Автори-упорядники:
Віталій Ляцевич , Ольга Гнатів , Валерій Пельц
ДОВІДНИК
ПРАВА СТУДЕНТІВ
У М. ЛУЦЬКУ
ЯК ОСНОВА БОРОТЬБИ
З КОРУПЦІЄЮ:
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ
АСПЕКТИ
Довідник:
Видруковано та виготовлено в рамках Кампанії підтримки студентського самоврядування, «Центр захисту прав студентів»: створений на базі двох громадських організацій ВОМГО «Батьківщина молода» та ВОМГО «Народно-демократична ліга молоді», за підтримки Відділу у справах сім’ї та молоді Луцької міської ради, Управління у справах молоді та спорту Волинської облдержадміністрації.
Нормативно-правові акти, наведені в виданні, чинні станом на 1 травня 2008 року, а їхній перелік не є вичерпним.
Посібник охоплює правове поле студентства як об'єкту освітньої, так і інших політик (молодіжної, розвитку громадянського суспільства, соціальної тощо), надає аналіз установлених порядків щодо організації навчального процесу в вищих навчальних закладах України, оформлення угод на здобуття освіти та плати за неї, мешкання в студентських гуртожитках, стипендіального забезпечення, виконання студентами загального військового обов'язку, а також розглядає питання участі студентської молоді в процесах прийняття рішень на різних рівнях і громадській активності. Розраховано як на учасників навчально-виховного процесу в вузах, так і на представників органів і установ із питань вищої освіти та по роботі з молоддю, а також зацікавлених організацій громадянського суспільства.
© Ляцевич В.М. Гнатів О.А.Пельц В.М. 2008
Луцьк
2008
Зміст
Вступ ................................................................................................................
Студент .............................................................................................................
Опитування студентів вищих навчальних закладів м. Луцька ............
За що платити й як? ......................................................................................
Мій дім - моя... проблема .............................................................................
Двічі в одну річку... ....................................................................................
„Бачили очі, що купували” .........................................................................
Нагорода знайшла свого героя ....................................................................
Довідник студента.
Студентське самоврядування, яке досить часто нав’язане «зверху», носить у більшості випадків «декоративний» характер, і якщо і вирішує якісь питання, то тільки не питання правового захисту чи правової освіти студентів. Це призводить до зневіри молоді, зокрема студентів, у тому, що за допомогою різних демократичних методів громадські організації, чи вони особисто, зможуть захистити свої права», також «ні для кого не секрет, що молоді люди, які тільки починають свій життєвий шлях, майже не обізнані з Законодавством України і не в змозі самі захистити свої права, які досить часто (якщо не постійно) порушуються під час навчального процесу, у гуртожитках та й в інших сферах студентського та молодіжного життя.
Тому «Центр захисту прав студентів» створюється на базі двох громадських організацій ВОМГО «Батьківщина молода» та ВОМГО «Народно-демократична ліга молоді», за підтримки Відділу у справах сім’ї та молоді Луцької міської ради, Управління у справах молоді та спорту Волинської облдержадміністрації з метою:
- Підвищення рівня правової освіти студентів (проведення навчальних семінарів по розвитку студентського самоврядування, правового захисту молоді та студентів).
- Створення та постійна робота громадської приймальні.
- Кваліфіковані безкоштовні консультації та надання довідкової інформації.
- Постійне вивчення та аналіз законодавчої бази, що стосується молоді та студентів.
- Вивчення громадської думки (соціологічні опитування, "гаряча" телефонна лінія).
- Протягом трьох місяців Центром буде проведено семінар-тренінг «Правове становище студентів вищих навчальних закладів України», соціологічне опитування, випуск буклетів та інформаційних матеріалів.
- Здійснення громадського захисту студентів (допомога у правовому захисті з питань неправомірних дій адміністрації, порушення прав стосовно навчання, проживання, дозвілля тощо).
- Ведення широкої просвітницької кампанії (розробка буклетів та інформаційних матеріалів, проведення зустрічей зі студентами, "круглих столів", прес – конференцій та інше).
Наприкінці жовтня Волинською обласною молодіжною громадською організацією ВМГО „Батьківщиною молодою” був проведений семінар-тренінг «Правове становище студентів вищих навчальних закладів України», де висвітлювались такі проблеми, як: корупція у ВНЗ м. Луцька, проблеми поселення в гуртожитки, працевлаштування після закінчення ВУЗу та інші нагальні проблеми у студентському середовищі. Всі вищезгадані питання це ті які були поставленні студентам у ВНЗ м. Луцька при проведенні соціологічного опитування.
Опитування студентів вищих навчальних закладів м. Луцька проведене Волинською обласною молодіжною громадською організацією ВМГО „Батьківщина молода”.
Мета опитування: виявлення очікувань та потреб студентів випускних курсів вищих навчальних закладів м. Луцька щодо працевлаштування після завершення навчання.
Завдання опитування :
- З’ясувати перспективні професійні плани студентів, у т.ч. готовність працювати за отриманою спеціальністю;
- оцінити стан профорієнтаційної роботи в ВУЗах м. Луцька;
- з’ясувати рівень профорієнтаційної компетенції студентів випускних курсів;
- оцінити перспективи трудової міграції студентів випускних курсів.
Респонденти: 259 студентів випускних курсів вищих навчальних закладів м. Луцька.
Генеральна сукупність: всі студенти (близько 4,5 тис. осіб) випускних курсів вищих навчальних закладів м. Луцька.
Метод формування вибіркової сукупності: у групах випускників 5 вищих навчальних закладів м. Луцька був опитаний кожен п’ятий студент.
Похибка вибірки менше 7 %
Спосіб опитування: анкета.
Терміни проведення опитування: жовтень-листопад 2008 року.
Вік респондентів:
20 років - 5%
24-28 років - 3%
23 роки -10%
22 років - 42%
21 рік - 40%
Стать респондентів:
Чол. - 37%
Жін. - 63%
Розподіл респондентів серед ВУЗів:
ВНУ - 39%
ЛНТУ - 29%
ЛГУ - 7%
ВІЄМ -15%
Україна - 10%
РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ
1. На запитання «Які Ваші плани після закінчення навчання?», були отримані наступні відповіді:
- зареєструватися безробітним в центрі зайнятості - 3%
- інше - 4%
- ще не думав над цим питанням - 3%
- піти працювати - 75%
- навчатися далі (друга освіта, аспірантура) - 15%
2. На запитання «Після закінчення навчання Ви будете працювати за отриманою спеціальністю?», були отримані наступні відповіді:
- мабуть не буду - 16%
- не буду - 5%
- цілком можливо - 54%
- так, я в цьому впевнений - 25%
3. На запитання «Перерахуйте, будь ласка, звідки Ви можете дізнатися про можливість знайти роботу» були отримані наступні відповіді:
- батьки, родичі - 4%
- інше - 19%
- центр зайнятості - 13%
- інренет - 15%
- ЗМІ - 29%
- друзі - 20%
4. На запитання «Чи повинен, на Вашу думку, навчальний заклад допомагати шукати роботу?» були отримані наступні відповіді:
- так, повинен - 75%
- ні, не повинен - 8%
- не знаю - 17%
5. На запитання «Чи надає Вам допомогу у пошуку роботи навчальний заклад, де Вивчитеся?» були отримані наступні відповіді:
- Нічого про це не знаю - 63%
- так, надає - 37%
6. На запитання «Скільки Ви знаєте підприємств/установ/оргіназацій у Волинської області, де влаштовуються працівники вашої спеціальності?», були отримані наступні відповіді:
- одне підприємство - 10%
- більше 10 підприємств - 24%
- 5-10 підприємств - 29%
- чотири підприємства - 17%
- три підприємства - 9%
- два підприємства - 6%
- не знаю жодного - 5%
7. На запитання «Чи ознайомлені Ви з рівнем заробітних плат та умовами праці на цих підприємствах/установах/організаціях?», були отримані наступні відповіді:
- нічого про це не знаю - 13%
- частково ознайомлений - 80%
- добре ознайомлений - 7%
8. На запитання, яку заробітну плату (в грн.) в нашому регіоні отримують спеціалісти Вашого рівня кваліфікації? Були отримані наступні відповіді:
- фізична реабілітація – 910 грн.
- психологія – 580 грн.
- менеджмент ринку товарів та послуг – 1950 грн.
- українська мова та література – 675 грн.
- економіка підприємства – 1280 грн.
- документознавство та інформаційна діяльність – 1750 грн.
- фінанси – 1800 грн.
- трудове навчання основи інформатики – 604 грн.
- облік і аудит – 1450 грн.
- історія, практична психологія, основи правознавства - 708 грн.
- менеджмент – 1240 грн.
- механік-енергетик – 1400 грн.
9. На запитання «Чи плануєте Ви поїхати на роботу в іншу область/країну?», були отримані наступні відповіді:
- Так - 16%
- Ні - 42%
- Можливо - 42%
10. На запитання «Якщо Ви плануєте поїхати на роботу в іншу область/країну, вкажіть чому?», були отримані наступні відповіді:
- Щоб опанувати професію, якої не вчать в нашому регіоні - 15%
- Висока заробітна плата - 70%
- Інше - 15%
11. На запитання «Який розмір заробітної плати переконає вас працювати за кордоном?», були отримані наступні відповіді:
- 5000-5999 грн. - 32%
- 4000-4999 грн. - 8%
- 3000-3999 грн. - 17%
- 2000-2999 грн. - 14%
- 1000-1999 грн. - 12%
- 6000 грн.. - 17%
- 400-999 грн. - 0%
З 5 жовтня 2008 року відкрита громадської приймальня де студентам надають консультаційну допомогу в розв’язанні їх проблем, зафіксовано близько – 100 звернень студентів (переважна більшість) це телефоні дзвінки де порушуються такі проблеми:
- ХАБАРНИЦТВО – 50,3%
- ПРОБЛЕМА ПОСЕЛЕННЬ В ГУРТОЖИТКАХ – 17%
- НЕ ОБЄКТИВНЕ ОЦІНЮВАННЯ – 13%
- СУКСУАЛЬНІ ДОМАГАННЯ – 0,7 %
- ІНШІ – 19%
Студент!..
Замість передмови, або довідник як політична ідеологія! Традиційно головним завданням ідеології політики, освітньої, молодіжної (можна продовжувати), є ствердження існуючого стану, виправдання порядку (або безпорядку), безумовна підтримка такого ладу. Але молодь політично плюралістична, вона іде геть від лозунгів і стереотипів... має йти. Діалог у її свідомості повинен навчити студентство самостійно розбудовувати та захищати цінності та свободи громадянського суспільства.
В основі видання покладено три постулати, що пояснюють його роль і мету як для звичайного студента, якій зацікавився своїми правами, так і для активіста, генератора або представника ідей власної громади.
По-перше, гарантії студентства. Існуюче правове підґрунтя, нормативні та законодавчі новації та можливо, перспективи є необхідним джерелом формування знань і підходів їхнього використання. Так довідник , який увібрав у себе основні, затребувані норми законів і порядки стосовно багатьох сфер життєдіяльності студентів.
По-друге, просвіта молоді. Виклики незнання, використання його проти конкретної особи та громади в цілому підштовхнули саме до створення цього посібника, який би зміг якомога краще, ефективніше виконати функцію передачі тих самих "гарантій" до споживачів. "Учи матчасть!" - саме так, не образливо, бо ці слова на підсвідомості закладені не з сучасного "говору", а вперше з "В бой идут одни «старики»"...
По-третє, громадська активізація. Змусити задуматися, віднайти нові бачення, зламати стереотипи, подолати байдужість оточуючих і вбити хоч і маленького, але дракона "моя хата скраю" - це буде прямим і якісним показником того, чи дійсно "просвіта" не пройшла геть безслідно.
Тож, не ховайте видання, як перечитаєте - дайте іншим. Гордим ім'ям студент шлях боротьби починається!
15 прав і 2 обв'язка? Все набагато складніше!
Хто крім тебе? Перше, що мав би взяти в руки майбутній чи дійсний студент, який бажає розібратися зі своїми правами, це Закон України "Про вищу освіту", який прийнятий ще 2002 року та багаторазово змінюваний у різних частинах, що суттєво, правда, не відзначалося на сфері студентського життя. Не зайвим був би й Статут конкретного вищого навчального закладу - безпосередня настанова для дії конкретної адміністрації.
Незалежно від форми власності (державний, комунальний, приватний) та підпорядкування (Міністерству освіти і науки, Міністерству аграрної політики, МНС тощо) вищого навчального закладу закон для всіх них один. Він (Закон України "Про вищу освіту") встановлює загальні правові, організаційні, фінансові й інші засади функціонування всієї системи вищої освіти в Україні.
Вперше згадування "студентів" у Законі міститься у частині 4 статті 23 і стосується того, що в вузах державної та комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на І курс на навчання за державним замовленням, має становити не менше ніж 51% від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на І курс. Саме ж визначення ролі та місця студента як такого постає аж у розділі VІІІ "Учасники навчально-виховного процесу". Студент частіше в Законі йменується особою, яка навчається у вищому навчальному закладі. Вона/він є учасником навчально-виховного процесу у вузах поряд із педагогічними та науково-педагогічними працівниками, працівниками вузів (категорійні спеціалісти, старші лаборанти, завідувачі навчальними лабораторіями, методисти тощо).
Крім студента, особою, що навчається в вузі, є, природно, курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад'юнкти) та докторанти. Всі вони мають Законом "Про вищу освіту" закріплені 15 прав на:
1. вибір форми навчання;
2. безпечні та нешкідливі умови навчання, праці та побуту;
3. трудову діяльність у поза навчальний час;
4. додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи,
скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;
5. користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вузу;
6. участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях,
симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій;
7. участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу,
науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту,
оздоровлення;
8. надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання;
9. участь у об'єднаннях громадян;
10. обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом;
11. участь у формуванні індивідуального навчального плану;
12. моральне та/або матеріальне заохочення за успіхи у навчанні й активну участь у науково-дослідній роботі;
13. захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;
14. безкоштовне користування у вузах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами
навчальних, наукових, медичних та інших підрозділів вищого навчального закладу;
15. канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів.
Окремо, студенти вузів, що навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком. Ці два "особливих" права мають регулюватися в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок пільгового проїзду нормативно врегульований урядом, про що мова буде далі, а ось щодо студентських гуртожитків "ситуація" гірша - подібних норм досі немає. Важливо зазначити, що абзац другий частини 2 статті 54 Закону каже: "Студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства". Це надає підстав студентам (зокрема тим, хто не навчається за державним замовленням) мати "незалежні" стипендії, наприклад, місцеві, громадські або іноземні. А ось студенти, які успішно навчаються у вузах державної або комунальної форми власності за денною (очною) формою навчання за кошти державного або місцевого бюджету (за державним замовленням), забезпечуються стипендіями. Ця гарантія й мінімальний розмір такої стипендії (не менше ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян) установлена абзацом п'ятим 6 частини 6 статті 64. Порядок призначення і виплати таких стипендій установлено урядом, про що мова буде далі. Пам'ятайте, особи, винні у порушенні законодавства про вищу освіту, несуть відповідальність відповідно до закону, а шкода, заподіяна учасниками навчально-виховного процесу вузу, а також шкода, заподіяна вищим навчальним закладом учасникам навчально-виховного процесу, відшкодовуються відповідно до законодавства.
Обов'язків у студента, як не дивно, не багато - аж два! Особи, які навчаються у вузах, зобов'язані додержуватися законів, Статуту, правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу та виконувати графік навчального процесу, вимоги навчального плану. І все. Саме тому на самому початку зазначалося на ролі знання Статуту вузу, але не погано було б зайвий раз почитати чинні правила внутрішнього розпорядку в вузі. Одна з найсуперечливіших для студентів статей Закону України "Про вищу освіту" - стаття 56, в якій ідеться про працевлаштування випускників вузів. Абзац перший каже: "Випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи", а другий ж уточнює: "Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником". Складно казати про логіку цієї вимоги, яка ще й конкретизована урядом установленим порядком. Сам Закон у абзаці другому частини 1 статті 4 констатує: "Громадяни України мають право безоплатно
здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше". Конституція України каже "Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі " (ст. 53) та "Використання примусової праці забороняється" (ст. 43).
Зважаючи на це "направлення" (читай, розподілення) випускника, що навчався за державним замовленням, по-перше, його навчання є не безумовно безкоштовним (бо "відпрацювання" є внормованою умовою начебто "безкоштовного" навчання), по-друге, наступна праця випускника є примусовою (бо основний закон має пряму дію та не вказує додаткових умов безкоштовності вищої освіти, кажучи прямо, що не вважається примусовою працею військова/альтернативна служба та робота за рішенням суду або служба під час воєнного, надзвичайного стану). Й останнє уточнення першого абзацу статті 56: "Якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди".
Також слід відзначити, що Закон окреслює загальні питання вступу до вузів, відрахування, переривання навчання, поновлення та переведення студентів. Зокрема, прийом осіб на навчання до вузів здійснюється на конкурсній основі відповідно до їх (осіб) здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел його фінансування, хоча з цього правила є виключення. Правила (порядок, умови) прийому на навчання до вузу, за Законом, затверджуються керівником вищого навчального закладу на підставі Умов прийому до вищих
навчальних закладів України, затверджених Міністерством освіти і науки. Закон України "Про вищу освіту" в чинній редакції каже, що студенти можуть бути відраховані з вузу з чотирьох причин: за власним бажанням, за невиконання навчального плану, за порушення умов 7 контракту та в інших випадках, передбачених іншими Законами. Важливо, що студенти можуть переривати навчання в зв'язку з обставинами, які унеможливлюють виконання навчального
плану (за станом здоров'я, призовом на строкову військову службу в разі втрати права на відстрочку від неї, навчанням чи стажуванням в освітніх і наукових установах іноземних держав тощо). Таким особам надається академічна відпустка. Поновлення ж на навчання осіб, які відраховані з вищих навчальних закладів, здійснюється тільки під час канікул. А ось переведення студентів може здійснюватися з:
- одного вузу до іншого;
- одного напряму підготовки на інший напрям підготовки в межах однієї галузі знань;
- однієї спеціальності на іншу спеціальність в межах одного напряму підготовки.
Але порядки відрахування, переведення, академічної відпустки визначаються більш докладно окремими нормативними актами, про що мова буде далі. До цього слід додати, що відрахування та поновлення на навчання студентів, є "виключною компетенцією" керівника вузу (ст. 32).
Важливим для студентів є частина 6 статті 64 Закону. Зокрема, у абзаці другому сказано:
"Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг
встановлюється у договорі, що укладається між вищим навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання...". Про що мова буде далі.
Закон-передвісник, більш старший, 1991 року прийняття Закон "Про освіту" дещо розширює гарантовані державної права студентів (ст. 51), зокрема, надаючи права на доступ до інформації в усіх галузях знань, користування послугами закладів охорони здоров'я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров'я, захист від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність. Також цей Закон трішки по-іншому окреслює обов'язки студентів, розкладаючі їх на три:
- додержання законодавства, моральних, етичних норм;
- систематичне й глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня;
- додержання Статуту, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти.
Серед інших значущих для студента "представників" нормативно-правового поля слід відзначити Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні". Абзац другий статті 7 його каже, що "Держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у ... вищих навчальних закладах...", а абзац дванадцятий: "Держава гарантує надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам – випускникам державних ... вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням". Відчуйте різницю в формулюваннях цього Закону 1993 року та Закону "Про вищу освіту", прийнятого 2002 року.
Також цей Закон, зокрема, гарантує: "Держава, враховуючи вартість прожиткового мінімуму та виходячи з реальних можливостей бюджету, підвищує розміри ... стипендій та інших видів матеріального забезпечення молоді, яка отримує ... вищу освіту у відповідних навчальних закладах" (ст. 9). Окремо, прописано, що матеріальне забезпечення, включаючи стипендії учнівської та студентської молоді, яка перебуває на повному державному забезпеченні, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму. Одна з прогресивніших норм Закону "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", що впорядкована урядовим порядком, - це гарантія для учнів і студентів денної (очної) форми навчання загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів протягом року пільгового проїзду по території України залізничним, водним, автомобільним, міським (крім таксі) транспортом, кошти на що закладаються в держбюджеті.
Важливо, що стаття 12 цього Закону загострює увагу на охороні здоров'я. Місцеві заклади охорони здоров'я разом із підприємствами, установами та організаціями (зокрема, вузами)забезпечують проведення щорічного медичного обстеження всіх молодих громадян. Не забувайте, що "Підприємства, установи та організації можуть за клопотанням молодих громадян або їх представників повністю або частково оплачувати надання медичної допомоги в найскладніших випадках у платних лікувальних закладах країни або за кордоном".
Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", констатує, що держава гарантує інвалідам, зокрема, здобуття освіти на рівні, що відповідає їхнім здібностям і можливостям.
При навчанні, професійній підготовці або перепідготовці інвалідів поряд із загальними допускається застосування альтернативних форм навчання. За інших рівних умов переважне право на зарахування до вузів мають інваліди та діти з малозабезпечених сімей, у яких:
- обидва батьки є інвалідами;
- один з батьків-інвалід, а інший помер;
- одинока матір із числа інвалідів;
- батько-інвалід, який виховує дитину без матері.
Під час навчання таким категоріям громадян стипендія та призначена пенсія (державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам) виплачуються в повному розмірі. Після закінчення навчального закладу інвалідам надається право вибору місця роботи з наявних варіантів або надається за їх бажанням право вільного працевлаштування.
"... Студенти вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному утриманні держави..." - це вже норма статті 19 Закону України "Про охорону дитинства". Міністерство освіти і науки, наприклад, із іншими центральними органами виконавчої влади, обласними держадміністраціями має забезпечувати виконання міжгалузевої програми оздоровлення студентів-сиріт, студентів-інвалідів, студентів із малозабезпечених сімей і обдарованих студентів. Така вимога встановлена Заходами щодо реалізації державної молодіжної політики, затвердженими Постановою Кабміну від 18 червня 1999 р. №1059 "Про стан реалізації державної молодіжної політики".
Тяжко в навчанні... Скільки викладачів - стільки Болонських процесів... Саме так висловилася одна з учасниць одного з "круглих столів" за участю представників студентського самоврядування вузів Харкова. Але слід пам'ятати, що організація навчального процесу визначена для всіх вищих навчальних закладів України незалежно від їхньої форми власності та підпорядкування ще далекого 1993 року окремим Положенням.
Так, організація навчального процесу здійснюється навчальними підрозділами вищого навчального закладу: факультетами та кафедрами (для вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації), відділеннями та предметними (цикловими) комісіями (для вузів І-ІІ рівнів акредитації) тощо. Для студента це означає, що його навчання фактично організовує та спрямовує, зокрема, випускаюча кафедра, а основним документом, що визначає такі процеси, є навчальний (учбовий) план по конкретному напрямку освітньої або кваліфікаційної підготовки (тобто окремо для майбутніх бакалаврів, спеціалістів, магістрів), затверджений керівником вузу.
Запитайте такий документ на власній кафедрі - це велика таблиця на декілька сторінок, у якій визначений перелік і обсяг (у академічних годинах) нормативних і вибіркових (варіативних) навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять (конкретно аудиторні та самостійні) й їхній обсяг, форми та засоби проведення поточного і підсумкового контролю. Нормативні (неваріативні) навчальні дисципліни встановлюються державним стандартом освіти, їхня необхідність у навчанні невідворотна й обов'язкова. Вибіркові навчальні дисципліни встановлюються вищим навчальним закладом - поцікавтеся на кафедрі, в деканаті або ректораті, як саме це відбувається. Пам'ятайте, вибіркові навчальні дисципліни вводяться для задоволення освітніх і кваліфікаційних потреб студентів, ефективного використання можливостей і традицій конкретного навчального закладу, місцевих потреб у фахівцях тощо, й є обов'язковими для вивчення. Згадування про вибір варіативних дисциплін міститься в двох пунктах Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Це вже зазначений пункт 2.2 ("Вибіркові навчальні дисципліни встановлюються вищим навчальним закладом") і конкретизація в абзаці другому пункту 2.4 щодо вибору студентом вибіркових навчальних дисциплін із обов'язковим урахуванням структурно-логічної схеми підготовки, а також згадування (абзац третій) про введення вибіркових дисциплін саме вузом. Важливо дізнатися та зрозуміти, як саме в конкретному вищому навчальному закладі відбувається процес встановлення, вибору та введення варіативних дисциплін за участю (або без участі) самих студентів - певні гарантії цього все ж надані в згаданому абзаці другому пункту 2.4. Для кожної навчальної дисципліни, яку вивчає студент, на підставі, зокрема, навчального (учбового) плану вищим навчальним закладом (конкретно - кафедрою, що "читає" дисципліну) складається робоча навчальна програма, що містить виклад конкретного змісту дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення й їхній обсяг, визначає форми, засоби поточного та підсумкового контролю. Такий документ студент може відшукати на кожній кафедрі, викладачі якої "ведуть" ту, чи іншу навчальну дисципліну. Безпосереднє навчання кожного студента здійснюється за індивідуальним навчальним планом, що складається щороку та затверджується в порядку, визначеному самим вузом. Хоча для багатьох студентів це може звучати дивно, але ця норма зберігається незмінно з 1993 року.
Індивідуальний навчальний план студента складається на підставі вищезгаданого навчального (учбового) плану тієї спеціальності, на певний освітньо-кваліфікаційний рівень якої він вчиться (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр), і містить навчальні дисципліни (нормативні та вибіркові), їхній обсяг (конкретно на навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійну роботу, практичну підготовку, контрольні заходи) в академічних годинах. Цікаво, в ст. 42 Закону України "Про освіту" є згадка про "індивідуальний план": "Особливо обдарованим студентам забезпечується навчання ... за індивідуальними планами ...".
Більш докладно про форми організації навчання можна дізнатися з окремого розділу Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах: лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультація, індивідуальні завдання, курсові, дипломні (кваліфікаційні) проекти, самостійна робота, практична підготовка, контрольні заходи (поточний та підсумковий контроль). Важливо в цьому контексті зазначити, що:
- лекції проводяться у відповідно обладнаних приміщеннях - аудиторіях для однієї або більше академічних груп студентів (абзац п'ятий п/пункту 3.3.1);
- лектор, якому доручено читати курс лекцій, зобов'язаний перед початком відповідного семестру подати на кафедру, предметну (циклову) комісію складений ним конспект лекцій (авторський підручник, навчальний посібник), контрольні завдання для проведення підсумкового контролю, передбаченого навчальним планом і робочою навчальною програмою (абзац перший п/пункту 3.3.2);
- лабораторні заняття проводяться у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях із використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторні макети, установки тощо), в окремих випадках лабораторні заняття можуть проводитися в умовах реального професійного середовища (наприклад, на виробництві, в наукових лабораторіях тощо) (абзац другий п/пункту 3.4.1);
- лабораторне заняття проводиться зі студентами, кількість яких не перевищує половини академічної групи (там же);
- практичні заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою (абзац другий п/пункту 3.5.1);
- практичне заняття проводиться зі студентами, кількість яких не перевищує половини академічної групи (там же);
- семінарські заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних кабінетах з однією
академічною групою (абзац другий п/пункту 3.6.1);
- студенту надається право обрати тему дипломного проекту (роботи), визначену
випускаючими кафедрами, предметними (цикловими) комісіями, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки (п/пункт 3.9.3);
- навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, регламентується навчальним планом і має становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни (п/пункт 3.10.2);
- студенти, які одержали під час сесії більше двох незадовільних оцінок, відраховуються
з вищого навчального закладу (абзац другий п/пункту 3.12.2.3);
- студентам, які одержали під час сесії не більше двох незадовільних оцінок, дозволяється ліквідувати академ заборгованість до початку наступного семестру, а повторне складання екзаменів допускається не більше двох разів з кожної дисципліни (один раз викладачу, другий - комісії, яка створюється деканом факультету або завідувачем відділення) (абзац третій там же);
- студенти, які не з'явились на екзамени без поважних причин, вважаються такими, що одержали незадовільну оцінку (абзац четвертий там же).
Суттєво, що допускається вільне відвідування студентами лекційних занять (для студентів ІІІ та наступних курсів), але в порядку, встановленому вищим навчальним закладом (згадайте про те, що особливо обдарованим студентам забезпечується навчання за індивідуальними планами).
Відвідування інших видів навчальних занять (крім консультацій) є обов'язковим для студентів (п. 4.3). Разом із тим, забороняється відволікати студентів від участі в навчальних заняттях і контрольних заходах, встановлених розкладом, крім випадків, передбачених законодавством.
Окремо зосередимо увагу на складанні державних екзаменів і захисті дипломних
(кваліфікаційних) робіт (проектів) для присвоєння студентам відповідного освітньо-
кваліфікаційного рівня (бакалавр, спеціаліст, магістр) та видання державного документа про освіту (диплома). В "середньостатистичного" студента така процедура відбувається двічі - на ІV курсі (отримання рівня бакалавра), та на V(VІ) курсі (отримання рівня спеціаліста або магістра).
До складання державних екзаменів і до захисту випускних робіт допускаються лише студенти, які виконали всі вимоги навчального плану. Списки таких студентів подаються в державну комісію деканом факультету (завідувачем відділення). Також їй перед початком державних екзаменів або захисту дипломних проектів деканом подаються ще такі документи:
- зведена відомість про виконання студентами навчального плану і про отримані ними оцінки з теоретичних дисциплін, курсових проектів і робіт, практик, з державних екзаменів (тільки перед захистом дипломних проектів або робіт);
- відгук керівника про дипломний проект (роботу);
- рецензія на дипломний проект (роботу) спеціаліста відповідної кваліфікації.
Державній комісії можуть бути подані також і інші матеріали, що характеризують наукову і практичну цінність виконаного дипломного проекту - друковані статті за цією темою, документи, які вказують на практичне застосування проекту, макети, зразки матеріалів, виробів тощо. Але ці документи та матеріали не є обов'язковими.
Саме ж складання державних екзаменів або захист випускних проектів і робіт проводиться на відкритому засіданні державної комісії за участю не менше половини її складу при обов'язковій присутності голови комісії. Захист дипломних проектів може проводитися як у вузі, так і на підприємствах.
Державні екзамени проводяться за білетами, складеними у повній відповідності до робочих навчальних програм за методикою, визначеною вищим навчальним закладом. Саме тому вище зазначалося на ролі для студентів робочої навчальної програми конкретної дисципліни. Абзац четвертий п/пункту 3.12.3.4 чітко регламентує, що "Тривалість державних екзаменів не має перевищувати 6 академічних годин на день".
Результати захисту дипломного проекту та складання державних екзаменів визначаються тільки оцінками "відмінно", "добре", "задовільно" і "незадовільно" й оголошуються у цей же день після оформлення протоколів засідання державної комісії. Рішення державної комісії про оцінку знань, виявлених при складанні державного екзамену та захисті дипломного проекту, а також про присвоєння студенту-випускнику відповідного освітнього рівня (кваліфікації) та видання йому державного документа про освіту приймається державною комісією на закритому засіданні відкритим голосуванням звичайною більшістю голосів членів комісії, котрі брали участь в засіданні (при однаковій кількості голосів голос голови є вирішальним). Студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація), видається державний документ про освіту (кваліфікацію). Студенту, який отримав підсумкові оцінки "відмінно" не менше як з 75% усіх навчальних дисциплін, а з інших - оцінки "добре" (це підтверджується зведеною відомістю про виконання студентами навчального плану і про отримані ними оцінки), склав державні екзамени з оцінками "відмінно", захистив дипломний проект (роботу) з оцінкою "відмінно", а також виявив себе в науковій (творчій) роботі, що підтверджується рекомендацією кафедри (предметної або циклової комісії), видається документ про освіту (кваліфікацію) з відзнакою.
Інших перепон для отримання диплому у студента згідно Положення, що розглядається, немає. Але слід пам'ятати про суто "технічні" процедури отримання диплому - здача залікової книжки та студентського квитка, заповнення обхідного листка, підпис у відомостях про отримання на руки диплома, інших документів випускника (атестат про середню освіту або диплом про попередню освіту з додатками, трудова книжка, наприклад) тощо. Студент, який при складанні державного екзамену або при захисті дипломного проекту отримав незадовільну оцінку, відраховується з вузу та йому видається академічна довідка. У випадках, коли захист дипломного проекту визнається незадовільним, державна комісія встановлює, чи може студент подати на повторний захист той самий проект із доопрацюванням, чи він зобов'язаний опрацювати нову тему, визначену відповідною кафедрою, предметною (цикловою) комісією. Студент, який не склав державного екзамену або не захистив дипломний проект, допускається до повторного складання державних екзаменів чи захисту дипломного проекту протягом трьох років після закінчення вузу. Важливо, що перелік дисциплін, які виносяться на державні екзамени, для осіб, що не склали ці екзамени, визначається навчальним планом, який діяв в рік закінчення студентом теоретичного курсу.
Студентам, які не складали державні екзамени або не захищали дипломний проект із поважної причини (документально підтвердженої), керівником вузу може бути продовжений строк навчання до наступного терміну роботи державної комісії із складанням державних екзаменів чи захисту дипломних проектів відповідно, але не більше, ніж на один рік.
Без контракту нікуди Пам'ятайте та викарбуйте собі, що жодної угоди зі студентами "заднім числом" щодо умов і особливостей його навчання ніхто не може вимагати, як і сам студент не може зробити таке.
Тому дуже уважно треба підходити до формування та підписання договору на навчання, будучи абітурієнтом/"зарахованим" до вузу або при продовженні здобування наступного (наприклад, після бакалавра) освітньо-кваліфікаційного рівня. Згідно Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого 1996 року, керівники державних і комунальних вузів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду. Чітких термінів коли саме треба укладати угоду не визначено, можна лишень уявити, що вона має бути підписана між днем зарахування студента та не пізніше ніж за рік до завершення навчання. Але, студенти, які уклали таку угоду з вузом, повинні відпрацювати за
місцем призначення не менше трьох (!) років (п. 8 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням). Раніше вже зазначалося про суперечливість цієї норми.
При укладанні такої угоди треба звернути особливу увагу на:
- наявність номера та дат укладання, набуття чинності, припинення дії Угоди;
- повному найменуванні вузу та вказівки його підпорядкованості та особи керівника
(ректора);
- повній і вірній вказівці курсу, факультету, напряму підготовки, спеціальності (спеціалізації, бажано з кодом) і освітньо-кваліфікаційного рівня, що здобувається (бакалавр, спеціаліст, магістр), формі (денна, заочна) та термінах навчання;
- наявності повних реквізитів (поштовий індекс, адреса, номер телефону, розрахунковий рахунок, найменування установи банку), підписів керівника (ректора) та головного бухгалтера, мокрої печатки.
Вимагайте гарантованих положень Угоди:
- зміни та доповнення до Угоди вносяться тільки шляхом підписання додаткових угод;
- дія Угоди може припинятися за згодою обох сторін при оформленні протоколу;
- усі спори, які можуть виникати між сторонами, вирішуються в судовому порядку.
Угода складається у двох примірниках, які зберігаються у кожної з сторін і мають однакову юридичну силу.
Якщо ж навчання здійснюється за кошт не держави, а юридичних і фізичних осіб
(підприємства, самого студента), то також укладається двосторонній (або трьохсторонній) Договір.
Як і у випадку з вищерозглянутою угодою, треба звертати увагу на ті ж самі особливості, а також на:
- повернення частини коштів, що були внесені студентом як попередня плата за надання освітньої послуги в разі дострокового припинення дії договору (незалежно від підстав для такого припинення) у зв'язку з ненаданням студенту освітньої послуги;
- встановлення розміру плати на весь строк надання освітньої послуги, неможливість зміни цього розміру (ця гарантія раніше розглядалася з посиланням на частину 6 статті 64 Закону України "Про вищу освіту").
- прописування загальної вартості освітньої послуги в гривнях;
- точній вказівці порядку розрахунків (готівкою, безготівково) та строків внесення плати (одноразово, щомісяця, кожного семестру, щороку тощо);
- встановленні точного розміру або відсутності неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне внесення плати за надання освітніх послуг (якщо плату здійснює юридична особа).
В обох випадках (з "бюджетниками" та "контрактниками") сторони за спільною згодою можуть вносити додаткові, не заборонені законодавством, зобов'язання. Зокрема, правила внутрішнього розпорядку, інші вимоги навчального закладу, з якими ознайомлюється студент, можуть бути додані до угод/договорів, про що зазначається у їхньому тексті.
При переведенні студентів здійснюється внесення відповідних змін до угод або договорів, про що мова буде далі.
Тепер про особливості зміни розміру плати на весь строк надання освітньої послуги. Всім строком надання освітньої послуги (навчання) є термін здобуття одного освітньо-кваліфікаційного рівня вищої освіти. Здобуття іншого, зокрема, наступного освітньо-кваліфікаційного рівня (читай, "перехід" з ІV на V, з V на VІ курси) є всім строком надання іншої освітньої послуги (іншого навчання)!
Зокрема, читаємо частину 3 статті 8 Закону України "Про вищу освіту": "Спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту...", та частину 4 там же: "Магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту..." і "Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста".
Висновок - як не крути, при вступі до вузу для здобуття першої повної вищої освіти (на базі середньої, професійно-технічної, незакінченої вищої освіти), молоду людину беруть на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра (не маючи права брати відразу на підготовку до рівня спеціаліста чи магістра, бо особа не має "ступеня" навіть бакалавра). Тому природно та законно, що у студента, який бажає здобути рівень спеціаліста та/або магістра буде два (або три) окремих строки навчання, що надає таких же законних підстав для укладання нових договорів та зміни розміру плати за навчання (але не впливатиме на відстрочку від строкової військової служби, про що мова буде далі)...
За що платити й як?
Чи потрібно платити за "хвіст" чи що-небудь ще? Практика показує, що в деяких приватних вузах студенти сплачують за т.зв. "хвостівки", а в державних - ні. Постає логічне запитання:
одні й ті ж самі студенти (за одних сплачує держава, за інших - сам студент або інші особи), що навчаються в єдиній системі вищої освіти, в одних вузах сплачують, а в інших ні, за певні освітні послуги (чи їхні складові). Відносно державних вищих навчальних закладів існує чіткий Перелік платних послуг, які вони можуть надавати.
За що ж державний вуз може (читай, повинен і буде) брати зі студентів гроші, наприклад:
- переведення з одного до іншого вузу та поновлення навчання студентів, за винятком осіб, які перебували в академічній відпустці та переводяться або поновлюються з об'єктивних причин;
- повторне вивчення відрахованими студентами окремих дисциплін і курсів з наступним складанням іспитів;
- освітні послуги понад обсяги, встановлені навчальними планами у вищих навчальних закладах;
- консультації для студентів понад обсяги, встановлені навчальними планами;
- надання допомоги в оформленні виїздів українським студентам, які від'їжджають за кордон;
- надання місць у будинках (пансіонатах) і базах відпочинку, зокрема, спортивно-оздоровчих із відповідним медико-санітарним забезпеченням;
- групові й індивідуальні заняття фізичною культурою та спортом на стадіонах, у спортзалах, плавальних басейнах, тенісних кортах тощо понад норми, встановлені навчальними планами (за винятком занять, що проводяться зі студентами навчальних закладів спортивного профілю);
- організація "груп здоров'я";
- послуги спортивних баз і спортивно-оздоровчих таборів, спортивних клубів, у тому числі прокат спортивного інвентаря (за винятком послуг, що надаються студентам навчальних закладів спортивного профілю).
- надання місць на туристичних базах і в таборах;
- проживання в гуртожитках навчальних закладів;
- користування Інтернетом.
Слід зазначити, що така послуга, як переведення з одного до іншого вузу та поновлення навчання студентів, здійснюється виключно на умовах контракту (договору) з фізичними (юридичними) особами, а ось повторне вивчення відрахованими студентами окремих дисциплін і курсів з наступним складанням іспитів, надання освітніх послуги та консультацій для студентів понад обсяги, встановлені навчальними планами у вищих навчальних закладах - виключно на умовах на підставі заяви фізичної особи. Це вимога п. 1.3 Порядку надання
платних послуг державними навчальними закладами, затвердженого спільним Наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 27 жовтня 1997 року №383/239/131 (зареєстрований у Мін'юсті 12 грудня 1997 р. за №596/2400). Важливо, що підставою для надання конкретного виду платних послуг є тільки:
- договір (контракт) із фізичною (юридичною) особою, в якому визначається порядок надання послуги, розмір і терміни оплати за надану послугу;
- заява фізичної особи.
За ліквідацію студентами академічної заборгованості у разі їх переведення та поновлення, яка виникла внаслідок розбіжностей у навчальних планах вуз не має права стягувати зі студентів гроші, бо ця освітня послуга буда виключена з Переліку платних послуг. Поглянемо ще раз на "хвостівки" (доздачу заліків і іспитів). По-перше, п/пункт 3.12.2.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого Наказом Міністерства освіти України №161 від 2 червня 1993 р., каже: "Вищий навчальний заклад може встановлювати студентам індивідуальні терміни складання заліків та екзаменів ... Порядок і методика проведення заліків та екзаменів визначаються вищим навчальним закладом", а пункт 5.4: "У випадках виробничої необхідності у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації викладач може бути залучений до проведення навчальних занять понад обов'язковий обсяг навчального навантаження, визначений індивідуальним робочим планом, в межах свого робочого часу. Додаткова кількість облікових годин встановлюється вищим навчальним закладом і не може перевищувати 0.25 мінімального обов'язкового обсягу навчального навантаження". Логічно було б стверджувати, що доздачі можливо вважати не "освітніми послугами понад обсяги, встановлені навчальними планами" (за які треба студентові платити), а "необхідністю" (що ненабагато збільшує осяг навчального навантаження викладачів). Але з боку відповідальності, студент, за великим рахунком, має здавати заліки й іспити вчасно, якщо в нього, звичайно, немає на інше поважних причин.
Деякі платні послуги надаються дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків, безоплатно:
- лекторії (з питань науки і техніки, культури та мистецтва, фізичної культури та спорту, правових знань, туризму та краєзнавства тощо);
- освітні послуги понад обсяги, встановлені навчальними планами;
- надання місць у будинках (пансіонатах) та базах відпочинку, зокрема, в спортивно-
оздоровчих із відповідним медико-санітарним забезпеченням;
- групові й індивідуальні заняття фізичною культурою та спортом на стадіонах, у спортзалах, плавальних басейнах, тенісних кортах тощо понад норми, встановлені навчальними планами;
- організація "груп здоров'я", спортивних, фізкультурно-спортивних заходів;
- послуги спортивних баз і спортивно-оздоровчих таборів, спортивних клубів, у тому числі прокат спортивного інвентаря.
В разі неякісного виконання, або невиконання послуги вузом, внесені кошти підлягають обов'язковому поверненню фізичній (юридичній) особі, яка оплатила послугу. І останнє - відповідальність за організацію й якість надання платних послуг, а також обґрунтованість розмірів плати за послуги несуть керівники вузів.
Мій дім - моя... проблема
Складність нормативного регулювання забезпечення студентів гуртожитком характеризується невизначеністю юридичного статусу сучасних рішень Міністерства освіти і науки України. Стаття 51 Закону України "Про освіту" встановляє гарантоване державою право студентів на "забезпечення ... гуртожитками ... у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України", а частина 2 статті 54 Закону України "Про вищу освіту" підтверджує (уточнює): "Студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на ... забезпечення гуртожитком у порядках, встановлених Кабінетом Міністрів України". Але з часу прийняття цих законодавчих норм урядом таких норм (порядку) не встановлено (крім, звісно, наявності послуги проживання в гуртожитку в Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами).
Тож уся тяжкість нормотворчості "лягла на плечі" Міністерства освіти і науки. Наприкінці 1993 року тоді ще Міністерство освіти затвердило Типове положення про студентський гуртожиток вузу Міністерства, Типові правила внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках навчальних закладів Міністерства освіти України та Типове положення про студентське містечко навчального закладу Міністерства. Майже 14 років ці три документа, введені в дію Наказом Міністерства освіти України №440 від 9 грудня 1993 року, діяли "напівлегально", бо не були зареєстровані в Міністерстві юстиції. 2007 року МОН начебто вирішило виправити цю прогалину та випустило Наказ №769 від 29 серпня "Про затвердження Типового положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу". Але в реєстрації цього документу було відмовлено (лист про відмову Міністерства юстиції №761/5 від 13 вересня 2007 р.). У листопаді того ж року відбулася наступна спроба - прийнято Наказ Міністерства освіти і науки №1004 "Про затвердження Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу". Доречи, досі повідомлення про реєстрацію або відмову в ній немає...
Зважаючи на це єдиним нормативно-правовим документом, що 100% чинно регламентує порядок надання жилої площі в гуртожитках, користування цими гуртожитками й їхнє утримання, є Примірне положення про гуртожитки, затверджене Постановою Ради міністрів Української РСР у 1986 (!) році. Саме цей документ виступає урядовим порядком, який визначає наведене в Законах "Про освіту" та "Про вищу освіту" право на забезпечення студентів гуртожитком.
Далі намагаємося реалізувати норми більше ніж двадцятирічної давнини в умовах сьогодення. В гуртожитках мають забезпечуватися необхідні умови для проживання, занять і відпочинку. Заселення ж гуртожитків провадиться після створення в них необхідних житлово-побутових умов для проживання й одержання дозволу санітарно-епідеміологічної станції (поцікавтеся про такий у коменданта). Внутрішній розпорядок у гуртожитках встановлюється правилами, затверджуваними адміністрацією установи (читай, вузу) за погодженням з профспілковим комітетом і, природно, організованими студентами (в Примірному положенні присутнє визначення "комітет комсомолу").
Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації вузу та відповідного профспілкового комітету й організованих студентів (орган студентського самоврядування, наприклад). Саме на підставі такого рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація вузу видає студентові спеціальний ордер (за формою), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, причому ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу. При одержанні ордера пред'являється паспорт із відміткою про виписку (знаття з реєстрації) з попереднього місця проживання. Адміністрація вузу веде облік ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі, ці бланки зберігаються як документи суворої звітності. Цікавій "радянський" пережиток - жила площа в гуртожитках надається в порядку черговості, що визначається адміністрацією вузу, профспілковим комітетом і організованими студентами. Жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 м2 на одну особу.
Саме ж вселення в гуртожиток студентів відбувається завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі ордера. Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа, видаються необхідний інвентар, постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Студента мають ознайомити з правилами внутрішнього розпорядку, правами й обов'язками мешканців гуртожитку. Якщо студента не з чим не ознайомлювали - нічого не треба підписувати!
З моменту вселення в гуртожиток студенти мають право:
- користуватися приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутовими послугами;
- обирати раду гуртожитку і бути обраними до її складу, брати участь у культурно-масовій та фізкультурно-оздоровчій роботі, в обговоренні питань організації побуту в гуртожитку і вносити свої пропозиції щодо поліпшення цієї роботи;
- вимагати своєчасної заміни обладнання, меблів, постільних речей та іншого інвентаря, що стали непридатними, а також усунення недоліків у культурно-побутовому обслуговуванні.
І не більше... А ось обов'язків у мешканців гуртожитків побільше:
- використовувати надану жилу площу відповідно до її призначення;
- забезпечувати схоронність приміщень, обладнання й інвентаря;
- додержувати правил внутрішнього розпорядку гуртожитку; зберігати чистоту й порядок у жилих приміщеннях, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування;
- ощадливо витрачати теплову й електричну енергію, воду і газ;
- суворо додержувати правил пожежної безпеки при користуванні електричними, газовими та іншими приладами й обладнанням;
- брати участь у благоустрої й озелененні прилеглої до гуртожитку території, охороні зелених насаджень, обладнанні,
- ремонті і належному утриманні спортивних та дитячих майданчиків;
- своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги (не пізніше 10 числа наступного за оплачуваним місяця).
Особи, які вибувають з гуртожитку, зобов'язані здати все майно, що рахується за ними. При не здачі указаного майна або його псуванні студент відшкодовує заподіяні збитки. Ремонт пошкоджених з вини мешканців приміщень гуртожитку, а також меблів, обладнання й інвентаря провадиться винними особами або за їхній рахунок.
Студентам також строго забороняється:
- провадити самовільно переобладнання й перепланування приміщень;
- захаращувати предметами домашнього вжитку балкони, пожежні проходи, коридори, сходові клітки та запасні виходи;
- зберігати в жилих приміщеннях, на сходових клітках, балконах легкозаймисті й горючі рідини, вибухонебезпечні матеріали та речовини, що забруднюють повітря;
- установлювати без дозволу керівництва гуртожитку тимчасові електронагрівальні прилади для додаткового обігрівання приміщень;
- кидати в сміттєпровід великогабаритні предмети, незагашені недопалки й сірники, виливати рідини;
- у період з 23:00 до 7:00 включати на підвищену гучність телевізійну, магнітофонну та радіоапаратуру, грати на музичних інструментах та створювати інший шум, що порушує спокій громадян;
- самовільно переселятися з одного приміщення в інше.
Переселення студентів у разі необхідності з одного жилого приміщення в інше в одному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації вузу, профспілкового комітету й організованих студентів із видачею нового ордера.
Вищий навчальний заклад, у віданні якого перебуває гуртожиток, має укомплектовувати його меблями, постільними речами та іншим інвентарем відповідно до типових норм, про які не зайвий раз можна поцікавитися в адміністрації. Вона ж, у свою чергу, зобов'язана:
- утримувати гуртожиток відповідно до встановлених санітарних правил, єдиних правил і норм експлуатації та ремонту житлового фонду;
- забезпечувати надання мешканцям гуртожитку побутових послуг і виділення для цих цілей приміщень;
- своєчасно провадити необхідний капітальний і поточний ремонт гуртожитку та ремонт інвентаря;
- забезпечувати своєчасне фінансування витрат на утримання гуртожитку і проведення культурно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи;
- забезпечувати в необхідних випадках виділення приміщень для організації в гуртожитку в установленому порядку оснащених їдалень і буфетів.
Капітальний ремонт гуртожитків провадиться за рахунок коштів вузів, у віданні яких перебувають гуртожитки. При проведенні такого ремонту гуртожитку, коли він не може бути проведений без виселення мешканців, студентам на час ремонту адміністрацією надається жила площа в тому ж або іншому гуртожитку чи інше жиле приміщення. Після закінчення капітального ремонту студентам надається жила площа, яку вони займали раніше.
Доречи, частина третя ст. 10 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" зауважує, що органи виконавчої влади та місцевого самоврядування разом з вузами можуть розробляти та реалізувати програми створення сприятливих житлово- побутових умов для молоді, яка проживає в гуртожитках. Наприкінці 1998 року (21 грудня) було прийнято спільний наказ Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства фінансів №453/362/260 "Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках", який було зареєстровано вже 1999 року (15 лютого) в Мін'юсті (р.н. 98/3391). Зокрема, наказом регламентувалося, що розмір плати за проживання в гуртожитках вузів студентів, які навчаються за державним замовленням, не мав би перевищувати мінімальний розмір стипендії студента, а до обов'язкових послуг, що надаються в гуртожитку, належали:
- комунальні послуги (тепло-, електро-, газо-, водопостачання);
- обслуговування обладнання гуртожитку;
- дезінфекція, дератизація та дезінсекція;
- охорона та протипожежна сигналізація;
- поточний ремонт будівель гуртожитку та його обладнання;
- прання та поновлення білизни;
- матеріальне забезпечення утримання приміщень у чистоті.
Після завершення навчання проблем із житлом у молоді не меншає. Взагалі молодим людям, незважаючи на твердження, що "держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на житло, сприяє молодіжному житловому будівництву, створенню молодіжних житлових комплексів" (ст. 10 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні") бажано ознайомитися з такими нормативно- правовими актами як:
- Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. №5464-X (зі змінами);
- Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради
професійних спілок "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують
поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" від
11.12.1984 р. №470 (зі змінами);
- Постанова Кабінету Міністрів України "Про організацію житлового кредитування
населення України" від 02.06 2000 № 885 (зі змінами);
- Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла" (зі змінами) від 29 травня 2001 року №584;
- Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла" від 4 червня 2003 р. №853 (зі змінами);
Важливо пам'ятати норми абзаців шостого та сьомого ст. 10 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", які вказують на те, що молоді сім'ї, які не мають дітей, сплачують кредит із відсотковою ставкою у розмірі 3% річних від суми заборгованості по кредиту, а молоді сім'ї, які мають одну дитину, звільняються від сплати відсотків за користування кредитом; молодим сім'ям, які мають двох дітей, за рахунок бюджетних коштів, крім того, погашається 25% суми зобов'язань по кредиту, а молодим сім'ям, які мають трьох і більше дітей, - 50% суми зобов'язань по кредиту. Літня практика - діємо по порядку.
Те, що студенти звикли називати практикою (технологічною або переддипломною, виробничим навчанням, стажуванням), це одна з раніше розглянутих форм організації навчання - практична підготовка студентів, що є обов'язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня. Обсяг і термін проведення практичної підготовки визначаються навчальним (учбовим) планом кожної спеціальності – продивіться його на кафедрі або в деканаті, запам'ятайте строки, об'єми та назви "практик", вид контролю (звіт, залік, іспит) - не дайте обдурити себе якимись "відпрацюваннями"!
Практична підготовка студентів здійснюється на передових сучасних підприємствах і організаціях різних галузей (науки, освіти, охорони здоров'я, культури, торгівлі, державного управління тощо), зокрема, може здійснюватися на базі самого ж вузу. Важливо, що вона "практика" проводиться в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладача вузу та спеціаліста з даного фаху (на підприємстві, в установі, організації). Безпосередній зміст (види, форми, тести перевірки рівня знань, уміння, навички, яких студенти мають досягти) практичної підготовки треба шукати в робочих навчальних програмах кожної такої або т.зв. "наскрізній програмі" практики - проконтролюйте, щоб ці документи були затверджені керівником вузу! Нагадаємо також собі про норми Закону України "Про освіту", зокрема, що "Особливо обдарованим студентам забезпечується навчання та стажування за індивідуальними планами, ... створення умов для навчання за кордоном" (ст. 42) і "... студенти ... мають гарантоване державою право на ... одержання направлення на навчання, стажування до інших закладів освіти, у тому числі за кордон" (ст. 51).
Організація практичної підготовки регламентується окремим Положенням про проведення практики студентів вузів України, незалежно від підпорядкування та форми власності останнього. Також вузи мають право, закріплене цим Положенням, розробляти та затверджувати на підставі останнього інструкції, які враховують особливості навчання з конкретної спеціальності чи спеціалізації - дізнайтеся, чи є така на кафедрі або в вузі.
Перше, на час виробничого навчання, практики студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці (це вимога ст. 53 Закону України "Про освіту"). Тож, практика студентів проводиться на базах практики, які мають відповідати вимогам програми. Як уже зазначалося, базами підготовки студентів із робітничих професій можуть використовуватися навчально-виробничі та наукові підрозділи самих вузів, а також навчально-виховні заклади, ПТУ, дослідні господарства, полігони, підприємства й організації, які мають необхідне обладнання та педагогічні кадри. Важливо, що студенти можуть самостійно з дозволу відповідних кафедр підбирати для себе місце проходження практики і пропонувати
його для використання. Це вимога п. 2.3 Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, підкріплена вищезгаданою ст. 51 Закону "Про освіту". З базами практики (підприємствами, організаціями, установами будь-якої форми власності) вузи завчасно укладають договори на проведення практичної підготовки за чітко встановленою формою - слідкуйте за тим, що договір, по-перше, був (якщо в договорах або угодах на навчання студентів питання практики вже обумовлене, то такі окремі договори можуть не укладатися), по-друге, не укладався "заднім числом", по-третє, відповідав вимогам Положення
про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України. Тривалість дії договорів погоджується договірними сторонами та може визначатися на період конкретного виду практики або на термін до 5 років.
Розподіл студентів на практику проводиться вузами через накази ректора або по факультетах на підставі договорів або інших документів про проведення практик.
За наявності вакантних місць студенти можуть бути зараховані на штатні посади підприємства (організації), якщо така робота на них відповідає вимогам програми практики (при цьому не менше 50% часу відводиться на підготовку за програмою практики). У період роботи на робочих місцях і посадах з виплатою заробітної плати за студентами зберігається право на одержання стипендії за результатами підсумкового контролю. Усім студентам-практикантам на період практики, що проводиться за межами місця знаходження вузу, сплачуються добові за рахунок останнього в розмірах, встановлених чинним законодавством. При цьому враховується час знаходження в дорозі до бази практики і назад (студентам, зарахованим на період практики на штатні посади в геологічних партіях і експедиціях, а також у екіпажі суден з виплатою заробітної плати та польового забезпечення або безкоштовного харчування, добові не сплачуються). Вузи можуть утримувати зі студентів добові за пропущені з неповажних причин дні практики, зазначені у табелі відвідування баз практики. Проживання студентів-практикантів
у гуртожитках баз практик або в орендованих для цього житлових приміщеннях також сплачується вузом. Проживання студентів-практикантів у гуртожитках вузів інших міст (за договорами між вузами про взаємо обмін місцями у гуртожитках) сплачується студентами за свій рахунок. Проїзд студентів залізничним і автомобільним транспортом до місця знаходження баз практики і назад сплачується за рахунок вузу, але проїзд до баз практики і назад міським і приміським (до 50 км) транспортом сплачується студентами за свій рахунок.
Відповідальність за організацію, проведення і контроль практики покладається на ректорів вузів. Навчально-методичне керівництво та виконання програм усіх практик забезпечують випускаючі кафедри (їхні завідувачі). Загальну організацію практики та контроль за її проведенням у вузі здійснює керівник практики (завідуючий відділом практики) – поцікавтеся хто ця особа.
Безпосереднім керівником практики (це інша особа, ніж завідуючий відділом практики) можуть бути лишень досвідчені викладачі кафедр, але для керівництва практикою при підготовці студентів за робітничою професією можуть залучатись і майстри виробничого навчання. Така особа називається керівник практики від вищого навчального закладу. Він зобов'язаний:
- перед початком практики контролювати підготовленість баз практики;
- забезпечити проведення всіх організаційних заходів перед від'їздом студентів на практику:
інструктаж про порядок проходження практики й із техніки безпеки, надання студентам-практикантам необхідних документів (направлення, програми, щоденник, календарний план, індивідуальне завдання, тема курсового (дипломного) проекту (роботи), методичні рекомендації тощо), перелік яких встановлює вуз;
- повідомляти студентів про систему звітності з практики: подання письмового звіту,
виконання кваліфікаційної роботи, оформлення виконаного індивідуального завдання, підготовка доповіді, повідомлення, виступу тощо;
- у тісному контакті з керівником практики від бази практики забезпечити високу якість її проходження згідно з програмою;
- контролювати забезпечення нормальних умов праці (та побуту) студентів та проведення з ними обов'язкових інструктажів з охорони праці, техніки безпеки;
- контролювати виконання студентами-практикантами правил внутрішнього трудового розпорядку, вести або організовувати ведення табеля відвідування студентами бази практики;
- у складі комісії приймати заліки з практики.
З боку бази практики (підприємства, організації) з числа кваліфікованих спеціалістів також призначається керівник практики. Така особа називається керівник практики від бази практики. Він зобов'язаний:
- прийняти студентів на практику згідно з календарним планом;
- створити необхідні умови для виконання студентами програм практики, не допускати використання їх на посадах та роботах, що не відповідають програмі практики і майбутній спеціальності;
- забезпечити студентам умови безпечної роботи на кожному робочому місці; проводити обов'язкові інструктажі з охорони праці: ввідний і на робочому місці; в разі потреби навчати студентів-практикантів безпечних методів праці; забезпечити спецодягом, запобіжними засобами, лікувально-профілактичним обслуговуванням за нормами, встановленими для штатних працівників.
- надати студентам-практикантам і керівникам практики від вузу можливість користуватись лабораторіями, кабінетами, майстернями, бібліотеками, технічною й іншою документацією, необхідною для виконання програми практики.
- забезпечити облік виходів на роботу студентів-практикантів та повідомляти вуз про всі порушення трудової дисципліни, внутрішнього розпорядку, інші порушення;
- після закінченняпрактики надати характеристику на кожного студента-практиканта, в якій відобразити якості підготовленого ним звіту.
Сам же студент при проходженні практики зобов'язаний:
- до початку практики одержати від керівника практики від вузу консультації щодо
оформлення всіх необхідних документів (зокрема, направлення, щоденник, календарний план, індивідуальне завдання);
- своєчасно прибути на базу практики;
- у повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою практики та вказівками її керівників;
- вивчити та суворо дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії;
- нести відповідальність за виконану роботу;
- своєчасно скласти залік з практики.
Після закінчення практики студенти звітують про виконання програми й індивідуального завдання - подають письмовий звіт, підписаний і оцінений безпосередньо керівником від бази практики. Письмовий звіт, який має містити відомості про виконання студентом усіх розділів програми практики й індивідуального завдання, а також розділи з питання охорони праці, висновки і пропозиції, список використаної літератури, разом із іншими документами,
установленими та оголошеними вузом до практики (щоденник, характеристика тощо), подається на рецензування керівнику практики від вузу. Потім звіт захищається студентом (з диференційованою оцінкою) в комісії, призначеній завідуючим кафедрою, до складу якої входять керівники практики від вузу та від баз практики, а також за можливістю, викладачі кафедри, які викладали практикантам спеціальні дисципліни. Комісія приймає залік у студентів на базах практики в останні дні її проходження або у вузів протягом перших десяти днів семестру, який починається після практики. Оцінка за практику вноситься в заліково- екзаменаційну відомість і в залікову книжку студента за підписами членів комісії,
враховується при визначенні розміру стипендії разом із іншими оцінками за результатом підсумкового контролю.
Студенту, який не виконав програму практики без поважних причин, може бути надано право проходження практики повторно при виконанні умов, визначених вузом. Студент, який ізнов отримав негативну оцінку по практиці в комісії, відраховується з вузу.
Двічі в одну річку...
Студент - така ж людина... Частина 2 ст. 45 Закону України "Про вищу освіту" гарантує, що студенти можуть переривати навчання у зв'язку з обставинами, які унеможливлюють виконання навчального плану, і наводить приклади таких обставин: за станом здоров'я, призов на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, навчання або стажування в освітніх і наукових установах іноземних держав. Закон каже, що таким особам
надається академічна відпустка. Порядок її надання встановлено 1996 року для всіх вузів незалежно від підпорядкування та форми власності.
Чинне Положення надає визначення, підстави та механізми академічної відпустки як перерви в навчанні максимальною тривалістю до одного календарного року, а при необхідності продовженої ще на один рік. Право на неї мають студенти в випадку зниження працездатності внаслідок порушень функцій організму, які зумовлені:
- гострими захворюваннями, що потребують тривалого відновлювального лікування;
- загостреннями хронічних захворювань або частими захворюваннями (понад один місяць за семестр);
- анатомічними дефектами, які не дають змоги провести відновлювальне лікування під час навчання.
За весь період навчання студент може скористатися правом на отримання академічної відпустки, як правило, один раз. Пам'ятайте, що студенти, які не скаржились на стан здоров'я до початку екзаменаційної сесії, отримали під час екзаменів незадовільні оцінки, вважаються невстигаючими!
Академічна відпустка надається студентові ректором вузу й оформляється відповідним наказом із зазначенням підстави надання відпустки, її термінів за медичними показаннями на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії студентської поліклініки, яка провадить медичне обслуговування студентів вузу (або головного лікаря іншої лікувально-профілактичної установи, яка провадить медичне обслуговування студентів). Такий висновок робиться лікарсько-консультативною комісією (у випадку її відсутності, головним лікарем) за участю
представника вузу (у разі потреби) на підставі розгляду виписки із історії хвороби і даних медичного обстеження. Але висновок може визначити не тільки необхідність академічної відпустки, але й переведення за станом здоров'я на навчання на іншу спеціальність або до іншого вузу. Важливо, що рекомендована тривалість академічної відпустки визначається висновком лікарсько-консультативної комісії.
У всіх випадках загострення хронічних або гострих психічних захворювань керівництво вузу спільно з лікувально-профілактичною установою на підставі висновку психоневрологічного диспансеру розглядають і вирішують питання про відрахування студента або рекомендують переведення студента згідно з довідкою лікарсько-консультативної комісії на іншу спеціальність або до іншого вузу. При сприятливому прогнозі хвороби студентам надається академічна відпустка терміном не більше одного року. Студентам, які хворі на туберкульоз, академічна відпустка надається терміном, як правило, на один рік. Питання про продовження терміну академічної відпустки або переведення таких студентів до іншого вузу вирішується в індивідуальному порядку. Для вирішення питання про допуск до навчання студентів після академічної відпустки необхідно за два тижні до початку семестру подати до лікувально-профілактичної установи, яка провадить медичне обслуговування студентів, довідку про стан здоров'я з лікувально-профілактичного закладу, який спостерігав за хворим під час академічної відпустки, і пройти комплексне медичне обстеження. Так студентам видається висновок лікарсько-консультативної комісії для подання його до вузу для допуску. Він здійснюється наказом ректора на підставі
заяви студента та висновку лікарсько-консультативної комісії про стан здоров'я, які подаються не пізніше двох тижнів від початку навчального семестру. Студенти, які не подали документи в установлений термін, відраховуються!
Надання академічної відпустки студентам заочної (вечірньої) форми навчання здійснюється на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії територіальних лікувально-профілактичних установ.
Слід зазначити, що висновками лікарів відомчих і територіальних лікувально-профілактичних установ може бути встановлена необхідність звільнення студентів від фізичної праці, або перенесення термінів проходження виробничої практики.
Працездатні студенти, які не мають права на отримання академічної відпустки за медичними показаннями (і тільки вони, крім студентів І курсу), можуть скористатися повторним навчанням. Це повторне проходження курсу навчання за певний семестр, навчальний план якого студент не виконав у повному обсязі з наступних (не виключних) поважних причин:
- через тривалі захворювання, пов'язані, зокрема, з епідеміями, часті захворювання (понад один місяць за семестр);
- службові відрядження;
- складні сімейні обставини, зокрема, необхідність догляду за членами сім'ї.
За весь період навчання студент може скористатися правом на проходження повторного курсу навчання не більше двох разів.
Підставою для надання повторного навчання може бути невиконання студентом до початку екзаменаційної сесії навчального плану поточного семестру з вищевказаних поважних причин, що підтверджені відповідними документами. Наприклад, довідки про захворювання студента під час семестру завіряються в лікувально-профілактичній установі, яка його обслуговує, і подаються до вузу протягом тижня після закінчення лікування.
Повторне навчання встановлюється ректором за поданням декана факультету до початку відповідного семестру і оформляється відповідним наказом. Саме ж навчання здійснюється з початку семестру, навчальний план якого студент не виконав. Важливо, що студентам, які навчалися за кошти державного бюджету, призначається стипендія за рахунок бюджетного фінансування з часу поновлення на навчання до підведення підсумків чергової екзаменаційної сесії. Також студентові, який залишений на повторне навчання, можуть бути пере зараховані дисципліни, з яких за результатами підсумкового контролю він мав оцінку не нижче "добре" або "зараховано". Таке пере зарахування здійснюється на підставі заяви студента та за згодою декана факультету. Важливо, Положення надає вказівку на те, що відпустки по вагітності та пологах, відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (у разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - шестирічного віку) надаються відповідно до Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 р. №322-VIII (зі змінами). В ньому ці питання окреслені в главі XII "Праця жінок".
Так, ст. 179 каже, що на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
Зокрема, за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до чинного законодавства. Також підприємства, установи й організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Слід пам'ятати та використовувати норми Кодексу, наприклад, при "вимогах" переходу на заочне відділення в зв'язку з народженням дитини.
Пам'ятайте, що відпустка для догляду за дитиною може бути використана повністю або частинами також батьком дитини чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.
За бажанням жінки або батька дитини (інших родичів, які фактично доглядають за дитиною) в період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
Ст. 181 Кодексу зазначає, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати надаються за заявою жінки або батька дитини (інших родичів, які фактично доглядають за дитиною) повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника підприємства або уповноваженого ним органу. При цьому відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так i до безперервного стажу роботи i до стажу роботи за спеціальністю.
Слід пам'ятати, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами. Логічно, що студенти - це учасники навчально-виховного процесу, вони не є педагогічними та науково-педагогічними працівниками, працівниками вузів (категорійні спеціалісти, старші лаборанти, завідувачі навчальними лабораторіями, методисти тощо), вони особи, які в установленому порядку зараховані до вузу та навчаються з метою здобуття певних
освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів. Це не в повному обсязі надає підстав студентові оперувати нормами Кодексу. Разом із тим держава визнає, наприклад, профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їхніх трудових, соціально-економічних прав і інтересів (ст. 13 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV (зі змінами)). А членами профспілок можуть бути, зокрема, особи, які навчаються в навчальному закладі (ст. 7), і взагалі профспілка – це громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності та навчання (ст. 1). Хоча і молодіжні громадські організації
(об'єднання громадян віком від 14 до 35 років) здійснюють діяльність, спрямовану на
задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів молодих громадян (ст. 2 Закону України "Про молодіжні та дитячі громадські організації", ст. 1 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні ")...
Якщо вже сталося так, що студент опинився на межі переведення або навіть відрахування, то пам'ятайте - цей порядок чітко визначений також 1996 року Міністерством освіти незалежно від підпорядкування та форми власності вузу.
Тож, переведення студентів з одного вузу до іншого незалежно від форми навчання, напряму підготовки, спеціальності здійснюється за згодою ректорів обох вищих закладів освіти. Важливо, що переведення студентів здійснюється лишень відносно тих, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними рівнями "молодший спеціаліст" і "бакалавр", а ось переведення студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними рівнями "спеціаліст" або "магістр" з однієї спеціальності на іншу не допускаються. Але ректори вузів мають право розглядати, як виняток, питання переведення з одного вузу до іншого, або з однієї форми навчання на іншу студентів, щ навчаються в спеціалісте ті або магістратурі, тільки за умови переведення на ті ж
самі спеціальності, за якими здійснювалась їхня підготовка.
Переведення студентів з одного напряму підготовки на інший, з однієї спеціальності на іншу, або з однієї форми навчання на іншу в межах вузу здійснює ректор. А ось переведення студентів на І курс забороняється. За умови виключних обставин ці питання можуть розглядатись міністерствами або відомствами, яким підпорядковані вузи. Для переведення студент подає на ім'я ректора вузу, в якому він навчається, заяву про переведення і, одержавши його письмову згоду, звертається з цією заявою до ректора "нового" вищого навчального закладу. При позитивному розгляді заяви і за умови ліквідації академічної різниці ректор вузу видає наказ, згідно з яким студент допускається до занять, а до вузу, в якому він навчався раніше, направляє запит щодо одержання його особової справи. Ректор вузу, в якому студент навчався раніше, отримавши запит, видає наказ про відрахування студента у зв'язку з його переведенням до іншого вищого закладу освіти (тільки за цією причиною!) і в тижневий термін пересилає особову справу студента на адресу "нового" вузу. У ньому ректор, після одержання особової справи, видає наказ про його зарахування (також на підставі переведення). Заява про переведення має бути розглянута у вузі протягом двох тижнів, а заявникові мають бути повідомлені умови переведення або причина відмови. Порядок ліквідації академічної різниці встановлюється ректором, а сама ліквідація здійснюється, як правило, до початку навчальних занять. За ліквідацію студентами академічної заборгованості у разі їх переведення, яка виникла внаслідок розбіжностей у навчальних планах вуз не має права стягувати зі студентів гроші, про що вже зазначалося раніше. Студенту, який зарахований до вузу, видається залікова книжка з проставленими пере зарахованими предметами з відповідними оцінками, одержаними в "попередньому" навчальному закладі. Пере зарахування предметів здійснює декан факультету.
Студенти, які навчались за рахунок коштів державного бюджету, користуються пріоритетним правом при переведенні за умови наявності таких вакантних місць. А студенти, які навчаються в державному вузі на договірній основі з оплатою за "власний" рахунок можуть бути переведені на навчання на таких же умовах до інших державних вузів.
Важливо, як чинне Положення трактує можливість переведення "контрактників" на навчання за рахунок коштів державного бюджету: "... особи [які навчаються в державному вищому закладі освіти на договірній основі з оплатою за рахунок коштів місцевого бюджету, галузевих міністерств, відомств, підприємств, організацій, установ та фізичних осіб] можуть бути переведені ... на вакантні місця державного замовлення в даному чи іншому вищому закладі освіти на конкурсній основі і за умови згоди замовників" (п. 5 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти) і "особи, які навчаються в акредитованому недержавному вищому закладі освіти, можуть бути переведені до державних вищих закладів освіти на умовах, що передбачені для осіб, які навчаються в державному вищому закладі освіти на договірній основі" (п. 6).
При існуванні будь-яких угод (дво - або тристоронніх) переведення студентів з одного напрямку підготовки на інший, з однієї спеціальності, форми на іншу, або з одного вузу до іншого здійснюється за умови внесення відповідних змін до таких угод.
Переведення студентів здійснюється, як правило, під час літніх або зимових канікул.
Вже раніше зазначалося, що згідно Закону України "Про вищу освіту" студенти можуть бути відраховані з вузу з чотирьох причин: за власним бажанням, за невиконання навчального плану, за порушення умов контракту та в інших випадках, передбачених іншими Законами (ст. 45).
Положення ж про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти фіксує такі підстави для відрахування студентів:
- за власним бажанням;
- у зв'язку з переведенням до іншого вузу;
- за станом здоров'я на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії;
- за академічну неуспішність;
- за порушення навчальної дисципліни та правил внутрішнього розпорядку.
Щодо останньої вимоги, то слід пам'ятати, що Положення не має силу закону, воно є
підзаконним актом. А заважаючи на те, що саме законами не встановлено підстави
відрахування студентів за порушення навчальної дисципліни та правил внутрішнього розпорядку, вуз не має права, спираючись на чинну редакцію Закону України "Про вищу освіту", відраховувати студентів із цієї причини. Винятком може стати те, що в договорі або угоді про навчання є вимога до студента дотримуватися навчальної дисципліни та виконувати правила внутрішнього розпорядку. Це надає підстав вже для законного відрахування за порушення умов контракту. Але в частині 3 "Обов'язки замовника" типового договору про навчання "контрактників" та частині щодо зобов'язань студентів типової угоди про підготовку фахівців з вищою освітою ("бюджетників") немає обов'язків дотримуватися навчальної дисципліни та правил внутрішнього розпорядку. Така сама логіка, якщо в Статуті є подібна норма - Статут також не має сили закону. Якщо при відрахуванні йде посилання на ст. 55 Закону України "Про вищу освіту" щодо обв'язка студента "додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану", то і це не може бути законною підставою для відрахування, бо жодним нормативно-правовим актом (і самим же цим Законом) не встановлено відповідальності за невиконання таких обов'язків.
Важливо, що відрахування неповнолітніх студентів здійснюється тільки за погодженням зі службою у справах дітей (неповнолітніх) місцевих органів виконавчої влади.
Студенту, який все ж таки відрахований з вузу, видається академічна довідка встановленої форми, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1993 р. №1058 "Про затвердження переліку і зразків документів про освіту та вчені звання в Україні" (зі змінами), та оригінал документа про повну загальну середню (базову загальну середню) освіту (шкільний атестат). Відомості про вивчені предмети та складені заліки й іспити вносяться до академічної довідки окремо за кожний семестр. При заповненні академічної довідки студентам -"заочникам" в графі "Кількість годин за навчальним планом" ставиться кількість годин, які передбачені навчальним планом для денної форми навчання. До академічної довідки
не вносяться предмети, з яких студент одержав незадовільні оцінки. Студентам, які вибули вже з І курсу та не складали жодного іспиту або заліку видається академічна довідка з записом, що студент заліків та екзаменів не складав.
Якщо колишній студент вирішив поновитися, то ця процедура здійснюється ректором незалежно від тривалості перерви в навчанні, причини виключення, трудового стажу, форми навчання, але з урахуванням здатності претендента успішно виконувати графік навчального процесу на підставі заяви. Вона повиннабути розглянута у вузі протягом двох тижнів, і заявникові мають повідомити умови зарахування на навчання або причина відмови. Порядок ліквідації академічної різниці встановлюється ректором, а сама ліквідація здійснюється, як правило, до початку навчальних занять. В котрий раз - ліквідація студентами академічної заборгованості у разі їх поновлення, яка виникла внаслідок розбіжностей у навчальних планах - не є платною послугою, яку можуть надавати державні навчальні заклади. Поновлення студентів на І курс забороняється, але ректор має право поновити на ІІ курс студентів, які були виключені з І курсу, за умови ліквідації ними академічної заборгованості до початку навчальних занять.
Студенту, який поновлений у вузі, видається залікова книжка з проставленими
Пере зарахованими предметами з відповідними оцінками. Пере зарахування предметів здійснює декан факультету. Поновлення на навчання здійснюється під час канікул - літніх або зимових.
Тож повернемося до системи громадського самоврядування. По Закону "Про вищу освіту "вищим колегіальним органом громадського самоврядування (вузів ІІІ-IV рівнів акредитації) є загальні збори або конференція трудового колективу, що скликається не рідше ніж раз на календарний рік (наприклад, для щорічного звітування ректора). Порядок скликання таких зборів, їхньої роботи, а також порядок обрання представників до нього визначається статутом вузу - спробуйте знати його та почитати. Компетенцією загальних зборів є:
- за поданням Вченої ради вузу прийняття статуту вищого навчального закладу, а також внесення змін до нього;
- обрання претендента на посаду ректора шляхом таємного голосування і подання свої пропозиції власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі);
- щорічне заслуховування звіт ректора й оцінювання його діяльності;
- обирання комісії з трудових спорів (відповідно до Кодексу законів про працю України);
- розгляд за мотивованим поданням Вченої ради питання про дострокове припинення повноважень ректора;
- затвердження правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;
- затвердження положення про органи студентського самоврядування;
- розгляд інших питань діяльності вузу.
Закон також каже, що в загальних зборах трудового колективу мають бути представлені всі групи працівників вищого навчального закладу. Працівниками вузу не є студенти, але й заборони останнім брати участь у зборах немає, зокрема, говориться, що не менше ніж 75% загальної чисельності делегатів зборів мають становити педагогічні або науково-педагогічні працівники вузу. Природно, що серед інших 25% делегатів можуть бути студенти, аспіранти - це може бути прописано в статуті вузу, бо така норма не заборонена!
Органом громадського самоврядування факультету є збори або конференція трудового колективу факультету, що скликається не рідше ніж один раз на рік, та:
- надає оцінку діяльності керівника факультету (декана);
- затверджує річний звіт про діяльність факультету;
- вносить пропозиції ректору про відкликання з посади декана;
- обирає виборних представників до вченої ради факультету;
- обирає кандидатури до вищого колегіального органу громадського самоврядування
вищого навчального закладу (загальних зборів трудового колективу);
- обирає кандидатури до Вченої ради вищого навчального закладу.
Важливо зазначити, що виборними представниками від факультету до вченої ради факультету та Вченої ради вузу не можуть бути студенти або аспіранти, бо виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників обираються з числа професорів, докторів наук, а виборні представники, які представляють інших працівників факультету мають працювати в ньому на постійній основі. Але пам'ятайте, що збори колективу факультету можуть обрати студентів або аспірантів до загальних зборів трудового колективу вузу, що не заборонено!
Порядок скликання конференції факультету й її роботи визначається статутом вузу. Як і в вищому органі громадського самоврядування вузу, на зборах факультету мають бути представлені всі групи працівників факультету (не менш як 75% загальної чисельності делегатів повинні становити педагогічні або науково-педагогічні працівники факультету). Тож, знов заборони на участь студентів (до 25% чисельності делегатів) в загальних зборах факультету немає.
Слід зазначити й певні особливості громадського самоврядування, що випливають із норм Закону України "Про освіту".
Так, учасниками навчально-виховного процесу, крім керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників і спеціалістів, студентів, є батьки або особи, які їх замінюють, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, а також представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі (ст. 50). І природно, що педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на участь у громадському самоврядуванні (ст. 55), а батьки (або особи, які їх замінюють) мають право обирати та бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів, а також захищати в відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей
(ст. 60). Діячі науки, культури та представники інших сфер діяльності за рішенням навчального закладу можуть брати участь у навчально-виховній роботі, керівництві студентськими об'єднаннями за інтересами, сприяти інтелектуальному, культурному розвитку студентської молоді (ст. 23). Про особливості громадського самоврядування вузів І-ІІ рівнів акредитації можна дізнатися з частини 2 ст. 37 Закону України "Про вищу освіту". Щодо державних вузів, то норми цього Закону доповнюються вимогами Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад" від 5 вересня 1996 р. № 1074 (зі змінами), зазначене Положення може застосовуватися вузами, заснованими на інших формах власності (комунальна, приватна), а може й не застосовуватися, бо сила Закону "Про вищу освіту" вища. Багаторічні законопроектні потуги залишають без змін зміст ст. 38 "Студентське самоврядування" Закону України "Про вищу освіту" і п. 49-57 "Органи студентського самоврядування у вищому навчальному закладі" Положення про державний вищий навчальний заклад. Саме ці два нормативних акта надають формальні правові підстави діяльності студентського самоврядування в вузах, "прописування" його питань в статутах вищих навчальних закладів (про можливе
зазначалося). Узагальнюючи все ж два вищевказаних акта, маємо, що студентське
самоврядування в вищому навчальному закладі - це самостійна громадська діяльність студентів із реалізації функцій управління вищим навчальним закладом, яка визначається ректоратом (адміністрацією), деканатами (відділеннями) та здійснюється студентами у відповідності з метою й завданнями, які стоять перед студентськими колективами, функціонує з метою забезпечення виконання студентами своїх обов'язків і захисту їхніх прав та сприяє гармонійному розвитку особистості студента, формуванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника. Слушно зауважити, що за таке визначення студентське самоврядування
виглядає як своєрідний "конвеєр" майбутніх управлінців, а також оставити логічне запитання щодо визначення вмісту та меж самоврядування саме адміністрацією.
Зважаючи на до певної міри незрозуміле визначення поняття "студентське самоврядування", можна відокремити його мету та компетенцію. Місією бачиться управління вузом у рамках "делегованих" адміністрацією повноважень, а метою:
- виконання завдань студентської громади;
- забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;
- захист прав студентів;
- сприяння соціальному особистісному розвитку студентів.
Тож вимальовується певні власні, ексклюзивні повноваження. По-перше, виконання певних дій, що спрямовані на вирішення "наказів" студентів, захист їхніх чітко прописаних і загальних прав, по-друге, наглядацькі або "наставницькі" функції з відповідального соціального т.мв. виховання. Далі студентському самоврядуванню, вірніше його органам, виставляються конкретні завдання:
- забезпечення та захист прав і інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу;
- забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;
- сприяння навчальній, науковій і творчій діяльності студентів;
- сприяння створенню відповідних умов для проживання та відпочинку студентів;
- сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами;
- організація співробітництва зі студентами інших вузів і молодіжними організаціями;
- сприяння працевлаштуванню випускників;
- участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами;
- сприяння проведенню серед студентів соціологічних досліджень.
Важливо, що ст. 38 зауважує локалізацію - студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу. Тобто вищеописана діяльність із певними повноваженнями має законом установлене право здійснюватися на будь-якому щаблі, зокрема, залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вузу воно може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності (фаху), студентського містечка, структурних підрозділів.
Тож, для втілення студентського самоврядування в вузах, їхніх підрозділах створюються, за ст. 38, органи студентського самоврядування, які вирішують питання, що належать до їхньої компетенції. Зважаючи на присутність мети й основних завдань самоврядування на рівні закону, під компетенцією органів слід вважати законні дії з лишень їхньої реалізації, а також функцій, що можуть бути "делеговані" самоврядуванню адміністрацією. Бо, як ідеться в ст. 38, перелік питань, що належать до компетенції органів студентського самоврядування, погоджується з керівником вищого навчального закладу. Теза про т.зв. "делегування" більш надумана, бо адміністрація (ректор, факультет) формально не можуть перекладати власну компетенцію (законом закріплену) на громадське самоврядування взагалі. Але такий підхід, заснований на "визначенні функцій" і "погодженні питань" адміністрацією, може бути спрямований на партнерство між студентським самоврядуванням і керівництвом вузу.
Наприклад, статутом вищого навчального закладу може бути передбачено укладення договору між керівництвом вузу, студентською профспілкою й органами студентського самоврядування. Тож, погодження з керівником компетенції студентського самоврядування можна здійснити наступними шляхами:
- наявність переліку питань, що належать до компетенції органів студентського
самоврядування, в статуті вузу та/або вузівському багатосторонньому договорі;
- затвердження актів про студентське самоврядування (положення) на загальних зборах (конференції) трудового колективу вузу, його підрозділу;
- пряма віза погодження керівника вузу, його підрозділу.
Загострюючи увагу на словах "для втілення студентського самоврядування створюються органи", треба визнати за факт, по-перше, формальну, але законну беззаперечність існування студентського самоврядування як такого (безумовного права на нього), по-друге, право вільного вибору форм (органів) такого самоврядування (але саме форм, а не прав таких форм).
Визначення поняття "орган" або "органи" студентського самоврядування в ст. 38 прямо відсутнє, але під цим слід розуміти певну структуру, про яку можна здогадуватися. Природно, що "монопольність" певного органу або органів студентського самоврядування законом не підкріплена, тому (згідно Конституції України щодо заборони звуження прав, закріплених у вищих нормативних актах) право на вільний вибір форм (читай, органів) не може бути ніким узурповано! Це призводить на можливості "багатоманітності" органів студентського самоврядування, коли про певні вузі кажуть, що "в них два (три) органи студентського самоврядування". Тільки слід пам'ятати, що вищим органом студентського самоврядування за ст. 38 є загальні збори (конференція) студентів вузу. Логічно, що загальні збори на рівні студентської групи, факультету, гуртожитку є також вищими органами самоврядування студентів на відповідному рівні. Закон також каже про певну "виключну" компетенцію таких зборів щодо вирішення таких питань:
- ухвала Положення про студентське самоврядування;
- обрання виконавчих органів студентського самоврядування та заслуховування їхніх звітів;
- визначення структури, повноважень, порядку обрання та терміну повноважень виконавчих органів студентського самоврядування.
Тут вимальовується структура (органи) студентського самоврядування. Маємо "вищий орган" і "виконавчі органи". Й якщо щодо вищого органу законом надані визначення та права, то виконавчі органи зображуються підпорядкованими ним. Тож ніхто не забороняє конференції студентів збиратися й обирати безліч різних "органів" - два парламенти, три ради... Важливо, як зазначалося вище, згідно ст. 37, загальні збори (конференція) трудового колективу вузу мають затверджувати Положення про органи студентського самоврядування. Тут, можливо, йшлося про певну регулятивну схему з боку трудового колективу. Вона вкладалася в послідовність ухвали студентами "власного" положення та подальшого його вже затвердження всім колективом вузу. Але чи то лінгвістична неточність, чи то глибокий філософський задум надають нового мислення. Зважаючи на законний вільний вибір форм (органів) студентського самоврядування, певний (будь-який) орган студентського самоврядування ухвалює положення "про себе", а трудовий колектив дає власну оцінку необхідності чи доцільності такого органу через затвердження його положення. В Законі все ще зберігається норма про те, що рішення органів студентського самоврядування мають дорадчий характер. Тобто будь-яке рішення будь-якого органу (зокрема, загальних зборів) може бути проігноровано. Така ж "складна" ситуація може скластися й на рівні вчених рад і загальних зборів трудового колективу, де студенти, природно, не становлять фактичну більшість.
Важливо, що п. 53 Положення про державний вищий навчальний заклад каже, що "Органи студентського самоврядування вищого навчального закладу користуються всебічною підтримкою і допомогою власника або уповноваженого ним органу в вирішенні питань забезпечення приміщеннями, обладнанням, документацією, коштами за погодженням із
керівником закладу". Ще одним формальним підґрунтям для сприяння діяльності (або навіть створення) органів студентського самоврядування є Лист Міністерства освіти і науки України від 8 листопада 2004 р. № 1/11-5680 ректорам (директорам) вузів, у якому МОН звертає увагу на необхідність:
- наявності в вузі Положення про студентське самоврядування, яке має бути затверджено в установленому порядку;
- залучення органів студентського самоврядування до розгляду питань змісту та організації навчання, забезпечення можливостей для здійснення наукової та творчої діяльності, соціального захисту студентів і умов їхнього проживання у гуртожитках;
- участі органів студентського самоврядування у формуванні та реалізації державної політики соціального становлення молоді, виконання державних молодіжних програм;
- забезпечення належних умов для функціонування виконавчих органів студентського самоврядування щодо надання приміщень, забезпечення оргтехнікою тощо;
- сприяння розміщенню в навчальних корпусах і гуртожитках інформаційних стендів органів студентського самоврядування;
- залучення органів студентського самоврядування до участі в роботі стипендіальних комісій, про що мова буде далі, тощо.
Також цікаво, що в 2001 році було опубліковано Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики" від 29 березня №221/2001, в якому встановлювалося, зокрема, що Міністерству освіти і науки України, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним державним адміністраціям разом із органами місцевого самоврядування треба сприяти діяльності органів студентського самоврядування, залучати їх до формування та реалізації державної політики соціального становлення молоді, виконання державних молодіжних програм, залучення студентської молоді до виконання програм соціально-економічного розвитку регіонів і міст, програм збереження та відтворення довкілля, об'єктів культурної спадщини, розвитку краєзнавчого руху.
І насамкінець, саме визначення студентського самоврядування за ст. 38 Закону "Про вищу освіту" не надає прямої вказівки на виключний представницький статус інтересів студентів саме органами студентським самоврядування.
"Бачили очі, що купували..."
Раніше вже зазначалося, що для вирішення основних питань діяльності відповідно до статуту вузу його керівник (ректор, директор) може створювати робочі та дорадчі органи, а також має право визначати їх повноваження (частина 2 ст. 32 Закону України "Про вищу освіту"). Робочими органами закон визначає ректорат, деканати та приймальну комісію (а також адміністративну раду для вузів І-ІІ- рівнів акредитації). Тож ректор має право утворити певний дорадчий орган у студентських справах. Студенти можуть ініціювати створення такої "платформи" для спілкування з ректором для безпосереднього представлення власних проблем. Положення про дорадчі органи затверджуються наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до статуту вузу.
Якщо вийти за межі вузу, то, спираючись на право студентів особисто або через своїх представників брати участь у обговоренні, вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи тощо, для забезпеченням проведення консультацій із громадськістю з питань формування та реалізації державної (тієї чи іншої, наприклад, освітньої чи молодіжної) політики центральними та місцевими органами виконавчої влади (а також органами місцевого самоврядування) можуть створюватися та діяти консультативно-дорадчі органи при них - громадські ради (колегії). Зокрема, 2004 року Постановою Кабміну "Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" від 15 жовтня №1378 (зі змінами) було затверджено Типове положення про громадську раду при центральному, місцевому органі виконавчої влади. Основними завданнями таких громадських органів було визначено:
- сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами;
- забезпечення врахування громадської думки у процесі підготовки й організації виконання рішень центральних і місцевих органів виконавчої влади.
Тож, саме такі завдання породжують і зміст діяльності консультаційно-дорадчих рад. Типове положення пропонує механізми дій рад, які:
- готують і подають пропозиції до орієнтовного плану проведення консультацій із
громадськістю;
- подають пропозиції щодо строків проведення публічних громадських обговорень;
- подають пропозиції щодо проведення консультацій із громадськістю з питань, не
передбачених орієнтовним планом;
- розробляють та подають на розгляд пропозиції до плану проведення консультацій із громадськістю за визначеною тематикою із зазначенням переліку питань, строків і етапів, порядку оприлюднення інформації про проведення консультацій і врахування їх результатів;
- здійснюють інші заходи щодо організації та проведення консультацій з громадськістю;
- опрацьовують отримані за результатами проведення консультацій з громадськістю
пропозиції та зауваження з питань формування та реалізації державної політики і подають їх в установленому порядку відповідному органу виконавчої влади;
- систематично інформують громадськість, зокрема через ЗМІ, про свою діяльність, прийняті рішення та стан їх виконання.
Також радам надаються права:
- отримувати в установленому порядку від відповідного органу виконавчої влади інформацію, необхідну для своєї роботи;
- утворювати постійні та тимчасові робочі органи (комітети, комісії, експертні групи)
відповідно до напрямів роботи ради;
- залучати до своєї роботи представників органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, вітчизняних і міжнародних експертних і наукових організацій (за їхньою згадою), а також окремих фахівців;
- проводити асамблеї, конференції, збори.
Згідно Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики" від 29 березня 2001 р. №221/2001 облдержадміністрації мають:
- сприяти розвитку прогресивних форм самоврядування молоді на регіональному рівні;
- вирішити питання щодо створення молодіжних консультативно-дорадчих органів із представників місцевих осередків всеукраїнських молодіжних громадських, у тому числі студентських, організацій;
- організувати консультації з лідерами молодіжних громадських організацій для обговорення нагальних питань, у розв'язанні яких заінтересована молодь; виробити механізм здійснення заходів за результатами таких консультацій.
Такі консультаційно-дорадчі органи діють і можуть створюватися, вдосконалюватися. Але не слід перевищувати їхню виключну значущість, зважаючи саме на дорадчий, необов'язковий характер рішень. Разом із тим не слід нехтувати позитивним досвідом і кращими практиками таких рад, наприклад, Громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ України з питань забезпечення прав людини (положення та регламент роботи якої затверджено Наказом МВС від 27 грудня 2005 р. №1243).
Зокрема, безпосередньо молодіжні громадські організації мають право вносити до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування пропозиції з питань соціального становлення та розвитку молоді (ст. 14 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні"), вони залучаються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування до розроблення й обговорення проектів рішень із питань державної політики щодо молоді (ст. 8 Закону України "Про молодіжні та дитячі громадські організації"). Також державна підтримка молодіжних громадських організацій здійснюється, наприклад, через надання останнім інформації про державну політику щодо молоді.
Нагорода знайшла свого героя.
Закон "Про вищу освіту" 2002 р. також підтвердив право студентів на участь в обговоренні та вирішенні питань призначення стипендій (п. 1 ст. 54) і установив, що "студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства". У п. 6 ст. 64 конкретизується, що "особи, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах державної або комунальної форми власності за денною (очною) формою навчання за кошти державного або місцевого бюджету, забезпечуються стипендіями у розмірі не менше ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян...".
Тож, Кабінет Міністрів визначає порядок призначення та виплати стипендій, що закріплено Законами "Про освіту" та "Про вищу освіту". Так, 2004 року ним було прийнято Постанову від 12 липня № 882 "Питання стипендіального забезпечення".
Затверджений тоді Порядок призначення і виплати стипендій (із незначними змінами 2006 р.) визначав розмір стипендії, виходячи з розміру прожиткового мінімуму громадян. Зокрема, з 1 липня 2004 р. до 31 грудня 2007 р. (як потім виявилося) стипендія (її мінімальний рівень).
становила для:
- студентів вузів І-ІІ рівнів акредитації - 25% розміру прожиткового мінімуму громадян;
- студентів вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації - 30% розміру прожиткового мінімуму громадян.
Протягом 3,5 років стипендія змінювалася не в "ручному режимі" Урядом, а відповідно норм діючого на той момент Державного бюджету, який указував розмір прожиткового мінімуму.
Було так, що стипендія підвищувалася 3 рази на рік.
5 березня 2008 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 5 березня №165 "Деякі питання стипендіального забезпечення", якою вніс зміни до Порядку призначення і виплати стипендій та Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської 54 катастрофи. Згідно нині чинних норм стипендія з 1 січня 2008 р. становить не певний відсоток від прожиткового мінімуму, а визначене незмінне число:
- для учнів професійно-технічних навчальних закладів - 150 грн (із 1 вересня - 200 грн);
- для студентів вузів I-II рівня акредитації - 200 грн (із 1 вересня - 400 грн);
- для студентів вузів III-IV рівня акредитації - 300 грн (із 1 вересня - 530 грн).
Але слід зауважити, що наведені цифри є мінімальним розміром стипендії. До того ж слід розрізняти академічні та стипендіальні стипендії.
Академічними стипендіями є:
- стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії, які призначаються учням, студентам і курсантам за результатами навчання, розміри та порядок призначення яких визначаються окремими нормативними актами;
- іменні або персональні стипендії навчального закладу;
- звичайні (ординарні) академічні стипендії, мінімальний рівень яких наведено вище.
Соціальні стипендії призначаються:
- студентам і курсантам із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студентам і курсантам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків;
- студентам і курсантам з числа осіб, яким згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гарантуються пільги під час призначення стипендії;
- студентам і курсантам із малозабезпечених сімей (у разі отримання відповідної державної допомоги згідно із законодавством);
- студентам, які є дітьми-інвалідами та інвалідами I-III групи;
- студентам і курсантам, які мають сім'ї з дітьми і в яких обоє з подружжя або одна мати (батько) навчається у вищому навчальному закладі за денною формою навчання;
- студентам, які навчаються за гірничими спеціальностями, батьки яких загинули або стали інвалідами внаслідок отримання травм на виробництві, професійного захворювання під час роботи на вугледобувних підприємствах.
Академічні стипендії призначаються студентам, що навчаються в вузах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету та комунальних навчальних закладах за рахунок коштів відповідних бюджетів (по-простому - "бюджетникам") за результатами навчання та виявленою при цьому успішністю (читай, за результатами екзаменаційних сесій). При цьому першокурсникам -"бюджетникам" стипендія встановлюється на мінімальному гарантованому рівні та виплачується з 1 вересня до першої сесії. Зміна її розміру відбувається після сесії (як правило, з 1 лютого та потім - 1 серпня). Формально це звучить так: "Академічна стипендія призначається з першого числа місяця, що настає після закінчення семестрового контролю згідно з навчальним планом, на період до визначення результатів наступного семестрового контролю". Важливо, що при "переході" з IV на V курс (взагалі при здобутті наступного освітньо-кваліфікаційного рівня) стипендія не нараховується на ті (як, правило, літні) місяці, коли відбувалися випуск і зарахування студента.
Тож, академічна стипендія в мінімальному розмірі призначається студентам, які за результатами семестрового контролю мають середній бал успішності 7.00-9.99 за
дванадцятибальною або 4.00-4.99 за п'ятибальною шкалою.
Академічні стипендії аспірантам (очникам), слухачам підготовчих відділень консерваторій і студій підготовки акторських кадрів, клінічним ординаторам і докторантам, які навчаються з відривом від виробництва, призначаються лишень на підставі наказу про зарахування. На відміну від академічних, соціальні стипендії призначаються вищезгаданим категоріям студентів на підставі нормативно-правових актів на отримання державних пільг і гарантій. Природно, що рівень стипендії диференціюється для різних категорій студентів, по-перше, та виходячи з різної їх успішності та здобутків, по-друге. У разі коли студент має право на безоплатне харчування, а вуз не в змозі його забезпечити, студентові виплачується стипендія без зменшення її розміру за умови письмової відмови від безоплатного харчування. Стипендіатам, які мають дітей віком до трьох років і продовжують навчання за денною формою, виплачуються, крім стипендії, щомісячна грошова допомога. Учням і студентам, які за результатами сесії мають 10-12 балів із усіх (!) дисциплін за дванадцятибальною або середній бал успішності 5 за п'ятибальною шкалою розмір звичайної академічної стипендії збільшується на 40 грн. (для учнів), 50 грн. (для студентів вузів I-II рівнів акредитації, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст" або "бакалавр"), 60 грн. (для студентів вузів III-IV рівнів акредитації, які навчаються за рівнем "бакалавр", "спеціаліст" або "магістр").
За особливі успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній і/чи науковій діяльності учням, студентам, курсантам за поданням стипендіальної комісії, про яку мова буде далі, можуть призначатися іменні або персональні стипендії навчального закладу (т.зв. стипендії Вченої ради, ректорські або університетські стипендії тощо), виплата яких проводиться у межах коштів, передбачених для виплати стипендій, відповідно до положення про іменні або персональні стипендії навчального закладу, що затверджується керівником вузу. Поцікавтеся в вузі такими специфічними стипендіями та положеннями про них. Розмір їх вищий порівняно зі звичайними академічними стипендіями на 65 грн. (для учнів), 85 грн. (для студентів). Цікаво, що
рівень стипендії підвищується ще на 10-21% мінімальної стипендії для певних спеціальностей з напрямків "Педагогічна освіта", "Фізичне виховання", "Здоров'я людини", "Хореографія", "Музичне мистецтво", "Образотворче мистецтво", "Декоративно-прикладне мистецтво", "Історія", "Філологія", "Хімія", "Біологія", "Географія", "Інформатика" "Фізика", "Прикладна фізика", "Математика", "Механіка" тощо.
Важливо, що вуз використовує 10% коштів, передбачених для виплати стипендій для надання учням, студентам, курсантам, клінічним ординаторам і аспірантам, які навчаються за державним замовленням, матеріальної допомоги та заохочення з метою підвищення життєвого рівня та заохочення за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній і науковій діяльності.
Виплата стипендій, як і матеріальної допомоги, заохочень ("премій"), відбувається раз на місяць. Як же відбувається процедура призначення стипендій? Порядок використання коштів, передбачених на виплату стипендій, для надання матеріальної допомоги та заохочення розробляється навчальним закладом та затверджується його керівником (п. 7 Порядку призначення і виплати стипендій) - поцікавтеся який саме порядок заведений в вузі... Бо нормативно є вимога, що для вирішення питань із призначення та позбавлення академічної та соціальної стипендій, надання матеріальної допомоги, заохочення кращих студентів за їхні успіхи, вирішення спірних стипендіальних питань вузи утворюють стипендіальні комісії (п. 8). До складу такої комісії мають входити керівник навчального закладу (ректор, директор), представники фінансових підрозділів (наприклад, головний бухгалтер), декани факультетів або завідуючі відділеннями, представники профспілкових і самоврядних організацій учнів, студентів, курсантів. Важливо, що якоїсь процедури включення студентів у стипендіальної комісії немає (через рішення ректора, Вченої ради чи органу студентського самоврядування), то це питання вирішується, цитуючи, "навчальним закладом та затверджується його керівником".
У своїй роботі стипендіальна комісія навчального закладу керується законами й іншими нормативно-правовими актами, зокрема, наведеними вище, Порядком призначення і виплати стипендії та статутом вузу. Саме за поданням комісії керівник навчального закладу затверджує реєстр осіб, яким призначаються стипендії. Не можна недооцінювати роль стипендіальної комісії в процесах участі студентів у захисті свої прав і інтересів!
Для більш суттєвого розгляну питань стипендіального забезпечення, зокрема, щодо соціальних стипендій, стипендій учнів і курсантів, аспірантів тощо, бажано ознайомитися з чинною редакцією Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів "Питання стипендіального забезпечення" від 12 липня 2004 року № 882 (зі змінами).
Цікаво, що МОН випустило Наказ від 20 березня 2008 р. №209 "Про Постанову Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 р. № 165 "Деякі питання стипендіального забезпечення", яким "оголосило постанову" зі змінами Порядку призначення і виплати стипендій. І ще, використовувана в Порядку призначення і виплати стипендій назва "п'ятибальної" шкали оцінювання, насправді, є невірною, бо така шкала в вищій школі чотирьохбальна - "незадовільно", "задовільно", "добре" та "відмінно". Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим Наказом Міністерства освіти №93 від 8 квітня 1993 р. (зі змінами), окремо нагадується, що "оцінка студента за практику враховується стипендіальною комісією при визначенні розміру стипендії разом з його оцінками за результатом підсумкового контролю" (п. 4.3), "під час практики у період роботи на робочих місцях і посадах з виплатою заробітної плати за студентами (учнями) зберігається право на одержання стипендії за результатами підсумкового контролю" (п. 5.6). Щодо останнього, то це також прописано більш "високим"
нормативним актом - Порядком призначення і виплати стипендій: "На час проходження практики або іншої трудової діяльності, яка провадиться з дозволу навчального закладу, стипендіат зберігає право на отримання стипендії" (п. 8). Положення про академічні відпустки та повторне навчання у вищих закладах освіти каже, що "студентам, які навчалися за кошти державного бюджету, призначається стипендія за рахунок бюджетного фінансування з часу поновлення їх на навчання до підведення підсумків чергової екзаменаційної сесії" (п. 19). І ще, Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, про суперечливості якого вже зазначалося, визначено, що "Замовники можуть за рахунок своїх коштів надавати студентам
матеріальну допомогу, а також встановлювати доплати до державної стипендії, визначеної для відповідної спеціальності, курсу, навчального закладу. Граничні розміри зазначених виплат не обмежуються" (п. 7).
Як вже зазначалося для найбільш обдарованих студентів із метою їх матеріального стимулювання в країні започатковано ряд академічних іменних стипендій, зокрема, призначаються 700 стипендій Президента України, 500 стипендій Верховної Ради України, 100 стипендій Кабінету Міністрів України, ряд інших іменник стипендій - В'ячеслава Чорновола,
Володимира Івашка, Миколи Амосова, Михайла Грушевського, Вадима Гетьмана тощо
Аналітично-довідкове видання
Права студентів у м. Луцька як основа боротьби з корупцією:
теоретичні та практичні аспекти
Автори-упорядники:
Ляцевич Віталій, Ольга Гнатів. Валерій Пельц
Українською мовою
Тільки для некомерційного розповсюдження та використання.
Видруковано та виготовлено в рамках Кампанії підтримки студентського самоврядування, Зокрема Волинська обласна молодіжна громадська організація ВМГО „Батьківщина молода” та ВОМГО «Народно-демократична ліга молоді», реалізований проект „Центру захисту прав студентів та розвитку студентського самоврядування”, який допоможе студентам вузів м. Луцька повірити у власні сили, навчить відстоювати свої права законними демократичними методами та впливати на прийняття рішень, що у свою чергу збільшить їх віру у демократичні процеси та економічні, законодавчі реформи, активізує їх суспільно-політичну поведінку.
Молоді люди змогли зрозуміти, що від кожного з них, коли вони об'єднані спільною ідеєю багато в чому залежить вирішення їх проблем та захист своїх прав, причому з можливістю внесення та відстоювання потрібних саме для них правових актів, розпоряджень та законів. Крім цього реалізація даного проекту збільшила віру громадян, зокрема молоді та студентів, їх батьків до громадських організацій, допомогла розвитку студентського самоврядування в напрямку захисту прав своїх членів, а також допомогла захисту прав конкретних людей.
Громадська приймальня діє та знаходиться за адресою:
вул. Глушець 49, 5-поверх 13 каб.
Гаряча телефонна лінія 78-24-87 та 80937669471 - керівник даної громадської приймальні Валерій Пельц.
З метою популяризації даного проекту був здійснений друк та випуск плакатів – 300 шт. та буклетів формату А5 – 300 шт., а також друк інших
інформаційних матеріалів.
УДК 372.1
ББК 72.58
П68 Довідник права студентів у м. Луцьку як основа боротьби з корупцією: теоретичні тапрактичні аспекти.
Автори-упорядники: В.М. Ляцевич, О. А. Гнатів, Пельц В.М. – Х.: 2008. - 39 с.
Формат А5. . Умовн. друк. арк. ВІЗУАЛ . 5,01. Наклад 1000 прим.
© Ляцевич В.М. Гнатів О.А. Пельц В.М. 2008 р.
чітайті завідуйті