***
Ні , то не я, в далекім тридцять третім ,
Від голоду під тином умирав,
Не я собі просив швидкої смерті
В застінках сталінських , позбавлений всіх прав...
І то не я в страшному сорок першім
На смерть фашистами катований ... Не я
І в сорок шостому розстріляний був ,,смершем,,
Також не я... Не я! Не я!! Не я!!!
Не я стояв на київськім ,,Майдані,, ...
Не я ішов на ,, Беркут,, голіруч...
Це не мене головорізи п'яні
Скидали мертвого з крутих дніпровських курч !
І то не я стою тепер на Сході ,
То не мене шукає люта смерть...
То скільки ж можна , Боже ! Годі! Годі!!
Вже болем переповнилася вщерть
Моя душа! Вона жива і досі,
Бо вже несила більше умирать !
Єдині ми , немов зерно в колоссі !
Бо ми - НАРОД , якого не здолать!
***
Здається, все завмерло від морозу,
Ба, навіть вітерець не ворухне!,
Лиш розцвітають на шибках мімози ,
Та ще щось ... незбагнЕнно чарівнЕ !
Мов в давнину на чорнобілім фото ,
На шибці візерунок на очах
З'являється!.. Якщо не диво - що то?
Скажіть , хто знається на цих ...простих речах!
***
Туманом сивим дихає вже осінь ,
Росою плаче на сухій траві ...
Колись із братом бігали тут босі ,
В стерню сколовши ноги до крові .
Як то давно було, жива булА ще ненька ,
І тато нас на ,,ровері,, катав ...!
Нема вже вас... Нема, мої рідненькі ,
Та я любити вас не перестав .
Які були то гарні довгі дні !
Здавалось , літо не мине ніколи ...
А ви , чомусь , завжди були сумні ,
Ніби краси не бачили довкола .
Наморений і працею й життям ,
Війною клятою , і ,,ласкою,, ,,совітів,, ,
Казав мій тато : ,,Синку ,ти затям ,
За свОю землю ти один в одвіті... !,,
Шляхи мої і брата розійшлись ,
Собі він вибрав іншу Батьківщину ...
Можливо , пожалкує ще колись ,
Що рідне проміняв на ту ,,личину,, !
То ж я тепер за двох її люблю
Батьківську землю , скорплену сльозою ,
Свою я долю з нею розділю ,
Бо ми єдині , мов трава з росою…
***
Я згадую весняні теплі дні ,
Коли кульбабки ти вплітала в коси...
А влітку!.. Це було неначе в сні -
Ти танцювала ...гола на покосі!..
А я закоханий в твою п'янку красу,
Сидів мов пень... Боявся ворухнутись!
Ногами білими збивала ти росу...
О Господи! Не дай мені проснутись !
Так хороше було! І так п'янив розмай -
Пташиний спів, ранкові роси , квіти ...
Дражливий шепіт: ,, Любий... Не займай ...
Ти ж знаєш , що від ЦЬОГО будуть діти....,,
Я так кохав тебе! О Боже , так кохав!
І безсоромну і таку невинну!...
Я б не послухався тебе , аби лиш знав
Того що зараз, хоч на половину!
А що ж тепер. Вже пізня-пізня осінь.
Вже сивину засіяла зима,
Вже не торкає душу неба просинь ,
Я ще живий, а наче вже й нема...
Зимовим інеєм спадають вранці роси ,
Та гірко так!.. Так боляче мені...
Немов душа роздягнута і боса
Сколола ноги по сухій стерні...
***
Хоч свято на календарі ,
В душі... відраза? Гнів? Сум'яття!..
Маніпулюють ,,лихварі,,
Країною, немов розп'яттям
Московські скурвлені попи
Духовні стверджуючи скрепи ,
Хоч після них -лиш черепи ,
Та... білі кості серед степу!
Отак і наші чільники ,
Ведуть народ до благодаті ,
Де меду повні стільники ,
Де всі здорові, всі багаті!...
А поки , треба почекать ,
В дорозі всяке, мов, буває...
В дорозі можна заблукать
І небезпека скрізь чигає...
Так , що прийдуть ,мовляв, не всі ,
Оскільки ходимо по колу ,
То де-хто збився в манівці,
Та не допустимо розколу!
Бо розплодилось бур'яну
На наших ,,грядках,, ...що УКРОПУ,
На владу валять всю вину...
А влада .... вже прийшла в Європу...
Еміль Дубров Миколаївщина