Літературний форум
УКРАЇНСЬКІ ЦІННОСТІ

ВОЛОДИМИР ФЕРЕНЦ: ЩО ЗА ШТАМПОМ "УКРАЇНСЬКІ ЦІННОСТІ"?

00:10 22.02.2013

ВОЛОДИМИР ФЕРЕНЦ: ЩО ЗА ШТАМПОМ

 

Навіть не знаю чи варто  чесно говорити на тему українських цінностей. Чи існують вони у рафінованому  вигляді, якщо  пересічний громадянин  зазвичай  називає різні  поняття як цінності?  Галичанин і  мешканець  Луганщини  може  назвати головними  зовсім різні речі. Цінності етнічних  українців, як не парадоксально, ще не стали українськими цінностями, тобто тими основами життя, які  важливі сьогодні і зараз для кожного в Україні сущого. А може  стали, просто ми вважаємо цінностями суспільства зовсім не те, такий собі політичний симулякр? Ми живемо під впливом пропогандивних штампів  до яких додаються  ідіотизми  єврочиновників і  маразми шустрівських  зомбоящиків. Відразу скажу, що говорити про сакральні цінності етнічних українців  не треба. Ми, українці, з цим народжуємось, живемо  і відходимо. Це наше, внутрішнє, ми тримаємо це в  собі. Надто глибоко тримаємо, бо навчені нашою історією і  порадами предків. Ми могли б  і повинні  генерувати їх, цінності, назовні, в суспільство. Нас більшість і це безумовно змінило б   середньоарифметичну  категорію - «українські цінності». На жаль, ми цього не робимо так, як належить етнічній більшості, автохтонам. Тому переважно глибоко заховані в собі, вони  з нами ж вмирають  і наші потомки  вчаться моди вибирати цінності за модою безликого натовпу.  Зазвичай там, де більше  на наш погляд чужого, ми  ховаємось з власними українськими цінностями в шкаралупу  забутої Богом черепахи. Звісно, так чинять не всі, але було б інакше, якби українські цінності випромінювала і люто захищала більшість. Набутий історичним досвідом ментальний рефлекс самостійно перебороти нам несила. От якби влада  була з нами заодно, вона б  ці вартості сприйняла і захищала,  надаючи сміливості, гарантуючи почуття свободи всім етнічним українцям! На жаль,  про середньоарифметичні цінності влади  нам  мало що відомо, але вони точно не українські. А які цінності реально сповідуємо ми, українці? В дописах кількох непересічних українців  українськими цінностями  названо: українську державу, землю, батьківщину, державну мову, вільну працю, родину, демократію, доброзичливу освіту, духовність, красу буття, культ хліба, українську історію і пісню. Говорячи про українські цінності ми проектуємо їх у майбутнє, намагаючись видавати кодекс життя порядного українця  за  цінності  всього суспільства. Ще раз наголошую, етнічне важливе лише для нас. Менша частина  суспільства, яка чомусь має більше багатства і влади,  може прийняти їх лише в перспективі, завдяки нашій єдності, силі і впертості. Тому нам з гарного набору цінностей доведеться вибрати саме ті, які треба щодня і щогодини  генерувати назовні, захищати як власну гідність і залучати ними  прихильників серед  цієї строкатої і владної частини  суспільства. Погляньмо на власні фетиші критично і ніби збоку! Українська держава може легко опинитися в руках чужих людей, адже в наш інформаційний час вона є найслабшою  ланкою, першою мішенню інформаційної війни. Держава не може бути цінністю -лише інструментом нації, яка живе цінностями сьогодні, не пише про них школярський твір на задану тему. Земля  нам рідна, але  це не наша цінність -ми позичаємо її у предків і передаємо потомкам. Тим паче, що  опанована чужинцями влада може легко сплюндрувати і запродати цю землю, але все одно не забере навічно бо всі ми смертні. Доброзичлива освіта може стати недоброзичливою за наказами міністрів відчуженої держави. Сприйняття краси буття, ставлення до хліба, батьківщини, рідної мови, пісенності - це інтимний ціннісний  набір етносу і  він різний  для  людей різної віри чи етнічності. А державна мова  насправді не мова - вона атрибут суверенної державності  і  доля цієї цінності в сучасному світі  така ж як і  держави. Тепер народи колонізують без  видимого завоювання держав - з них вихолощують цінності  корінного етносу і в такий спосіб ділять  державу надвоє. Такі держави за  твердженням древніх китайських мудреців приречені на загибель. Сучасність до цього додає невелику поправку - мертва держава не зовсім гине. З  виду вона як жива, але керують нею вже де-факто чужинці, перетравлюючи  як павук спаралізовану жертву. А от духовність, якою люблять величатись українців, насправді - не молитовність . Це дар  з небес, який  дається не кожній людині  без означення етносу, титулу, багатства. Українською мовою це - совість. До речі, саме цієї цінності бракує нашому  морально змученому народові. Хоч багатьом з нас Господь дарував цю совість, піклуючись про те, щоб ми не пропали у Книзі Життя. На жаль, багато з нас, українців, навчились дивним чином домовлятися зі своєю совістю, не питаючи чи згодна вона на це. Прислухаймося до власної совісті, дарованої  нам не для  підлих ґешефтів заради влади, збагачення і тимчасової слави!  Якщо совість українців заговорить, нам буде стидно пафосно розказувати на  рідну публіку про українські цінності як гарну і красиву казку. Ми намагатимемось жити так, щоб вільне і красиве українське життя стало реальним зараз, сьогодні. Дослухаючись до власної совісті, ми незчуємося, як зміниться держава,  оберемо до влади більшість совісних людей. Це архіважливо. Адже чиновники,  депутати, міліціонери і прокурори є живими людьми і  при владі керуються тими ж цінностями, що у житті. Ви спитаєте - як впізнати  совісну людину і як  вберегти її від спокус втрати духовності? Все дуже просто -  довіртеся  власному голосові   совісті. Тільки активована Совість  допоможе  розпізнати іншу людину, підтримає  намагання  говорити скрізь українською, поведе  в українську громадську організацію і змусить заплатити пару гривень членського внеску, підкаже вибір газети на користь української, вимагатиме діяти гідно, не дозволить  платити  малі гроші  за роботу ближнього і марнославитись багатством. Тільки совість  може перемогли  великий смертний гріх  українців - заздрість. Совість  змусить нас прокинутися  і відчути тягар відповідальності за мову, націю, державу і родину. До нашої душі нарешті достукаються Шевченкові слова, якому  було однаково чи буде Украйна, чині, та не однаково що  нас, ніби вже вільних, приспавши лукаво совість,  в огні  повстань окраденими збудять. У нас завжди є вибір -продовжувати безсилі ремствування  зневіреної грішної, знервованої маси або жити  в ладу із совістю - бути сильними у вірі і владі українцями, залучаючи  до  облаштування  держави  решту громадян, які  мають у собі  велику українську цінність - Совість.

 

М.   Івано-Франківськ. 21.02.13р.                               Володимир Ференц