Літературний форум
ПОЛІТИКА

ЛОБІЗМ ЧИ ДОЛБОЛОБІЗМ?

15:57 18.05.2010

ЛОБІЗМ ЧИ ДОЛБОЛОБІЗМ?

17 травня відбулося 173 засідання Українського клубу на тему лобізму. Доповідь на ньому прочитав Дмитро СУХИЙ. Співдоповідь -- Дмитро ІКОННІКОВ. Наступного дня відбулось засідання політичного клубу Експерт майже на ту ж тему. в дискусії взяли участь Дмитро Іконніков, Валентин Колечкін, Дмитро Сухий, Олександер Нарбут, Василь Козьма, Сергій Грищенко, Леонід Кулеш, Роман Кухарук та інші.
Подаємо виклад доповіді Дмитра Сухого. Дмитро Іконніков ощасливить нас своїм текстом дещо пізніше. 
Лобізм в Україні -- законодавче регулювання і практика

 

В  Конституції України (ст. 40)  зазначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

 

Цивілізований лобізм…

 

Явище «ЛОБІЗМ» існувало і в радянській політичній системі. У цей час сформувалися традиції лобіювання, які були прийняті, практично без змін, новою українською політичною системою. Серед них – широке використання особистих зв’язків і незаконних методів, відсутність реальної конкуренції інтересів, абсолютна непрозорість механізму лобіювання.    Як наслідок, напевно, в Україні сформувався лобізм, який має ознаки нецивілізованого лобіювання, відмінною рисою якого були придбання власності і бізнес-переваг неконкурентними методами – закриті конкурси і тендери, не обґрунтована видача державних кредитів, адміністративні рішення, проведені в умовах правового вакууму.

З розвитком нормального ринку починає формуватися  цивілізованого лобізму, що характеризується конкурентними методами впливу – PR і рекламні кампанії, ініціація експертних оцінок проектів адміністративних рішень; наявність інститутів лобізму у вигляді організацій і груп фізичних осіб, що займаються цією діяльністю на професійній основі.

Але все ж таки домінуючим залишається тіньовий, нецивілізований лобізм. Варто відзначити, що суб’єктом даного лобізму визнається лише великий бізнес, а не будь-яка група інтересів.

Традиційно лобіювання інтересів бізнесу у нас сформувалося як тіньова система взаємовідносин бізнесу і влади. Цивілізований же лобізм характеризується об’єднанням суб’єктів ринку в групи «за інтересами», щоб вирішувати загальні проблеми.

 

Лобізм по-українські…

 

Як і в будь-якій країні перехідного періоду, увага в Україні прикована насамперед до виконавчої, а уже у другу – до законодавчої влади. Цьому сприяє домінування рішень, що приймаються виконавчою владою; переважання законів «посередньої дії»; висока питома вага правових актів, прямо регулюючих діяльність конкретних підприємств. Це – підстава  для тіньового лобіювання, коли в законі багато посилань на компетенцію відомств, лобіст йде до них.

  Для України, також,  характерна і недавня російська ситуація: наявність безлічі бізнес-асоціацій і громадських спілок за їх абсолютної формальності. Проте є в українському варіанті лобізму дуже специфічна форма. У нас розвивається абсолютно нехарактерний для інших процес «завоювання» політичних партій національним бізнесом. В цьому можна побачити хоч і не цілком західну, але єдино можливу форму захисту бізнесу в умовах становлення країни. Звідси, мабуть, і приказка – «головне не право на власність, а уміння її відстоювати».

  Специфікою української практики лобіювання, як стверджують аналітики, є переважання методів лобіювання через Кабінет Міністрів та Адміністрацію Президента. Це підтверджує кількість висунутих та прийнятих законодавчих ініціатив від відповідних органів. Причиною подібної практики є складність механізмів проходження законопроектів через Верховну Раду та ефективність способів «внутрішнього» лобіювання у Кабінеті Міністрів.

Найбільш рентабельним було і залишається в Україні кабінетне лобіювання. Слово «кабінетне» є похідним від скорочення «Кабмін». Постанова Кабінету Міністрів є більш ефективним засобом, ніж закон. Вона вступає в силу з моменту підписання і не проходить трьох читань у Верховній Раді. Вартість такого документу для замовника значно нижча. Вона дозволяє уникнути зайвої публічності процесу, що за сьогоднішніх умов у певних випадках є дуже важливим. Основним методом лобіювання у Кабінеті Міністрів є «коридорний лобізм», суть якого полягає насамперед в проштовхуванні потрібного та відмови від прийняття непотрібного рішення. В апаратній ієрархії офіційні посади і реальна ступінь впливу на процес прийняття рішень не спів¬впадають. Саме тому за розташуванням сил на ключових посадах та ступенем їх впливу на керівництво, включаючи навіть осіб, які не входять до офіційної номенклатури уважно слідкують учасники процесу лобіювання.

  Основні механізми «коридорного лобіювання» полягають в необхідності знати реальну систему функціонування апарату, систему прийняття рішень, психологічні особливості того чи іншого керівника, ступінь впливу на нього найближчого оточення. «Внутрішніми лобістами» виступають не лише чиновники різного рівня, але й найвищі посадові особи. Прямим наслідком такої залежності, великої ролі особистого фактору у взаємостосунках державної бюрократії та груп тиску стало значне поширення корупції та прямих способів впливу на прийняття рішень в даній сфері.

Також, можна відзначити такі особливості «лобізму по-українські», як слабке галузеве лобі: свої інтересі лобіюють компанії чи група компаній, а не представники галузі; відсутність організацій, які б представляли галузь. Але сильне регіональне.

 

Отже…

 

Сьогодні діяльність вітчизняних лобістів не регламентується ніякими законодавчими актами. Лише сила закону встановить кордон між лобіюванням і діями, що спрямовані на отримання односторонніх переваг, що вже схоже корупції. В законі повинно бути прописано, хто може займатися лобістською діяльністю, а хто такого права не має. Наприклад, державний службовець або депутат такого права мати не повинен. Вірніше лобіювання не може бути для них джерелом заробітку.

Лобізм – свого роду суперник бюрократії. Як і всякий інший соціальний засіб він може служити як на благо всього суспільства, так і у вузько партійних, вузько групових інтересах. Все залежить від соціально-економічного, політичного і культурного фону, від ряду обставин, які можуть наділити лобізм або переважно плюсами, або мінусами.

Варто зазначити, що лобізм не є «вулицею з одностороннім рухом», лобіювання забезпечує зворотній зв’язок між владою суспільство. Лобісти (групи тиску на владні структури), домагаючись переваг для себе, разом з тим забезпечують сприятливі умови сприйняття суспільством і конкретними групами громадськості схвалених державою законів. А законодавче закріплення та регулювання лобізму забезпечує певну прозорість цих зв’язків і переводить їх у раціональне русло.

Законодавчо закріплений лобізм дозволяє певним чином розмежувати владу і бізнес, на скільки це можливо.

 

Дмитро Сухий для УК


Лоббирование

(доклад)

        1. Лоббирование – это процесс влияния заинтересованных субъектов на решения властных структур.

        2. В более узком смысле: Лоббизм – действие представителей негосударственных организаций в ходе контактов с представителями государственных органов и органов местного самоуправления с целью добиться принятия (или непринятия) органами власти решений в соответствии с интересами специальных групп.

GR

        3. Некоторые путают определения «Лоббизм» и “GR” (что является аббревиатурой словосочетания “Government Relations”), считая их двумя определениями одной сути.

        4. Специалисты в области GR – это люди, которые строят мост между властью и бизнесом, для того чтобы по этому мосту могли свободно идти лоббисты с “интересными” предложениями для власти.

        5. Исследователь лоббизма Брюс Вулп пишет, что GR – это менеджерская должность в компании. Обязанность данного менеджера – организовать общую систему взаимодействия «компания – бизнес-ассоциация – власть» и взаимосвязь внутри собственной компании между подразделением по связям с органами государственной власти, руководством, акционерами. Лоббист же является технологом, непосредственно взаимодействующим с государственными органами.

Стратегии

        6. Штат профессиональных лоббистов формируется в основном из бывших работников сферы СМИ, первоклассных психологов макиавеллистов, бывших членов правительств, а также парламентариев, ушедших с политической арены.

        7. Французский исследователь Бернар Ле Грель выдвинул золотую пропорцию знаний необходимых профессиональному лоббисту: 20% – права, 20% – политики, 20% – экономики, 20% – дипломатии и 20% – коммуникации.

        8. Оказывать влияние на власть можно напрямую или же опосредованно через общество; мягким или же силовым способом, всё зависит от того какова стратегия наиболее эффективна в сложившейся ситуации.

        9. Влияние напрямую – означает непосредственную договорённость с политиком о получении его поддержке. Опосредованное влияние – это когда политиков вынуждают принять определённые решения, манипулируя мнением масс путём организации общественных акций, распространению завуалированной пропагандистской мультимедийной информации в интернете на блогах и социальных сетях.

        10. Вопреки распространённому в обществе мнению, что взятка является неотъемлемым элементом лоббистской деятельности – это отнюдь не так. Безусловно, политический деятель должен иметь определённую выгоду от того что продвигает во властных структурах реализацию какого-либо проекта, (будь то принятие законопроекта в парламенте, или же утверждение нужного решения в правительстве). Но выгода может быть не только экономической, но и политической. Например, рост популярности среди потенциальных избирателей этого политика вследствие реализации проекта, который он продвигает, или же финансовый удар по карманам спонсоров политических оппонентов и т.д. Вариантов вознаграждения действительно масса.

        11. Лоббистам гораздо выгодней действовать от имени крупных ассоциаций, нежели от лица отдельных компаний, дешевле будет. Поэтому, очень часто, компании одной отрасли, в тех же США, группируются для совместного представительства общих интересов.

Что же касается международной практики:

США

        12. В США 3 1946 года функционирует федеральный закон о лоббистской деятельности. Согласно статьи №308 этого закона, любой, кто за плату или ради других мотивов ведёт деятельность с целью влияния на принятие или отклонение каких-либо законодательных актов в Конгрессе, прежде чем начинать действия в этом направлении, обязан зарегистрироваться в Конгрессе.

        13. Федеральный Акт «Об открытости лоббистской деятельности» от 1995 года легализовал лоббизм полностью. Субъектами лоббирования могут быть как юридические так и физические лица. Предметом лоббирования является федеральное законодательство, федеральные административные акты, регламенты, исполнительные указы. Зарегистрированные лоббисты обязаны отчитываться про все сделанные на их имя денежные вклады на сумму от 500 долларов и указывать при этом фамилию того, кто вложил деньги, а также цель данного вложения.

        14. В США лоббирование активно практикуеться, к примеру, в апреле шесть из десяти ведущих банков США по размеру активов, в том числе Goldman Sachs Group, JPMorgan Chase и Morgan Stanley, увеличили пожертвования парламентариям от имени их комитетов политических действий в прошлом месяце, согласно данным Федеральной избирательной комиссии. В частности, на лоббирование своих интересов Goldman Sachs в марте выделил $290 тыс., а Bank of America - $55 тыс.

        15. Goldman, Bank of America Corp. и U.S. Bancorp были в числе семи банков, которые увеличили суммы, потраченные на лоббирование, в течение первых трех месяцев текущего года, по сравнению с тем же периодом в 2009 г. Торговая палата США удвоила свои лоббистские расходы в первом квартале.

Франция

        16. В отличие от США, большинство групп давления в европейских странах тесно связанны с правительством. Нередко правительство делегирует им отдельные функции: как например, установление цен, реорганизацию тех или иных отраслей промышленности в соответствии с определённым планом, введение квот и т.д. часто есть прямая правительственная поддержка в таких начинаниях, как совместное владение акциями правительством и частными лицами или организациями, поощрение правительством картелей. Правительство и политические партии совместными усилиями способствуют деятельности заинтересованных групп. Такая практика способствует укреплению как партийной лояльности так партийной дисциплины, поскольку руководители тех или иных заинтересованных групп одновременно занимают влиятельные позиции в партийной иерархии.

        17. Например, всеобще известно, что в партии «Союз за народное движение» существует пять различных внутренних групп: Группа Саркози, Неоголлисты, Умеренные центристы, Либеральные реформаторы, Суверенисты. В немалой степени именно необходимость иметь доступ к максимальному количеству членов властных структур в процессе продвижения чьих-либо интересов, способствует монолитности партии. В то время как сам президент активно поддерживает французский бизнес на мировой арене, в пример можно привести историю с размещением в Украине торговых точек компании «Ашан», а также приобретение Казахских скважин представителями Французской нефтяной промышленности.

    18. Во Франции ещё в 1884 году был принят закон о свободе союзов, способствовавшей защите «цеховых интересов» лоббистов. Фактически цеховщики представляли перед политиками своих патронов - "королей" сахара, табака, стали и т.п.

    19. 11 раздел Конституции Франции 1958 года – регламентирует функционирование социально-экономического совета, а также устанавливает «Кодекс этики лоббистов». Субъектом лоббирования выступают только юридические лица, имеющие статус корпоративных групп, сформированных по профессиональным, возрастным и другим признакам. Объектом лоббирования во Франции является законодательная деятельность парламента, правительства и правительственных организаций. При этом органы исполнительной власти подвергаются намного большему лоббистскому влиянию, нежели парламент, поскольку в законопроектной деятельности преимущество принадлежит правительственным организациям.

Заключение

    20. Лоббизм закреплён на законодательном уровне также в Британии, Канаде, Германии, Голландии, Австрии. Закрепления лоббистской деятельности законодательством позволит снизить уровень коррупционности данной деятельности, увеличить поступления в бюджет благодаря дополнительным налогоплательщикам, а также сделать более прозрачным этот вид заработка.

        21. Лоббизм – объективное явление демократии, неизбежное качество общества, которое допускает плюрализм, как норму жизнедеятельности. В той или иной форме лоббизм существует в любом обществе, просто степень его развитости зависит от характера политического режима, структуры политической системы, политической культуры, исторических традиций и других особенностей каждой отдельной страны.

Дмитро ІКОННІКОВ