Літературний форум
ПОЗИЦІЯ

ЯК ЗЕКОНОМИТИ НА БАТАРЕЙКАХ

19:47 06.04.2009

ЯК ЗЕКОНОМИТИ НА БАТАРЕЙКАХ

Вкладати чи не вкладати? терзання вселенського розмаху! вкладати куди

й на скільки? важливіше від життя й смерті; якщо не вкладати, усім не

бути -- гамлетують політики, самі лихварі або кришувальники

зжирузбісених; це сигнал! затямили собакопавлівське слівце їх підручні

й облизуються на публіку; та це не сигнал і не хіхоньки -- ураганне

звеління: вшиватись під три лихоматері усим владарюючим і до влади

причетним упродовж двадцятиліття; линяти підтюпцем, без зволікань і

опору; доки народ не витрусив, як вошву з кожуха; ви ж молились на

демократію -- нате вам! бездарні базікання, самозванні дискусіями, ще

бездарніші поради та безнадійні, на всяку наволоч, уповання -- ну, цей

то вже буде кращий! -- безглуздим обманком потурання привели нас туди,

де давно мали опинитись. Проявилась і зочевидніла не криза грошей,

здешевіння людини; коли ради цяцьок за знижкою ладні топтати -- й

затопують радісно -- в супермаркетах, то на що вже готова людність в

умовах суворих нестатків? які не забаряться; якщо одна наддержава

втричі і вп'ятеро від більшості споживає харчів та енергії, і рекламує

себе як приклад, цей ідеал не міг не надихнути; інших; і лоханулись

вони, як довірливі радянці на першій піраміді; відкрилась -- для

багатьох -- нарешті, вся неміч і калікомудріє т.зв. влади, де кожен

суперечить кожному і виставляє його за олуха; ніби від тикань сліпця

на сліпня народжується прозріння -- мудрість передбачення: що слід

робити? дієва мудрість порятунку; багатьом дійшло: яка ви влада? над

чим ви владні? грошовій одиниці хвоста закидати й спростовувати або

роз'яснювати, чому він злетів так високо чи запав так низько? яка ви

влада? трап'яні базікалки; цуцики на батарейках; клаповухі кивалки;

посмітюхи й посміюхи, розважальники олігарші; страшенні домашні леви,

що повзають, смикаються по підлозі; гарненькі, кумедні цюці, але

створені для кімнатних повзань, а не для вирішень: бути чи не бути

народові?

Віра в гроші убила й вигризла любов до ближнього; віра в гроші, у

тільки гроші, у гроші будь-яким способом; віра в блаженство від

володіння грішми, раз осідлавши, ще й не такі хлипкі часи заїжджувала;

ще й не такі безхребетні звичаї спроваджувала, куди належить. Вражда

між народами, вражда між релігіями, враждоба між кланами й

корпораціями в суті своїй єдиноцільна: тільки мені й моїм! вижити

всіма антизаповідними методами за рахунок ближнього; в межах роду

найзлобливіші тварі не жеруть один одного так, як рід людський в

планетарному масштабі -- і називає це благо він: ринком чи

гробалізацією; чи глобалізацією; як кому милозвучніше; суть від того

незмінна: людство перевдосконаліло, перевершило саме себе, в

підступності, в зажерстві й хитрощах; надто багато охочих опанувало це

вміння і почавсь самовигуб; суть яйця вигріла гадину й жало з отрутою,

що полоснула і скорчила, злихоманила й смерть вдихнула в стількох!

суть незмінна: знелюдніле поглинання, невситиме споживацтво, коли

треба й треба, все мало й мало! розпалених насолод і примх жадоба,

гризня і кігтява, гризня і ненависть, гризня і війни, гризня і злоба,

гризня й шахрайства, гризня й зухвальство, гризня й лицемірство,

гризня й фальш доброчестя, гризня й вседозвіл не могли не вродити

смертоносенну згубу; це що -- світ на чесному слові шахраїв і обдирал

тримається? на обіцянстві ситих захистити обідраних -- до останньої в

землі дірки з-під ракети? на неможливості, без благодійного дозволу,

навіть в свою землю закопатись? від облагодієнь і процвітань втекти,

від наобіцяного з блеску щезнути й лягти назавжди там; це що -- світ на

торгівлі й процентних ставках тримається? на тільки мені й під себе,

мені й улюбленим? як став, так і вистояв; дякуючи атомізованій

злосвідомості, жорстокосердю надсебелюбові; хочу замінило можу;

наджадання потьмарили залишки вікового глузду, просте знаття "за

могильну ограду не потягнеш з собою"; тривала відсутність живого,

співстраждального досвіду -- досвіду нужди, біди, голоду й холоду, війн

і каліцтв, поневірянь і принижень, страхот і розпачу, коли цінується

тепло простягнутої допомоги -- відсутність горя, живого, повального,

всезбайдужуючого гориська, відсутність вдячності за ковток і стелю

розпалила безмірну ненасить: хочу зараз і всього! хочуть всі або майже

всі, і всі, або майже всі -- телесліпала, журнали-блискучки,

реклами-блешні -- розвихрують заздрощі й наджадобу; ненависть до

іншого; тут, скільки не грайся в поміркованість і толерантність, в

коритність чи як там, коректність? скільки од свят чуми не

відвертайся, ненависть ситозверхньості напосідає; з промельків

світських хронік, з пихатень державних; нема держави -- є держприйоми;

нема просвіту - є світська публіка і її безсмертні хроніки;

великоможне великолюддя; гербова шляхта рейдерського розвою; тут

ненависть не з низів доверху, а з верхів донизу; чреволюція все

примхливішої і манірнішої пихи, прилизаної під культурність; але

культура не у виблискуванні перстнями і цитатами, а в такому способі

існування, в такому непоказному житті, що не дає таланнішим зверхніти

над безталаннішими; не дає удатнішим заноситись над кволішими й

невдатнішими, доживанням висмоктаними; не дає вжитись моді на лінь і

праздность; на нескінченне чумопразнування; де ж протилежне -- нема

культури; є культуракання й прикрашання звірства; розважання

звірствуючих; потурання невігластву; декорація смерті. То ж коли всі,

або майже всі, починають хотіти всього -- і досягати його всіма

антизаповідними, нелюдськими методами -- коли всі пруть, як заманеться,

дивиною є не масове зіткнення, й виліт очей на потилицю, а вбереження

від нього довготою в десятиліття; зіткання шаленств і ненавистей у

смертемісиво невідворотнє, доки коїтимуть тільки за пилососним

звичаєм: вибирати до порошини! собі й нікому! висновок: перш, ніж

гробалізуватись, варт навчитись зважати на ближнього -- людей, народи,

суспільства -- і, якщо не піклуватись, то, принаймні, не шкодити їм.

Віднині в багатих і спраглих багатства, в християн і нехристиян,

прибічників заходу й сходу, в усих зазіхаючих на одне земнощастя, в

усих, без винятку, уповальників на гроші підірвана їх головна,

найсокровенніша віра -- в спасительну силу грошей; віра в захищеність,

якщо маєш дещицю в чужому сейфі; наївна, злиденськорабська віра в

безклопітне щастя відпустки, в пляжі й лижі з процентів; віра у

вимріяні задоволення, як в передсмертне помилування; віра, що

випросталась із всебевір'я і розцвіла з надлюбові до себе; а

відгойднуло від звичного і он! он як зволали! он як рвонули

наввиперед, знімати й заникувати; якби так спішили ділитись. Вся

зовнішня благочинність, відмінності в ритуалах, одежах, звичаях, всі

племенні й конфесійні чвари вищезли, коли Життя замахнулось на

головідола: на статки для вдоволень плоті; як можна? виявляється, ми

взаємозалежні; ми одне людство -- ми одна людина; жах, що затіпав

смертними і розпалив їх на пошук світового врятунку, засвідчує: вони

не хотіли й не відають спасіння вищого; бо якби спасалися, рятуючи

одне одного життям у добропорядку, в дійсній, нелицемірній, любові до

ближнього, якби жаднезність не роз'ятрила вражду й не послала

видурювати, загарбувати, вбивати, знов виманювати віками нажите, знов

викрадати за папірці й обіцянки, якби не кортіло стільки, то й не

пролетіло б стільки; і головна в прольоті -- віра в спасительну силу

грошей; у всемогутність і владу грошей; грошеспасіння в прольоті, як

віра приречених у медицину; приреченість очевидна, але зловіра не дає

змінити себе -- й вирватись, якщо пощастить, із зашморгуючого кола;

змінити рівень бажань і методи їх досягнення -- до цього кличуть,

ураганно женуть у шиї: до вдосконалення, а не зловиправдань;

поганяють, а не сигнали дають; до вищомети, а не мудрувань заднім

розумом: хто винуватіший з усіх винних? гибловіра винна; її і

скасовують.

Існують, звісно й нацособливості кризи; подвиг цей -- заклинення

економіки -- заслужено належить тим, хто державив і державотворив,

язиками орав, косив, сіяв, язиками лопатив, копав криниці, поїв правди

спраглих, язиччям карав і милував, язикугою рубав до плахи;

десятиліттями; де зло не виполювалось, добро зачахло -- захиріло й

саме поняття добропорядку; доброчесність уподібнили до безчестя,

безхитрість до підступності, жахливу правду до повідомлення; і так все

перебайдужіло; якби не грошва і загроза втратити її, ніщо б не

здригнуло в ситості; який там добропорядок, коли безлад усіх

влаштовував і сприяв наднаживі; але й злопорядок порядкує -- жахом і

невідомістю, розпачем і хаоссям. Та не так легко вмерти з голоду, як

багатьом здається; не так легко пропасти в нинішньості, як увижається

політбрехлам і присмоктаним до пальця експертам, політологам,

прихвостологам, політтехнологам, нарощувальницям кігтів;

прорікальникам очевидності; не так легко загнутись, як мариться

зостраху всім осліпленим прахоглупством, всій пліткуючій платній

бездарі і безплатним підвивальникам, що всенькою сліпою тічкою

заянчали, заскавчали, загавкали, коли обікрали хату; коли очиці знов

на потилиці -- проспались тоді, як сталося; а злидні з вулиці -- під

українців масовка -- щасливі й погрітися, побувавши безплатними

хлопавками в телестудіях. Де все вирішують -- з вівторка миримось! вже

третій бідака зацикливсь на просторіканні про реформи: розводить,

розкидає руками, мов лебідь крилами; все гонить хвилю, бідкається

лебедик; все руками розчахується, мов на порватій гармошці похоронний

марш грає; все пробує розрадити й втішити, а виходять порожні чмихи --

і так, під мелодію розпачу, зіграє в ящик вся економіка злидокраїни;

насправді калікономіка, яку ніхто й не збиравсь оздоровлювати і

спинати на ноги; досконалити вчасно. Ринок вирішить все! гарвардякали

лібердали й долібердякались, на світову голову! кому треба се, те і

все? нехай ринок скаже; нехай ринковіра пояснить; кому з премудрил у

скронях тьохкало, що несподівана паніка вжахає -- і вхопить за горла

тих, хто видушував, видушував, видушував проценти з шариковським

заповзяттям; от вам і гарварди з аналітиками, -- профітькали фарт -- от

стільки й коштує свистомудріє. Як нав'язлива голизна охолоджує, так

розмовки про устабільнення привели розхолоджених політиків до

розумобезпліддя; та, очевидне кожному, хто зазирає у брехловізор,

неосяжне для реформаторів; власної кишені; підшивають, перешивають,

нові й нові сховки прилатують -- на колінах, сідницях -- нові й нові

тулять прожекти, куди б заникати держкопійку; опікуються єврами,

побиваються над сирітками; над гірким сирітства розплодом;

трудеміграції розквітом; тикають на сталінізм, що з волиней і

закарпать ешелонами роботяг до сибірень вивіз; під принукою безвиході,

-- не під конвоєм, -- загуркотіли мільйони тих, кому про робочі місця

тут наспівувалось; і цю калікополітику, що вкалічила й калічить

мільйони сімей, ждало щось інше від скоматознення? Сліпі ж далі

страху, -- далі своїх і себе -- не зрять нічого; ні минулих бід, ні

прийдешніх розгадати не годні; тільки могили витоптувати, об трибуни

роги гострити, бичіти й шарпатись! брати так обіймають братів, так,

увігнувши голови, люблять їх, що без варягів не обійтися; олігархи ж

купують трап'яних цуциків, купляють бразильських футболістів; то чого

б не скинутись і не прикупити, нарешті, американського президента,

який стає безробітним, -- щоб не тратитись цуцикам на батарейки! щоб

без бути й не бути абихочяк добути, щоб свистомудрі нас всіх не

вклали, але не в банки вже, -- і йому добре і олігархам не розриватись;

і нам і йому спокій; без нато і світових позик, притрушених траншів;

нарешті благоденствіє.

Євген ПАШКОВСЬКИЙ,

лауреат Національної премії

імені Тараса Шевченка