Вкладати чи не вкладати? терзання вселенського розмаху! вкладати куди
й на скільки? важливіше від життя й смерті; якщо не вкладати, усім не
бути -- гамлетують політики, самі лихварі або кришувальники
зжирузбісених; це сигнал! затямили собакопавлівське слівце їх підручні
й облизуються на публіку; та це не сигнал і не хіхоньки -- ураганне
звеління: вшиватись під три лихоматері усим владарюючим і до влади
причетним упродовж двадцятиліття; линяти підтюпцем, без зволікань і
опору; доки народ не витрусив, як вошву з кожуха; ви ж молились на
демократію -- нате вам! бездарні базікання, самозванні дискусіями, ще
бездарніші поради та безнадійні, на всяку наволоч, уповання -- ну, цей
то вже буде кращий! -- безглуздим обманком потурання привели нас туди,
де давно мали опинитись. Проявилась і зочевидніла не криза грошей,
здешевіння людини; коли ради цяцьок за знижкою ладні топтати -- й
затопують радісно -- в супермаркетах, то на що вже готова людність в
умовах суворих нестатків? які не забаряться; якщо одна наддержава
втричі і вп'ятеро від більшості споживає харчів та енергії, і рекламує
себе як приклад, цей ідеал не міг не надихнути; інших; і лоханулись
вони, як довірливі радянці на першій піраміді; відкрилась -- для
багатьох -- нарешті, вся неміч і калікомудріє т.зв. влади, де кожен
суперечить кожному і виставляє його за олуха; ніби від тикань сліпця
на сліпня народжується прозріння -- мудрість передбачення: що слід
робити? дієва мудрість порятунку; багатьом дійшло: яка ви влада? над
чим ви владні? грошовій одиниці хвоста закидати й спростовувати або
роз'яснювати, чому він злетів так високо чи запав так низько? яка ви
влада? трап'яні базікалки; цуцики на батарейках; клаповухі кивалки;
посмітюхи й посміюхи, розважальники олігарші; страшенні домашні леви,
що повзають, смикаються по підлозі; гарненькі, кумедні цюці, але
створені для кімнатних повзань, а не для вирішень: бути чи не бути
народові?
Віра в гроші убила й вигризла любов до ближнього; віра в гроші, у
тільки гроші, у гроші будь-яким способом; віра в блаженство від
володіння грішми, раз осідлавши, ще й не такі хлипкі часи заїжджувала;
ще й не такі безхребетні звичаї спроваджувала, куди належить. Вражда
між народами, вражда між релігіями, враждоба між кланами й
корпораціями в суті своїй єдиноцільна: тільки мені й моїм! вижити
всіма антизаповідними методами за рахунок ближнього; в межах роду
найзлобливіші тварі не жеруть один одного так, як рід людський в
планетарному масштабі -- і називає це благо він: ринком чи
гробалізацією; чи глобалізацією; як кому милозвучніше; суть від того
незмінна: людство перевдосконаліло, перевершило саме себе, в
підступності, в зажерстві й хитрощах; надто багато охочих опанувало це
вміння і почавсь самовигуб; суть яйця вигріла гадину й жало з отрутою,
що полоснула і скорчила, злихоманила й смерть вдихнула в стількох!
суть незмінна: знелюдніле поглинання, невситиме споживацтво, коли
треба й треба, все мало й мало! розпалених насолод і примх жадоба,
гризня і кігтява, гризня і ненависть, гризня і війни, гризня і злоба,
гризня й шахрайства, гризня й зухвальство, гризня й лицемірство,
гризня й фальш доброчестя, гризня й вседозвіл не могли не вродити
смертоносенну згубу; це що -- світ на чесному слові шахраїв і обдирал
тримається? на обіцянстві ситих захистити обідраних -- до останньої в
землі дірки з-під ракети? на неможливості, без благодійного дозволу,
навіть в свою землю закопатись? від облагодієнь і процвітань втекти,
від наобіцяного з блеску щезнути й лягти назавжди там; це що -- світ на
торгівлі й процентних ставках тримається? на тільки мені й під себе,
мені й улюбленим? як став, так і вистояв; дякуючи атомізованій
злосвідомості, жорстокосердю надсебелюбові; хочу замінило можу;
наджадання потьмарили залишки вікового глузду, просте знаття "за
могильну ограду не потягнеш з собою"; тривала відсутність живого,
співстраждального досвіду -- досвіду нужди, біди, голоду й холоду, війн
і каліцтв, поневірянь і принижень, страхот і розпачу, коли цінується
тепло простягнутої допомоги -- відсутність горя, живого, повального,
всезбайдужуючого гориська, відсутність вдячності за ковток і стелю
розпалила безмірну ненасить: хочу зараз і всього! хочуть всі або майже
всі, і всі, або майже всі -- телесліпала, журнали-блискучки,
реклами-блешні -- розвихрують заздрощі й наджадобу; ненависть до
іншого; тут, скільки не грайся в поміркованість і толерантність, в
коритність чи як там, коректність? скільки од свят чуми не
відвертайся, ненависть ситозверхньості напосідає; з промельків
світських хронік, з пихатень державних; нема держави -- є держприйоми;
нема просвіту - є світська публіка і її безсмертні хроніки;
великоможне великолюддя; гербова шляхта рейдерського розвою; тут
ненависть не з низів доверху, а з верхів донизу; чреволюція все
примхливішої і манірнішої пихи, прилизаної під культурність; але
культура не у виблискуванні перстнями і цитатами, а в такому способі
існування, в такому непоказному житті, що не дає таланнішим зверхніти
над безталаннішими; не дає удатнішим заноситись над кволішими й
невдатнішими, доживанням висмоктаними; не дає вжитись моді на лінь і
праздность; на нескінченне чумопразнування; де ж протилежне -- нема
культури; є культуракання й прикрашання звірства; розважання
звірствуючих; потурання невігластву; декорація смерті. То ж коли всі,
або майже всі, починають хотіти всього -- і досягати його всіма
антизаповідними, нелюдськими методами -- коли всі пруть, як заманеться,
дивиною є не масове зіткнення, й виліт очей на потилицю, а вбереження
від нього довготою в десятиліття; зіткання шаленств і ненавистей у
смертемісиво невідворотнє, доки коїтимуть тільки за пилососним
звичаєм: вибирати до порошини! собі й нікому! висновок: перш, ніж
гробалізуватись, варт навчитись зважати на ближнього -- людей, народи,
суспільства -- і, якщо не піклуватись, то, принаймні, не шкодити їм.
Віднині в багатих і спраглих багатства, в християн і нехристиян,
прибічників заходу й сходу, в усих зазіхаючих на одне земнощастя, в
усих, без винятку, уповальників на гроші підірвана їх головна,
найсокровенніша віра -- в спасительну силу грошей; віра в захищеність,
якщо маєш дещицю в чужому сейфі; наївна, злиденськорабська віра в
безклопітне щастя відпустки, в пляжі й лижі з процентів; віра у
вимріяні задоволення, як в передсмертне помилування; віра, що
випросталась із всебевір'я і розцвіла з надлюбові до себе; а
відгойднуло від звичного і он! он як зволали! он як рвонули
наввиперед, знімати й заникувати; якби так спішили ділитись. Вся
зовнішня благочинність, відмінності в ритуалах, одежах, звичаях, всі
племенні й конфесійні чвари вищезли, коли Життя замахнулось на
головідола: на статки для вдоволень плоті; як можна? виявляється, ми
взаємозалежні; ми одне людство -- ми одна людина; жах, що затіпав
смертними і розпалив їх на пошук світового врятунку, засвідчує: вони
не хотіли й не відають спасіння вищого; бо якби спасалися, рятуючи
одне одного життям у добропорядку, в дійсній, нелицемірній, любові до
ближнього, якби жаднезність не роз'ятрила вражду й не послала
видурювати, загарбувати, вбивати, знов виманювати віками нажите, знов
викрадати за папірці й обіцянки, якби не кортіло стільки, то й не
пролетіло б стільки; і головна в прольоті -- віра в спасительну силу
грошей; у всемогутність і владу грошей; грошеспасіння в прольоті, як
віра приречених у медицину; приреченість очевидна, але зловіра не дає
змінити себе -- й вирватись, якщо пощастить, із зашморгуючого кола;
змінити рівень бажань і методи їх досягнення -- до цього кличуть,
ураганно женуть у шиї: до вдосконалення, а не зловиправдань;
поганяють, а не сигнали дають; до вищомети, а не мудрувань заднім
розумом: хто винуватіший з усіх винних? гибловіра винна; її і
скасовують.
Існують, звісно й нацособливості кризи; подвиг цей -- заклинення
економіки -- заслужено належить тим, хто державив і державотворив,
язиками орав, косив, сіяв, язиками лопатив, копав криниці, поїв правди
спраглих, язиччям карав і милував, язикугою рубав до плахи;
десятиліттями; де зло не виполювалось, добро зачахло -- захиріло й
саме поняття добропорядку; доброчесність уподібнили до безчестя,
безхитрість до підступності, жахливу правду до повідомлення; і так все
перебайдужіло; якби не грошва і загроза втратити її, ніщо б не
здригнуло в ситості; який там добропорядок, коли безлад усіх
влаштовував і сприяв наднаживі; але й злопорядок порядкує -- жахом і
невідомістю, розпачем і хаоссям. Та не так легко вмерти з голоду, як
багатьом здається; не так легко пропасти в нинішньості, як увижається
політбрехлам і присмоктаним до пальця експертам, політологам,
прихвостологам, політтехнологам, нарощувальницям кігтів;
прорікальникам очевидності; не так легко загнутись, як мариться
зостраху всім осліпленим прахоглупством, всій пліткуючій платній
бездарі і безплатним підвивальникам, що всенькою сліпою тічкою
заянчали, заскавчали, загавкали, коли обікрали хату; коли очиці знов
на потилиці -- проспались тоді, як сталося; а злидні з вулиці -- під
українців масовка -- щасливі й погрітися, побувавши безплатними
хлопавками в телестудіях. Де все вирішують -- з вівторка миримось! вже
третій бідака зацикливсь на просторіканні про реформи: розводить,
розкидає руками, мов лебідь крилами; все гонить хвилю, бідкається
лебедик; все руками розчахується, мов на порватій гармошці похоронний
марш грає; все пробує розрадити й втішити, а виходять порожні чмихи --
і так, під мелодію розпачу, зіграє в ящик вся економіка злидокраїни;
насправді калікономіка, яку ніхто й не збиравсь оздоровлювати і
спинати на ноги; досконалити вчасно. Ринок вирішить все! гарвардякали
лібердали й долібердякались, на світову голову! кому треба се, те і
все? нехай ринок скаже; нехай ринковіра пояснить; кому з премудрил у
скронях тьохкало, що несподівана паніка вжахає -- і вхопить за горла
тих, хто видушував, видушував, видушував проценти з шариковським
заповзяттям; от вам і гарварди з аналітиками, -- профітькали фарт -- от
стільки й коштує свистомудріє. Як нав'язлива голизна охолоджує, так
розмовки про устабільнення привели розхолоджених політиків до
розумобезпліддя; та, очевидне кожному, хто зазирає у брехловізор,
неосяжне для реформаторів; власної кишені; підшивають, перешивають,
нові й нові сховки прилатують -- на колінах, сідницях -- нові й нові
тулять прожекти, куди б заникати держкопійку; опікуються єврами,
побиваються над сирітками; над гірким сирітства розплодом;
трудеміграції розквітом; тикають на сталінізм, що з волиней і
закарпать ешелонами роботяг до сибірень вивіз; під принукою безвиході,
-- не під конвоєм, -- загуркотіли мільйони тих, кому про робочі місця
тут наспівувалось; і цю калікополітику, що вкалічила й калічить
мільйони сімей, ждало щось інше від скоматознення? Сліпі ж далі
страху, -- далі своїх і себе -- не зрять нічого; ні минулих бід, ні
прийдешніх розгадати не годні; тільки могили витоптувати, об трибуни
роги гострити, бичіти й шарпатись! брати так обіймають братів, так,
увігнувши голови, люблять їх, що без варягів не обійтися; олігархи ж
купують трап'яних цуциків, купляють бразильських футболістів; то чого
б не скинутись і не прикупити, нарешті, американського президента,
який стає безробітним, -- щоб не тратитись цуцикам на батарейки! щоб
без бути й не бути абихочяк добути, щоб свистомудрі нас всіх не
вклали, але не в банки вже, -- і йому добре і олігархам не розриватись;
і нам і йому спокій; без нато і світових позик, притрушених траншів;
нарешті благоденствіє.
Євген ПАШКОВСЬКИЙ,
лауреат Національної премії
імені Тараса Шевченка