Серед героїв нового роману Забужко «Музей покинутих секретів» колишні в’язні тюрми «на Лонцького»
«Хоч знати, що з нами? Чекай на нас» – цей напис 1952 року зі стіни камери львівської вязниці КГБ та гестапо (тепер – Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького») став епіграфом і натхненням до нового роману Оксани Забужко «Музей покинутих секретів», який письменниця презентувала вчора, 23 грудня.
“А ви зі Львова родом, Амброзійовичу? Ну, значить, земляки… Я ж там народився. Вулиця Брюлова, колишня Лонцького… Тюрма МГБ. Да, там і народився. В тюрмі.” – говорить один із героїв нового твору.
Як зазначила О.Забужко, новий роман – це родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004 року. “Ці 60 років української історії нанизані, як на шпульку на історію однієї родини. Члени цієї родини далеко не завжди знають один одного і кожен бачить цю історію зі своєї позиції”, - сказала пані Забужко.
Письменниці, щоб “виставити належним чином усі історичні декорації”, знадобилося багато працювати в архівах, зустрічатися з багатьма учасниками тих подій, зокрема ветеранами УПА.
Оксана Забужко, пишучи роман, відвідала також і саму тюрму «на Лонцького» у Львові.
Керівництво Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» запросило письменницю презентувати новий роман у Львові саме в Меморіалі на початку наступного року.
Прес-центр ЦДВР - 299 45 15, (093) 48 16 108
Нижче – довідкова інформація:
ІСТОРІЯ ТЮРМИ «НА ЛОНЦЬКОГО»
ІСТОРІЯ ТЮРМИ «НА ЛОНЦЬКОГО»
1889—1890 рр. у Львові на місці перехрестя сучасних вулиць Бандери та Коперніка було побудовано казарми для жандармерії.
З 1919 року споруди почали використовувати як в’язницю і вже незабаром вона набула сумної слави політичної тюрми.
За часів першої радянської окупації протягом 1939—1941 рр. тут розміщувалися обласне управління НКВД, в’язничне відділення цього управління та в’язниця № 1, розрахована на 1500 в’язнів, проте реальна їх кількість була значно вищою. Влітку 1941, на початку німецько-радянської війни, перед відступом радянської влади у в’язниці № 1, як і в інших в’язницях Львова та Західної України, відбувалися масові розстріли в’язнів. Протягом 22—28 червня 1941 р. у тюрмі «на Лонцького» було знищено 1681 особу — 42% від усіх розстріляних в’язнів львівських тюрем.
Під час нацистської окупації (1941—1944) тут було організовано слідчу в’язницю гестапо, через репресії якої пройшла ціла когорта діячів українського визвольного руху.
Протягом 1944—1991 рр. у в’язниці на Лонцького розміщувалися слідчий відділ та слідча в’язниці НКВД — МГБ— КҐБ. Тут перебували під час слідства особи, звинувачені в антирадянській діяльності: у 1944—1953 рр. — діячі ОУН та УПА, у 1960—1980-х — наступне покоління учасників визвольного руху, зокрема «шестидесятники».
Тюрма «на Лонцького» як місце боротьби з противниками тоталітарного режиму використовувалася до його падіння в 1991 році і для тисяч українців стала символом тоталітаризму та окупації.