Літературний форум
КНИЖКИ

Хвилююча простота

09:33 25.01.2017

Хвилююча простота

 

Кожен поет рано чи пізно висловлює своє відчуття і розуміння поезії, власну перцепцію духу імпресивного слова. У збірці віршів «А воля – такий гіркий трунок» письменник і педагог Анатолій Горовий пише:

 

В словах стежок доволі

І немає дороговказів.

Та як хвилює душу

Простота рядків.

 

Хвилююча простота, афористична міткість – кращі характеристики для творчості поета. Що стосується стежок, по яких Горовий веде читача до естетичної насолоди, можна виділити стежки роздумів, переживань та спогадів. Іноді ці стежки розходяться далеко одна від одної, іноді перетинаються на великій галявині. Наприклад, у вірші «Про птаха» знаходимо і роздум про сенс життя, і переживання депресії, і спогад про дитинство. Заради цієї одної історії, практично притчі, варто відкрити книгу.

Одні поезії у збірці лаконічні, як хокку. Інші схожі на конспект, проповідь чи навіть чернетку майбутньої поеми. Ті, де превалює самокритичний акцент, сприймаються як записи в інтимному щоденнику. Назва збірки теж є цитатою з самокритики:

 

Та все, що зневажаєш, має коріння в тобі.

А воля – такий гіркий трунок, як і самотність.

 

Мимоволі напрошується питання: чи вдало обрано назву? Навіть якщо вона добре виражає настрій автора – серце крається, коли поети займаються самобичуванням... Адже поряд з яскравою картиною Валерія Франчука «Мій шлях» на обкладинці гармонійно вписалася б сильна оптимістична цитата, наприклад, «Кришталеві скалки світла». Звісно, не можна переназвати вже випущену книгу, але так можна було б назвати наступну.

Ритміка білих віршів Горового заспокійлива, як шепіт дощу. Якщо порівняти ці вірші з небом, це не спокійне безхмарне небо в ясний день, а бентежна, похмура висота, де летять у вирій авторські парадокси: свобода – кайдани, любов – пустеля. І водночас здається, що ця похмурість лише за вікном, а в хаті, біля пічки, тепло. Там вже і свобода по-домашньому розкривається як творчість, любов – як світла ворожба, «округлість пружна жіночих пліч».

 

Бог вдихнув у тебе дію,

Отже, ти – дійсність.

Ти – образ Бога,

Отже, твоє призначення – творчість.

Коли ти творець,

Ти вже вільний.

 

Як бачимо, поезія Горового будується на фундаменті інтуїтивних пошуків основи та підстави буття. Не дивно, що танок з музами захоплює читачів.

 

Юрій Шеляженко