Вельмишановні чительники, скажіть мені на божу милість, яка ріжниця між цапом і козлом? А між містом і городом (в останньому слові наголос на першому складі)? Правильно. То є одне і те ж. Але не для Івана Лучука.
Він файний хлопець, його батьки – легенди української поезії: Володимир Лучук і Оксана Сенатович. Сам Іван колись плідно працював у чудовій ґазеті „Ратуша”, де писав гарні рецензії і есеї, входив до літгурту „Лугосад”. Але то все історія.
Що нині?
Нині Іван Лучук вирішив видати книжку поезій „Трохи білого світу”. Зібрав усього. А нащо? Бог його знає все воно якесь картонне і неоковирне, без чуття, почуття і самобутності.
Довкола стільки гарних поетів, що не мають змоги видати свою книжку – а тут якесь непорозуміння.
Мав би встидатися фацет так низько кинути стило, яке його батьки тримали певно і самобутньо.
Отак.
Максим Шанталавий