Літературний форум
ПОЕЗІЯ

ЧУДИСЬКА ЧУДЕСНІ

12:01 06.02.2017

ЧУДИСЬКА ЧУДЕСНІ

СИМОН ПЕТРО

 

море сміється

гори сміються –

з мене…

все проминає –  

розлука не промине…

тричі у душу розпачливо-сокровенне:

«Симоне Йонин

чи любиш

мене?

мене!»

 

я ще дійду-доповзу до своїх катівень

я ще шептатиму в небо Його Ім’я…

кожного ранку співає-сміється півень:

«… ні… я не знаю його

 я не знаю

 не знаю!

 я…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ФРАНЦИСК

                                                             

Fratello Sole

Sorella Luna

                                                              

братик – Сонце …

сестричка – Місячинка-колиска…

я літаю у гості до святого Франциска…

вдень кружляємо голі – Бог вечерю готує –

голе небо із нами тарантелу танцює…

уночі на пісочку ми малюємо тишу –

дивне слово  – «ніколи» – зачаровано пишем…

Бог над нами схилившись витирає те слово

і співає про – «зáвжди» – чарівну колискову…

море горнеться тілом до стигматного блиску…

я не хочу додому, мій безумний Франциску…

… де мій дім? де мій голос? де душа очманіла?...

я лечу до Франциска… Бог погойдує крила…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ФАУСТ

 

жах якому немає імені

відпусти мене… відпусти мені

ти лети собі в хащі тисові

і палай собі… і світи собі

у світи несусвітні-сховані

клич ночами сичами-совами

не чіпай моє тіло зболене

моє серце – від бід відмолене –

світлом б’є  – і в його світінні

світом тішаться тіні…

тіні…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОН ГУАН

 

у смерті мучу – де моє життя?

життя діймаю – смерть коли настане?

ці знаки оклику… ці знаки запитання…

і відповідь одна – «коли б знаття…»

закони механічного тертя

збирають пилюгý колишніх втілень

моїх утіх… катівень і чортівень

і «не» вчепилось у моє буття

сміття позалипало по кутках

кудахкає і квокче моя доля

до ліжка тягне – прагне раю-болю

і корч мене хапає у литках

бери… ціди… видоюй – …стерлись вії… –

народжуй хижих виродків на світ…

…кульгає здовж зачинених воріт

моя любов запродана в повії…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОН КІХОТ

Сонцеві Місяцю


ноша зовсім не важка

ця мелодія з ріжка

край болота всім охота

вполювати дон Кіхота

і тютюн увесь змокрів

і шкода страшенно псів

спів далекий Дульсинеї

слів забракло і у неї

десь її і мнуть і місять

місяць-сонце…

сонце-місяць…

лиш поглянеш з-під руки

вурдалаки-вітряки

вепряки витріщоокі

спокій-тиша

тиша-спокій

лиш поглянеш з-під руки

бруднопикі вояки

ловлять знову в ополонці

сонце-місяць…

місяць-сонце…

дон Кіхот собі лепече

щось малече

щось лелече

лиш поглянеш з-під руки

ясноокі малюки

сумно гладять у долоньці

сонце-місяць…

місяць-сонце…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГАМЛЕТ

 

я проросту крізь всі слова

крізь славослів’я і безслав’я

куди б і ким би не тікав я

куди б не мірилась крива

які б не виділись дива

моя матерія лукава

спиналась на той самий дух

ущухла радість… біль ущух…

і тільки смерть – жага єдина…

я – перевертень…

я – людина…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА

 

пам’ятникові на Контракті

 

чорний привид із чужої прощі

височіє край чужої площі

плещуть голуби над головою

брешуть хоругви понад юрбою

прямо церква – нежива пустеля

над тобою – лиш небесна стеля…

світ зловив тебе – закув у місто

вилив у хрестоматійне тісто

влив у постмодéрнову імпрезу

текстів чудернацьку екзегезу…

сивий мій хлопчино, мудрий хіпі

я –  що виріс на твоєму хлібі – 

як і ти –  одне лиш серце маю…

і за нього світ мене піймає…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БОСХ & БОГ

 

Н.Г.

 

… дивиться на Бога Босх

дивиться на Босха Бог

заболіло у обох…

забіліло у обох…

 

– Босху! Босху… – тіло з воску…

 

– Боже! Боже… – душа зможе…

сяють сонцем сни небесні…

 

– твої чудиська – чудесні…

птахи чорні – крильми горнуть

сова ухне – небо глухне

стріла впита – воля вбита

дріб драбин – душа з глибин…

я з тобою буду до Страшного суду

дам хлібець із дерті до самої смерті

від твоїх чудовиськ я не маю сховиськ

ти до свого болю сам прикликав долю…

 

… дивується на Бога Босх

дивується на Босха Бог

спокій-тиша на обох

слава в вишніх на обох…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Домінік АРФИСТ

прикріплено файл "arfist.doc"