Літературний форум
МУЗИКА

А ЧО? А ЛАЧО!

12:47 12.05.2014

А ЧО? А ЛАЧО!

 

Моє знайомство з гуртом Триста8ісім відбулося 2013 року. Хотілося б сказали, що на Карпатському Протязі, але навіть ще раніше. Друзі мої тоді не змогли зі мною поїхати. Вийшло так, що рано вранці 5 травня, на Великдень, я опинилася сама-самісінька у любому Івано-Франківську. Обличчя у мене почервоніло тільки-но я вийшла з потяга. Кинула речі у хостелі «Феномен» і пішла шукати відчинену аптеку, щоб купити щось від алергії. Настрій вже був порядком зіпсований.

На тлі криків «Христос воскрес!» і цьомиків місцевих жителів я виглядала, як Грампі Кет. Тому проковтнула пігулку, свій переддепресивний стан, подивилася на озеро і повернулася до хостелу читати книгу Мітча Каллена «Країна приливів».

Я саме зосереджено розганяла мурашок з цукру на кухні хостелу, як почали прибувати люди. Такі веселі та щасливі, що моє напижине, але вже не червоне обличчя, виглядало просто юбералесово. «Як тебе звуть?», «як тебе сюди занесло з Луганська?»… Думалося: «Поїздом занесло, поїздом… і не з Луганська, а з Києва…» Але я просто усміхалася.

А ввечері приїхав гурт Триста8ісім. Щось вони там собі розважалися. Я залишилася з двома парубками і книгою на кухні. Парубки філософствували, а я читала. Потім і мене непомітно втягнули в розмову. Почали розпитувати про веганство, а суперечки між веганами і м’ясоїдами можуть тривати вічно. Але парубки десь о першій ночі пішли спати, а я з книжечкою перейшла в іншу кімнату у зручне крісло. Думала, спокійно дочитаю ту книгу, бо всі учасники гурту теж вже мали б відпочивати, бо Карпатський Протяг починався о 3:30 і тривав до вечора. Якщо не відпочити, то це може погано закінчитися.

Утім, зі мною в одній кімнаті (чи то я з ними) знову залишилися два парубки. Але вже інші. Як виявилося потім, то були Стас і Сергій із гурту Триста8ісім. Спочатку я наївно думала, що зможу читати, бо було доволі тихо, та Стас це легко виправив. Знаєте такі маленькі веселі чотирирядкові смішняшки – «стіжкі-пєрожкі». То музикант почав читати їх уголос і реготати. Потім і Сергій почав сміятися, а я не могла 10 хвилин дочитати одну сторінку.