Комо грядеші владико Мефодію?
Відродження УАПЦ з самого початку було амбіційним проектом не завдяки, а всупереч промосковській владі, аморфному суспільству, барижним підприємцям, вже вмерлому, але ще не воскреслому православ’ю… І що ми зараз бачимо? Пустку і духовну руїну.
Днями відбувся Архієрейський Собор УАПЦ. Більш жалюгідного явища я ще не бачив у своєму житті. Єдиний, хто вболівав за бодай якийсь розвиток конфесії [владика Адріан, єпископ Хмельницький], фактично був змушений її покинути. Інспірований особисто предстоятелем Мефодієм заколот передбачав у кращих сталінських традиціях ’’ образцово-показовий” церковно-блюзнірський процес, на якому заряджені бабки- клікуші мали очорнити владику, а продажні ‘’попи’’ підхопити… І все - немає владики! Його, як блудного сина, викинути за межі рідної конфесії.
Владику Богдана , [а саме так він тоді називався], я знаю давно. Пам’ятаю, як лише починали відбудовувати перші парафії в Києві, він єдиний з усіх владик Світу, служачи в далекій Каліфорнії, допоміг українській Церкві. Навіть вертеп, який вже став доброю традицією, він вислав. Владика в свій час освячував Ніагарський водоспад. Один помах хрестом, і тонни води рушають на тебе, а ти стоїш під ним і відчуваєш метафізику Буття: стихія підкорена Святим Духом.
P.S. владика пішов з УАПЦ, не втік, не осоромився, а саме пішов, за ним вийшов найстарший по хіротонії Львівський владика і закричав: ‘‘Хто нами править? Житомирські підари.’’
Віталій Литвиненко, радник голови правління Українського клубу з питань екуменічного діалогу.