Літературний форум
ПОЕЗІЯ

ЧЕТВІРКО НОВИХ

20:00 12.09.2014

ЧЕТВІРКО НОВИХ

 

ти пам'ятаєш сестро
як зацвітали трави
нашим зеленим сміхом
і реготали ноги

бачиш тепер те поле
там доокола вітер
перетікає в постріл
й меншає наше "ми"

ти пам'ятаєш сестро
матір'ю стала гречка
поле ставало батьком
(батько приймав пологи)

бачиш тепер на ньому
стигне великий стогін
і народились вдови
і плодоносить дим

ти пам'ятаєш сестро
як цілував коліна
змочений подорожник
в себе вбиравши шрами

бачиш тепер зробилась
зелень в землі золою
і розрослися рани
швами кривавих днів

дай мені руку сестро
мо' нам так стане легше
бо щогодини рідна
рідшає наше нами

ранок і день і вечір
гуснуть в далекій тузі
чуєш то Матір Божа
молиться за синів

 

 

 

 

 

 

це ще не ніч
це просто занадто вечір
миє холодні ноги
у солонавім шумі

бачиш моя кохана
в моря немає суму
в моря немає тіні
даймо йому свою

це не русалка
просто занадто риба
місяць купає в тиші
місяць шубовсь у сон

бачиш моя кохана
вечір уріс у темінь
море всього тінь неба
тиша всього тінь нас

 

 

 

у твоєму наплічнику тільки
вчорашній вітер
і ще трішки солі
яку зі сльозини вицідив

на флязі твоїй відбитки
голодних вуст
того кому пити хотілось
від тебе більше ще

і дим у твоєму волоссі
зробився самим волоссям
й росте тобі
прямо в голову

і думці нема чим дихати
і спека у спокій втрутилась
і думка зосталась 
голою

і тяжко іти тобі
по полю по пилу по волю
і дихання хрипом
насичене

не солодко м'язам твоїм
не солодко венам твоїм
хоч цукор у крові
підвищений

у твоєму наплічнику 
тільки пекуча втома
і ще трішки ночі
що чорною плине
смугою

ти йдеш
і вицвілий прапор
у правій твоїй руці
вже більше ніж прапор
бо нині зробивсь
хоругвою

 

 

 

 

уся ця пам'ять всього лиш
велика валіза в дорогу
і все найкрихкіше як завше
лежить ізверху
усі ці ночі зав'язані у рефрени
усі ці дні заримовані перехресно

усі ці плями ніколи 
не стануть сухими
сухими залишаться 
тільки вина 
якими ти їх виводиш
усі ці шрами давно вже 
не прикрашають
тебе прикрашає тільки 
твоя свобода

усі ці люди занадто 
тяжкі для ноші
усі вони важчі окремо 
і легші коли всі разом
тебе зрадить навіть 
найтяжча зрада
не зрадить лише біль 
що проґавив контракт із часом

усі ці спогади в дивній твоїй валізі
не знають правил
і грають твоєю душею
уся любов це всього лиш 
дитина в лоні
коли народиться 
буде іще сліпою