Україна - це моя Батьківщина! І кожна народжена в ній людина має поважати, цінувати, не пригнічувати і, не знищувати свою мову, звичаї, віру, історію...
В наш час, всі шукають кращого життя за кордоном, їдуть на відпочинок в інші країни, а мальовничість українських земель навіть не помічають. Навіщо шукати красу в Єгипті і Перу? Коли нам є чим пишатися - Кримські та Карпатські гори, Чорне й Азовське моря (там навіть повітря має смак).
Ми маємо можливість бачити літо й зиму, осінь і весну. Бог наділив Україну багатством природи, але ми ще не зуміли його оцінити. Любов до держави мають виховувати у дітях не лише вчителі, книги, а насамперед батьки, бо саме від них залежить перше сприйняття дитини на світ.
Цінність України не лише її ріки й гори, ліси й луги, а й храми, монастирі яким не одна сотня літ, в яких молилися наші предки за Вкраїну. Їхня віра й тримає стіни. А задача молоді - вберегти ці стіни...
Народ не єднається прапорцями різного кольору - народ єднається вірою в Україну. Ні нашим пращурам, ні нащадкам не буде соромно, якщо кожна людина з гордістю, шаною і любов'ю промовить «Я, українець» завдяки цим словам б'ється серце України, адже минуле народжується сьогодні...
«Коштовність - не перлина,
Поцуплена з дна моря...
Досягнення - не літак,
Що втрутиться в пташину височінь...
Найцінніше для держави -
Рідною мовою оспівані століття!..»