Сьогодні в Парижі ми провели незрівнянний вечір української поезії! Признаюсь чесно, я часто розчаровуюся з "українців поза Україною" із зрозумілих причин, але сьогодні вони мене розбудили, надихнули, змусили задуматись. Серед нас було чотири жінки зі сходу України, вони усі представилися: Христина, Олена, Катерина, Оксана (саме в україномовному варіанті імен), поділилися історіями життя, тепер вони в Парижі, місті, де донести проукраїнську позицію дуже важко (навіть з фактам...и), розказують французам про український Донбас і їхнє бажання вчити українську мову. Такі приклади, я більш ніж переконана - наша інформаційна війна!
Ще я відкрила собі вірш Борис Гуменюк "Я вчора вмер..." (просто і без коментарів. текст - знизу). Як виявляється, ми з Вами уже "дружимо" у Фб!!! Дякую Kateryna Hedwik за відкриття!
А ще, пані Ліно Костенко, ми читали Ваші вірші і аплодували!!! Дуже багато читали і дуже багато аплодували. smile emoticon З Днем народження наперед не вітають!
І тобі, моя люба, Таня-Марія Литвинюк, у моїй озвучці ти не така ритмічна, але все одно безнадійно красива!!! smile emoticon "... можна бути хмільною, дикою... " smile emoticon Дякую, що ти Пишеш!
І наостанок, хоча я досі не вірю у любов на відстані, але я дуже вірю в силу віри і надії! Коли вони є, є любов.
Ігор, Катя, у мене є ще вірші! Коли наступний раз?