Прочитала щойно текст Миколи Петренка про Грицька Чубая. Не розумію, чим керувався Микола Петренко, дозволивши собі сказати про Чубая, нехай навіть вклавши ці слова в уста фіктивного персонажа-"журналіста" (цитата: Чубай - "Поет? Не тільки поет, він і стукач!"). Мене це глибоко скривдило. Власне - мене. Бо я виросла на поезії Чубая. Я читала Чубая - і починала розуміти, що таке - Совість, Правда. ...Я читала його поезію - і ставала собою, такою, якою я є. Мене текст Миколи Петренка образив, бо я вже дещо в житті побачила і дещо таки зрозуміла. Я читала багато творів Миколи Петренка. І трохи розумію, що він за людина. Микола Петренко, хоч він і каже, що знав Чубая, так і не збагнув, що Грицько Чубай - людина великого серця і великої совісті. Такі стукачами не стають. Інша річ - він перебував під колосальним тиском, його водили на допити в КДБ. А в арсеналі КДБ було все - і тортури, і медикаменти, і багато інших "засобів впливу". Я не думаю, що Микола Петренко мав право написати те, що він написав. Особисто я чула про багатьох непоганих людей, про багатьох хороших, про багатьох добрих людей багато різних речей. Майже нема людей того покоління, про кого хоч хтось не сказав би - "стукач". Але Микола Петренко не мав права писати таке про Чубая. Бо колись же хтось же напише "стукач" і про Миколу Петренка.
Маріанна КИЯНОВСЬКА