Літературний форум
КІНО

ВІД БАЛЬЗАКА І РАБЛЕ

10:07 14.09.2010

ВІД БАЛЬЗАКА І РАБЛЕ

Коли в неділю стало відомо про смерть Клода Шаброля, видання новин Франції наповнилися співчуттями, що надходили буквально з усіх сторін, — не лише від кінематографістів, а й від чиновників та представників влади. Ніколя Саркозі заявив, що Шаброль «успадкував витонченість від Бальзака, а гумор і жвавість — від Рабле». Жерар Депардьє, який зіграв у останньому фільмі режисера «Белламі», згадував життєрадісність Шаброля і засмучувався, що не може повірити в його кончину. Прем'єр-міністр Франції відзначив, що французьке кіно втратило одного з головних майстрів, «який зробив революцію в стилі й техніці, звернувшись до реального життя». Директор Каннського фестивалю Тьєррі Фремо сказав, що манера Шаброля переважно є класичною, порівняно з багатьма іншими представниками «нової хвилі», проте «в його класицизмі було стільки відваги, свободи та ерудиції, що трилери Шаброля назавжди залишаться унікальним явищем в історії кінематографа».

Сказати, що Клод Шаброль був для кіно знаковою фігурою — не сказати нічого. Адже він став однією з офіційних осіб французької «нової хвилі», яка вплинула не тільки на кіноіндустрію Франції, а згодом і на ціле покоління голівудських режисерів. Утім, як зізнавався пізніше Шаброль, в ідеї «нової хвилі» він, на відміну від своїх соратників-ліваків Трюффо і Годара, ніколи толком не вірив: їх об'єднувало лише одне — всі вони були впевнені в тому, що кіно має піти зі студій з дорогими декораціями в реальний світ.

Клод Шаброль народився в 1930 році в Парижі, під час війни був евакуйований у провінцію і вже тоді марив зйомками фільмів, хоча у його батьків були щодо сина зовсім інші плани: батько майбутнього режисера мріяв про те, аби Клод продовжив родинну справу і став фармацевтом. Деякий час Шабролю вдавалося чинити опір потягу до кінематографа — він освоїв фармакологію й намагався вчитися праву, проте все закінчилося роботою критиком у легендарній «Кайе дю Синема» пліч-о-пліч із Годаром, Трюффо, Ромером і Ріветтом, які зовсім скоро увійдуть в історію як революціонери французького кіно.

Спадок, отриманий від бабусі дружиною Шаброля, дозволив йому заснувати власну компанію.

Насамперед він продюсував короткометражку свого приятеля Ріветті, а в 1958 році вийшла стрічка вже самого Шаброля «Красунчик Серж», яка вважається точкою відліку «нової хвилі».

Нова течія, що прийшла на зміну великому стилю і пригладженій кінематографічній реальності, взялася за соціальну критику і «правду життя»: герой «Красунчика Сержа» приїжджає в рідне місто, аби виявити, що його друг дитинства спивається й котиться по похилій площині. Далі будуть «Чотириста ударів» Трюффо і «На останньому диханні» Годара, а наступний фільм Шаброля, що вийшов у 1959 році, «Кузени», де стикаються два характери — сільський простачок і міський франт — стає володарем Золотого ведмедя Берлінського кінофестивалю.

Шаброль упродовж майже всієї кар'єри підтримував темп, знімаючи мало не по картині за рік, і лише трохи знизив темп останніми роками. 2004 року виходить «Подруга нареченої», у 2006-му — «Комедія влади», у 2007-му — «Дівчина, розрізана навпіл», у 2009 році — «Белламі». Брався і за комерційне кіно, і за телепроекти, і за екранізації («Мадам Боварі» за Флобером, «Тихі дні в Кліші» за Міллером).

Шаброль прославився як один із метрів гостросоціального кіно, хоча схильний, за його власним визнанням, бачити детектив у всьому — аж до «Анни Кареніної»: режисера цікавила не лише і не стільки буржуазна драма, скільки власне кримінальна інтрига і детектив. «Невірна дружина», «Криваве весілля», «М'ясник», «Хай помре звір», «Жахлива декада»: недарма в 1957 році Шаброль випускає разом з Еріком Ромером книгу «Хічкок» — саме цей режисер буде мати на нього найбільший вплив.

Все життя знімав чорнуху, похмурі кримінальні драми, препарував пороки буржуазії й жахи, що ховаються за фасадом тихої провінції, в житті Клод Шаброль був веселим гедонізмом. Тричі одружений, батько чотирьох дітей, він був готовий жартувати про все на світі. «В наші дні піца приїжджає швидше, ніж поліція», — говорив режисер, і це лише один з афоризмів людини, яка не соромилася розповідати, що, знімаючи свій перший фільм, він нічого не знав про процес зйомок, і «коли ми розпочали з першого плану і оператор захотів, аби я поглянув у візир, я наштовхнувся штир, що стирчав під ним». Шаброль стверджував, що щасливий і ні про що не шкодує, мав намір відзначати в Берліні 60-річчя і 70-річчя своєї творчої діяльності й ставив собі жартівливу мету: «Я збираюся побити рекорд Мануеля де Олівейри, якому зараз 101 рік».
ДЕНЬ