті, котрі приховують дароване Аллахом у Святому Письмі і купують за це малу ціну, наповняють свої животи вогнем. Аллах не стане говорити з ними в День воскресіння і не очистить їх. На них чекають болісні страждання.

175. Вони купили оману за вірне керівництво і муки — за прощення. Наскільки ж вони готові терпіти Вогонь!

176. Це — тому, що Аллах подарував Святе Письмо в істині. А ті, котрі сперечаються щодо Святого Письма, перебувають в повному розладі з істиною.

177. Благочестя полягає не в тому, щоб ви звертали ваші обличчя на схід і захід. Але благочестивий той, хто увірував в Аллаха і Останній день, в ангелів, у Святе Письмо, у пророків, хто роздавав майно, незважаючи на свою любов до нього, родичам, сиротам, бідним, подорожанам і тим, хто просив, витрачав його на звільнення рабів, відправляв намаз, виплачував закят, дотримував угоди після укладання, виявляв терпіння в нестатку, при хворобі і під час бою. Такі ті, котрі правдиві. Такі богобоязливі.

178. О ті, котрі увірували! Вам запропонована відплата за убитих: вільний — за вільного, раб — за раба, жінка — за жінку. Якщо ж убивця прощений своїм братом, то варто діяти по справедливості і сплатити йому викуп належним чином. Таке полегшення від вашого Господа і милість. А хто переступить межу дозволеного після цього, того спіткають жорстокі страждання.

179. Відплата рятує вам життя, о власники розуму! Можливо, ви будете богобоязливі.

180. Коли смерть наближається до кого-небудь з вас і він залишає після себе добро, то йому запропоновано залишити заповіт батькам і найближчим родичам на розумних умовах. Такий обов'язок богобоязливих.

181. Якщо ж хто-небудь змінить заповіт після того, як він вислухав його, то провина лягає тільки на тих, хто його змінив. Воістину, Аллах — Той, Хто Прощає, Знаючий!

182. Якщо ж хто-небудь побоюється, що заповідач поступить несправедливо чи скоїть гріх, і доможеться угоди між сторонами, то на ньому не буде гріха. Воістину, Аллах — Той, Хто Прощає, Милосердний!

183. О ті, котрі увірували! Вам запропонований піст, подібно тому, як він був запропонований вашим попередникам, — можливо, ви злякаєтеся.

184. Тримати піст варто лічену кількість днів. А якщо хто з вас хворий чи перебуває в дорозі, то нехай постить стільки ж днів іншим часом. А той, кому важко постити, повинен нагодувати бідняка. А якщо хто добровільно робить добру справу, то тим краще для нього. Але вам ліпше постити, якби ви тільки знали!

185. На місяць Рамадан був дарований Коран — щирий порадник для людей, очевидні докази із вірного посібника і розпізнавання (істини і неправди). Той з вас, кого застане цей місяць, повинний постити. А якщо хто хворий чи знаходиться в дорозі, то нехай постить стільки ж днів іншим часом. Аллах бажає вам полегшення і не бажає вам ускладнень. Він бажає, щоб ви довели до кінця визначене число днів і возвеличили Аллаха за те, що Він наставив вас на вірний шлях. Можливо, ви будете вдячні.

186. Якщо Мої раби запитають тебе (о Мухаммад!) про Мене, оскільки Я близький і відповідаю на заклик того, хто молиться, коли він гукає до Мене. Нехай же вони відповідають Мені і вірують у Мене, — можливо, вони підуть вірним шляхом.

187. Вам дозволено зближуватися з вашими дружинами у ніч посту. Ваші дружини — одяг для вас, а ви — одяг для них. Аллах знає, що ви зраджуєте самих себе (не слухаєте Аллаха і вступаєте в статеву близькість із дружинами по ночах під час посту в рамадані), і тому Він прийняв ваші покаяння і простив вас. Відтепер вступайте з ними в близькість і прагніть того, що наказав вам Аллах. Їжте і пийте, поки ви не зможете відрізнити білу нитку світанку від чорної, а потім постіть до ночі. Не вступайте з ними в близькість, коли ви перебуваєте в мечетях. Такі обмеження Аллаха. Не наближайтеся до них. Так Аллах роз'ясняє Свої знамення людям, — можливо, вони настрахаються.

188. Не діліть незаконно між собою чужого майна і не підкуповуйте суддів, аби захопити частину майна людей, свідомо здійснюючи гріх.

189. Вони запитують тебе про нові місяці. Скажи їм (о Мухаммад!): «Вони визначають терміни часу для людей і хаджу. Благочестя не у тому, щоб ви входили у будинки із тильного боку. Але благочестивий той, хто богобоязливий. Входіть у будинки через двері і бійтеся Аллаха, — можливо, у цьому виявиться ваше процвітання.

190. Боріться на шляху Аллаха з тими, хто бореться проти вас, але не переступайте межу дозволеного. Воістину, Аллах не любить злочинців.

191. Убивайте їх (язичників), де б ви їх не зустріли, і виганяйте їх звідти, звідки вони вас вигнали. Спокуса гірша за убивство. Але не боріться з ними в Заповідній мечеті, поки вони не стануть боротися з вами в ній. Якщо ж вони стануть боротися з вами, то убивайте їх. Така кара для невіруючих!

192. Але якщо вони припинять, на те воля Аллаха — Того, Хто Прощає, Милосердного.

193. Боріться з ними, поки не зникне спокуса і поки релігія цілком не буде належати Аллаху. Але якщо вони припинять, то ворогувати слід лише з беззаконниками.

194. Заборонний місяць — за заборонний місяць, а за порушення заборон — відплата. Якщо хтось замірявся на вас, то і ви заміряйтесь на нього, подібно тому, як він замірявся на вас. Бійтеся Аллаха і знайте, що Аллах — з богобоязливими.

195. Робіть пожертвування на шляху Аллаха і не осуджуйте себе на загибель. І робіть добро, оскільки Аллах любить тих, хто робить добро.

196. Завершуйте хадж і мале паломництво в ім'я Аллаха. Якщо ви будете затримані, то принесіть у жертву те, що зможете. Не голіть ваші голови, поки жертовні тварини не досягнуть місця заклання. А якщо хтось з вас хворий або через голову свою зазнає страждання, то він має відкупитися — постити чи роздати милостиню, чи принести жертву. Якщо ж ви знаходитеся в безпеці, то всякий, хто робить мале паломництво і хадж, що переривається, повинний принести в жертву те, що зможе. Якщо ж він не зможе зробити цього, то він повинний постити три дні під час хаджу і сім днів після його закінчення — усього десять днів. Це поширюється на тих, чия родина не живе в Заповідній мечеті. Бійтеся ж Аллаха і знайте, що Аллах суворий у покаранні.

197. Хадж відбувається у відомі місяці. Хто має намір здійснити хадж у ці місяці, той не повинний вступати в статеву близькість, чинити гріхи і вступати в суперечки під час хаджу. Що б ви не зробили доброго, Аллах знає про це. Беріть із собою харчі, але кращим припасом є богобоязливість. Бійтеся ж Мене, о ті, що мають розум!

198. На вас немає гріха, якщо ви шукаєте милість від свого Господа. А коли ви повернетеся з Арафата, поминайте Аллаха в Заповідному місці. Поминайте Його, оскільки Він наставив вас на праведний шлях, хоча колись ви мали хибну думку.

199. Потім відправляйтеся в дорогу відтіля, звідки відправляються інші люди, і просіть Аллаха про прощення. Воістину, Аллах — Той, Хто Прощає, Милосердний!

200. Коли ви позавершуєте свої обряди, то поминайте Аллаха так, як поминаєте своїх батьків, і навіть більш того. Серед людей є такі, котрі говорять: «Господь наш! Обдаруй нас у цьому світі!» Але немає їм утішності після Воскресіння.

201. Але серед них є такі, котрі говорять: «Господь наш! Обдаруй нас добром у цьому світі і добром у іншому світі і захисти нас від покарання у Вогні».

202. Їм судилося те, що вони придбали. Аллах швидкий у розрахунку!

203. Згадуйте Аллаха в лічені дні (протягом трьох днів у долині Міна). Хто квапиться і завершує обряд за два дні, той не чинить гріха. І хто затримується, той також не чинить гріха. Це стосується богобоязливих. Бійтеся ж Аллаха і знайте, що до Нього ви будете зібрані.

204. Серед людей є такі, чиї промови захоплюють тебе в мирському житті. Він закликає Аллаха засвідчити те, що у нього в душі, хоча сам упертий у суперечці.

205. Коли він відвертається, то починає поширювати нечестя на землі, знищувати посіви і потомство. Але ж Аллах не любить нечестя!

206. Коли йому говорять: «Побійся Аллаха!» — гординя підштовхує його на гріх. Досить з нього Гієни! Який же це жахливий притулок!

207. Серед людей є й такий, котрий продає свою душу, сподіваючись здобути прихильність Аллаха. Аллах поблажливий до рабів.

208. О ті, котрі увірували! Приймайте іслам цілком і не йдіть дорогою сатани. Адже він для вас — явний ворог.

209. А якщо ви спіткнетеся після того, як до вас з'явилися виразні знамення, то знайте, що Аллах — Могутній, Мудрий.

210. Невже вони очікують лише на те, аби Аллах прийшов до них, під сінью хмар, разом з ангелами, і усі справи були б вирішені? Лише Господь може їх розв'язати.

211. Запитай синів Ісраїла (Ізраїлю), скільки виразних знамень Ми дали їм. Якщо хто проміняє милість Аллаха після того, як вона прийшла до нього, то Аллах суворий у покаранні!

212. Мирське життя здається невіруючим прекрасним. Вони знущаються з тих, хто увірував. Але в День воскресіння богобоязливі стануть вищими за невіруючих. Аллах дасть, кому забажає, винагороду без ліку.

213. Люди були однієї віри, і Аллах відправив пророків з доброю звісткою і попередженням, і подарував з ними Святе Письмо правдиве, аби розсудити з людьми їхні розходження. Але розійшлися у думках щодо цього тільки ті, кому було дароване Святе Письмо, після того, як до них з'явилися виразні знамення, через заздрість і несправедливе ставлення один до одного. І вказав Аллах шлях до істини, навколо якої вони сперечалися. Аллах вказує вірний шлях за своїм бажанням.

214. Чи ви думали, що ввійдете в Рай, не випробувавши того, що випробували ваші попередники? Їх уражали убогість і хвороби. Вони переживали такі потрясіння, що Посланець і ті, що увірували разом з ним, говорили: «Коли ж прийде на допомогу Аллах?» Справді, допомога Аллаха близька, правовірні!

215. Вони запитують тебе (о Мухаммад!), на що вони повинні витрачати свій статок. Скажи: «Витрачайте на батьків, близьких родичів, сиріт, бідняків, подорожан. Що б ви не зробили доброго, про це знає Аллах».

216. Вам запропоновано боротися, хоча це вам неприємно. Можливо, вам неприємно те, що є благом для вас. А можливо, ви любите те, що є злом для вас. Аллах знає, але ви таких знань не маєте.

217. Тебе запитують про бій у Священний місяць. Скажи: «Битися в цей місяць — великий злочин. Однак збивати інших зі шляху Аллаха, не вірувати в Нього, не пускати в Заповідну мечеть і виганяти відтіля її жителів — ще більший злочин перед Аллахом. Спокуса гірше, ніж убивство. Язичники не перестануть битися з вами, поки не відвернуть вас від вашої віри, якщо тільки зможуть. А якщо хто з вас відступить від своєї віри і вмре невіруючим, то його добрі діяння виявляться марними як у цьому світі, так і у День воскресіння. Вони є мешканцями Вогню і залишаться там вічно».

218. Воістину, ті, котрі увірували, і ті, що здійснили хіджру і билися за Аллаха, можуть очікувати на милість Аллаха. Адже Аллах — Той, Хто Прощає, Милосердний!

219. Запитують тебе (о Мухаммад!) про напої, що викликають сп'яніння, й азартні ігри. Скажи: «В них великий гріх, але є і користь для людей, хоча гріха в них більше, ніж користі». Вони запитують тебе про те, скільки витрачати. Скажи: «Надлишок». Так Аллах роз'ясняє вам знамення, — можливо, ви замислитесь

220. над цим сьогодні і у Майбутньому житті. Вони запитують тебе про сиріт. Скажи: «Благочинність — добра справа. Ви вчините добре, якщо об'єднаєте свої справи, сироти — ваші брати. Аллах відрізняє нечестивця від того, що чинить добро. Якби Аллах захотів, то поставив би вас у скрутне становище. Воістину, Аллах — Могутній, Мудрий!».

221. Не беріть шлюб з язичницями, поки вони не увірують. Безумовно, віруюча невільниця краща за язичницю, навіть якщо вона сподобалася вам. Не видавайте мусульманок заміж за язичників, поки вони не увірують. Безумовно, віруючий невільник краще за язичника, навіть якщо він сподобався вам. Вони тягнуть до Вогню, а Аллах закликає до Раю і прощення зі Свого бажання. Він роз'ясняє людям Свої знамення, — можливо, вони пам'ятатимуть повчання.

222. Вони запитують тебе (о Мухаммад!) про менструації. Скажи: «Вони заподіюють страждання. Тому уникайте статевих стосунків з жінками під час менструацій і не наближайтеся до них, поки вони не очистяться. А коли вони очистяться, то приходьте до них так, як повелів вам Аллах. Воістину, Аллах любить тих, котрі розкаюються і очищуються».

223. Ваші дружини є ріллею для вас. Приходите ж на вашу ріллю, коли і як побажаєте. Готуйте для себе добрі діяння, бійтеся Аллаха і знайте, що ви зустрінетеся з Ним. Обрадуй же віруючих!

224. Нехай клятва ім'ям Аллаха не заважає вам робити добрі справи, бути богобоязливим і примиряти людей. Аллах — Той, Хто Чує, Знаючий!

225. Аллах не прикличе вас до відповідальності за ненавмисні клятви, але прикличе вас до відповіді за те, що придбали ваші серця. Аллах — Той, Хто Прощає, Витриманий!

226. Ті, котрі заприсяглися не вступати в статеві стосунки зі своїми дружинами, повинні вичікувати чотири місяці. І якщо вони передумають, то Аллах — Той, Хто Прощає, Милосердний!

227. Якщо ж хтось забажає розлучитися, то Аллах — Той, Хто Чує, Той, Хто Знає!

228. Розлучені жінки повинні вичікувати (не виходити заміж) протягом трьох менструацій. Не дозволено їм ховати те, що створив Аллах у їхніх утробах, якщо вони вірують в Аллаха й у День воскресіння. Чоловіки протягом цього періоду мають право повернути їх, якщо захочуть примирення. Відповідно до встановленого порядку, дружини мають такі ж права, як і обов'язок, хоча чоловіки і вище їх за положенням. Аллах — Могутній, Мудрий!

229. Розлучення допускається двічі, після чого треба або утримувати дружину на розумних умовах, або відпустити її по-доброму. Вам недозволено брати що-небудь з дарованого їм, якщо тільки в обох сторін немає побоювання, що вони не зможуть дотриматися обмеження Аллаха. І якщо ви побоюєтеся, що вони не зможуть дотриматися обмеження Аллаха, то вони обоє не зроблять гріха, якщо вона викупить розлучення. Такі обмеження Аллаха. Не переступайте ж їх. А ті, котрі переступають обмеження Аллаха, є беззаконниками.

230. Якщо він розлучився з нею втретє, то вона вже не належить йому, поки вона не вийде заміж за іншого. І якщо той розлучиться з нею, то вони не зроблять гріха, якщо возз'єднаються, думаючи, що вони зможуть дотриматися обмеження Аллаха. Такі обмеження Аллаха. Він роз'ясняє їх для людей знаючих.

231. Якщо ви розлучилися з вашими дружинами і вони дочекалися необхідного терміну, то або притримайте їх на розумних умовах, або ж відпустите їх на розумних умовах. Але не затримуйте їх, щоб нашкодити їм і переступити межу дозволеного. А хто поступить таким чином, той поступить несправедливо стосовно самого себе. Не вважайте знамення Аллаха жартом. Пам'ятайте про милість, що Аллах зробив вам, а також про те, що Він дарував вам із Святого Письма і мудрості, щоб застерегти вас. Бійтеся Аллаха і знайте, що Аллах відає про всілякі діяння!

232. Якщо ви розлучилися з вашими дружинами і вони дотримались покладеного на них терміну, то не заважайте їм виходити заміж за своїх колишніх чоловіків, якщо вони домовилися один з одним на розумних умовах. Таке повчання тому з вас, хто вірує в Аллаха й у День останній. Так буде краще і чистіше для вас. Аллах знає, а ви не знаєте!

233. Матері повинні годувати своїх дітей грудьми два повних роки, якщо вони хочуть довести годівлю грудьми до кінця. А той, у кого народилася дитина, повинний забезпечувати харчування й одяг матері на розумних умовах. На жодного чоловіка не покладається більше за його можливості. Не можна заподіювати шкоди матері за її дитину, а також батьку за його дитину. Такі ж обов'язки покладаються на спадкоємця батька. Якщо вони побажають відлучити дитину від грудей за взаємною згодою і порадою, то не вчинять гріха. І якщо ви побажаєте найняти годувальницю для ваших дітей, то не вчините гріха, якщо ви розрахуєтесь з нею на розумних умовах. Бійтеся Аллаха і знайте, що Аллах бачить те, що ви робите!

234. Якщо хто-небудь з вас помре і залишить після себе дружин, то вони повинні вичікувати чотири місяці і десять днів. Коли ж спливе цей термін, то на вас не буде гріха, (о рідні), якщо вони дадуть згоду у відповідності до закону. Аллах відає про те, що ви робите!

235. На вас не буде гріха, якщо ви натякнете про сватання до жінок, або ж приховаєте це в душі. Аллах знає, що ви не забуватимете їх. Не давайте їм таємних обіцянок і кажіть тільки гідні слова. Не приймайте рішення одружитися, поки не мине визначений термін. Знайте, що Аллаху відомо про те, що у ваших душах. Остерігайтеся Його і знайте, що Аллах — Той, Хто Прощає, Витриманий!

236. На вас не буде гріха, якщо ви розлучитеся з дружинами, не торкнувшись їх і не установивши для них обов'язкової винагороди (придане). Обдаруйте їх якнайкраще, і нехай багатий вчинить у міру своїх можливостей, а бідний — у міру своїх можливостей. Такий обов'язок тих, хто чинить добро.

237. Якщо ж ви розлучитеся з ними до того, як торкнулися їх, але після того, як установили обов'язкову винагороду (придане), то віддайте їм половину установленої винагороди, якщо тільки вона не пробачить чи не пробачить той, у чиїх руках шлюбна угода. Якщо ви пробачите, то це буде ближче до богобоязливості. Не забувайте про поблажливість по відношенню один до одного. Воістину, Аллах бачить те, що ви робите!

238. Відправляйте намази, і особливо, середній (після полудня) намаз. І стійте перед Аллахом смиренно.

239. Якщо ви настрашені, то моліться на ходу чи верхи. Коли ж ви опинитеся в безпеці, то згадуйте Аллаха так, як Він навчив вас тому, чого ви не знали.

240. Якщо хто-небудь з вас помре і залишить після себе дружин, то вони повинні заповідати, щоб їх забезпечували протягом одного року і не проганяли. Якщо ж вони самі підуть, то на вас не буде гріха за те, що вони розпорядяться собою таким чином. Аллах — Могутній, Мудрий!

241. Розлучених дружин належить забезпечувати відповідним чином. Такий обов'язок богобоязливих.

242. Так Аллах роз'ясняє вам Свої знамення, — можливо, ви зрозумієте.

243. Хіба ти не знаєш (о Мухаммад!) про тих, котрі залишили свої житла, побоюючись смерті, хоча їх були тисячі? Аллах сказав їм: «Умріть!» Потім Він оживив їх. Воістину, Аллах милостивий до людей, однак більша частина людей — невдячні.!

244. Боріться на шляху Аллаха і знайте, що Аллах — Той, Хто Чує, Той, Хто Знає!

245. Якщо хто-небудь надасть Аллаху прекрасну позику, то Він збільшить його багаторазово. Аллах утримує і щедро обдаровує, і до Нього ви будете повернуті.

246. Чи не знаєш ти про знать синів Ісраїла (Ізраїлю), що жили після Муси (Мойсея)? Вони сказали своєму пророку: «Признач для нас царя, аби ми боролися на шляху Аллаха». Він сказав: «Чи можливо, коли вам буде запропоновано боротися, ви не станете боротися?» Вони сказали: «Чому ж нам не боротися на шляху Аллаха, якщо ми вигнані з наших жител і розлучені з нашими дітьми?» Коли ж їм було запропоновано боротися, вони відвернулися, за винятком деяких. Аллах відає про беззаконників.

247. Їхній пророк сказав їм: «Аллах призначив вам царем Талута (Саула)». Вони сказали: «Як він може стати нашим царем, якщо ми більш гідні правити, ніж він, і у нього малий майновий статок?» Він сказав: «Аллах вибрав його і щедро наділив його знаннями і фізичною силою. Аллах дарує Своє царство, кому забажає. Аллах — Той, Хто охоплює, Той, Хто Знає»!

248. Їхній пророк сказав їм: «Знаменням його царства стане те, що до вас з'явиться ковчег від вашого Господа. У ньому буде те, що залишилося після родини Муси (Мойсея) і родини Харуна (Аарона). Його принесуть ангели. Це буде знаменням для вас, якщо тільки ви є віруючими».

249. Коли Талут (Саул) виступив з військом в похід, він сказав: «Аллах випробуватиме вас рікою. Хто нап'ється з неї, той не буде зі мною. А хто не покуштує її, той буде зі мною. Але це не стосується тих, хто зачерпне пригорщу води». Напилися з неї всі, за винятком деяких. Коли ж він і ті, що повірили в нього, перебралися через ріку, вони сказали: «Сьогодні ми не впораємося з Джалутом (Голіафом) і його військом». Але ті, котрі твердо знали, що зустрінуться з Аллахом, сказали: «Скільки нечисленних загонів перемогло численні загони з волі Аллаха!» Аллах — з терплячими!

250. Коли вони з'явилися перед Джалутом (Голіафом) і його військом, то сказали: «Господь наш! Пролий на нас терпіння, зміцни нашу ходу і допоможи нам здобути перемогу над невіруючими людьми».

251. Вони розгромили їх з волі Аллаха. Давуд (Давид) убив Джалута (Голіафа), і Аллах дарував йому царство і мудрість і навчив його тому, чого побажав. Якби Аллах не стримував одних людей за допомогою інших, то на землі вчинився б безлад. Однак Аллах милостивий до світів!

252. Такі аяти Аллаха. Ми відкриваємо їх тобі (о Мухаммад!) як притчі, і ти — один з посланців!

253. Такі посланці. Одним з них Ми віддали перевагу перед іншими. Серед них були такі, з якими говорив Аллах, а деяких з них Аллах підняв до різних висот. Ми дарували Ісі (Ісусу), сину Марьям (Марії), виразні знамення і підтримали його Святим Духом (Джибрилем). Якби Аллах побажав, то наступні за ними покоління не боролися б один з одним після того, як до них з'явилися виразні знамення. Однак вони розійшлися в думках, одні з них увірували, а інші не увірували. Якби Аллах побажав, то вони не боролися б один з одним, але Аллах вершить те, що побажає.

254. О ті, котрі увірували! Робіть пожертвування з того, чим Ми наділили вас, до настання дня, коли не буде ні торгівлі, ні дружби, ні заступництва. А невіруючі є беззаконниками.

255. Аллах — немає божества, крім Нього, Живого, Підтримуючого життя. Ним не опановують ні дрімота, ні сон. Йому належить те, що на небесах, і те, що на землі. Хто стане заступатися перед Ним без Його дозволу? Він знає їхнє майбутнє і минуле. Вони осягають з Його знання тільки те, що Він побажає. Його Престол (Підніжжя Трону) охоплює небеса і землю, і не обтяжує Його оберігання їх. Він — Піднесений, Великий!

256. У релігії не існує примусу. Прямий шлях уже відрізнився від омани. Хто не вірує в тагута, а вірує в Аллаха, той схопився за найнадійніше держало, що ніколи не зламається. Аллах — Той, Хто Чує, Той, Хто Знає!

257. Аллах — Заступник тих, котрі увірували. Він виводить їх із темряви до світла. А заступниками і помічниками невіруючих є тагути, що виводять їх зі світла до темряви. Вони є мешканцями Вогню і будуть там вічно.

258. Чи не знаєш ти (о Мухаммад!) про тих, хто сперечався з Ібрахімом (Авраамом) стосовно його Господа, оскільки Аллах дарував йому царство? Ібрахім (Авраам) сказав йому: «Мій Господь — Той, Хто дарує життя й забирає його». Він сказав: «Я дарую життя й забираю». Ібрахім (Авраам) сказав: «Аллах змушує сонце сходити на сході. Змуси ж його зійти на заході». І тоді той, хто не увірував, збентежився. Аллах не веде прямим шляхом несправедливих людей.

259. Чи поміркуй над словами того, хто проходив повз селище (Ієрусалим), зруйнованого дощенту. Він сказав: «Як Аллах воскресить це після того, як усе це вмерло?» Аллах умертвив його на сто років, а потім оживив і сказав: «Скільки ти пробув тут?» Він сказав: «Я пробув день або частину дня». Він сказав: «Ні, ти пробув сто років. Подивися на свою їжу і воду: вони навіть не змінилися. І подивися на свого осла. Ми неодмінно зробимо тебе знаменням для людей. Подивися ж, як Ми зберемо кістки, а потім покриємо їх м'ясом». Коли це показали йому, він сказав: «Я знаю, що Аллах здатний на всілякі діяння»!

260. От сказав Ібрахім (Авраам): «Господи! Покажи мені, як Ти оживлюєш небіжчиків». Він сказав: «Хіба ти не віруєш?» Він сказав: «Звичайно! Але я хочу, щоб моє серце заспокоїлося». Він сказав: «Візьми чотирьох птахів, заріж їх, пригорнувши до себе, і поклади по шматочку на кожнім пагорбі. А потім поклич їх, і вони стрімко прилетять до тебе. І знай, що Аллах — Могутній, Мудрий».

261. Притчею про тих, хто витрачає своє майно на шляху Аллаха, є притча про зерно, з якого виросло сім колосків, і в кожнім колосі — по ста зерен. Аллах збільшує нагороду, кому побажає. Аллах — Всеохоплюючий, Той, Хто Знає!

262. Тим, хто витрачає своє майно на шляху Аллаха і не супроводжує свої пожертвування докорами й образами, підготовлена нагорода від Господа. Вони не зазнають страху і не будуть засмучені.

263. Добре слово і прощення краще від милостині, за якої випливає образливий докір. Аллах — Багатий, Витриманий!

264. О ті, котрі увірували! Не робіть ваші милостині марними через свої докори й образи, подібно тому, хто витрачає своє майно заради показухи і не вірить при цьому в Аллаха й в Останній день. Притчею про нього є притча про гладку скелю, покриту шаром землі. Але от випала злива і залишила скелю голою. Вони не владні ні над чим з того, що придбали. Аллах не веде прямим шляхом невіруючих людей.

265. Притчею про тих, котрі витрачають своє майно, щоб здобути достаток Аллаха і зміцнити себе, є притча про сад на пагорбі. Якщо його зросить злива, вона приносить плоди подвійно. Якщо ж його не зросить злива, то йому буває досить мжички. Аллах бачить те, що ви робите!

266. Чи захоче хто-небудь з вас, якщо в нього буде сад з фінікових пальм і виноградника, у якому течуть ріки і ростуть усякі плоди, щоб його сад був уражений вогненним вихором і згорів, коли його осягне старість, а його діти будуть ще слабкі? Так Аллах роз'ясняє вам знамення, — можливо, ви зрозумієте!

267. О ті, котрі увірували! Робіть пожертвування з придбаних вами благ і того, що Ми зростили для вас на землі, і не прагніть роздати як пожертвування погане, чого б ви самі не взяли, поки не заплющили очі. І знайте, що Аллах — Багатий, Гідний Хвали!

268. Сатана загрожує вам бідністю і примушує робити мерзенні речі. Аллах же обіцяє вам прощення від Нього і милість. Аллах — Той, Хто Охоплює, Той, Хто Знає!

269. Він дарує мудрість, кому побажає, і той, кому дарована мудрість, нагороджений великим благом. Однак згадують повчання тільки ті, що володіють розумом.

270. Що б ви не витратили, яку б обітницю ви не дали, Аллах знає про це. Але для беззаконників немає помічників.

271. Якщо ви роздаєте милостиню відкрито, то це прекрасно. Але якщо ви приховуєте це і роздаєте її жебракам, то це ще краще для вас. Він простить вам деякі з ваших гріхів. Аллах відає про те, що ви робите.

272. Вести їх вірним шляхом — не твій (о Мухаммад!) обов'язок, тому що Аллах веде праведним шляхом тих, кого побажає. Усе, що ви витрачаєте, йде на користь вам самим. Ви витрачаєте це тільки з прагнення до Образу Аллаха. Що б з вашого добра ви не витратили, вам віддасться сповна, і з вами не вчинять несправедливо.

273. Милостиня надається біднякам, котрі затримані на шляху Аллаха і не можуть пересуватися по землі. Необізнаний вважає їх багатіями через їхню скромність. Ти взнаєш їх за прикметами: вони не випрошують у людей милостиню настійно. Що б з вашого добра ви не витратили, Аллах знає про це.

274. Тим, хто витрачає своє майно вночі і вдень, таємно і явно, уготована нагорода від їхнього Господа. Вони не зазнають страху і не будуть засмучені.

275. Ті, котрі пожирають лишок, повстануть, як повстає той, кого сатана повалив своїм дотиком. Це — тому, що вони говорили: «Воістину, торгівля подібна хабарництву». Але Аллах дозволив торгівлю і заборонив хабарництво. Якщо хто-небудь з них після того, як до нього з'явиться застереження від Аллаха, зупиниться, то йому буде прощене те, що було колись, і його справа буде в розпорядженні Аллаха. А хто повернеться до цього, ті стануть мешканцями Вогню, у якому вони перебуватимуть вічно.

276. Аллах знищує лишок і збільшує пожертвування. Аллах не любить усяких невдячних (або невіруючих) грішників.

277. Воістину, тим, що увірували і вершили праведні діяння, відправляли намаз і виплачували закят, уготована нагорода у їхнього Господа. Вони не зазнають страху і не будуть засмучені.

278. О ті, котрі увірували! Бійтеся Аллаха і не беріть частину того, що залишилося, якщо тільки ви є віруючими.

279. Але якщо ви не зробите цього, то знайте, що Аллах і Його Посланець оголосять вам війну. А якщо ви покаєтеся, то вам залишиться ваш первісний капітал. Ви не чиніть несправедливо, і з вами не вчинять несправедливо.

280. Якщо боржник перебуває у скрутному становищі, то дайте йому відстрочку, поки його становище не поліпшиться. Але дати милостиню буде краще для вас, якби ви тільки знали!

281. Бійтеся того дня, коли ви будете повернуті до Аллаха. Тоді кожна людина сповна отримає те, що надбала, і з нею не чинитимуть несправедливо.

282. О ті, котрі увірували! Якщо ви укладаєте договір про борг на певний строк, то записуйте його, і нехай переписувач записує його справедливо. Переписувач не повинний відмовлятися записати його так, як його навчив Аллах. Нехай він пише, і нехай той, що бере в борг, диктує і боїться Аллаха, свого Господа, і нічого не зменшує в ньому. А якщо той, що бере у борг, недоумкуватий, немічний чи не здатний диктувати самостійно, нехай його довірена особа диктує по справедливості. За свідків призвіть двох чоловіків з вашого оточення. Якщо не буде двох чоловіків, то одного чоловіка і двох жінок, яких ви згодні визнати свідками, і якщо одна з них помилиться, то інша нагадає їй. Свідки не повинні відмовлятися, якщо їх запрошують. Не нехтуйте записати договір, яким би він не був —великим чи малим, аж до зазначення його терміну. Так буде справедливіше перед Аллахом, переконливіше для свідчення і кращим для запобігання сумнівів. Але якщо ви укладаєте угоду і розплачуєтеся один з один на місці, то на вас не буде гріха, якщо ви не занотуєте письмово. Але прикличте свідків, якщо ви укладаєте торговий договір, і не заподіюйте шкоди переписувачу і свідку. Якщо ж ви скоїте це, то вчините гріх. Бійтеся Аллаха — Аллах навчає вас. Аллах відає про всілякі діяння!

283. Якщо ви опинитеся в поїздці і не знайдете переписувача, то призначте заставу, яку можна одержати на руки. Але якщо один з вас довіряє іншому, то нехай той, кому довіряється, поверне довірене йому й побоїться Аллаха, свого Господа. Не приховуйте свідчення. А в тих, хто приховує його, серце уражене гріхом. Аллаху відомо про те, що ви робите.

284. Аллаху належить те, що на небесах, і те, що на землі. Чи знайдете ви те, що у ваших душах, чи приховаєте, Аллах пред'явить вам рахунок за це. Він прощає, кого побажає, і заподіює муки, кому побажає. Аллах здатний на всілякі діяння!

285. Посланець і віруючі увірували в те, що даровано йому від Господа. Усі вони увірували в Аллаха, Його ангелів, Його Святе Письмо і Його посланців. Вони говорять: «Ми не робимо розходжень між Його посланцями». Вони говорять: «Слухаємо і коримося! Твого прощення ми просимо, Господь наш, і до Тебе маємо повернутися».

286. Аллах не покладається на людину понад її можливості. Йому дістанеться те, що він надбав, і проти нього буде те, що він надбав. Господь наш! Не карай нас, якщо ми забули чи помилилися. Господь наш! Не покладай на нас тягар, що Ти поклав на наших попередників. Господь наш! Не обтяжуй нас тим, що нам не під силу. Будь поблажливий до нас! Прости нас і помилуй! Ти — наш Заступник. Допоможи ж нам здобути гору над невіруючими людьми.

3. СУРА «АЛЬ ІМРАН»

(Медінська сура)

Сімейство Імрана

В ім'я Аллаха, Милостивого, Милосердного!

1. Аліф. Лям. Мім.

2. Аллах — немає божества, окрім Нього, Живого, Підтримуючого життя.

3. Він дарував тобі (о Мухаммад!) Святе Письмо з істиною в підтвердження того, що було до нього. Він дарував Таурат (Тору) і Інджил (Євангеліє),

4. які колись були керівництвом для людей. Він також дарував Коран, що поділив істину і неправдивість. Воістину, на тих, хто не вірує в знамення Аллаха, чекають тяжкі страждання, адже Аллах — Могутній, Здатний на відплату!

5. Воістину, ніщо не сховається від Аллаха ні на землі, ні на небесах.

6. Він — Той, Хто надає вам в лоні (матерів) такий вигляд, який побажає. Немає божества, крім Нього, Могутнього, Мудрого!

7. Він — Той, Хто дарував тобі (о Мухаммад!) Святе Письмо, в якому виразно викладено аяти, що складають підвалини Святого Письма, а також інші аяти, що є алегоричними. Ті ж, чиї серця ухиляються від справжньої віри, пояснюють аяти, що вимагають тлумачення, на свій розсуд, прагнучи посіяти розбрат. Хоча точного тлумачення аятів не знає ніхто, крім Аллаха. Ті ж, хто мають ґрунтовні знання говорять: «Ми увірували в нього. Усе це — від нашого Господа». Проте розуміють тлумачення тільки ті, що володіють розумом.

8. Господь наш! Не відводь наші серця від істини після того, як Ти наставив нас на праведний шлях, і даруй нам милість від Себе, адже Ти — Той, Хто Дарує!

9. Господь наш! Ти збереш людей у День, в якому немає сумніву. Воістину, Аллах не порушує обіцянки.

10. Ні багатство, ні діти нічим не допоможуть перед Аллахом тим, хто не увірував. Вони є трісками для Вогню.

11. Так само поводилися родичі Фараона і ті, котрі жили до них. Вони гадали, що Наші знамення є неправдою, і Аллах покарав їх за гріхи, адже Аллах суворий і справедливий у покаранні!

12. Скажи (о пророк) тим, що не увірували: «Ви будете переможені і відправлені до Пекла. Яке ж то жахливе місце для знаходження!»

13. Знаменням для вас стали дві армії при Бадрі: одна армія билася за віру Аллаха, інша ж складалася з невіруючих, які своїми очима бачили, що їх вдвічі більше. Проте Аллах надає підтримку тим, кому побажає. Воістину, у цьому є повчання для тих, хто бачить розумом.

14. Прекрасні в очах людей любов до насолод, що приносять жінки, сини, накопичені кантарами золото і срібло, коні, худоба і ниви. Таке минуще задоволення мирського життя, але в Аллаха є найліпше ушанування.

15. Скажи їм (о пророк): «Чи розповісти вам про те, що краще за це? Для тих, хто богобоязливий, у Господа є Райські сади, в яких течуть ріки, і де вони перебуватимуть вічно, і матимуть також чистих дружин і прихильність від Аллаха». Аллах бачить рабів,

16. які говорять: «Господь наш! Воістину, ми увірували. Прости ж нам наші гріхи і захисти нас від страждань у Вогні».

17. Вони терплячі, правдиві, смиренні, роблять пожертвування і просять прощення перед світанком.

18. Аллах засвідчив, що немає божества, крім Нього, а також ангели і ті, що мають знання. Він підтримує справедливість. Не має божества, крім Нього, Могутнього, Мудрого!

19. Воістину, релігією у Аллаха є іслам. Тих, кому було дароване Святе Письмо, спокусили розбіжності тільки після того, як вони отримали знання, через заздрість і несправедливе ставлення один до одного. Якщо хто не увірував у знамення Аллаха, то знайте — Аллах швидкий на розрахунок!

20. Якщо вони стануть сперечатися з тобою (о Мухаммад!), то скажи: «Я підкорився Аллаху разом з тими, хто пішов за мною». Скажи тим, кому дароване Святе Письмо, а також неосвіченим людям: «Чи навернулися ви до ісламу?» Якщо вони навернуться до ісламу, то підуть вірним шляхом. А якщо вони відвернуться, то на тебе покладена лише передача одкровення. Аллах бачить рабів!

21. Тих, котрі не вірують у знамення Аллаха, і убивають пророків, не маючи на це ніякого права, і убивають тих людей, що наказують поводитися справедливо, потіш їх (о Мухаммад!) болісними стражданнями.

22. Їхні діяння виявляться марними в цьому світі й у потойбічному житті, і не буде в них помічників.

23. Хіба ти не бачив (о Мухаммад!), що тих, кому була дарована частина Святого Письма, закликають до Святого Письма Аллаха, щоб воно розсудило між ними, але частина з них відвертається з відразою?

24. Це тому, що вони говорять: «Вогонь торкнеться нас лише на лічені дні!» Їх звабило в їхній релігії те, що вони вигадували.

25. А що відбудеться, коли Ми зберемо їх у той день, у якому немає сумніву, коли кожна душа сповна отримає те, що вона придбала, і коли з ними не чинитимуть несправедливо?

26. Скажи (о пророк): «О Аллах, Владика царства! Ти даруєш владу, кому побажаєш, і віднімаєш владу, у кого побажаєш. Ти звеличуєш, кого побажаєш, і принижуєш, кого побажаєш. Усе благо — у Твоїй Руці. Воістину, Ти здатний на всілякі діяння!

27. Ти подовжуєш день за рахунок ночі і подовжуєш ніч за рахунок дня. Ти виводиш живе з мертвого і виводиш мертве з живого. Ти даруєш долю без усякого рахунку, кому побажаєш».

28. Віруючі не повинні вважати невіруючих своїми помічниками і друзями оминаючи віруючих. А хто чинить так, той не має ніякого відношення до Аллаха, за винятком тих випадків, коли ви дійсно боїтеся їх. Аллах застерігає вас від Самого Себе, і до Аллаха ви маєте прийти!

29. Скажи їм усім (о Мухаммад!): «Чи сховаєте ви те, що у ваших серцях, чи скажете у голос, Аллах все одно знає про це. Він знає про те, що на небесах і на землі. Аллах здатний на всілякі діяння»!

30. У той день, коли кожна душа побачить усе добре і зле, що вона зробила, їй захочеться, щоб між нею і між її злодіяннями була величезна відстань. Аллах застерігає вас від Самого Себе. Аллах жалісливий до рабів!

31. Скажи їм (о Мухаммад!): «Якщо ви любите Аллаха, то йдіть за мною, і тоді Аллах полюбить вас і простить вам ваші гріхи, адже Аллах — Той, Хто Прощає, Милосердний!»

32. Скажи їм (о Мухаммад!): «Коріться Аллаху і Посланцю». Якщо ж вони відвернуться, то — Аллах не любить невіруючих!

33. Воістину, Аллах обрав і підніс над світами Адама, Нуха (Ноя), рід Ібрахіма (Авраама) і рід Імрана.

34. Одні з них були нащадками інших. Аллах — Той, Хто Чує, Той, Хто Знає!

35. От сказала дружина Імрана: «Господи! Я дала обітницю присвятити Тобі одному того, хто є в моєму лоні. Прийми ж від мене, адже Ти — Той, Хто Чує, Той, Хто Знає!»

36. Коли вона народила її, то сказала: «Господи! Я народила дівчинку, — але Аллаху було краще знати, кого вона народила. — Адже хлопчик не подібний до дівчинки. Я назвала її Марьям (Марією) і прошу Тебе захистити її і її потомство від сатани вигнаного і битого каменями».

37. Господь прийняв її якнайкраще, виростив її гідним чином і доручив її Закарії (Захарії). Щораз, коли Закарійя (Захарія) входив до неї в молитовню, він знаходив біля неї їжу. Він сказав: «Про Марьям (Марія)! Відкіля в тебе це?» Вона відповіла: «Це — від Аллаха, адже Аллах надає їжу без усякого рахунку, за Своїм бажанням».

38. Тоді Закарійа (Захарія) звернувся до свого Господа, сказавши: «Господи! Обдаруй мене прекрасним потомством від Себе, адже Ти прислухаєшся до благань!».

39. Коли він стояв на молитві в молитовні, ангели звернулися до нього: «Аллах радує тебе звісткою про Йахйє (Іоанна), що підтвердить Слово від Аллаха і буде володарем, поміркованим чоловіком і пророком з числа праведників».

40. Він Закарія (Захарія) сказав: «Господи! Як може в мене народитися син, якщо старість уже наздогнала мене і дружина моя безплідна?» Він (Аллах) сказав: «Як забажає Аллах, так і буде!».

41. Він Закарія (Захарія) сказав: «Господи! Покажи мені знамення». Він (Аллах) сказав: «Твоє знамення полягатиме у тому, що ти будеш три дні розмовляти з людьми тільки знаками. Багато згадуй свого Господа і слав Його перед заходом і ранком».

42. Згадуй (о пророк), що сказали ангели: «О Марьям (Марія)! Воістину, Аллах обрав тебе, очистив і підняв над жінками світів.

43. О Марьям (Марія)! Будь покірливою перед Господом твоїм, падай ниць і кланяйся разом з тими, хто кланяється».

44. Це — частина розповідей про заповітне, котре Ми відкрили тобі (о Мухаммад!) в одкровенні. Ти не був з ними, коли вони кидали свої стріли, як жереб, аби взнати, хто з них буде турбуватися про Марьям (Марію). Ти не був з ними, коли вони сперечалися.

45. От сказали ангели: «О Марьям (Марія)! Воістину, Аллах радує тебе звісткою про слово від Нього, ім'я якому — Месія Іса (Ісус), син Марьям (Марії). Його будуть шанувати в цьому світі й в Останнім житті і буде він одним з наближених.

46. Він розмовлятиме з людьми, коли буде в колисці і коли буде дорослим, і стане одним із праведників».

47. Вона спитала: «Господи! Як я можу мати сина, якщо мене не торкався чоловік». Він сказав: «Так! Аллах чинить те, що вважає за потрібне! Коли Він приймає рішення, то Йому варто лише сказати: «Будь!» — як це збувається.

48. Він навчить його Святому Письму і мудрості, Таурату (Торі) і Інджилу (Євангелію).

49. Він зробить його посланцем до синів Ісраїла (Ізраїлю). Він скаже: «Я приніс вам знамення від вашого Господа. Я виліплю вам із глини подобу птаха, подму на нього, і воно стане птахом з дозволу Алла