* * *

Невеликі міста Квебеку приймають 400 канадських солдатів, які тренуються для участі в операції НАТО в Латвії.
Солдати Збройних сил Канади тренуються в семи населених пунктах на південний захід від міста Квебек, щоб підготуватися до їхнього розгортання в Латвії в рамках операції НАТО.

* * *

Коли очі не зустрічають перешкод, серце б'ється швидше...

* * *

Ой, треба жити інакше,
бути іншим,
більше під небом
і серед дерев,
більш самотнім
і ближчим до таємниць
краси і величі.

Герман Гессе
з: Пекло можна подолати

* * *

Президент Байден називає президента Єгипту Ель-Сісі «президентом Мексики» після того, як він зробив зауваження на захист його пам’яті.

* * *

Колишній президент Бразилії Болсонару перебуває під слідством у справі про спробу державного перевороту
Колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару перебуває під слідством у рамках розслідування ймовірної спроби державного перевороту з метою утримати його при владі, повідомив один з його колишніх помічників.

* * *

Цей гамбургер на сніданок такий смачний, Боже мій, я забув сфотографувати та доїв його! Солодкий, солоний, загалом надзвичайно непереможний і приголомшливий

Англійські дитячі вірші

19:50 16.08.2007

Хата, яку збудував Джек

Ось хата, її збудував Джек,

А це зерно, в темній коморі лежить воно,

В хаті, яку збудував Джек

А це мишенятко, що трішечки з’їло

того зернятка,

І ще багато лишилось в коморі,

В хаті, яку збудував Джек

А це кошенятко, яке полює

за тим мишенятком

Що трішечки з’їло того зернятка,

Якого багато лишилось в коморі,

В хаті, яку збудував Джек

А це цуценятко,

Що дуже не любить того кошенятка,

Яке полює за тим мишенятком,

Що трішечки з’їло того зернятка,

Якого багато лишилось в коморі,

В хаті, яку збудував Джек.

А це круторога ряба корівчина,

Яка стусонула оте цуценятко,

Що дуже не любить того кошенятка,

Яке полює за тим мишенятком,

Що трішечки з’їло того зернятка,

Якого багато лишилось в коморі,

В хаті, яку збудував Джек.

А це незграбна, нещасна дівчина,

Що інколи доїть оту корівчину,

Яка стусонула оте цуценятко,

Що дуже не любить того кошенятка

Яке полює за тим мишенятком,

Що трішечки з’їло того зернятка,

І ще багато лишилось в коморі,

В хаті, яку збудував Джек.

А це волоцюга, збитошний хлопчина,

З яким цілувалась нещасна дівчина,

Що інколи доїть оту корівчину,

Яка стусонула оте цуценятко,

Що дуже не любить того кошенятка,

Яке полює за тим мишенятком,

Що трішечки з’їло того зернятка,

І ще багато лишилось в коморі,

В хаті, яку збудував Джек.

А це панотець, дуже чуйна людина,

Бо він повінчав волоцюгу й дівчину,

Що вже подоїла оту корівчину,

Яка стусонула оте цуценятко,

Що дуже не любить того кошенятка,

Яке полює за тим мишенятком,

Що трішечки з’їло того зернятка,

Якого багато лишилось в коморі,

В хаті, яку збудував Джек.

А це рудий півник - злетів на жердину,

Й збудив панотця, дуже чуйну людину,

Який повінчав волоцюгу й дівчину,

Що вже подоїла оту корівчину,

Яка стусонула оте цуценятко,

Що дуже не любить того кошенятка,

Яке полює за тим мишенятком,

Що трішечки з’їло того зернятка,

І ще багато лишилось в коморі,

В хаті, яку збудував Джек.

А це гречкосій, що посіяв зернину,

Щоб півнику дати, що сів на жердину

Й збудив панотця, дуже чуйну людину,

Який повінчав волоцюгу й дівчину,

Що вже подоїла оту корівчину.

Яка стусонула оте цуценятко,

Що дуже не любить того кошенятка,

Яке полює за тим мишенятком,

Що трішечки з’їло того зернятка,

Якого багато лишилось в коморі,

В хаті, яку збудував Джек

Країна гри

(вірші та забавлянки)

* * *

Коли я вдома зовсім сам ,

І трішечки сумую там,

Заплющу очі - й раз-два-три -

Рушаю до країни гри.

Країни мрій, казок, чудес,

Де квіти линуть до небес,

Де ельфи з гномами живуть,

Де кораблі з листків пливуть.

Де море - в крапельках дощу,

Де можна гратись до схочу...

Заплющуй очі! Раз-два-три!

Рушаймо до країни гри!

* * *

Хлопці, дівчата, співаймо пісень,

Світить нам місяць яскраво, як вдень.

Забудь про вечерю, із ліжка тікай,

Біжи разом з друзями гратися в гай,

Вгору – драбиною й через паркан…

Раптом опинишся серед полян.

Візьми із собою гомін і сміх,

Півпенса на коржик для друзів усіх.

Ще молока й борошна візьмемо,

За півгодини пиріг спечемо.

Забудь про вечерю, із ліжка тікай,

Біжи разом з друзями гратися в гай!

* * *

Хлопче-пастуше, ти чуєш чи ні:

Понад зеленим горбком серед лугу

В сонячні, літні задушливі дні

Пташку, що в співі злива свою тугу?

Чері-чері-чері-вії…

Може, це коник дзвенить у траві?

“Шкіра червона, тік-тікі-тук!

Тут пришити, там прибити,

Гарний буде каблук!

Вліво-вправо, вийде на славу!

Влітку нам Сонце світить,

Взимку сховаюсь під землю,

Буря мене не помітить!”

Вухо притисни скоріш до землі

Хіба ж ти не чуєш дивного звуку?

Чоботаря молоточок стука…

Хто ж це працює в підземній імлі?

Гномик ладнує свої черевички:

Весь у зеленому, зріст невеличкий…

Польовичка зустрінь до світання –

Він може здійснити твої три бажання.

КОЛИСИСКОВА

Вiлі-Вінкі тихо бродить по містечку,

Вгору-вниз по східцях, близько-недалечко.

Стукає у шибку, загляда в шпаринку:

- Чи всі дітки в ліжечку?

Пізня вже годинка…

Пісеньки

* * *

Хей, тра-ла-ла-ла!

Кішка на скрипці грала!

Корова стрибнула аж до небес,

Цуцик почав сміятись

Від отаких чудес,

А ложка і миска пішли прогулятись.

* * *

- Джекі, продай свою скрипку,

І будеш багатий, як пан!

- Ніколи в житті свою скрипку

Нікому я не віддам!

Якщо я продам свою скрипку,

Поб’є мене божий гнів,

Бо ми із скрипкою знали

Стільки щасливих днів!

* * *

Не піду за Джека,

Не піду за Джима!

Молодому скрипалеві буду я дружина!

Танцювати стану,

Коли моя воля!

Не сваріться, батьку,

Така моя доля.

Грай, музико, грай!

Грай, музико, грай!

Грай для мене, мій коханий!

Грай, музико, грай!

* * *

Бобі Шефто вийшов в море.

Я зазнала злого горя!

Він повернеться до мене,

Милий Бобі Шефто.

Бобі – красень, хоч куди!

Він сказав мені: «Зажди!»

Разом будемо завжди –

Я та Бобі Шефто.

* * *

Дві пташки сиділи коло млина…

Фа-ла-ла-ла-ла-де…

Одна полетіла, лишилась одна…

Фа-ла-ла-ла-ла-де.

І друга злетіла - не стало пташок…

Фа-ла-ла-ла-ла-де.

А що ж той млин?

Лишивсь він один…

Фа-ла-ла-ла-ла-де.

* * *

За шість пенсів пісеньку

Вивчити я зміг

Про дві дюжини дроздів,

Запечених в пиріг.

Як пиріг розрізали,

Дрозди стали співати.

Треба цю розкішну страву

Королю подати!

А король був у скарбниці,

Рахував монети.

Королева у вітальні

Їла хліб із медом.

А служниця вішала

Білизну на карниз.

Прилетів до неї дрізд

І дзьобнув її в ніс!

* * *

Коли я холостякував,

Я жив на самоті.

І всі свої харчі складав

В коморі, у куті.

Та миші з пацюками

Взялись бешкетувати.

Тож мусив я до міста йти,

Дружину купувати.

Дороги у багні були,

Вузенькі стежечки,

Тож мусив я дружиноньку

На возику везти.

Та обломилось колесо

На старому шосе,

Пропав мій бідний возик,

Дружина, та й усе!

* * *

Через рови стрибаю

І полем навпрошки,

Біжу по дріжджі: матінка

Готують пиріжки.

Казали мені мати:

Вертатися швиденько,

Бо хлопці бешкетують

Й дорога далеченька.

Ви чули, чи не чули,

Що хлопці витворяли?

Розбили мого глечика,

Опару всю пролляли,

Розсердили матір,

Мене ображали,

Бо лише сестрицю

Мою цілували!

* * *

Джонатан Бінг заспівав «Тра-ля-ля!»

Поїхав обідати до короля.

Йому закричала сусідка-товстуха:

«Джо! Ти залишив свого капелюха!»

Джонатан Бінг заспівав: «Тра-ля-ля!»

Нового капелюха одів для короля.

Та каже йому по дорозі малятко:

«Пане, пробачте, де ваша краватка?»

Джонатан Бінг заспівав: «Тра-ля-ля!»

Краватку чудову вдів для короля.

Спиняє його вартовий біля брами:

«Хто ж це іде до палацу в піжамі?»

Джонатан Бінг заспівав: «Тра-ля-ля!»

Й листа написав до свого короля:

«Пробачте, не можу прийти на обід.

Лишаюся вдома, Ваш Джонатан Бінг».

ЗАБАВЛЯНКИ

* * *

Хампті-Дампті на мурі сидів,

Хампті-Дампті з муру злетів.

Всі коні цареві , всі царські солдати

Хампті не можуть до купи зібрати.

* * *

Робін-Бобін, Черевань

З’їв усе, на що не глянь.

З’їв корову, з’їв теля,

М’ясника і коваля,

З’їв і церкву, і дзвіницю,

Всіх людей і ще дрібницю:

Корову, теля, бичечка, кроля.

Церкву, дзвіницю, царя і царицю.

Врешті сів і зажурився,

Що голодним залишився.

* * *

Була в мене курка, у світі найкраща,

Така працьовита, така роботяща.

Встигала прибрати і посуд помити,

На млин із зерном за годинку сходити.

Пекла мені хліб, борщ з квасолі варила

І казочку на ніч мені говорила.

* * *

Дай-но молочка нам,

Тітонько-корово.

Ми тобі пошиємо

Сукню чудову.

Сукню шовкову,

Срібні пояси,

Якщо молочка нам

Трішечки даси.

* * *

- Кицю, моя кицю. Де ти побувала?

- В королеви, в Лондоні я погостювала.

- Кицю, моя кицю, що ти там робила?

- Я маленьке мишенятко під стільцем зловила!

* * *

- Куди ти зібралася, кицю-подружко?

- До міста, купити собі капелюшка.

- Навіщо тобі, адже всі кошенята

Не люблять нічого на вушка вдівати!

* * *

- Бе-бе, ягнятко, маєш трохи вовни?

- Так, пане, так, пане, три торбинки повні!

Одна для господаря, одна – господині,

Одна - на шкарпеточки їх малій дитині.

* * *

Одна старенька мусила

У черевичку жити.

І стільки діток мала:

Не знала, що робити.

У вечері бульйоном

Пустим нагодувала,

Заплакала над ними

І в ліжечка поклала.

* * *

«Оце так! Оце так!» – люди говорили –

Дві старенькі бабці на яблуню сіли!

Одна злізла зразу – не було турботи,

А друга старенька лишилась до суботи.

* * *

Стара тітка-гуска,

Коли мандрувала,

На міцного гусака

Зручненько сідала.

* * *

Бабця стара

Під горбочком жила.

Ще й досі живе,

Якщо десь не втекла.

* * *

Пані Трот і її киця

Життя мирне мали.

І ніякі клопоти

Їх не турбували.

Пані Трот любила

Їсти наварити,

І не забувала

Кицю пригостити.

Жахлива пригода

Троє хлоп’ят ковзались на кризі

Погожим літнім днем.

І сталося так: усі провалились,

А решту провчили ремнем.

От, якби хлоп’ята у школі були,

Чи ковзались по землі,

Ставлю сто тисяч проти копійки,

Втопитись вони б не змогли.

Батьки! Ті, хто має багато дітей,

І ті, хто не має нікого,

Тримайте їх вдома – і вдень, і в ночі –

Не станеться з ними нічого!

* * *

Одного ранку восени я мокла під дощем.

А тут іде старий сусід під шкіряним плащем.

Тож я йому: «Вітаю вас!»

А він: «Я вас вітаю!»

І знову я: «Вітаю вас!»…

А як піти – не знаю!

* * *

Доктор Фостер

Поїхав у Глостер

Під час жахливої зливи.

У калюжу вступив,

Парасольку втопив.

Більш стріти його не змогли ви.

* * *

Гоп-гоп, коник, гоп!

Джоні скаче вправно.

І веде на мотузочці

Кицю таку славну.

А за коником, гоп-гоп:

Пес біжить маленький.

Веземо вітання

Бабусі рідненькій.

* * *

Мала Полі Фліндерс

В попелі присіла:

Пальчики на ніжках

Зігріти хотіла

Мати, як побачила,

Доньку насварила,

Бо новеньку сукню

Полі забруднила.

* * *

Є в наших сусідів дівчисько маленьке :

Охайненьке, славне, чистеньке, гарненьке,

Як слухає маму і тата.

А як вередує, кричить, репетує,

Вищить, - хоч тікайте із хати!

* * *

Маленька міс Маффіт

Сіла на шафі

І мисочку з сиром взяла.

З’явився павук –

Десять ніг, десять рук -

І Маффіт від жаху втекла.

* * *

- Гей-но, хлопчисько! Де твій ріжок?

Вівці від тебе втекли у садок!

Де той пастух, що отару глядить?

- Він під копичкою солодко спить.

- Треба будити

- Не просіть ви мене!

Він-бо проснеться і крик підніме!

* * *

Джек, мій синочок

Сів у куточок

З’їсти шматок пиріжка.

Там поколупався,

До сливки добрався

«Який же я спритний!» - гука.

* * *

Люлі-люлі, синку!…Задрімав…

В ліжечко забрався, а штанці не зняв!

Черевичок з ніжки десь упав…

Люлі-люлі, синку…Задрімав!

П’ять пальчиків.

Це поросятко на ярмарок пішло.

Це поросятко нічого не знайшло.

Цьому поросяткові – з кашею горнятко,

Це лишилось вдома, мале поросятко.

Це поросятко плаче: «кві-кві-кві!

Куди це подалися братики мої?!»

Загадка

Стара Місіс Твітчет одне око має,

І хвіст довжелезний за нею літає.

Але, як проходить вона крізь шпарину,

Лишає у пастці велику частину. ( голка й нитка)

* * *

Два горобці

Купляли млинці

На ярмарку, в місті чужому.

Не вибрали миром:

Чи з м’ясом, чи з сиром

І пішли без млинців додому.

Голоси на вулиці:

- Гудзики, гудзики,

На копійку – пара!

Беріть мої ґудзики,

Віддам майже даром!

І кругленькі, і гарненькі, і дзвінкі!

Їх беруть лише «панянки городські».

Беріть мої ґудзики,

Віддам майже даром!

Гудзики, гудзики!

На копійку –пара!

-Пані, панове, вечеря готова!

Гарячі боби і масло чудове!

* * *

Лондонський місток упав!

Міст упав. Міст упав!

Лондонський місток упав, моя люба пані!

Відбудуємо місток,

Глини принеси шматок.

Відбудуємо місток, моя люба пані!

АЗБУКА

“А” велике, “а” мале,

“Б” повсюди скаче.

Кіт сидить в буфеті

І мене не бачить.

ДРАЖНИЛКИ

* * *

Джорджі-поросячий ніс

Всіх дівчат довів до сліз.

А як хлопці вийшли грати,

Джорджі кинувся тікати.

* * *

Том, Том, такий шкідник!

Вкрав поросятко, та й утік!

Порося з’їли, Тома побили,

Том заревів, його відпустили.

Тваринки та іграшки

* * *

Каже собачка: «Гав-гав,

Пішов би я погуляв»

Каже корівка: «Му-му!

Тебе я не знаю. Чому?»

Каже лошатко: «И-ги.

Друзі мої навкруги».

* * *

Мудра сова на дубі сидить.

Що більше чує, то більше мовчить.

Що менше говорить, то більше слуха.

Беріть з неї приклад, хто має вуха.

* * *

Ведмежатко, ведмежатко,

Обернися.

Ведмежатко, ведмежатко,

Уклонися.

Ведмежатко, ведмежатко,

Світло вимикай.

Ведмежатко, ведмежатко,

Спатоньки лягай.

КОТИ

Елеанор Фарджеон

Кіт спить,

Де захоче

серед дня

і серед ночі,

на стільцях

і на столах,

у хазяйки на руках,

на подушці,

на перині,

збоку, чи

посередині,

на роялі,

на вікні,

хоче спить,

а хоче – ні,

у шухляді,

в черевичку,

у коробці невеличкий,

спить у шафі,

спить в буфеті.

Спить на книжці,

На газеті.

Спить усюди,

Де захоче,

І тихесенько

Муркоче.

МИШЕНЯТА

Всі мишенята –

Гарні хлоп’ята.

Хвостики довгі,

Гостренькі личка.

Щічки у мишки

Такі невеличкі,

Вушка рожеві,

Зубки біленькі,

Бігають скрізь

Ніжки маленькі.

Все погризуть.

Залізуть усюди…

Щось їх не дуже

Шанують люди.

Але ж мишенята –

Гарні хлоп’ята!

Світ навколо мене

Ред’ярд Кіплінг

* * *

Я маю шестеро хлоп’ят,

Що вчать мене всьому.

Їх звати Де, Коли і Як,

Хто, Що, а ще Чому.

По-над водою, по землі,

На захід і на схід,

В найневідомішій далі

Їх протягнувся слід.

Я відпочинок їм даю,

Коли стомлюся сам.

Цю вірну гвардію свою

Нікому не віддам!

Але один маленький друг,

Що втоми не знає,

Своїх моторних клопотух

Цілий день ганяє.

Він, щойно очі відкрива,

Вже у похід веде

Мільйон Чому, сто тисяч Як

І сто мільйонів Де.

ВИСОКИЙ І НИЗЬКИЙ

Пан Толл сказав пану Смоллу:

«Бачив я дах хмарочоса

І аероплан, він літає

ні прямо, ні косо.»

Каже пан Смолл пану Толлу:

«Може, цього я й не бачив ніколи,

Але бачу я м’ячик маленький,

Що лежить біля школи.»

Закричав пан Толл:

«Що я знайшов!

Гніздечко на дубі старому!»

Відповів пан Смолл:

«А я що знайшов :

Жолудь з листочком на ньому.»

ЧОБІТКИ

Маленькі і великі –

Мандруємо тюпцем.

Як весело нам хлюпати

У квітні під дощем!

* * *

Ніколи Сонечко не спить.

В далекій край воно біжить.

Невтомне Сонечко моє,

За ранком ранок настає.

* * *

Хочеш, скажу, з яких то чудес

З’явилась веселка серед небес?

Як сонце і дощик разом прийдуть,

Веселку з собою вони приведуть.

* * *

Дощ ллє і ллє по всій землі:

На парасольки, на дахи,

На поле, ліс, де сплять птахи,

На море й мокрі кораблі.

* * *

Дощик, дощик, припинись!

Потім вернешся колись.

Ми пограти зібрались!

* * *

Мої лижі вдаль летять,

В білім сріблі верби сплять.

Не здолає ніхто мене!

Раз-два-три! Хто дожене?

* * *

Картопля на тарілці

Усіх нас нагодує.

Розварена картопля

І королям смакує

Але, якщо ти справжньої

Захочеш скоштувати,

Тоді не раджу я тобі

Картоплю обирати.

У лісі, біля вогнища,

В лушпинні запечи.

Повітрям свіжим з сіллю

Картоплю присмачи.

Найкраща в світі страва,

І вишуканий смак…

Картопля з лушпайками –

Хай буде завжди так!

* * *

Ходімо до лісу

Сонячним днем!

Походом до лісу

Літо розпочнем!

Дивись на траву,

На бджолиний політ,

Дивись на птахів,

На дерев дивосвіт!

КРУГЛИЙ РІК

Січень носить купи снігу.

Ручки й ніжки ждуть відлигу.

Лютий: заховайте сани,

Скоро наш ставок розтане.

Березень приносить вітер,

Вже танцюють перші квіти.

Квітень – весняний привіт

Нам дарує первоцвіт.

В травні радісні ягнятка

Скачуть біля мами й татка.

В червні вже гуляють пані

Між троянд, лілей, тюльпанів.

Жаркий липень несе зливи,

Абрикоси, вишні, сливи.

Серпень хліб збирає в полі,

Буде нам зерна доволі.

Вересень прийшов в садок

З повним кошиком грушок.

Сонячним жовтневим днем

По горіхи в ліс ідем.

В листопаді вітер дме,

Жовте листя він жене.

Грудень: снігу так багато

І Різдва веселе свято!

З англійської переклала Євгенія Канчура