Літературний форум
КНИЖКИ

КЛЄВЄВТНІКАМ НАДІЇ

16:33 27.08.2016

КЛЄВЄВТНІКАМ НАДІЇ

Надія САВЧЕНКО – основна рушійна сила сучасної української політики.

Коли сиділа у російській тюрмі, політики і державні мужі піднімали її політичну вартість для Путіна. А простий нарід любив її «со страшной сілай».

Перша критика пішла, коли почав працювати ЗАКОН САВЧЕНКО. Не тих випускають, що ж це йобиться, не за хабарі, а по закону – запрічіталі причетні і не дуже, політологи і прості люди.

Вал критики пішов, коли Надія Савченко тріумфально повернулась в Україну і почала говорити – говорити правильні речі, але не зручні політикам і військовій вертушці, для яких війна – бізнес, і не завжди милозвучні для розчулених її прихильників.

Почалися наїзди з усіх боків. Одні мовлять – це спецпроект ЦРУ. Инші – ФСБ. Ще инші – та вона просто дура.

Е ні, пане-брате. Пальцем сала не вріжеш.

Надія Савченко – це українська стихія: дієва,  якісна, породиста, сильна, хитра, зважена, вольова, смілива, націлена в українське майбутнє.

Для підтвердження цих своїх слів беру до рук її книжку.

Що з неї можна почерпнути?

Стихія.

Українська, потужна, радісна, своїм незвична, ворогам незбагненна.

САМОУСВІДОМЛЕННЯ. Українці, які мені дали довіру своїм голосом, тим і засвідчили, що чекають від мене саме дій.

АРМІЯ. Всі замполіти на одне підленьке їбальце. Але чому все в нашій армії треба робити через йоб твою мать. Ну, і не без корупції, звичайно. Але то таке, в ЗСУ буденне.

ПРО ВІЙНУ. Коли довго немає війни. Люди забувають ціну життя. Випущена одна дурна куля тягне за собою у відповідь дві. Правда війни у кожного своя і завжди брудна з обох боків. На війні хто перший прийняв рішення і взяв на себе відповідальність, той і командир. Вся правді і весь бруд війни залежить виключно від людського фактору. Я ніколи не стріляю у людей без зброї. Я воїн, а не вбивця. Кожна людина, якщо вона головою здорова, після бою не хоче думати, що саме її куля потрапила в ціль. А з поля бою 200-х виносять, і кожен розуміє, що всі промахнутись не могли.

ПОЛОН. І написав мені інструкцію поведінки в полоні для військового ізраїльської армії. В них там така пам’ятка кожному військовому видається. В ній ішлося: якщо вас взяли в полон – не чиніть спротиву, не поводьтесь агресивно, пам’ятайте: головне – зберегти своє життя. краще із зрадниками і дурнями у полон не потрапляти. Немає нічого гіршого для офіцера, як потрапити в полон зі своїм особовим складом.

РОСІЙСЬКА ТЮРМА. Листи у в’язниці – це сенс життя. у в’язниці вчишся довіряти тим, кому на волі не довіряв би.

ДИТИНСТВО. У дитинстві я була дуже серйозною, всім цікавилась, мене всі називали старою. В дитинстві виплакала всі сльози, бо була дуже співчутлива.

СЕСТРА ВІРА. Віра плакала, я сміялася. Коли мені важко в житті, я Віру згадую, сестру свою. І розумію, що живу для того, щоб бачити, як вона сміється…І як у нас все буде добре. І душа відразу повітря на весь розмах крил набирає. І я лечу.

МАМА. Мама є мама. Вона тихо плакала.  Мені нестерпно дивитися, коли її мучать, а я безсила її захистити. Дівоче прізвище моєї матері було Сарана. Народила мама мене в 43 роки. А віру – в 45.

ІРАК. Нафта – це завжди гроші. А гроші – це завжди війна. Раз війна не закінчується вічно – значить вона вигідна всім. Більшість смертей на війні із власної тупості. Американці арабам ніколи не вірили.

БРОДИ. Їм не поталанило. Але вони скажуть своє слово на виборах. Не заздрю політтехнологам Савченко у цьому місті.

РОСІЯ. В Росії картоплю з цибулею чистити не вміють. Вся Росія гімном пропахла. До цього запаху ніколи звикнути не можна. Він смердить завжди. Мусорська країна. Зазвичай росіянам для вимови найтяжче даються три українські слова – ґумка, дівчина і паляниця. В Росії все, що незалежне від влади, миттєво гине.

АВТОПОРТРЕТ. Він думає, що я хлопець. Ну, це нормально. Часто плутають. Відсутній стрес. Я не набожна і не релігійна людина. Вірю в Бога, як у надприродну силу, але не вірю попам і церквам. Ніколи читати не любила. Тому і свою книгу писати не хотіла – чергова макулатура. Я вічний борець за справедливість. У школу я ходити не любила. Взагалі. Я вільна душа,не люблю все режимне, що обмежує свободу людини.

ВЛУЧНЕ. Класика ідіотизму.  Граємо в переглядини. Тато нас завжди гутав. Пролинала літо. Попросив і перепросив. Хребет в штани висипається. Бійциці. Їхала як віл посцяв.

ФІЛОСОФІЯ. У кожного своя причина жити і триматися за життя. Не боїться той, кому нічого втрачати. Людина не повинна мислити в манері самоприниження. Просять тільки тоді, коли хочуть щось, що не належить тобі, або що не заслужив, на що не маєш права. Людині взагалі потрібно в житті менше, ніж вона хоче чи думає. А у в’язниці – то й поготів. Людина плаче тільки тоді, коли жаліє себе. Страх смердить найгірше.

УКРАЇНСТВО. Українці – вільний народ, бо у нас рабів до раю не пускають.

ПРОГРАМА НА МАЙБУТНЄ. Мені подобається бачити Україну такою, який курс вона вибрала спочатку: вільною, незалежною, самостійною, суверенною, позаблоковою, унітарною державою. Із грамотним провідником і з користю для України між Європою і Росією. Віддасте борги і Крим назад – стосунки самі наладяться.    

Отже, які висновки?

Надія САВЧЕНКО – українська реальність сучасної української політики. З нею треба рахуватись. Її треба зрозуміти.

Це українська стихія. Вона має працювати на українську націю.

Надія Савченко розумна, освічена, зважена, зі смаком. Знає і любить хорошу кухню, вишукані напої, театр, музику, кіно. Любить комфорт. Витривала. Мужня. Світ її цікавить як він є. все хоче пережити і спробувати на собі.

Чого не вистачає?

Адекватної політичної сили, в якій би вона була ефективною і доречною.

Громадсько-політичного центру з набором належного інструментарію і якісних яйцеголових.

Влади.

Читайте Надіїну «макулатуру». Вона жива. Дихає. І поглинає в себе.

Роман КУХАРУК,

Голова правління Українського клубу.