Революція була.
Розглядалося питання -
Як в країні йдуть діла.
Невдоволені стояли
На майдані день і ніч,
Незаконно об’являли
Януковичу імпіч…
Янукович з переляку
На народ послав війська.
«Поцілуєш нас у …спину»-
Кажуть люди до Вітька.
На майдані ще сильніше
Зашуміло ,загуло.
В президента їде криша,
Його навіть пронесло.
Вийшов сотник із народу
І сказав приблизно так:
«Тобі, видко, не доходить,
Тож послухай нас, мудак.
В тебе часу мало дуже -
Одна ніч і трІшки дня.
Сам не підеш – буде хуже,
Отака, браток, фігня.
Завтра, Вітя, ти почуєш
Точно кожного з людей.
Тож цю ніч переночуєш,
А на ранок жди гостей.»
Що ж, не вийшло перемир’я,
Раз пішла така біда,
Вітя втік у Межигір’я.
Ну а далі,блін,куда?
Боже, що твориться в світі?
В Віті ставсь нервовий шок,
Кілька раз лякав наш Вітя
Золотесенький горщок.
Якщо все вже так стряслося,
Собі думає Вітьок,
Щоб жаліть не довелося,
Я подамся на утьок.
Ось така мисля чудова
Спрацювала, як в кіно -
Через кілька днів в Ростові
Чиєсь випливло лайно.
Біг Вітьок через тини,
Через перелази.
Стали мокрими штани
Сто чотири рази.
Трохи згодом герой часу
Інтерв’ю своє дає:
«Зараз я в країні квасу,
Друг у мене тут жиє.
Там, у нас на Україні
Стався прикрий інцидент,
Хоч я там вважаюсь нині
Легітьомний президент.
Ви спитаєте, чому я
В такий час з країни вдрав?
Бо у мене чуйка чує,
Скажу чесно- пере..лякавсь.
Та до хунти і бендерів
Персонально я звернусь,
Я на білім БТРі
В Україну ще вернусь.
В Межигір’ї ще на дачі
Буду пригать по пеньках” -
Каже Вітя й ледь не плаче,
Й ручка тріснула в руках.
А тим часом у столиці
Рада стала працювать,
І планують, хто за Вітю
Людом буде керувать.
Керували вже два Льоні,
Керували два Вітька,
А сьогодні роль при троні
У Турчинова Сашка.
А майдан кипить, вирує,
У Криму переворот,
Ті, що з Києва керують,
Як води набрали в рот:
«Не стріляйте, не тікайте,
Протримайтесь ще чуть-чуть,
Розпорядження чекайте» –
Це й усе, що було чуть.
Я в дрібниці не вдаюся,
В ситуації екстрим,
Я сказать не побоюся,
Про… піпікали ми Крим.
Тож тепер якраз на часі
Повернуть на материк.
Там, ще в нашому Донбасі,
Чути галас чути крик.
Вову путіна гукають:
«Ей,браток, допоможи!
Тут на тебе всі чекають,
Що робить нам, підкажи.»
Брат прийшов на допомогу -
Вже на сході йде війна.
Підмалюй Володі роги –
Викапенний сатана.
Уже й світ увесь здригнувся:
«Що ж ти робиш,сучий гад?»
Вова лише огризнувся:
«Помогаю, це ж мій брат.»
СМЕРЧі, ГРАДи шлють «гостинці»,
Вже не всі серед живих,
А тим часом українці
Обирають слуг нових.
Вибачаюсь, ще раніше,
Як на те прийшла пора,
Сашу ми змінили в ніші
Президентській на Петра.
Юля вийшла вже з тюрми
З рейтингом упалим,
Нас уже її «псалми»
Трошки за.. довбали.
Тож обрали слуг народних:
Трьох Балог, Яценюка.
І тому, цілком природно,
Небагато змін пока.
«Батьківщина» - молодчина,
Подолала, все ж,бар’єр,
Хоча звідти зник Турчинов
Й нині діючий прем’єр.
Симоненка стара свита
В раду лізла, як мара.
Та пролізла повз корита,
Не пролізла, то й не тра.
Тягнибокова «СВОБОДА»
Не набрала бали.
І за рішенням народу
В раду не попала.
«Самопоміч» увірвалась
Впевнено у Раду
Регіони об’єднались,
Примостились ззаду.
Радикали із Ляшком
Дружна, видко, свита,
Стали перед вожаком –
Теж біля корита.
Досить вже голосувати,
Нумо до роботи!
Всі готові працювати
До сьомого поту.
Але будемо відверті,
Треба мати нам ввиду:
Хтось із них за факти вперті
Мав би їсти баланду.
Отже,маєм те, що маєм,
Беремось навести лад.
На Європу курс тримаєм,
А Росія пхає в зад.
То ж, Петро кермо тримає,
Слуги пашуть, як німі,
Репортери все знімають,
І за всім слідкують ЗМІ.
Вже й прем’єр у нас є новий,
Уже новий є кабмін,
Всі чекають знову й знову
Хоч якихось перемін.
Їздить Сеня – куля в лоб
Просить грошей дали щоб.
Там дали, а тут взяли -
І всі гроші про..гули.
Якось Шуфричу хотіли
Люструвати його тіло.
Люструвати не вдалось,
Виявилось, той ще лось!
Десь Царьова перестріли,
Рихтували йому рило.
Гарно так підрихтували ,
Було рило – морда стала.
Так живе моя країна
Від учора й по ці дні .
На Донбасі – там руїни,
Й вуха в'януть від брехні.
Хтось люстрації боїться,
Вже й люструють де- не- де.
Отаке у нас твориться –
Революція іде.
Ця поема – крапля в морі,
Їй не видно ще кінця :
Десь ведуть переговори,
Десь хоронять знов бійця.
Звідкись гарна пісня лине,
З серця просяться слова:
«Моя рідна Україно,
Ти не вмерла! Ти жива!»
Заживуть колись руїни,
Зникне пекло, буде рай!
Моя рідна Україно,
Ти ніколи не вмирай!!!
СЛАВА УКРАЇНІ. ГЕРОЯМ СЛАВА.
8 січня 2015р. В. ЛІСНІВСЬКИЙ.