Літературний форум
НОВИНИ

ГІРКІ СПОМИНИ

06:18 30.12.2009

ГІРКІ СПОМИНИ

Гіркі хвилини смутку Пригадуються політв'язням при споміні найчудовішіх зимових свят. Для сотень тисяч людей у тюрмах «Христос народився, славімо Його!» Не пролунало. Про святкування Різдва і Водохреща у «тюрмі на Лонцького» та в заслання розповіли політв'язні Ярослав Цар, Ірина Калинець та Остап Горинь.

 

В'язні катівні «Тюрма на Лонцького» розповідають, що на період свят був надзвичайно жорстокий режим. І допомагала їм лише тиха молитва.

 

«Мене забрали після Різдва, 9 січня 1972 року, а  наші арешти відбулися 12 січня.  У ті святкові дні, кожен з нас подумки молився. Але в катівні не було святкування, рятувала лише молитва. Ми ділилися крихтами хліба, бо більше нічого не було. Запам'яталося, як за вікном на Старий Новий рік і на Водохреща було чути колядників. Люди спеціально йшли вулицею колядуючі, в надії, що ця коляда долині до нас. Я почула ту коляду - це незабутнє враження. ». Пані Ірина згадує, що  у табірні роки намагалися зустріти Різдво Христове належно. Старалися приготувати  кутю з перлової крупи, а з сухариків вімоченіх у розчині кави імітували торт, який перекладали маслом з лікарняних пайків. А найбільше нагадувала про свято на батьківщині коляда.

 

Нагадаємо, Ірина Калинець була засуджена Львівським обл. судом «за антісовєтську агітацію і пропаганду» на шість років ув'язнення і три роки заслання у мордовськими таборі.

 

Остап Горинь, який був ув'язнений ще в 1950 році теж розповідає, що велике свято згадували лише молитвою, про коляду не могла йти і мова. «Яке могло бути Різдво? Нам навіть не давали говорити. »

 

Чи не оминув арешт і Ярослава Царя. Він розповів, що у тюрму «на Лонцького» потрапив також у 1950 році. Тоді був надзвичайно жорстокий режим, не можна було навіть розмовляти між собою.  А вже на початку 1951 року в'язнів  вивозили з тюрми на Сибір в концтабори. «Те Різдво настало для нас у вагоні товарного поїзда вже за Уралом. Умови були жахливі, але нас не могли так впільнуваті. Про те, що вже Різдво дізналися  від священика Євгена Юрика, який був з нами у вагоні. Лише він один міг розрізнити коли має бути Різдво. Усім нам решту було важко зорієнтуватися в часі, оскільки ми були ізольовані від всього світу », - додає Ярослав Цар. З болем згадує, що колядки в той рік таки не почув.

 

Прес-центр ЦДВР