|
У доповіді голови правління Романа Кухарука підсумовано більш як трирічну діяльність відродженого «Українського клубу», що був заснований у квітні 1908 року корифеями української культури, української політики, яка була на той час згромаджена в колах істориків, студентів, літераторів, композиторів, — і кожне їхнє засідання було політичним актом.
1914 року царський уряд заборонив клуб через звинувачення у пропаганді заборонених видань. Але спинити українську дію було неможливо, і з цього клубу вийшла більшість діячів Української Народної Республіки, Директорії, оточення гетьмана Павла Скоропадського. Згодом значна їх частина емігрувала в Західну Європу, США, Канаду і продовжувала українську справу у тих умовах, у яких це було можливо.
Роботу «Українського клубу» як творчого об’єднання поновлено восени 2002 року в Національній спілці письменників. На першому засіданні був Юрій Михайлович Мушкетик, на другому — Леонід Васильович Череватенко.
З 22 січня 2007 року засідання «Українського клубу» відбуваються у форматі «круглих столів». Сьогодні він являє собою дискусійний майданчик для експертів, політиків, науковців, політологів, представників громадськості. Забезпечує формування і діяльність незалежного експертного середовища, яке аналізує поточну політичну ситуацію, прогнозує сценарії подій та продукує проекти рішень.
Роман Кухарук подякував кожному, хто надавав «Українському клубові» прихисток і тим робив значний внесок у справу його розвитку. А це — Іван Рибалко — журналіст, філософ, автор книжок про сучасну українську політику «Оксамитова революція» і «Депомаранч»; Андрій Гайдамаха — голова Проводу Організації українських націоналістів; Анатолій Толстоухов — історик, журналіст, міністр Кабінету міністрів; Юрій Збітнєв — представник партії «Нова сила».
Роман Кухарук, зокрема, сказав: «Перше, що ми зробили, — на третьому засіданні ми визначилися, що таке українські цінності. Це зробили наші експерти — мислячі люди, у яких є в серці Україна, які намагаються осмислити, що відбувається в країні, що відбувається з нацією, де ми перебуваємо, куди ми рухаємось. Це дуже важливо для україноцентричного громадянського суспільства, адже якщо читати українські газети, слухати радіо, дивитись телебачення і слухати, що говорять українські політики, — не зовсім розумієш, у якій країні ти живеш. І коли тобі кожен день кажуть, що українці — це погано, це моральна поразка, — мають знайтися люди в країні, які скажуть, які наші українські цінності, в чому полягають наші поразки, хто наші прихильники, наші противники, як рухатися в українське майбутнє…»
У січні 2007 року було озвучено триєдину мету «Українського клубу»:
- перше — сформувати систему базових українських цінностей, на яких будувати україноцентричне громадянське суспільство, українську національно-демократичну державу;
- друге — прорвати інформаційну блокаду;
- третє — сформувати україноцентричне мисляче середовище.
Ці три завдання «Український клуб» за роки діяльності у форматі «круглих столів» виконав.
Вікторія СКЛЯРОВА,