ЧОРНА ЗАБАВА
(страшилка)
В чорнім краї
в чорнім краї,
як у чорному сараї,
в чорний час
і в чорний раз –
в чорневищі чорнім граба –
чорна-чорна
і незграба,
в чорній черні
спала
жаба.
Раз прийшла до того граба
по дорозі, також чорній,
чорна-чорна,
чорна баба –
по гриби,
звичайно ж, чорні.
В чорноті,
чорніш чорнила,
чорну бабу
чорна сила
нахилила
брати гриб,
а той гриб
од баби –
стриб!!!
Бабі в коси,
як реп’ях,
учепився
чорний жах.
Почорніло все в очах,
аж стріпнулась
і застигла,
наче бабу що вкусило:
ухопити ухопила –
та одразу і…
впустила!
Бо коли вхопити чорне,
щось слизьке
та ще й потворне,
а тим більше – невідоме,
краще геть втекти
додому!
І з волосся в баби
жах
опинився
у ногах!
Геть
щодуху припустила
та на корінь
наступила,
там заплуталась на гріх
й впала в яму,
наче в міх…
Чи скалічилася баба
в чорневищі чорнім граба –
не цікавилася жаба,
а мерщій
і вдруге – стриб!
Жаба ж то була –
не гриб!
Баба вбік,
і жаба – скік! –
Баба бігає від жаби,
Чорна жаба –
геть від баби!
Але в тому й чорна штука! –
Із-за граба
чорна зваба:
рот роззявила
гадюка.
Дуже чорна –
в роті чорне –
Оком все до себе горне!
Ледь зітхнула,
позіхнула,
чорну жабу
проковтнула
і одразу
в чорний сон
впала з жабою
й заснула.
Доки бабу
чорна сила
в чорній ямі десь носила,
баба з себе,
мов реп’ях,
чорний виплутала
жах
та й шпурнула чорта
баба.
От він гепнувсь
біля граба,
де гадюка
жерла жабу.
Чорт не чорт
А чорний жах –
в чорне вдягнений їжак!..
/муз. світлішає/
Може б дехто так хотів,
щоб скінчилося на тім,
та у чорному житті
ходить поруч
чорна пара –
чорний злочин
і покара:
тих, хто ловить –
й хто тікає,
чорне все на всіх
чекає.
Справедливість в чорнім –
чорна…
От гадючий хвіст,
як в жорна,
впхався, вліз
в їжачі зуби –
і від чорної рахуби
недалечко і до
згуби…
Всім болить,
всі хочуть жить,
хто програв
і хто зборов –
пролилася
чорна кров.
На тім місці
в чорну мить,
посковзнеться,
хто біжить.
Але далі
Час пішов…
Чорна
злякана гадюка
довго билась на колюках
животом,
що весь розпух,
знемогла у чорних муках
та й спустила
чорний дух.
Ух!..
Тут без муки
із гадюки,
вже без шуму
та без гаму,
жаба випала
у яму –
чи додолу,
чи додому
(не скажу про те
нікому),
бо з гадюкою в зубах
в яму зсунувсь і…
Їжак…
Жах!!!
Не хотів би вас
побачить
там,
тоді.
І що це значить…
Пика в вас була б яка,
як би й хто звідтіль тікав?
Аби хто із вас
неначе
підсковзнувся
і,
пробачте,
задки
сів на…
їжака…
Як та баба
закричала!..
В чорнім сні
таке бувало.
Так кричала –
я злякавсь!
Ах, нехай ніщо
не світить
на тім чорнім-чорнім
світі!
Щоб не бачити віками
як
гуртом
усі тікали:
наче бризки,
наче краплі,
хто куди –
й куди потраплять…
(в мене вже й думки
тікають)!
А куди вони
зникають?!
зникла баба,
зникла жаба,
зникла яма
біля граба,
чорна кров
і чорний граб.
В світлих барвах
світ заграв!
(муз. світла)
Не кажіть тепер
під руку
про ту чорну,
про гадюку:
десь упала
чи пропала,
чи здиміла
та розтала,
як та пара,
чи ровіялась,
мов хмара.
Десь подівся
і їжак…
Залишвся тільки
жах,
що негадано огорне,
як поглянути – на
чорне.
(музика)