Крису не можна заганяти в кут -- коли у неї немає виходу. вона скаче до очей і б'ється до останнього.
Найкраще, що можна вчинити з крисою -- вгатити їй голку у кінчик хвоста і відламати край. криса стрімголов кидається у нори, біль жене її норами і вона несамохіть виганяє на світло всю мерзоту, таку, як вона сама.
Жодного кроку назустріч, жодної спроби виговоритись, пояснити себе, свої дії, жодної спроби повернутись до статусу-кво.
Чому?
Бо криса мислить на рівні скрисеного. Боїться, що віднімуть.
Але вона хоче респекту, поваги, уваги, визнання.
Тому й набирає собі у провожаті таких самих крис, кротів, мишей, фотощурів.
Суть у них така -- красти і брехати, крисити і брехати.
Тому і кроків назустріч нема.
Криса скаче назустріч -- в очі -- лиш коли загнана в кут і при світлі.
Ге ж.