Літературний форум
КНИЖКИ

НЕ ГУБАМИ А УСТАМИ

12:38 25.08.2016

НЕ  ГУБАМИ А УСТАМИ

 Є те, не видиме,потаємне в своїй суті,що неможливо осягнути звичайними засобами мови,те ,

Перед  чим  давно знітилась невпевнено зарозуміла логіка висловів. Є те,що розуміє інтуїція,

Що час від часу бачить уява,прагне осягнути інтелект і що не підвладне  здоровому глузду.

Це - «те» що як сформулював колись Андрєй Вознєсєнский:  «де не губами а устами…»

   Є поезія-вираз внутрішньої істини часу, людини. Як колись ствердив Павло Тичина: »Поезія,це - те що не можна переказати іншими словами». Те,що не можна переповісти…

   Можна продовжити творення формули. Поезія це-вираз екзотеричними засобами езотеричної суті. Поезія - засіб звільнення людини із в’язниці  профанізму буття, можливість поєднати

плотську(матеріалістичну) сутність через працю душі зі світом духовним. Це співвідношення людини через слово з трьома світами: тілесним,психічним та духовним.

   От лиш істина поезія цурається філософського багатослів’я. Тому можна згодитись із простим але точним визначенням істинного поступу людини поетом Юрієм Гаврилюком:

                                                       «…І шукаємо

                                                         дороговказу

                                                        в глибини своєї суті.»

   Юрій Гаврилюк не поет  Підляшшя, а поет з Підляшшя,так само як поет з Буковини,чи  з Наддніпрянщини,тобто український. Звичайно є і поети містечкові, підляшшські, канівські чи київські. Та чи це поети?

Своєю творчістю,своїм буттям Юрій Гаврилюк стверджує,якщо в якій землі є національний а не містечковий поет, той край жодна мілітарна сила не в змозі завоювати. Чи не тому всілякі завойовники,імперії намагалися поетів як М.Гоголя зробити відступниками або як Т.Шевченка знищити? Та в тім відступництво,це теж-знищення,самознищення,про що переконливо свідчить доля того ж Гоголя.

   Юрій Гаврилюк,що й казати подекуди пише вишукано красиво.

   «Коли хати біліли в квітах,

  І руніли зелені сади».

Або ж «…Зеленим мохом-інеєм

              Проминаючого часу»

   Проте сила його поезії не в красі і навіть не в абсолютній точності формулювань…

«…Наш дім одвічним тільки в снах.»

«Залізом треба відкривати землю

Щоб в ній лягти…»

Сила поезій Юрія Гаврилюка у відповідності проявів інтуїтивного осягнення реальності та втіленням вербальними(екзотеричними)засобами. Не ерудиція а інтелект. Тож  і сприймати

Подібну поезію абсолютно не можливо засобами здорового глузду. Метафізична суть,як завжди невловима для того глузду але має внутрішню незаперечність.

   Тож звична спроба в рецензіях ,так чи інакше, трактувати той чи інший вірш,згубно для самої поезії. Бо яким би мудрим не був трактувальник, він завжди  опиняється в лабетах профанації.

                                                       «Коли йдемо додому

                                                        Стежка нас веде

                                                        Коли йдемо спати

                                                       Веде нас сон

                                                      Що ж веде нас

                                                     Коли забуваємо дорогу

                                                     Коли життя як сон.»

   Схоже на замальовку. Але це оманлива простота,бо за зовнішнім причаїлась глибинна суть. Як її потрактуєш?Аналіз,це – розчленування. Розум-гострий скальпель. Та результат – замість живого організму розчленований труп. То лишимо індукцію та дедукцію для Шерлока Холмса, йому важко зашкодити,адже Холмс  як не як, така собі людино- машина. А поезія:»…де не губами,а устами.»

   Чому поета із Більська на Підляшші ,відчуваєш до останньої клітини власної плоті?Не осягаєш лиш розумом,а саме сприймаєш внутрішнім чуттям. Чи не тому,що його метафористичність мислення

Вкорінена в живодайність національної традиції. Коли мова йде про традицію,то мається на увазі не зовнішня фольклорність а духовна спадкоємність. Так само не втямивши духовної традиції Японії,навряд чи можна зрозуміти велич хайку Кобаясі Ісса

                                                «Чумацький шлях.

                                               Невже моя зоря

                                              Також одна сьогодні заночує».

 

   Та коли обірвані ланцюги часу,коли зламана духовна спадковість від прадавності до нас,тих хто нині живе,чи втямиш вповні невеличкий віршик Юрія Гаврилюка?

 

                                                «Пиши

                                                Тут слова

                                               Майже без значення

                                               Як рами навкруги

                                                             Змальованої суті

                                                              В іконах

                                                             Немає рам.»

   Та можливо саме відчуття того зламу і дасть можливість щиро сприймати поезію Юрія Гаврилюка.

   Якщо заявити, що відразу і вповні розумієш поетичні візії Ю.Гаврилюка,можна потрапити в пастку

Яку в одному із своїх віршів сформулював поет:

                                                        «Гриземо мудрість

                                                        Мов поети

                                                       Беззубими устами

                                                     Обслинивши вдаємо

                                                      Що спізнали смак.»

 

   По тому, як в кількох рядках міститься концентрація шаленої енергії Юрій Гаврилюк нагадує багатьох славних попередників перелік чиїх імен окупував би не одну сторінку .І поезія  Ю.Гаврилюка цеглина храмової  будівлі української культури. Він свою справу зробив. Але щоб його поезія зайняла достойне місце в Україні мусимо вирізнити поміж багатьох і належно сприйняти.І пам’ятаймо про оманливість зовнішнього словесного одягу творів Гаврилюка. Головне

В підтексті,в езотеричній потаємності:»НЕ ГУБАМИ А УСТАМИ».

Анатолій ГОРОВИЙ