Літературний форум
РОБІТНЯ

ЖОВТНЕВА ІСТОРИЧНА РОБІТНЯ

13:28 15.10.2019

ЖОВТНЕВА ІСТОРИЧНА РОБІТНЯ

 

У другу суботу жовтня  -- 12.10.2019 -- у Національній історичній бібліотеці під головуванням  голови правління всеукраїнської творчої спілки ЛІТЕРАТУРНИЙ ФОРУМ  Тетяни ШПИЧУК відбулиась жовтнева ІСТОРИЧНА РОБІТНЯ.

Чудова історична робітня відбулась, як у вересні,  у новому форматі. У першій частині послухали а обговорили доробок молодого поета з Жашкова Черкащини  Віталія Білозора.Після короткої перерви свої твори прочитали Сашко Обрій, Світлана Макаревська,  Тетяна Шпичук, Віра Свистун, Віра Болгарська та Роман Кухарук. 

 

      Цей день, 12 жовтня 2019 року, був теплим і памятним поцілунком осіннього сонця. Додала йому тепла ще одна яскрава подія – 334 робітня ВТС Літературний форум, що традиційно проходить у Національній бібліотеці Києво-Печерської Лаври. Провела його голова правління Літературного форуму – Тетяна Шпичук, за якою ми помітно скучили. Як завжди зібрана і небагатослівна, вимоглива, в першу чергу, до себе і до інших присутніх – вона надала слово «головному герою» зустрічі, поету початківцю із міста Жашків, 16  річному Віталію Білозіру. Віталій прочитав для загалу 30 поезій, котрі здивували і порадували. Римовані твори і верлібри заглиблюють у внутрішній світ молодого поета, навколишнє середовище – де вирує життя, а почуття пересіяні яскравими образами і метафорами: «агонія мряки», «сад куняв», «впало яблуко, впала ніч», «над серпанком старості», «часу мерзлота», «муко – одноденко», «їсти яблука з небесних віч», «як не глянеш у ніч, обірветься день», «книга ковтне», «дощ переспіє» – це тільки декілька родзинок із його поезій та ще один крок до видання першої книги у якої дуже цікава і змістовна назва. Залишу її інтригою для майбутніх читачів. Доречно сказати, що перша книга буде присвятою бабусі, котра і вклала в дитячу голівку майбутнього поета любов до української літератури, до художнього слова. І як зауважив Роман Кухарук – талант є, потрібне прагнення до самовдосконалення: читати українських класиків, твори сучасних авторів, мати характер та віру у себе. А буде це хобі, чи письменництво у чистому вигляді – покаже час. Майже кожен із виступаючих схвалив поетичні доробки Віталія, побажав йому наснаги та натхнення. Він був щасливим у нашому колі. Та і ми теж – росте молоде покоління.

      Після невеличкої перерви та фотосесії учасники зібрання презентували нові та поезії, що давно полюбилися слухачам. Коли читає вірші Тетяна Шпичук – у залі навіть подиху не чутно. Слова ллються немов колискові пісні. ЇЇ поезія професійно виважена і приваблива для слуху. Пані Тетяна створює дійсно «вартісний продукт», яким і повинно бути, як вона вважає,  поетичне слово.  «Я ще пахну Дніпром», «Золота рибка», «Мамині яблука» – знайомі твори звучать кожен раз із новими відтінками, але з тим же бентежними хвилюванням, що панує у душі автора. «Поцілована сонцем і літом», «хмаринка жалю», «на дні морському вона уже не золота». А мамині яблука «найсолодші яблука на світі» та «найгіркіші мамині труди», за які «як завжди, ти мене прости».

       Болгарська Віра, яка завітала до нас вперше, познайомила слухачів зі своєю патріотичною поезією. В ній не втримуються почуття і переживання за долю України, за її захисників та болем виливаються у вірші. Як завжди, яскравим був виступ Сашка Кучеренка, котрий тонко відчуває музику слів і вдало розкладає одне слово на декілька  – зявляються, неповторні за смаком рими. Хочете почути? Завітайте до нас! 

      Дуже вдячна  Світлані Макаревській за прочитання нових осінніх поезій. Хай ще довго буде живою чутлива душа поетеси та  «очікування дива її не полиша». А ще, на замовлення Т. Шпичук, були прочитані пані Світланою уже відомі  улюблені  поезії. Готуйте замовлення для наступної зустрічі!

       Віра Свистун прочитала один, ще «зелений» вірш «Час сіяти жито». Котрий, завдяки слушному зауваженню Олександра Сушка став піснею. Дякую, пане Олександре, за натхнення! Пісня, правда, поки що у мрії авторки. Написала приспів уже після того, як мої потенційні автори музики уже прочитали текст без приспіву. Зроблю ще одну спробу надіслати новий текст  у особистому  повідомленні.  Для Віталія Білозіра, та трішки для присутніх на зібранні, я прочитала «Слово поета». Як же без нього на поетичному форумі?

       Завершив зібрання, як годиться, Роман Васильович Кухарук. Я почула про «чуби», що «залишились від Січі, про «вино, що цілує в губи», а потім попливла у мелодійності його поезій і нічого не встигла записати. Вибачаюсь…

      Трьох годин для спілкування нам не вистачило. І ще пів години зверх регламенту спілкувалися на теми різних премій, стан української літератури і поезії, про відсутність в Україні книжкового менеджменту. І десь зажевріла надія – може все це ще буде? І книжковий доступний ринок, і український Нобелівський лауреат з літератури, і зацікавленість влади у розвитку мистецтв.

 

                               Заступник голови правління ВТС Літературний форум ВІРА СВИСТУН.