Чернівецька  філармонія у травні розппросторила свою діяльність на повну і се вельми приємно.

З легкої руки Юрія Гавриляка мав змогу побувати на репетиції а концерті академічного симфонічного оркестру Чернівецької обласної філармонії імені Д.Гнатюка під орудою Йосипа Созанського та скрипаля Костянтина Лукинюка.

Про пана Йосипа тільки чув і тільки добре. Він направду моцний дириґент: працювати у таких непростих умовах і досягати пристойного результату – треба мати неабиякий хист а силу волі.

ҐРАЖИНА – симфонічна баляда Бориса Лятошинського за однойменною поемою «поета зради» (за Іваном Франком) Адама Міцкевича. Текст про твір, проголошений ведучою зі сцени, свідчить про одно: у час війни виконувати такі твори не вельми доречно. За сюжетом поеми литвини (перед походом на Русь (читай – на Україну) б’ються з тевтонським орденом. Литвини зараз наші друзі по зброї, проте натоді вони були аґресорами а окупантами, і се треба розуміти. Не тямлю, що спонукало Лятошинського написати сю річ, але така історична реальність. У Лятошинського є монументальна третя симфонія, УКРАЇНСЬКИЙ КВІНТЕТ. Як на мене, саме сі два твори були би доречніші сьогодні. Проте музика Лятошинського неймовірно вартісна. Свіжа, життєствердна і оркестр під орудою Йосипа Созанського чудово її виконав.

Концерт для скрипки з оркестром фінського композера Яна Сібеліюса виконано так само чудово. Нестрим, тихі місця, гармонія оркестру і соліста принесли чималу насолоду подячному слухачеві.

Костянтин Лукинюк – чудовий скрипаль-віртуоз, але він – неформат, його переповнюють емоції, пристрасть, він – зірка, він любить шоу. Любить і творить його. Про се свідчить певне недотримання концертно-сценічного етикету, майже танець під час оркестрової партії, а також – на біс – КАПРИСИ ЧЕРВОНОЇ СКРИПКИ Джона Корильяно з відомого фільму ув обробці самого виконавця. Наколи заля зачула мелодію ЧЕРВОНОЇ КАЛИНИ – кинулася підаплодовувати, хоче се пасує – ба навіть необхідно – тільки у МАРШІ РАДЕЦЬКОГО. Оплески – але иншого ґатунку: оплески з’їзду капеерес – присутні у першому концерті для симфонічного оркестру 1981 року незабутнього Івана Карабиця. Очевидно, Костянтину Лукинюку варто іти саме сим шляхом – шляхом шоу. Усі дані для сього – сценічна гаризма, віртуозність, творча сміливість, ориґінальний творчий характер -- у нього присутні.

Отже, Чернівецька філармонія живе напруженим творчим життям на радість шанувальникам її величности музики.

При нагоді знайомитимемо вас з новими звершеннями українських музикантів а співаків.