Старовинний український рід Безбородьків походив з козацької старшини Березанської сотні Переяславського полку. Засновником роду уважається Остап Безбородько – бурмістер Баришпольської ратуші.

З роду вийшли військові а державні діячі. Серед них --значковий товариш Переяславського полку Яків Безбородько. Йому належало кілька хуторів у Березанській сотні.

Його син Андрій Безбородько (1711-1780) служив у Генеральній військовій канцелярії канцеляристом, генеральним писарем а відтак з 1762 року – генеральним суддею. У 1738 році йому подаровано села Стольне Чернігівського полку, Плешкани а Богдани Переяславського полку. Вийшовши у відставку, проживав у стольному господарючи. Тут він побудував церкву.

Помер у Стольному, похований у Преображенській церкві.

Мав синів Іллю а Олександера.

Олександер Безбородько народився у Глухові.

Навчався у Київській академії.

У 1765 році вступає на службу до канцелярії ґрафа Петра Румянцева, якого Єкатєріна втарая призначає по скасуванню гетьманського уряду єнерал-ґубєрнатором України.

Через два роки Безбородько стає генеральним писарем.

Під час московсько-турецької війни (1768-1774) Безбородько командує Ніжинським, лубенським а миргородським полками. Отримав завання полковника.

1775 року Олександер Безбородько перебирається до Санкт-Пєтєрбурґа. Тут він працює особистим секретарем Єкатєріни втарой.

Займається історією України. Видавець Василь Рубан запомогає йому у сьому. КОРОТКИЙ ЛІТОПИС УКРАЇНИ виходить 1777 року.

1780 рік – Безбородько у колегії іноземних справ.

Рівночасно з сим отримує чин генерал-майора.

Отримує титул графа а командує усіма козацькими силами України у черговій турецько-московській війні.

Автор тексту Яського миру.

По смерти Єкатєріни втарой 6 падолиста 1796 року Безбородько залишається радником царя і докладає рук до указу про часткове відновлення адміністративно-судових установ Гетьманщини.

При Павлє первом Безбородько стає князем а канцлером.

Був меценасом, зібрав у Ніжині велику бібліотеку.

У 1799 році розбитий паралічем Олександер безбородько помирає на руках племінника Кочубея а свого улюбленого друга графа Завадовського. Похований ув Алєксандрово-Нєвской лаврі.

Ілля Безбородько народився 1756 року у Стольному. У 16 літ пішов на військову службу. На війні з турками був ординарцем Румянцева.

1779 – переведений до Семенівського полку у чині поручика.

1784 – звільнений з армії у званні полковника а призначений членом провіантської комісії. Отримує чин бриґадира.

1787 – генарл майор а член військової колегії.

У другій турецькій війні повернувся до армії і відзначився при узятті Ізмаїла.

При Павлє пєрвом отримує титул графа.

1798 – дійсний таємний радник.

1800 – виходить у відставку.

Володіє маєтностями в Україні, на Московії а у Литві.

Відновлює Думницький монастир.

Засновує у Ніжині гімназію вищих наук імени князя Безбородька.

Помер 1815 року. Похований у Санкт-Пєтєрбурґє ув Адєксандро-Нєвской лаврі у храмі святого духа.

Ніжинська гімназія князя Безбородька відкрилася у 1820 році. Мала 9-річний курс а прирівнювалася до московитських університетів. 1834 року реорґанізована у ліцей.

 

Петро а Людмила Лазечки

 

 

ДЗВІН число 4 за 2003 рік.

 

До друку зладив Василь Велимчий липня 9 дня року Божого 2022 у Чернівцях.