Він був не од світу сього.

Любив книжки і мандри.

Син двох поетів – Валерія Іллі а Валентини Отрощенко – і сам поет.

Ми не раз стрічалися – завше випадково – у Київі – нам завше було про що погомоніти, бо я теж люблю книжки а мандри.

Кликав його на ПЕРШУ КАВУ – не прийшов.

Кликав його на ВИШНЕВІ ЗУСТРІЧІ – не прийшов.

Остання наша зустріч – дорогою – коло музліту. Перекинулися кількома словами – про караїмське походження його тата, про неможливість мандрів світами. Похвалився, же Мар’яна Савка видає збірку поезій його мами.

. Тарас («Генерал») Ілля — поет, лавреат премії імені Олеся Гончара 2013 року за збірку поезій «Коріння океану». Його мобілізували у червні 2024 року.

Сім’ї не мав.

Самотньою мамою опікуються українські молоді поети.

Його перестріли просто на вулиці – і забрали у ЗСУ. Як Шевченка – у солдати.

І ось його уже нема.

Нема Тараса.

Тараса Іллю з’їла війна.

Прийми, Господи, душу його у царствії твоїм і дай усього, чого прагла вона тут, на землі, і прости йому провини свідомі а несвідомі.

Українська література осиротіла ще на одного поета.

Нація – на носія українських цінностей.

Держава…

Таке.