Душа, як квітка в пелюстках,
Сховалась у шорстких словах
Й по краплі - мабуть, є потреба,
Збирає солод голосів
Далеко від сухого неба
Мов калита, душа-кулеба
Ковтає в себе солов'їв.
Душа промерзла, як суха трава.
Ніхто не знає, як вона промерзла!
Де плаче сивим голосом полин
Складає хлопчик крила з половин,
Вишневим клеєм ліпить їх докупи.
Душа - вишнева королева.
Душі краплина вже не має дна.
Весна! Душа упилася сповна.
Не поспішай прожити день до дна,
Твоя душа сумирна і сумна
І ти в собі себе так мало маєш.
Любов ,як смерть, приходить тільки раз.
Любов минає там, де є любов.
Життя минає там, де є життя,
А смерть приходить там, де є життя.
А смерть любові, коли є любов.
Душа наповнена словами
Ізнов до слова притече.
Душа - не попіл наді мною.
Вона злетить у віч краси.
За тихим шерехом краси
Трава голосить.
Моя душа мою сльозу вхопила.
Минає все: і ранок, і зима,
І козаки, і слава, і тюрма,
І лиш душа лишається сльозою...
Тетяна ІВАНЧУК