Коли прірва в душі -- відчуваєш себе обікраденим і порожнім.
Порожнеча заповнює час, простір, думки, радощі і страждання.
І війна.
Кождий божий день гинуть юні -- покоління незалежности. Стають буденною статистикою.
За що?
Навіщо?
Яка гірка буде перемога для тих, хто доживе.
І вони будуть жити з відчуттям провини за те, що лишились живі.
І не знати, що легше -- вмерти чи жити після їхньої смерти.
Писати щось художнє немає спромоги -- реальність душить усе перед собою.
У прірві треба відчути тверде дно.
І шукати мотузок, аби вибратись догори.
Або повіситись.