Літературний форум
УКРАЇНСТВО

Знакова подія чи обмін ілюзіями?

18:35 15.04.2011

Знакова подія чи обмін ілюзіями?

«У серпні цього року світове українство з'їжджається до Києва на черговий конгрес – свій Всеукраїнський синод. Про що будемо говорити?» -з таким  риторичним запитанням звертається до українського загалу у  своїй публікації в УП Мирослава Роздольська, член Спілки журналістів України і Північної Америки, голова Всеамериканської громадської організації "Нова Українська Хвиля". В Україні світовий  збір українства  давно сприймається без колишнього піїтету. Зібравшись на цей конгрес,  українці всього світу  знову говоритимуть  про українську  корумповану державу і  подумки  жалітимуть нас, в Україні сущих. Приймуть ухвалу,  напишуть відозви і  стандартні звернення  до влади. Буде добра нагода обмінятись особистим баченням ідеалу України, красивими і  сакралізованими ілюзіями. Відбувається  марне возведення  української мрії у форму  вірування  і  згадалось, як  пані Роздолльська  назвала  конгрес  українців Всеукраїнським синодом. Українці в Україні, вже не мають ілюзій, вони цим  давно перехворіли. Наші представники з чемності ще будуть  підтримувати   ідеалізм діаспори, бо діаспора зберігається завдяки  існуванню хоча б ідеалу України.  Якщо ж діаспора справді хоче допомогти українцям в Україні, вона мусить сприймати наше життя без ідеалу  та ілюзій. Пора  нам дивитися глибше і  не марнувати час на те, що є вторинним або плаває на поверхні інформаційного болота світу. Українці повинні говорити  лише з українцями, а не з владою, партійними лідерами  чи президентом. Є реальність - етнічні українці  в Україні  не  мають достатньо організованої сили, щоб виконати місію  державного самовизначення у вже проголошеній державі, тому неухильно втрачають функцію автохтонів і , як діаспора на рідній землі, починають швидко  асимілюватись в російськомовне населення. Нація має еліту, здатну впоратися з проблемами, але вона штучно відсторонена від впливу на політику і владу, заблокована інформаційно. Є надія, що з  цим зможе впоратись молоде покоління українців і ми вкотре готові перекласти  вирішення проблем нації  на плечі молодих. Не варто сподіватись і на особливу живучість української нації – ми достеменно не певні, що так буде в принципово нових умовах ХХІ століття,  в добу тотальної інформаційної війни , світового фінансового шулерства, фарисейства  та випробування Віри.  Цей час  буде  важким навіть для сильних націй світу. Нам трохи не пощастило – в такий час ми  були початково слабкі і світ, в тому числі Росія, цим безумовно скористався.  Чинники, які діють проти автохтонів-українців, мають переважно зовнішнє походження. Основні з них: центральне телебачення і ЗМІ, чужі ерзац- громадські структури  грантоїдного типу, зовнішня протидія самоорганізації автохтонів  під прапором боротьби за загальнолюдські вартості, культивування загальної бідності українського етнічного населення як способу  приглушення громадської і політичної активності автохтонів. Все інше  є похідним і  спостерігається на поверхні громадського життя як системне і нахабне руйнування самобутності етнічних українців, корумпована система влади,  економічні проблеми  і  зневіра населення. Треба мати на увазі, що національною ідеєю більшості  історично давніх і стабільних держав є  збереження високого стандарту життя  за рахунок одержання економічної  вигоди в конкуренції з такими державами, як наша. За правилом конкуренції Їхня національна ідея завжди буде намагатись щодня і щогодини домінувати  та інформаційно поборювати  нашу  національну ідею, працюючи  виключно на ослаблення автохтонного населення –етнічних українців. Ми звикли сперечатись про формулу національної ідеї, маючи на увазі  Україну майбутнього,  але  справжня і  діюча ідея нації – це ідея сьогоднішнього дня. Такою ідеєю може бути тільки наступальне подолання  зовнішнього негативного впливу  з метою якнайшвидшого відновлення  державницької ролі автохтонів.  Цим правилом щодня повинен  керуватись кожен етнічний  українець в Україні і світі, кожен громадянин  держави, незалежно від етнічного походження.  Громадянин може не бути етнічним українцем і любити своє, але  бажання  мати  високу якість життя в сильній державі   зобов’язує його шанувати державну мову  і дбати про пріоритет українського в Україні. Діаспора  має суто духовний мотив  підтримати автохтонів  – це родова спорідненість і  бажання одержати почуття  задоволення українськими справами та гордості за світовий імідж України. Отже, якщо всім миром допоможемо  автохтонам  відновити  нормальне положення в суспільстві, буде сильна держава і водночас  збережеться  сильна світова діаспора. Чим може допомогти діаспора?   Перше – наполягти на прийнятті  всім світовим українством єдиної сучасної формули  національної ідеї – відновлення  державницької сили автохтонів в Україні і  надалі припинити всякі дискусії на цю тему.  Друге – скласти план  негайної і щоденної реалізації національної ідеї на рівні української організації і простого українця. За висловом Григорія Сковороди, для повернення родючості  яблуні  її не треба  вчити родити яблука – достатньо  відігнати від її коріння свиней. Отже йдеться про зменшення  та урівноваження  негативних чинників, які ослаблюють автохтонне населення України. Третє – всіляко підтримувати автентичні громадські структури  українців, допомагаючи їм стати  потужними,  сучасними інформаційно-соціальними чинниками впливу в Україні і світі. Водночас діаспора має змогу  протидіяти  руйнуванню громадського життя автохтонів, виступаючи  проти тих іноземних  громадських і так званих грантоїдних міжнародних структур, які  негативно сприймають ключову роль  автохтонів у становленні громадянського суспільства України. Діаспора може допомогти стати на ноги нашим газетам та інформаційним центрам, може допомогти створити  окрему світову мережу  інформаційного спілкування  українців, аналітичні і правозахисні центри українства. Зрештою, можна приїхати в Україну, щоб стати маленьким інвестором  для осередку українства – села, стати  наочним  пропагандистом сучасного господарювання на землі і справжньої, сучасної  кооперації.  Щоб ми не говорили, а бідний українець зі своєю мовою і місією автохтона завжди буде відсторонений  від держави, а заможний українець – це вже на сімдесять відсотків сильний автохтон - дбайливий господар землі, виборчий голос якого не продається, а  має силу закону.  Зараз українці в стані цілковитої інформаційної поразки і  в полоні неукраїнського за суттю центрального телебачення. Інформаційний простір  переважно працює проти  сприйняття суспільством відповідальної державотворчої ролі  автохтонів, навіть згадування  цього слова  під негласним табу. Не ведеться  пояснення ролі автохтонів в українській державі. Не говориться, що автохтони  не загрожують етносам,  не мають жодних переваг перед громадянами будь-якого етнічного походження, але  несуть найбільшу  моральну відповідальність  перед суспільством за  державу і за пріоритет національних інтересів. Наше інформаційно дезорієнтоване суспільство, замість підтримувати автохтонів,  зазвичай працює проти  або байдуже толерує  штучне відчуження етнічних українців від  держави. Тому Україна  демонструє ідеальний  взірець інформаційної поразки  – суспільство дозволяє руйнувати те, що є основою його сили і благополуччя - цінності автохтонів, тобто працює проти себе. Не дивно, що етнічні українці не мають достатньо сили, щоб  подолати  потужну  світову пропаганду  і  реалізувати власну відповідальну місію, заради чого, власне, проголошена самостійність України.  Інформаційна поразка настільки глибока, що навіть в середовищі автохтонів немає  достатнього розуміння власної  ролі і  відповідальності перед суспільством. Єдиний вихід – розказувати українцям правду. Тим, хто не почує,  однозначно допоможе випробування нині діючою владою. Якщо ж українці і громадяни держави прозріють, вони побачать, що ними  нахабно маніпулюють, змушуючи діяти проти власних інтересів  для чужої вигоди.  Тільки тоді  почнеться  потужний  процес повернення  українцями  свого місця в державі і суспільстві. Безумовно це викличе потужні антиукраїнські  дії в світі, передовсім з боку керівництва Росії. Саме в цей момент світове українство  може  допомогти  українцям в Україні, виступивши єдиним світовим фронтом інформаційного захисту українства  у державах перебування. Повернути  український етнос на  власне місце  в державі – це найголовніше завдання  всього світового українства. Кожен день зволікання і пустих розмов  зменшує шанси зробити це мирно і в демократичний спосіб. Від сучасного покоління світового українства, включно з українцями  краю, залежить чи  впаде інформаційне задурманення  суспільства вже сьогодні і Україна після двадцятирічного важкого випробування стане на шлях розвитку сильної  національної держави. Якщо світовий конгрес українців  зможе мобілізувати  всіх українців світу на дію повернення собі ролі автохтонів в Україні, він справді буде знаковим.

М. Івано-Франківськ. 15.04.11р.                              Володимир Ференц